Рішення № 20154618, 13.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2011 р. Справа № 23/140-11

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного виробничого будівельно-монтажного підприємства «Северний берег», м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Прогрес», м. Біла Церква

про стягнення 170624,89 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність б/н від 1 вересня 2011 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 15 серпня 2011 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне виробниче будівельно-монтажне підприємство «Северний берег»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Прогрес»(далі - відповідач) про стягнення 170624,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду за №21/04-08 від 21 квітня 2008 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за виконані позивачем роботи. Оскільки, сум періодичних платежів, здійснених відповідачем не було достатньо для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, позивач застосував черговість погашення вимог за договором підряду у відповідності до положень ст. 534 Цивільного кодексу України. Згідно розрахунку, здійсненого позивачем до стягнення з відповідача підлягає грошова сума у розмірі 107626,72 грн. Додатково, за прострочення виконання зобовязання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 8846,03 грн., 3% річних в розмірі 9129,10 грн. та інфляційні втрати в розмірі 45026,04 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 7 жовтня 2011 року та призначено справу до розгляду на 25 жовтня 2011 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 30 листопада 2011 року представником позивача до суду подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 51586,59 грн. основного боргу, 29556,19 грн. інфляційних втрат та 4634,31 грн. 3% річних. Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 4239,97 грн. (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог поданої позивачем у судовому засіданні 22 листопада 2011 року), позивач позовні вимоги не уточнював та не змінював.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву та у відзивах на заяви про зменшення розміру позовних вимог проти позову заперечував частково.

13 грудня 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним виробничим будівельно-монтажним підприємством «Северний берег»(за договором субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Прогрес»(за договором генпідрядник) 21 квітня 2008 року укладено договір підряду за №21/04-08.

Відповідно до пункту 1.1 договору субпідрядник зобовязується за завданням генпідрядника виконати електромонтажні роботи з тимчасового електропостачання будівельного майданчику на обєкті Логістичного центру «Одеса-парк логістика», в Біляєвському районі Одеської області, а генпідрядник зобовязується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно умов пункту 3.3 договору остаточна вартість виконаних робіт визначається по фактично виконаних обємах, визначених у актах приймання-передачі по формі КБ-2в та КБ-3.

Відповідно до пункту 3.6 договору оплата робіт здійснюється генпідрядником субпідряднику у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється генпідрядником в пятиденний термін з моменту підписання акта приймання виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Згідно пункту 3.9 договору генпідрядник здійснює авансовий платіж на придбання матеріалів у розмірі 50% від загальної вартості монтажних робіт.

Відповідно до пункту 4.3 договору генпідрядник зобовязаний забезпечити своєчасність безперервність фінансування робіт, сплатити вартість робіт, виконаних субпідрядником в розмірі та на умовах даного договору.

У відповідності до пункту 6.8 договору приймання-здача робіт оформлюється актом за формою КБ-2в та довідкою КБ-3. Підписання акту приймання-передачі є підставою для здійснення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно пункту 9.8 договору у разі несвоєчасної оплати робіт генпідрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від простроченої суми платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 14.3 договору встановлено, що договір діє до повного його виконання.

Факт виконання позивачем взятих на себе зобовязань за договором підряду №21/04-08 підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 року (підписано 26 червня 2008 року) та за вересень 2008 року (підписані 30 вересня 2008 року) на суму 863189,40 грн.

В матеріалах справи наявні банківські виписки, з яких вбачається, що відповідач частково розрахувався з позивачем за виконані роботи у сумі 845000,00 грн., з яких 450000,00 грн. авансу.

Відповідач взяті на себе зобовязання за договором підряду №21/04-08 не виконав належним чином, а саме, не повністю розрахувався з позивачем за виконані роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку позивача на підставі ст. 534 ЦК України становить 51586,59 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву та у відзивах на заяви про зменшення розміру позовних вимог проти позову заперечував частково.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом встановлено, що станом на момент підписання сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт за червень та вересень 2008 року відповідач перерахував позивачу аванс у розмірі 450000,00 грн. Крім того, суд встановив, що 9 липня 2008 року відповідач сплатив позивачу 15000,00 грн. за роботи згідно договору №21/04-08 від 21 квітня 2008 року, 30 жовтня 2008 року відповідач сплатив позивачу 80000,00 грн. за роботи згідно договору №21/04-08 від 21 квітня 2008 року, та 2 грудня 2008 року відповідач сплатив позивачу 300000,00 грн. за роботи згідно договору №21/04-08 від 21 квітня 2008 року.

Згідно ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як вбачається з розрахунку суми позову, позивач на підставі ст. 534 Цивільного кодексу України грошові кошти, сплачені відповідачем за виконані роботи згідно договору підряду №21/04-08, зараховував наступним чином: з 15000,00 грн. перерахованих відповідачем 9 липня 2008 року на рахунок позивача 522,63 грн. зараховано в рахунок погашення пені, 65,33 грн. зараховано в рахунок погашення 3% річних та 14412,04 грн. в рахунок погашення основного боргу.

Станом на 30 вересня 2008 року, за розрахунком позивача, основна заборгованість відповідача складала 398777,36 грн.

30 жовтня 2008 року відповідачем за виконані роботи згідно договору №21/04-08 перераховано на рахунок позивача 80000,00 грн., які позивач зарахував наступним чином: 21297,67 грн. зараховано в рахунок погашення пені, 2662,20 грн. зараховано в рахунок погашення 3% річних та 56040,13 грн. в рахунок погашення основного боргу.

Станом на 2 грудня 2008 року, за розрахунком позивача, основна заборгованість відповідача складала 342737,23 грн.

2 грудня 2008 року відповідачем за виконані роботи згідно договору №21/04-08 перераховано на рахунок позивача 300000,00 грн., які позивач зарахував наступним чином: 7866,10 грн. зараховано в рахунок погашення пені, 983,26 грн. зараховано в рахунок погашення 3% річних та 291150,64 грн. в рахунок погашення основного боргу.

Проте, суд з таким розрахунком погодитись не може, оскільки, позивач безпідставно визначив перераховані грошові кошти у розмірі 33397,19 грн., як часткове погашення фінансових санкцій. Зазначене підтверджується тим, що при здійсненні платежу відповідачем зазначалось його призначення, а саме: «плата за роботи згідно договору №21/04-08 від 21 квітня 2008 року».

Отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. Зазначеної позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 15 вересня 2011 року за №5015/1494/11.

Враховуючи, що позивачем виконано робіт на загальну суму 863189,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт, а відповідач у свою чергу сплатив позивачу 845000,00 грн., то заборгованість відповідача перед позивачем складає 18189,40 грн.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю сплатив позивачу грошові кошти за виконані позивачем роботи. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір встановленої судом заборгованості відповідає матеріалам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи підлягає частковому задоволенню в розмірі 18189,40 грн.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: застосування виключно у грошових зобов'язаннях; можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем за період з 4 грудня 2008 року по 6 квітня 2009 року складає 4239,97 грн. (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, поданої у судовому засіданні 22 листопада 2011 року).

Під час судового розгляду справи відповідачем було заявлено щодо пропуску позивачем строку позовної давності та про застосування позовної давності у даній справі щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені).

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що строк позовної давності щодо стягнення з відповідача пені за період з 4 грудня 2008 року по 6 квітня 2009 року сплив, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних у сумі 4634,31 грн. є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 29556,19 грн.

Проте, згідно з вірним арифметичним розрахунком, зробленим судом, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, становить 17243,18 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Прогрес» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 66/13, код 33223416) на користь Приватного виробничого будівельно-монтажного підприємства «Северний Берег»(651123, Одеська область, м. Одеса, Київський район, проспект Академіка Глушка, буд. 3, кв. 7, код 23857170) 18189 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 40 коп. заборгованості, 17243 (сімнадцять тисяч двісті сорок три) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 4634 (чотири тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 31 коп. 3% річних та судові витрати: 400 (чотириста) грн. 67 коп. державного мита та 55 (пятдесят пять) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяД.Г. Заєць Рішення підписано 20 грудня 2011 року