Ухвала суду № 20154940, 21.12.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ С У Д Кіровоградської області У Х В А Л А "21" грудня 2011 р.Справа № 5013/1988/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б. розглянувши справу № 5013/1988/11 від 31.10.2011 року за заявою

кредитора - Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Пролетарська, 17,

до боржника - фермерського господарства "Друзенко", 28033, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Недогарки, вул. Шевченка, 54,

про банкрутство відсутнього боржника, -

ПРЕДСТАВНИКИ:

від кредитора - Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції - ОСОБА_1., довіреність № 9795 від 11.10.2011р.;

від боржника - участі не брали.

ВСТАНОВИВ:

Кредитор - Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція, звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника фермерського господарства "Друзенко" відповідно до ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). Заява мотивована тим, що боржник має заборгованість по платежах до бюджету та не звітує до податкових органів більше року.

Ухвалою господарського суду від 31.10.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника фермерського господарства "Друзенко", від сторін та Головного управління статистики у Кіровоградській області витребувано документи, необхідні для розгляду даної справи.

Боржник відзив на заяву кредитора не подав, наявність боргу не заперечив. У судових засіданнях 14.11.2011 року, 01.12.2011 року та 21.12.2011 року представник боржника участі не брав, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, дослідивши наявні матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає припиненню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону про банкрутство визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з частиною першою зазначеної статті заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер. Проте, згідно із абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника .

Отже, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема, виконавчими.

Ініціюючим кредитором до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство додано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.08.2009 року у справі №2-а-6119/09/1170 про стягнення з фермерського господарства "Друзенко" на користь держави в особі Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції податкового боргу зі сплати податку на додану вартість в загальному розмірі 1700грн., виконавчий лист від 27.05.2010р., та постанову ДВС Олександрійського міськрайонного управління юстиції від 17.01.2011р. про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2а-6119 від 27.05.2010р.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.08.2009 року у справі №2-а-6119/09/1170, податковий борг в сумі 1700 грн. складається виключно із штрафних (фінансових) санкцій за неподання та несвоєчасне подання боржником до Олександрійської ОДПІ податкових декларацій з податку на додану вартість.

Таким чином, безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника становлять виключно штрафні санкції за порушення податкового законодавства.

Згідно із ст. 1 Закону про банкрутство, боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, за приписами Закону про банкрутство, боржником може бути суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною першою статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" (втратив чинність на підставі п.2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України), визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону, а всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. У силу ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Наведені вище норми кореспондуються із нормами Податкового кодексу України (набрав чинності з 01.01.2011р.), відповідно до ст. 8 якого в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори. Перелік цих податків і зборів міститься в статтях 9 та 10 цього Кодексу. Відповідно до п. 9.4 ст. 9 та п. 10.5 ст. 10 названого Кодексу, установлення загальнодержавних та місцевих податків і зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначають, що пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

За змістом ст.ст. 111, 113, 129 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції та/або пеня є мірою фінансової відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Виходячи з аналізу наведених норм, законодавство не відносить суми пені та штрафу (штрафні санкції), що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказане також узгоджується із приписами ст. 1 Закону про банкрутство, згідно з якими до складу грошових зобов'язань боржника, тобто цивільно-правових зобовязань боржника, не зараховується, зокрема, недоїмка (пеня та штраф).

Відповідно до п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 №04-5/1193 у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо.

Проте кредитори з такими вимогами, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство (у даному випадку ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство) вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Таким чином, суми заборгованості зі сплати пені та штрафу (штрафних санкцій), в т.ч. застосовані за порушення податкового законодавства, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.

При цьому суд враховує те, що положення ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, не встановлюють будь-яких виключень з вищевказаного загального правила.

В розрахунку, доданому до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, ініціюючий кредитор вказує на наявність податкового боргу по оренді землі згідно декларації №203 від 27.01.2007р., проте вказана заборгованість не підтверджена виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Таким чином, вказана заборгованість боржника перед бюджетом не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

На підставі приписів ст. 5 Закону про банкрутство і ст. 4-1 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України, які мають універсальний характер.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство та необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 5, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1, 2, 13, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст.ст. 41, 33, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Припинити провадження у справі № 5013/1988/11 про банкрутство фермерського господарства "Друзенко" (код 23229461).

2. Вважати закінченою дію мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, введеного ухвалою суду від 31.10.2011 року про порушення провадження у справі.

3. Скасувати заходи щодо забезпечення вимог кредиторів в частині заборони фермерському господарству "Друзенко" і всім його органам управління відчужувати у будь-який спосіб належні боржнику на праві власності основні засоби та вчиняти дії щодо ліквідації та реорганізації юридичної особи боржника, застосовані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 31.10.2011 року.

4. Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

5. Примірники цієї ухвали направити кредитору, боржнику, відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Кіровоградській області, Олександрійській районній державній адміністрації для державного реєстратора, районному ВДВС Олександрійського міськрайонного управління юстиції, Головному управлінню статистики у Кіровоградській області, Олександрійському міськрайонному суду.

Суддя <Текст >Г.Б. Поліщук