Постанова № 20198778, 13.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2011 р. о 09:18 Справа №2а-8778/11/0170/4 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представників сторін: від позивача - Попова А.М., від відповідача - Чечель Д.В., прокурора - Костюченко Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКпостач"

до Кримської митниці Державної митної служби України

про визнання нечинним та скасування рішення

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "УКпостач" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Кримської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач) про визначення нечинним і скасування рішення про визначення митної вартості товару №60000006/2011/080060/2 від 17.06.2011 року. Позов мотивовано незгодою позивача із рішенням митного органу про визначення митної вартості імпортованих товарів, як такого, що винесено без достатніх підстав, необґрунтованістю застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалами суду від 05.10.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Листом від 08.12.2011 року вих. №05/1-2967 представник прокуратури АР Крим повідомив про вступ до участі у справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представники відповідача та прокуратури АР Крим в судовому засіданні проти позову заперечували, надали письмові заперечення, в яких просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що митна вартість імпортованого позивачем товару була визначена на підставі шостого (резервного) методу, оскільки позивачем не було надано витребувані документи для підтвердження митної вартості (висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями) та у зв'язку із неможливістю застосування методів, визначених статтями 267-272 Митного кодексу України.

Заслухавши представників сторін, прокуратури АР Крим, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 30169718.

З метою митного оформлення товарів (тканина синтетична, нештапельна, з вмістом поліефірних нетекстурованих ниток - 100% поліестер, вибілена, підготовлена до друку пігментними фарбниками, поверхнева щільність 150-165 г/м кв., без покриття та просочення - 97515 м; виробник "SU ZHOU JIN JIN EXPORT - IMPORT COMPANY LIMITED", вартістю 117018 доларів США) до Кримської митниці було надано митну декларацію за формою МД-2 від 16.06.2011 року №600080001/2011/004054 та декларацію митної вартості товару (а.с. 11, 12, 108), згідно яких була заявлено до декларування та випуску у вільний обіг товар, митна вартість якого 117025,34 доларів США., що еквівалентно 933043,02 грн., виходячи з курсу валюти на момент декларування.

17.06.2010 року Кримською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №600000006/2011/080060/2, згідно із яким визначено митну вартість товарів у розмірі 183827,47 доларів США, оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600080001/1/00043, згідно з якою позивачеві відмовлено у митному оформленні товарів та запропоновано подати нову ВМД із врахуванням митної вартості, визначеної митним органом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог судом встановлено наступне.

Згідно з частиною першою статті 45 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, надалі МК України), особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

При декларуванні товарів та транспортних засобів митному органові подаються документи, необхідні для здійснення митного контролю (пункт другий частини першої статті 54 МК України).

Відповідно до положень пунктів 14, 15 частини першої статті 1 МК України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 42 МК України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Контроль правильності визначення митної вартості відповідно до положень статті 265 МК України здійснює митний орган згідно з положенням цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 МК України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Відповідно до частини восьмої статті 264 МК України декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Відповідно до статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Згідно з частини другої статті 266 МК України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (частина друга статті 267 МК України).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Відповідно до статті 267 МК України використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (стаття 266 МК України).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості є метод товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, який визначається виходячи з ціни договору.

Згідно із вимогами статті 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766.

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством (пункт 14 вищевказаного Порядку).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості й обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Судом встановлено, що посадовою особою Кримської митниці за результатами розгляду наданої позивачем декларації митної вартості, витребувано документи на підтвердження митної вартості товарів: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивачем на підтвердження задекларованої митної вартості надані: розрахунок собівартості від виробника товару, прайс-лист від виробника товару, сертифікат походження на товар.

Проте у зв'язку із ненаданням висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товарів, з приводу якого подано позов.

Відповідач обґрунтовує неможливість застосування першого методу визначення митної вартості тим, що заявлена у ВМД митна вартість товару не відповідає наявній у митного органу ціновій інформації щодо вартості ідентичних товарів, у час, наближений до митного оформлення (митна вартість тканини, оформленої Харківською митницею за ВМД №807070005/1/323374 від 16.03.2011 року є більшою ніж задекларована позивачем). Незастосування другого і третього методів відповідач пояснює відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними або подібними товарами. Застосування четвертого методу за твердженням представника відповідача було неможливим через відсутність у митниці інформації про оцінювані ідентичні чи подібні товари, які були продані в Україні у незмінному стані, що дало б можливість відрахувати від ціни такого продажу витрати, що збільшують ціну товару в Україні. П'ятий метод не міг бути використаний, оскільки у митниці відсутня інформація, на підставі якої можна розрахувати вартість оцінюваних товарів шляхом додавання вартості матеріалів та витрат, понесених виробником, загальних витрат, характерних для продажу товару у Україну, прибутку, що його звичайно одержує експортер.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо неможливості застосування першого методу визначення митної вартості суд встановив таке.

З письмових заперечень відповідача (а.с. 96) вбачається, що митну вартість товару визначено на підставі цінової інформації щодо митного оформлення товару "тканина наметова, плетіння "Оксфорд", 100% поліестер, щільність 155 г кв. м (+\- 5%), ширина рулонів 1,5 м, біла, тканина з вмістом 10) мас. % поліефірних комплексних нетекстурованих ниток, вибілена, нефарбована, плетіння 300Dх300D, країна виробництва- CN, виробник - WUJANG RUNHAI TECXTILE CO., LTD, оформленого за ВМД 807070005/2011/323374 від 16.03.2011 року. Однак у самому рішенні про визначення митної вартості вказану іншу ВМД, на підставі якої визначено вартість - від 16.06.2011 року №807070005/1/323374.

Під час судового розгляду справи відповідачем не обґрунтовано і не надано пояснень, яким саме чином враховувались відмінності характеристик товару, ввезеного позивачем і товару, за яким визначено митну вартість.

Обґрунтовуючи наявність сумнівів у достовірності наданих декларантом відомостей, відповідач посилається на не надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Водночас судом встановлено, що вказані дані у позивача витребувані 16.06.2011 року, а вже 17.06.2011 року прийнято рішення про визначення митної вартості товарів.

Суд вважає, що надання позивачеві терміну в 1 календарний день для підготовки і надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, є явно недостатнім.

При цьому суд зазначає, що такий висновок все ж таки підготовлений Державним підприємством "Укрпромзовнішекспертиза" (вих. №1991 від 26.07.2011 року), копія висновку долучена до матеріалів справи (а.с. 86). Вказаним висновком підтверджено відповідність задекларованої позивачем ціни товару (тканина синтетична, нештапельна, з вмістом поліефірних нетекстурованих ниток - 100% поліестер, вибілена, підготовлена до друку пігментними фарбниками, поверхнева щільність 150-165 г/м кв., виробництва Китай) ціновій інформації підприємств виробників та постачальників аналогічної продукції.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів дотримання порядку прийняття, правомірності та обґрунтованості своїх рішень та дій, а тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача при визначенні митної вартості товару за резервним методом, а не за ціною угоди.

Оскільки позивачем помилково заявлено вимогу про визнання спірного рішення не чинним і скасування, замість вимоги про визнання його протиправним та скасування, як передбачено КАС України стосовно правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись частиною другою статті 11 КАС України, виходить в цій частині за межі позовних вимог.

За таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні 12.12.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 16.12.2011 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Кримської митниці Державної митної служби України від 17.06.2011 року №600000006/2011/080060/2 про визначення митної вартості товарів.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.