Рішення № 20154479, 22.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2011 р. Справа № 26/197-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Кий Авіа Гарант”, м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта”, м. Вишгород про стягнення 9 281,29 грн. за участю представників позивача не зявилися, відповідача ОСОБА_1., довіреність № 170-16/40 від 16.12.2010 року

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Кий Авіа Гарант” звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю „Провіта” про стягнення боргу в сумі 9281,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору генерального договору перестрахування № 13-/2005-ФП від 23.05.2005 року у встановлені строки не виконав взятого на себе грошового зобовязання з оплати своєї частки страхового відшкодування у звязку з настанням страхового випадку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.11.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 01.12.2011 року.

Через канцелярію суду 30.11.2011 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд у задоволені позову відмовити.

30.11.2011 року через канцелярію суду відповідач надав заяву про застосування позовної давності на підставі ст. 267 ЦК України.

У відповідності до п. 5 частини першої ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Таким чином, вказаною нормою визначається випадок непоширення позовної давності на вимоги страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Оскільки, відносини між сторонами за договором перестрахування ідентичні відносинам, які виникають між сторонами за договором страхування, тому на вимоги позивача не поширюється позовна давність передбачена ст.257 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене порушені права позивача підлягають захисту, а заява відповідача про застосування позовної давності судом відхиляється.

У судовому засіданні 01.12.2011 року оголошувалася перерва на 22.12.2011 року.

Через канцелярію суду 21.12.2011 року позивач надав письмові пояснення у справі.

Представник позивача в судове засідання 22.12.2011 року не зявився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.05.2005 року між Товариством з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” (перестраховик) та Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Кий Авіа Гарант”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Кий Авіа Гарант” (перестрахувальник) укладено генеральний договір № 130/2005-ФП про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії, відповідно до пункту 1.1 якого предметом даного договору є угода про порядок і умови співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Пунктом 1.6 договору перестрахування передбачено, що кожна із сторін, що підписала даний договір, має право приймати і передавати ризики у факультативне перестрахування (ретроцесію) у визначеній долі, керуючись інтересами обох сторін, Конкретний договір факультативного перестрахування (ковер-нота) є юридичним документом, невідємним доповненням даного договору, що регулює перестрахування конкретного ризику.

31.07.2006 сторонами на підставі вказаного договору укладено ковер-нот № 06/962/МН по факультативному пропорційному перестрахуванню, обєктом перестрахування за яким є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом.

Перестрахувальник передав, а перестраховик прийняв у перестрахування застрахований автомобіль Hyundai Tucson державний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, 2006 року випуску. Страхова сума 148 600,00 грн.

Відповідно до страхового акта № 178/06/962/МН від 20.11.2007 позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 68954,62 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3106 від 04.12.2007 року на суму 28954,62 грн., № 5 від 27.12.2007 року на суму 35000,00 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з п.п. 3.1.5 договору протягом 3 (трьох) днів, не враховуючи вихідні та святкові дні, з дня, коли перестрахувальнику стало відомо про страховий випадок і попередню суму збитку, повідомити рекомендованим листом, факсом або електронною поштою перестраховика, а перестраховик повинен негайно підтвердити по факсу або електронній пошті отримання такого повідомлення. Перестрахувальник самостійно проводить розслідування і оформлення страхового випадку, за умови виконання п. 3.2.3 цього договору.

Відповідно до пункту 8.8 Договору перестрахувальник по закінченню розслідування страхового випадку надсилає перестраховику лист (рахунок) про виплату його частки страхового відшкодування та визначений договором комплект документів.

Згідно п. 3.3. договору перестраховик зобовязується перераховувати перестрахувальнику, або у випадку його неплатоспроможності та за його дорученням страхувальнику (вигодонабувачу), відповідну частину страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії), протягом 15 банківських днів з дня отримання від перестрахувальника документів, визначених умовами договору.

Частка перестрахованого відшкодування за кавер-нотом № 06/962/МН від 26.07.2006 року визначена в розмірі 13,46% від страхової суми та становить 9 281,29 грн.

На виконання умов договору позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу № 632 від 25.07.2008 року на сплату відшкодування з перестрахування з передбаченими умовами договору документами, який 28.07.2008 року отриманий відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01035681 та залишений без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 12 Закону України „Про страхування” перестрахування ? страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором перестрахування в сумі 9 281,29 грн. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2011 року у справі № 25/426.

Державне мито у сумі 102,00грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” (юридична адреса: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, код 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Кий Авіа Гарант” (юридична адреса: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 1; фактична адреса: 01001, м. Київ, вул. М. Житомирська, буд. 7, код 30383799) 9281 (девять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 29 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяТ.Д. Лилак

Повне рішення складено 23.12.2011 р.