Рішення № 20152499, 06.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2011 р. Справа № 25/145-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства “Крок”, м. Київ

до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, с. Веремя, Обухівський район, Київська область

про стягнення 50974,67 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_2 (довіреність від 21.02.2011 № б/н);

відповідача не зявився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Крок” (далі позивач) до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 50974,67 грн., з яких: 46378,75 грн. основний борг, 992,55 грн. інфляційні втрати, 584,71 грн. 3% річних та 3018,66 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 02.11.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.11.2011.

У судове засідання 17.11.2011 представник відповідача не зявився, розгляд справи відкладено на 06.12.2011.

06.12.2011 присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання 06.12.2011 не зявився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з пунктом 3.6. роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Судом, у свою чергу, зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003 №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.12.2011 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу від 01.04.2011 № 01/04-1 (далі Договір), продавець позивач зобов'язується продати, а покупець відповідач оплатити і прийняти нафтопродукти (бензин, дизельне паливо), (далі товар), на умовах передачі обєму по сховищу (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору ціна одного літра, асортимент і вартість партії товару, а також ПДВ визначається рахунком фактурою і накладною.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що покупець проводить оплату в безготівковій гривні України протягом двох банківських днів, з моменту отримання товару.

Згідно з пунктом 2.3. Договору право власності на товар до покупця переходить на дату підписання уповноваженими представниками обох сторін накладної, що підтверджує кількість, ціну, загальну вартість з урахуванням ПДВ та фактичну передачу товару від продавця покупцеві.

Відповідно до пункту 4.2. Договору у разі затримки оплати товару, покупець виплачує продавцеві пеню в розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу, а також виплачує відсотки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, 3% штрафних річних і інші штрафні санкції, передбачені в законодавстві Україні.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та проставляння печаток сторін і діє до 31.12.2011, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 6.3. Договору).

На виконання умов Договору, позивач по видатковій накладній від 06.05.2011 № РН-0000209 на суму 64 019,80 грн. поставив відповідачу товар бензин А-95, бензин А-92 та дизельне паливо, а останній на підставі довіреності від06.05.2011 серії ЯПЕ № 618017 вказаний товар отримав. Зазначена накладна підписана та скріплена печатками товариств у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати за поставлений товар здійснив частково - у розмірі 17641,05 грн., що підтверджується банківськими виписками з банку позивача від 30.05.2011, від 02.06.2011, від 03.06.2011 від 06.06.2011 та від 22.06.2011, які долучені до матеріалів справи. За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 46378,75 грн. різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами. З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 21.07.2011 № 21/07-1 з вимогою погашення заборгованості в розмірі 46378,75 грн. В підтвердження надіслання претензії позивач надав до суду копію чеку «Укрпошти» від 22.07.2011 № 0124 та копію опису вкладення у цінний лист від 22.07.2011, які залучені до матеріалів справи.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі позивачем надано суду Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача за період з 01.04.2011 по 28.07.2011 складає 46378,75грн. У звязку з тим, що зазначений Акт підписаний у двохсторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, судом взято його до уваги в якості письмового доказу визнання відповідачем наявної заборгованості у зазначеному розмірі. Копія Акту залучена до матеріалів справи.

Також, у якості письмового доказу того, що відповідач не перераховував на рахунок позивача кошти за поставлений товар, судом взято до уваги банківську довідку від 21.11.2011 №301.1-12/2513, яку позивач надав на вимогу суду, з якої вбачається, що за період з 23.06.2011 по 16.11.2011 на рахунок останнього кошти від відповідача не надходили. Оригінал довідки залучений до матеріалів справи.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем зобовязання з оплати отриманого товару у повному обсязі не виконане, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у звязку з чим, за останнім на час розгляду справи існує заборгованість в розмірі 46378,75грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобовязання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з травня по червень 2011 року в розмірі 992,55грн. та 3% річних з 11.05.2011 по 30.09.2011 в розмірі 584,71грн.

Здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат (а.с. №4, Т.1) та 3%річних (а.с. №№3А 4, Т.1) арифметично вірні, відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі пункту 4.2. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 3018,66грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені (а.с. №№3 3А, Т.1) в розмірі 3018,66грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 46378,75 грн., інфляційних втрат в розмірі 992,55 грн., 3% річних в розмірі 584,71 грн. та пені в розмірі 3018,66 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат на сплату державного мита і витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу відповідно до статті49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (08744, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства “Крок” (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 32А, код ЄДРПОУ 30223565) 46378 (сорок шість тисяч триста сімдесят вісім) грн. 75 коп. основного боргу, 992 (девятсот девяносто дві) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 584 (пятсот вісімдесят чотири) грн. 71 коп. 3% річних, 3018 (три тисячі вісімнадцять) грн. 66 коп. пені, 509 (пятсот девять) грн. 75 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 12.12.2011.