Рішення № 20156470, 20.12.2011, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 2-109/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р. Олександрівський районний суд Кіровоградської області в складі :

головуючого судді КОМЛАЧ О.Ф.,

при секретарі ПЕТРЕНКО Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Олександрівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1 про стягнення коштів на погашення кредиту та зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»та третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів

в с т а н о в и в :

Позивач по первинному позову звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача 346953 грн.37 коп. - кошти на погашення заборгованості по кредитному договору.

Позивач по зустрічному позову просить визнати недійсними договір кредиту та іпотечний договір, зобовязати Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»прийняти від нього 202000 грн.; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на його користь 118851 грн. 16 коп. в рахунок сплачених ним коштів зігдно кредитного договору; виключити з Реєстру іпотек та заборон відчудження запис про іпотеку та заборону відчудження нерухомого майна, яке знаходиться по вул. Володарського,28 в сел. Олександрівка Кіровоградської області.

Представник позивача по первинному позову, допитаний в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, суду пояснив, що з відповідачем було укладено крединий договір, згідно якого останньому було передано 40000 доларів США для проведененя ремонту та реконструкції приміщення. Оскільки відповідач допустив заборгованість по сплаті кредиту та відсотків, тому просить стягнути з останнього 346953 грн.37 коп.. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити, оскільки банком було дотримано вимоги чинного законодавства, кредитний договір було підписано сторонами, у них мається ліцензія на ведення валютних операцій, також договір іпотеки відповідає всим вимогам закону

Відповідач по первинному позову, позовні вимоги не визнав, вважає, що крединий договір є недійсним, оскільки він був укладений з порушенням чинного законодавста. Банк не мав права укладати кредитний договір у іноземній валюті, так як не мав індивідуальної ліцензії. При укладенні договору працівники банку не надали йому можливості досконало вивчити текст договору, обсмеживши його в часі. Він неодноразово звертався до банку з проханням переглянути умови договору, на що банк не реагував. Оскільки кредитний договір є недійсним, тому є недійсним і договір іпотеки. Просить відмовити в задоволенні первинного позову та задовільнити його зустрічний позов.

Третя особа по зустрічному позову - ОСОБА_2 суду пояснила, що оскільки крединий договір є недійсним , тому є недійсним і іпотечний договір, а тому просить відмовити в задоволенні первинного позову та задовольнити зустрічний позов.

Третя особа по зустрічному позову ОСОБА_3, допитаний в судовому засіданні, зустрічний позов не визнав, вважає, що і кредитний і іпотечний договір укладенні відповідно до чинного законодавства, а тому просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу та вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає за можливе задовольнити первинний позов частково, а в задоволенні зустрічного позову відмовити з наступних підстав.

Відповідач по первинному позову звернувся до позивача з заявою з проханням надати йому кредит в сумі 40000 доларів США (а.с.100-101).

З кредитного договору № 420\073-ФО1 від 08 лютого 2007 року, видно, що між позивачем та відповідачем було укладено даний кредитний договір, згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 40000 доларів США та встановлено порядок його погашення (а.с.5-10).

З копії розпорядження та копії меморіального ордеру № 320707 кр від 09 лютого 2007 року видно, що відповідачем було отримано кредит в сумі 40000 доларів США (а.с.13).

Згідно розрахунку станом на 23 листопада 2010 року заборгованість становить 346953 гривні 37 копійок, в тому числі: 55508 гривень 34 копійки - заборгованості за кредитом; 198561 гривня 57 копійок строкової заборгованності за кредитом; 47970 грнивень 38 копійок - заборгованність за відсотками, 7275 гривень 19 копійки пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 5887 гривень 09 копійок пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 31750 гривень 80 копійок - штраф (а.с.11).

На адресу відповідача позивачем направлялися вимоги про необхідність виконання грошових зобов'язань за кредитним договором (а.с. 14).

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач здійснював частково платежі на виконання умов кредитного договору (а.с.75, 179-180).

Згідно ст. 526 ЦК України: «1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»

Згідно ст. 551 ЦК України: «1. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

2. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.»

Згідно ст. 1054 ЦК України: «1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

3. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.»

Крім того, згідно ст.625 та ст.1052 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі невиконання ним обов'язків, встановлених договором позики, позикодавець (позивач) має право вимагати від відповідача дострокового повернення позики та сплати належних йому процентів.

Згідно кредитного договору № 420\073-ФО1 від 08 лютого 2007 року відповідач повинен щомісячно здійснювати платіж в розмірі 333 долари США, кінцевий термін повернення кредиту 07 лютого 2017 року, що передбачено п.п.1.1.1 договору; банк, згідно п.п. 3.2.3 договору, має право вимагати від позичальника повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій в разі затримки ним сплати - п.п.3.2.4.1 договору ; позичальник зобовязаний виконувати умови договору п.п.3.3.6 договору. Згідно п.4.4 договору- у випадках невиконання позичальником зобовязань, визначених п.п.3.3.2-3.3.11, протягом більше 45 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та останній зобовязаний погасити кредит, відсотки та нараховані штрафні санкції.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору, а саме не вносив своєчасно щомісячні платежі, в результаті чого утворилася заборгованність, тому позивач вправі ставити питання про стягнення кредиту , відсотків та пені.

Позивач по первинному позову також просить стягнути з відповідача 31750 грн.80 коп. штрафу, що передбачено п.п.4.3 договору. Ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні представник позивача по первинному позову не вказав конкретно які порушення умов договору були допущені відповідачем за які було нараховано штраф та не надав суду достатніх доказів в підтвердження своїх вимог, тобто не виконано вимоги ст.10, ст. 60 ЦПК України. Таким чином суд вважає вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 31750 грн.80 коп. є безпідставною.

Отже позовні вимоги по первинному позову підлягають частковому задоволенню в сумі 315202 грн. 57 коп..( основний борг 254069 грн. 91 коп. (55508,34+198561,57) + заборгованність по відсоткам 47970 грн. 38 коп. + пеня 5887 грн.09 коп.).

Позивач по зустрічному позову , вимагаючи визнати кредитний договір недійсним, вазував на те, що відповідач не мав права укладати кредитний договір у іноземній валюті, оскільки не мав на це ліцензії. В судовому засіданні було достовірно встановлено, що банк мав необхідну ліцензію та дозвіл Національного банку України на проведення операцій з валютними коштами (а.с.97-99).

Про те, що позивач по зустрічному позову мав бажання укласти кредитний договір саме на отримання кредиту в іноземній валюті, вказує його заява з проханням надати такий кредит (а.с.100).

Твердження позивача по зустрічному позову про те, що відповідач в порушення чинного законодавства надав кредит не в гривнях , а в іноземній валюті, суд також до уваги взяти не може. Дійсно ст. 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня. Але при цьому Конституція України не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць інших держав.

Згідно ст. 192 ЦК України : «1. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

2. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.»

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 Закону "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Пояснення позивача по зустрічному позову про те, що йому не надали можливість досконало вивчити умови кредитного договору, суд до уваги взяти не може, оскільки ним не надано доказів того, що відповідач перешкоджав йому в ознайомленні з умовами договору і, крім того, він мав право не підписувати цей договір, так як укладення договору є його правом , а не обовязком. В судовому засіданні не було встановлено, що під час укладання кредитного договору позивач по зустрічному позову висловлював заперечення щодо умов, викладених в договорі.

Твредження позивача по зустрічному позову , про те, що даний договір суперечить законодавству України по захисту прав споживачів суд також до уваги взяти не може, оскільки позивач по первинному позову, укладаючи кредитний договір, зясовує на яких умовах він укладається, сам визначає подальше використання отриманих коштів. У позивача по зустрічному позову також існувала можливість передбачити в момент укладення кредитного договору зміну курсу гривні у відношенні до долара США. Крім того судом не встановлено, що позивачу перешкоджали укласти договір на отримання кредиту в національній валюті.

Також позивач по зустрічному позову в судовому засіданні вказував на неправомірну зміну розміру процентної ставки. Згідно п.п.2.5 кредитного договору банк вправі був змінити розмір процентнї ставки, повідомивши про це позичальника, що передбачено п.п.2.6.1 кредитного договору. Як вбачається з матеріалів справи, про зміну процентної ставки позивачу по зустрічному позову повідомлялося банком ще в 2008 році (а.с.142-144). Ним не надано до суду доказів того, що він звертався до відповідача з запереченнями по питанню зміни процентної ставки, ним же не було виконано вимоги п.п.2.6.2 та п.п. 2.6.3. кредитного договору і він продовжував сплачувати платежі в рахунок виконання умов договору.

Згідно ст. 203 ЦК України: «1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.»

Згідно ст. 215 ЦК України : «1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).»

Отже в судовому засіданні не встановлено підстав, які б могли вказувати на недійсність кредитного договору № 420\073-ФО1 від 08 лютого 2007 року.

Згідно п.п.1.2 та п.п.1.3.1. кредитного договору, передбачено укладення договору іпотеки нежитлової будівлі майнового поручителя ОСОБА_2 загальною площею 139,5 кв.м. за адресою Кіровоградська область сел. Олександрівка вул. Володарського,28. На виконання умов кредитного договору 08 лютого 2007 року було укладено іпотечний договір між Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»та ОСОБА_2 (а.с.71-73). Оскільки в судовому засіданні не було встановлено того , що кредитний договір № 420\073-ФО1 від 08 лютого 2007 року є недійсним, тому суд вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним і договору іпотеки.

Таким чином суд вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Так як первинний позов підлягає частковому задоволенню тому , у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати (а.с.1) відповідно до частки задоволених вимог, а саме в сумі 1653 грн. 47 коп..

Оскільки зустрічний позов не підлягає задоволенню, тому, в силу вимог ст. 88 ЦПК України , не підлягають відшкодуванню судові витрати(а.с.83), понесенні позивачем по зустрічному позову.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.526, ст.625, ст. 1049,, ст. 1050,ст.1052, ст.1054, ст. 1055 ЦК України, Кредитним договором № 420\073 ФО1 від 08 лютого 2007 року суд ,-

в и р і ш и в :

Задовольнити первинний позов частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(65014 м. Одеса вул..Юрія Олеші,6 МФО 328016 ідентифікаційний код 09328015 рахунок № 3739240990099 в Одеській обласній філії ПАТ «Укрсоцбанк»), в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 420\073 ФО1 від 08 лютого 2007 року: 55508 гривень 34 копійки-заборгованості за кредитом; 198561 гривня 57 копійок строкової заборгованності за кредитом; 47970 грнивень 38 копійок - заборгованність за відсотками, 7275 гривень 19 копійки пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 5887 гривень 09 копійок пеня за несвоєчасну сплату відсотків, а всього 315202 гривні 57 копійок ( триста пятнадцять тисяч двісті дві гривні 57 копійок) та судові витрати в сумі 1653 гривні 47 копійок .

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк»в позовній вимозі про стягнення з ОСОБА_1 31750 гривень37 копійок в рахунок штрафу.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів.

На рішення суду може бути подана через Олександрівський районний суд в Кіровоградський апеляційний суд апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі , але не були присутні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Копія вірна: Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області О.Ф. КОМЛАЧ

Рішення набрало законної сили _____.

Оригінал рішення знаходиться в цивільній справі № 2-109\2011.

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області О.Ф. КОМЛАЧ