Постанова № 20198374, 01.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 грудня 2011 р. 12:32 Справа №2а-7745/11/0170/12 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність №232 від 10.05.11р.

відповідача ОСОБА_2, довіреність №7/10-0 від 10.03.11р.;

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000330700/0 від 14.12.10р., №0000050700/1 від 25.01.11р. та №0000770700 від 06.04.11р.

Позов мотивований тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено із порушенням норм Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на додану вартість».

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.07.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Публічне акціонерне товариство Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» є юридичною особою, ідентифікаційний код 20732066 (а.с.63).

Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (правонаступником якого є ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА») з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009 року вересень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у попередніх періодах з врахуванням додаткових матеріалів, отриманих в ході проведення співставлення Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за результатами якої 30.11.10р. було складено Акт №396/07-00/20732066. Відповідно до висновків акту були зафіксовані порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1 ст. 7.2, п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.7.10 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у завищенні суми податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року на 362895,32грн. та завищенні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2010 року на 346168,00грн. (а.с. 11-19).

Також працівниками відповідача було проведено документальну виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (правонаступником якого є ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА») з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.08.10р. по 31.08.10р., за результатами якої 30.11.10р. було складено Акт №397/07-00/20732066. Відповідно до висновків акту були зафіксовані порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.6 ст. 7.2, п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5, п.п. 7.7.10 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у завищенні суми податкового кредиту з ПДВ за серпень на 16727,32грн. (а.с. 20-27).

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення рішення від 14.12.10р. № 0000330700/0 про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 16727,32грн. за вересень 2010 року (а.с.8).

24.12.10р. позивач, відповідно до п. 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», звернувся до СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим зі скаргою про перегляд спірного податкового повідомлення-рішення (а.с. 28-30).

Рішенням СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим про результати розгляду первинної скарги від 14.01.11р. №141/10/31-020 податкове повідомлення рішення від 14.12.10р. № 0000330700/0 скасоване в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 3272,67грн., в іншій частині зазначене податкове-повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 31-34). За наслідками розгляду скарги, СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим, 25.01.11р. винесла податкове повідомлення-рішення №0000050700/1 про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 13454,65грн. за вересень 2010 року (а.с. 9).

24.01.11р. позивачем було подано повторну скаргу до ДПА в АР Крим та 04.02.11р. доповнення до скарги, відповідно до яких він просив скасувати податкове повідомлення рішення від 14.12.10р. № 0000330700/0, акт від 30.11.10р. №397/07-00/20732066, рішення про результати первинної скарги від 14.01.11р. №141/10/31-020, податкове повідомлення-рішення від 25.01.11р. №0000050700/1 (а.с. 35-39).

Рішенням ДПА в АР Крим про результати розгляду повторної скарги від 23.03.11р. №1095/10/25-023 скасоване податкове повідомлення-рішення від 25.01.11р. №0000050700/1, прийняте стосовно ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (правонаступником якого є ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА») за результатом розгляду первинної скарги та зобовязано СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим прийняти стосовно ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (правонаступником якого є ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА») податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 13454,65грн. у відповідності з вимогами Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України 22.12.10р. №985 (а.с. 41-46). За наслідками розгляду повторної скарги СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим 06.04.11р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000770700 про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 13454,65грн. за вересень 2010 року (а.с. 10).

04.04.11р. позивачем було подано скаргу та доповнення до скарги до ДПА України, відповідно до яких він просив скасувати податкове повідомлення рішення від 14.12.10р. № 0000330700/0, акт від 30.11.10р. №397/07-00/20732066, рішення про результати первинної скарги від 14.01.11р. №141/10/31-020, рішення про результати розгляду повторної скарги від 23.03.11р. №1095/10/25-023 (а.с. 47-52).

Рішенням ДПА України від 01.06.11р. №10134/6/25-0115 про результати розгляду скарги, залишено без змін податкове повідомлення рішення від 14.12.10р. № 0000330700/0 (від 25.01.11р. №0000050700/1) з урахуванням рішення ДПА в АР Крим від 23.03.11р. №1095/10/25-023, прийнятого за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення від 06.04.11р. №0000770700), а скаргу ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (правонаступником якого є ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА») від 04.04.11р. без задоволення (а.с. 54-57).

Непогоджуюсь із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли у періоди, за які СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим були встановлені порушення податкового законодавства з боку позивача.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено поняття бюджетного відшкодування - сума, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобовязання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (п.п. 7.7.2 Закону).

Таким чином, згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» сума бюджетного відшкодування формується як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за вересень 2010 року, з урахуванням висновків акту №397/07-00/20732066, відповідачем було встановлено завищення податкового кредиту за серпень 2010 року з ПДВ на 16727,32грн.

Як вбачається з акту перевірки №396/07-00/20732066, таблиця 1.12.14, згідно автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту, встановлено розбіжність при формуванні позивачем податкового кредиту за серпень 2010 року по наступним контрагентам: ТОВ «Аверс» - на суму 1290,00грн., ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» - на суму 4426,92грн., ТОВ «Маріком» - на суму 1717,50грн., ТОВ «Альянс Холдинг» - на суму 1555,17грн., ТОВ «Російський Прокат» - на суму 6646,93грн., ТОВ «Транс-Технік» - на суму 1090,80грн.

У звязку із чим, в акті №397/07-00/20732066 відповідачем був зроблений висновок про завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2010 року на суму 16727,32грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач за період з 01.08.10р. по 31.08.10р. придбав товари (послуги) у ТОВ «Аверс» на загальну суму 7740,00грн., у ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» на загальну суму 20946,00грн., у ТОВ «Транс-Технік» на загальну суму 6544,80грн., у ТОВ «Російський прокат» на загальну суму 39881,58грн., провів розрахунки с продавцями у повному обсязі, про що свідчать акти приймання виконаних робіт, платіжні доручення, транспортні накладні, на підставі чого були видані податкові накладні (а.с. 115-162).,

З пояснень сторін стає зрозумілим, що позивач, який мав права на бюджетне відшкодування по ПДВ, відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з зазначеними контрагентами ПДВ до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Як зазначено вище, позивачем надані документи, яки свідчать про те, що він в повному обсязі сплатив на користь постачальників товарів (послуг) їх вартість, в тому числі ПДВ.

З аналізу зазначених вище положень Закону України «Про податок на додану вартість» судом зроблений висновок про те, що сума бюджетного відшкодування формується як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Як свідчить ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податкова звітність з ПДВ контрагентів позивача не належить до первинних документів Підприємства, в звязку з чим не допускається їх врахування позивачем.

Відповідно до ч. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

У зазначених відносинах позивач є покупцем, а ТОВ «Аверс», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Транс-Технік», ТОВ «Російський прокат» - продавцями, в звязку з чим обовязок внесення податку до бюджету покладений саме на них.

Таким чином, якщо продавець не виконав свого обовязку по сплаті податку до бюджету, елементом чого є включення відповідних показників по податкових зобовязань, негативні наслідки (відповідальність) наступають тільки для нього. В звязку з чим, зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на його відшкодування, якщо він виконав всі передбачені законом умови по отриманню такого відшкодування і має відповідні документальні підтвердження.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що сума ПДВ включена за фактом отримання від постачальника податкових накладних, які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначених податкових накладних позивач є платником податку на додану вартість.

Крім того, як зазначалось вище, підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є акт №397/07-00/20732066 від 30.11.10р., проте у висновку цього акту зазначається тільки про завищення суми податкового кредиту за серпень 2010 року, а отже відповідач не зробив висновку про завищення суми бюджетного відшкодування

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

За таких підстав, виходячи із положень п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та з урахуванням того, що податкова звітність контрагента не належить до первинних документів позивача та тим, що єдиною підставою, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, суд приходить до висновку, що позивач, у своїх відносинах із контрагентами, діяв у відповідності із Законом України «Про податок на додану вартість», а отже завищення заявленого позивачем до відшкодування податку на додану вартість в сумі 16727,32грн. за вересень 2010 року не було, в звязку з чим, податкові повідомлення-рішення №0000330700/0 від 14.12.10р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 13454,65грн. (оскільки рішенням СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим про результати розгляду первинної скарги від 14.01.11р. №141/10/31-020 воно було скасоване в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 3272,67грн.), №0000050700/1 від 25.01.11р. та №0000770700 від 06.04.11р. в повному обсязі є протиправними та підлягають скасуванню.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи немайнових характер спору та часткове його задоволення, стягненню з Державного бюджету на користь позивача підлягає 1,70грн.

В судовому засіданні 01.12.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 06.12.11р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000330700/0 від 14.12.10р. в частині зменшення суми заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 13454,65грн. за вересень 2010 року.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000050700/1 від 25.01.11р. та №0000770700 від 06.04.11р. в повному обсязі.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (ЄДРПОУ 20732066, м. Сімферополь, вул. Ген. Васильєва, 32-А) 1,70грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Котарева Г.М.