Рішення № 2018509, 27.05.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.05.08 р. Справа № 41/16пн

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0012 га, із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, розташованої по вул. Урицького, 98, м. Маріуполя, привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан шляхом зносу фундаменту.

При участі представників:

від позивача: Ботман О.О. - довіреність №047-76 від 09.04.2008р.

від відповідача: не з'явились.

від третьої особи: не з'явились.

в засіданні брали участь: прокурор Кілійчук Т.В.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0012 га, із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, розташованої по вул. Урицького, 98, м. Маріуполя, привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан, включаючи знос огорожі з шлакоблоку.

Прокурором та позивачем подано до суду заяву про часткову зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач та прокурор просять суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0012 га із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, розташованої по вул. Урицького, 98, м. Маріуполя, привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан шляхом зносу фундаменту.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що в ході перевірки відповідача встановлений факт використання відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, розташованої по вул. Урицького, 98 м. Маріуполя площею 0,0012 га під розміщення майданчика виносної торгівлі з огорожею з шлакоблоку, що підтверджується відповідним актом перевірки відповідача.

Позивачем позов прокурора підтримано.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, просив суд припинити провадження у справі, посилаючись на те, що на виконання припису від 04.12.2007 року відповідачем усунуто встановленні порушення, вимоги, зазначені у приписі, виконані у встановлений строк та в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Головним спеціалістом Маріупольського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель 18.10.2007 року проведено перевірку відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства, результати якої викладені в акті перевірки від 18.10.2007 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що відповідачем самовільно використовується земельна ділянка загальною площею 13,62 кв.м. (з яких 12 кв.м. - землі житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, 1,62 кв.м. - із земель ПП ОСОБА_2 згідно договору оренди земельної ділянки № 653 від 05.06.1998 року) по вул. Урицького, 98 під розміщення майданчика виносної торгівлі, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. На зазначеній самовільно зайнятій земельній ділянці площею 12 кв.м. знаходиться огорожа до майданчика з шлакоблоку. Самовільно зайнята земельна ділянка площею 1,62 м. замощені плиткою на шлаковій основі.

За результатами перевірки Маріупольським міжрайонним відділом з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області відповідачу 18.10.2007 року видано припис № 015018, яким приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства.

Одночасно 18.10.2007 року головним спеціалістом Маріупольського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області складено протокол про адміністративне правопорушення, вчинене відповідачем та передбачене ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 211 Земельного кодексу України.

Постановою начальника Маріупольського міського управління земельних ресурсів про накладення адміністративного стягнення від 02.11.2007 року відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

04.12.2007 року здійснено повторну перевірку відповідача з питання дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено невиконання вимог припису № 015018 від 18.10.2007 року. За результатами перевірки 04.12.2007 року відповідачу видано припис № 015864, яким приписано виконати вимоги припису № 015018 від 18.10.2007 року.

Перевіркою, проведеною 23.05.2008 року головним спеціалістом Маріупольського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель з питання дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, результати якої оформлено відповідним актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, встановлено, що порушення вимог земельного законодавства по вул. Урицького, 98 відповідачем усунено частково, а саме: огорожа майданчика виносної торгівлі знесена, але на земельній ділянці залишено фундамент. Земельна ділянка не приведена у стан, придатний для подальшого використання.

Як вбачається з листа Управління земельних ресурсів у м. Маріуполі від 12.03.2008 року № 2008/1023/1, відомості про надання земельної ділянки площею 0,0012 га під розміщення огорожі до майданчика виносної торгівлі відповідача за вищевказаною адресою відсутні.

Таким чином, відповідачем до цього часу не оформлено правовстановлюючих документів, які б посвідчували право власності або право постійного користування спірною земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки не укладений, доказів, які б підтверджували звільнення відповідачем спірної земельної ділянки шляхом знесення фундаменту, до матеріалів справи не надано.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Cтаттею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах установлених цим Кодексом повноважень.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках -районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів визначаються договором після звернення зацікавленої особи з відповідним клопотанням, до якого додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна рада розглядає клопотання і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Цей проект погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органом, органами архітектури і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи, подається до відповідної ради, яка його розглядає та приймає рішення про надання земельної ділянки.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельних ділянок -це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Виходячи з матеріалів справи, відповідач не оформив право власності або право користування на спірну земельну ділянку та не зареєстрував його у встановленому законом порядку, чим порушив приписи Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.05.2008 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без відведення землі в натурі й одержання документа, що засвідчує право на землю.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною ділянкою площею 0,0012 га, із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, розташованої по вул. Урицького, 98, м. Маріуполя.

Твердження відповідача про те, що ним усунуто встановленні актом перевірки від 04.12.2007 року порушення, та зазначені у приписі вимоги виконані у встановлений строк та в повному обсязі, спростовуються актом перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства від 23.05.2008 року, яким, як зазначалось, встановлено лише часткове усунення відповідачем порушення вимог земельного законодавства.

Таким чином, заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до Приватного підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0012 га, із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, розташованої по вул. Урицького, 98, м. Маріуполя, привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан шляхом зносу фундаменту - задовольнити.

Зобов'язати Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0012 га, із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, розташованої по вул. Урицького, 98, м. Маріуполя, привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан шляхом зносу фундаменту.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 85 грн.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 118 грн.

Суддя Гончаров С.А.