Постанова № 20198387, 01.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 грудня 2011 р. Справа №2а-12073/11/0170/10 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 07.06.2011 року;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 21.01.2011 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ван"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ван" 03 жовтня 2011 року звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим із вимогам про визнання протиправними дій, а саме: дій щодо невизнання у якості податкової звітності податкової декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2010 року, та дій щодо невизнання у якості податкової звітності податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2011 року, а також спонукання до виконання певних дій, а саме: зобовязання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим зареєструвати податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за грудень 2010 року та внести відповідні дані до електронної комп'ютерної бази ДПІ та до особового рахунку платника податків - ТОВ "Енерго-Ван", та зобовязання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим зареєструвати податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за липень 2011 року та внести відповідні дані до електронної комп'ютерної бази ДПІ та до особового рахунку платника податків - ТОВ "Енерго-Ван". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим були подані податкові декларації з ПДВ за грудень 2010 року та липень 2011 року. На адресу позивача надійшли повідомлення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 10.08.2011 року № 36711/10/18-4 та від 31.08.2011 року № 38921/10/18-4 про невизнання вказаних податкових декларацій податковою звітністю, у звязку з тим, що ТОВ "Енерго-Ван" відсутнє у Реєстрі платників ПДВ.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.107.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 01 грудня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях на адміністративний позов, відповідно до яких вважає дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим законними та обґрунтованими. Відповідач обґрунтовує правомірність дій ДПІ у м. Сімферополі АР Крим тим, що податкові декларації позивача за ПДВ за грудень 2010 року та липень 2011 року не визнані податковою звітністю на підставі того, що ТОВ "Енерго-Ван" відсутній у Реєстрі платників ПДВ, у звязку з тим, що Актом ДПІ від 04.02.2010 року № 116/15-2 анульовано реєстрацію ТОВ "Енерго-Ван" у якості платника ПДВ.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ван" (код ЄДРПОУ 32153280, юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, бульв. Франко, буд. 6В, кв.64) зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 05.09.2002 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 9), Довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 10), Статутом підприємства (а.с. 13-14).

Позивач взятий на облік в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 13.09.2002 року за № 46347, що підтверджено довідкою відповідача від 18.11.2009 року №2362/29-0 (а.с. 11).

Судом встановлено, що 04.08.2011 року позивачем була подана до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкова декларація з податку на додану вартість підприємства за грудень 2010 року, а також 26.08.2011 року позивачем була подана до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкова декларація з податку на додану вартість підприємства за липень 2011 року.

Повідомленням від 10.08.2011 року вих. № 36711/10/18-4 (а.с. 22) відповідач, за підписом першого заступника начальника ДПІ в м. Сімферополі Короткової Д.В. надіслав позивачу повідомлення з тексту якого вбачається, що надана ним декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року не визнана податковою декларацією у відповідності п. 10 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011 року, ст. 48, 49 Податкового кодексу України, зазначивши, що дані декларації надані по юридичній особі, яка відсутня в Реєстрі платників ПДВ.

Повідомленням від 31.08.2011 року № 38921/10/18-4 (а.с. 23) відповідач, за підписом заступника начальника ДПІ в м. Сімферополі Алієва Р.Р. надіслав позивачу повідомлення з тексту якого вбачається, що надана ним декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року не визнана податковою декларацією у відповідності п. 10 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011року, ст. 48, 49 Податкового кодексу України, зазначивши, що дані декларації надані по юридичній особі, яка відсутня в Реєстрі платників ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, посилаючись у повідомленнях від 10.08.2011 року № 36711/10/18-4 та від 31.08.2011 року № 38921/10/18-4 на порушення позивачем норм вимог п. 10 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011р., зазначив, що дані декларацій надані по юридичній особі, яка відсутня в Реєстрі платників ПДВ.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, визнані контролюючими органами.

Повноваження податкового органу, що дозволяють відмовити в прийнятті податкової декларації встановлені п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України, який набрав чинності на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дій відповідача, суд зобовязаний перевірити, чи вчинені дії на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно із п.46.1. ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 16 Податкового кодексу України встановлені обов'язки платника податків, зокрема платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.16.1.2. п.16.1. ст.16 Податкового кодексу України); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України)

Порядок складання податкової декларації, обовязкові реквізити податкової декларації передбачені ст.48 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2 ст.48 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пп.48.5.1 п.48.5 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Згідно до п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Під час судового засідання судом досліджені надані позивачем декларації та будь-яких порушень наведених норм законодавства під час заповнення декларацій з боку позивача суд не вбачає; про наявність таких порушень також не зазначено в листах відповідача від від 10.08.2011 року № 36711/10/18-4 та від 31.08.2011 року № 38921/10/18-4.

Відповідно до п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.8. ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою (п. 49.9.2 п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України);

у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (п.49.9.2 п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.12. ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, підставами для неприйняття податкової звітності є: недотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 Податкового кодексу України, перелік яких є вичерпаним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011 року.

Згідно з пунктом 10 зазначеного Порядку, податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано.

В листах від 10.08.2011 року № 36711/10/18-4 та від 31.08.2011 року № 38921/10/18-4 ДПІ в м. Сімферополі АРК посилається на те, що ТОВ "Енерго-Ван" відсутнє в Реєстрі платників ПДВ.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ван", було зареєстровано як платник податку на додану вартість (Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100195701 серії НБ №325922 від 26.09.2002 р. а.с. 9).

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 28.05.2010 року по справі №2а-2664/10/12/0170 визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ван", оформлено актом № 116/15-2 від 04.02.2010 року. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 року апеляційна скарга ДПІ в м. Сімферополі АРК залишена без задоволення, вказана постанова Окружного адміністративного суду АРК - без змін.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим по справі №2а-2664/10/12/0170 від 03.03.2010 року клопотання ТОВ "Енерго-Ван" до набранням рішенням по справі № 2а-2664/10/12/0170 законної сили заборонено ДПІ в м. Сімферополь АР Крим вчиняти будь-які дії, передбачені чинним законодавством щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ван" № 100195701 від 26.02.2009 року. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишено без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим по справі №2а-2664/10/12/0170 від 03.03.2010 року залишено без змін.

Частиною 3 статті 254 КАС України передбачено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Частиною 1 статті 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З урахуванням того, що ухвала Окружного адміністративного суду АР Крим по справі №2а-2664/10/12/0170 від 03.03.2010 року, якою до набранням рішенням по справі № 2а-2664/10/12/0170 законної сили заборонено ДПІ в м. Сімферополь АР Крим вчиняти будь-які дії, передбачені чинним законодавством щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ван" № 100195701 від 26.02.09 року, виданого ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, набрала законної сили, відповідач не мав права вчиняти будь-які дії, повязані із анулюванням реєстрації платника ПДВ, в тому числі, не визнання податкових декларацій.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином на підставі рішення суду, що набрало законної сили, встановлено, що ТОВ "Енерго-Ван" було зареєстровано як платник податку на додану вартість; інше рішення про скасування його реєстрації як платника ПДВ ДПІ в м. Сімферополі АРК під час розгляду справи не надано. За таких обставин, первинний стан ТОВ "Енерго-Ван" не було відновлено на підставі рішень судів, що набрали законної сили, саме субєктами владних повноважень податковими органами.

Суд зазначає, що зобовязуючи частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, законодавець не надав відповідачу, який входить до системи органів державної податкової служби, повноважень вчиняти дії, що не визначені законом.

Оскільки саме у звязку з невиконанням рішень судів, що набрали законної сили, наслідком виконання яких було б поновлення ТОВ "Енерго-Ван" в Реєстрі платників податку на додану вартість, саме дії та бездіяльність податкових органів є причиною щодо відсутності ТОВ "Енерго-Ван" в Реєстрі платників ПДВ.

Фактично саме дії, бездіяльність та рішення субєктів владних повноважень, що визнані судами протиправними, призвели до порушення прав позивача та неможливості відновлення первісного стану, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Таким чином, посилання податкового органу на те, що ТОВ "Енерго-Ван" відсутній в реєстрі платників податків, суд вважає безпідставним.

Крім того, жоден із зазначених у судовому рішенні наказів ДПА України не може бути визнаний таким, що розширює або звужує перелік підстав, за якими не можуть бути визнані податковою звітністю декларації платників податку на додану вартість.

Суд звертає увагу представника відповідача, що повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларацій обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

Право же привласнювати декларації статус "не є податковою декларацією" з підстав інших, ніж встановлено Податковим кодексом України, податковим законодавством України не передбачено.

Крім того, суд зауважує, що у звязку з прийняттям Податкового кодексу України у податкового органу взагалі відсутні повноваження щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто привласнення їй статусу "не є податковою декларацією", оскільки згідно вищенаведених норм Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про не визнання поданих позивачем декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року та липень 2011 року було оформлено листами від 10.08.2011 року № 36711/10/18-4 та від 31.08.2011 року № 38921/10/18-4. Однак, вказані документи не містять жодних підстав (обґрунтувань) відмови відповідача у прийнятті декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року та липень 2011 року, отже, на думку суду, зазначені листи не є рішенням субєкта владних повноважень у розумінні КАС України та Податкового кодексу України про відмову у прийнятті податкової декларації.

Крім того, зважаючи на постійний процес вдосконалення та змінення форм податкової звітності з боку ОДПС, визначення її органами переліку обовязкових реквізитів своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів або змінювати перелік підстав, за якими податкові декларації можуть бути не визнані як податкові декларації у кожному окремому випадку, не спираючись на норми діючого законодавства. В той же час, відповідно до п. 3 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України.

Доказів наявності передбачених ст.ст.48, 49 Податкового кодексу України обставин, які б дозволяли податковому органу відмовити у прийнятті податкової декларації, відповідач у встановленому порядку не надав.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм права та встановлених судом обставин, суд вважає, що дії відповідача щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за грудень 2010 року та липень 2011 року податковою звітністю не ґрунтуються на Законі, норми якого регулюють спірні правовідносини, вчинені з порушенням основних принципів адміністративної юстиції, дотримання яких є складовою частиною демократичного суспільства, тому є протиправними.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі Інструкція), затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 №276, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за №843/11123, яка діє на час вирішення спору по суті, встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції оперативний облік платежів, що надходять до бюджету, ведеться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби відповідно до порядку, установленого для справляння платежів до бюджету.

Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку (п.1.6 Інструкції).

Згідно з п. 3.1 Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах (п.4.1 Інструкції).

Відповідно до пп.4.2.1 Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

Нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, що самостійно визначені та узгоджені платником, обліковується у розділі "Нараховано платежів - зменшено платежів" за відповідними кодами операцій.

Наведені положення законодавства свідчать про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Виходячи з встановлених судом обставин та зазначених норм законодавства суд вважає, що належним способом захисту права позивача, у даному випадку, є задоволення позивних вимог саме шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкових декларацій документами податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року та липень 2011 року, отриманих від ТОВ "Енерго-Ван", зобов'язання відповідача відобразити основні показники поданих ТОВ "Енерго-Ван" податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 та липень 2011 року в особовому рахунку підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно повернути позивачу судові витрати в розмірі 3,40 гривень.

У звязку зі складністю справи судом 01 грудня 2011 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 05 грудня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року, отриману від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ван" (код ЄДРПОУ 32153280, юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, бульв. Франко,буд. 6В, кв.64) 04 серпня 2011 року.

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ван" (код ЄДРПОУ 32153280, юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, бульв. Франко,буд. 6В, кв.64) основні показники поданої декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

4. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року, отриману від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ван" (код ЄДРПОУ 32153280, юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, бульв. Франко,буд. 6В, кв.64) 26 серпня 2011 року.

5. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ван" (код ЄДРПОУ 32153280, юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, бульв. Франко,буд. 6В, кв.64) основні показники поданої декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року.

6. Повернути з Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 34740405, рахунок №31115095700002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22090200 в Головному управлінні Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ван" (код ЄДРПОУ 32153280, юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, бульв. Франко,буд. 6В, кв.64) перерахований судовий збір у сумі 3 (три) гривні 40 копійок, сплачений за квитанцією № 2196010069 від 04 вересня 2011 року.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.