Рішення № 20153010, 13.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2011 р. Справа № 10/164-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Марценюк О.М.

розглянувши справу № 10/164-11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»,

м. Горлівка

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фурор груп»,

м. Ірпінь

про стягнення 3842,34 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність б/н від 28.07.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фурор груп»(далі-відповідач) про стягнення з останнього 3842,34 грн. заборгованості, яка утворилась у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 1768/06 від 10.05.2011 р. в частині несвоєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 28.10.2011 р. порушено провадження у справі № 10/164-11 та призначено її до розгляду.

Ухвалами суду від 15.11.2011 р. та від 29.11.2011 р. розгляд справи було відкладено, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судових засіданнях 15.11.2011 р. та 13.12.2011 р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання від 15.11.2011 р., 29.11.2011 р., 13.12.2011 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, що підтверджується відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 28.10.2011 р., 15.11.2011 р., 29.11.2011 р. про направлення їх на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, та підтверджену спеціальним витягом з ЄДР.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 1768/06, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник взяв на себе обовязок передати у власність покупця алкогольні напої (далі - товар), а покупець взяв на себе обовязок прийняти такий товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених договором.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах DDP, відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р. Cторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгоджені замовлення на товар. При цьому, відповідно до п. 3.4 договору, підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та якістю.

10.05.2011 р. між сторонами у справі погоджений перелік відповідальних осіб, уповноважених на прийняття товарно-матеріальних цінностей та відбиток печаток (штампів), якими засвідчуються документи, що підтверджують прийняття товарно-матеріальних цінностей.

Так, на виконання умов Договору № 1768/06 від 10.05.2011 р. позивачем в період з 11.05.2011 р. по 09.07.2011 р. передано, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 16044,96 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних № 18993/19677 від 11.05.2011 р. на суму 3275,10 грн., № 18995/19679 від 11.05.2011 р. - 6859,44 грн., № 19803/20514 від 14.05.2011 р. - 1312,68 грн., № 19856/20564 від 16.05.2011 р. - 372,78 грн., № 22212/23002 від 27.05.2011 р. - 584,22 грн., № 22564/23486 від 31.05.2011 р. - 636,96 грн., № 23567/24663 від 03.06.2011 р. - 596,04 грн., № 34811/35828 від 09.07.2011 р. - 2407,74 грн. Відповідні видаткові накладні містять підпис повноважних представників сторін та відбитки печаток юридичних осіб.

Також, в якості доказу передання відповідачеві товару позивачем надані податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно з вищезазначеної накладної.

Згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Умовами п. 6.1 договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому між сторонами порядку і формі, що не буде суперечити чинному законодавству України, або за домовленістю сторін шляхом попередньої оплати.

Проте, в порушення умов договору та взятих на себе зобовязань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 11895,92 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи копії платіжних доручень № 78 від 06.06.2011 р., № 98 від 08.06.2011 р., № 125 від 14.06.2011 р., № 135 від 16.06.2011 р., № 148 від 17.06.2011 р., № 183 від 20.06.2011 р., № 207 від 23.06.2011 р., № 223 від 25.06.2011 р., № 249 від 29.06.2011 р., № 289 від 07.07.2011 р., № 292 від 08.07.2011 р., вартість товару в сумі 4149,04 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Крім того, за видатковою накладною № 23567/24663 від 03.06.2011 р. відповідачем здійснено повернення товару на суму 306,60 грн.

Таким чином, відповідачем залишений не сплаченим товар на суму 3842,44 грн.

Між сторонами у справі підписаний акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що сальдо на користь позивача станом на 31.07.2011 р. становить 3842,34 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання від 15.11.2011 р., 29.11.2011 р. та від 13.12.2011 р. не зявився, письмових пояснень чи доказів оплати товару в сумі 3842,34 грн. не надав, факт порушення відповідачем зобовязань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача щодо оплати поставленого позивачем на підставі Договору № 1768/06 від 10.05.2011 р., згідно з видатковими накладними товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 3842,34 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фурор Груп»(08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 104-А, кв. 6; код 37075878) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»(84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; код 35871504) 3842,34 грн. заборгованості, а також судові витрати: 102,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов

Повне рішення складено - 16.12.2011 р.