Рішення № 20152299, 08.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2011 р. Справа № 24/111-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Ніжинський хліб»

до

Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»

про

стягнення 8 959, 15 грн.

за участю представників:

позивача:

Ковальчук В.Д.

відповідача:

не з’явились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 8 959, 15 грн. за договором № 191/495 від 18.02.2010 р., з яких: 8 035, 19 грн. сума основного боргу, 706, 09 грн. –пені, 140, 16 грн. –3 % річних, 77, 71 грн. –інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.10.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.11.2011 р.

У судове засідання 10.11.2011 р. представник відповідача не з’явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 19.10.2011 р. не виконав, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 01.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2011 р. розгляд справи відкладено на 08.12.2011 р. у зв’язку з повторним нез’явленням у судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог суду.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 19.10.2011 р., від 10.11.2011 р. та від 01.12.2011 р. в судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.1997 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 20.10.2011 р. місцезнаходження відповідача: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Матросова, будинок 17, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.12.2011 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

18.02.2010 р. між сторонами було укладено договір № 191/495, за умовами якого позивач зобов’язався виробити згідно добових заявок, узгоджених цим договором, та відпустити по товарно-транспортним накладним відповідачу хлібобулочні та кондитерські вироби в асортименті та кількості, що надалі іменується «товар», на умовах зазначених в договорі, що є обов’язковими для обох сторін, а відповідач –оплатити вартість товару згідно товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п. 1.3 договору товар, що поставляється оплачується за вільними відпускними цінами позивача або за ціною, узгодженою протоколом погодження обох сторін.

Згідно з п. 1.4 договору відповідач виконує оплату товару, що постачається, протягом 3-х банківських днів з моменту поставки товару шляхом переказу грошей на рахунок позивача, або вносить оплату готівкою в касу позивача.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що при несвоєчасній оплаті товару відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 року № 543/96-ВР із наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами.

Згідно з п. 10.2 договору термін дії договору –1 рік.

На виконання умов договору, позивач по товарно-транспортних накладних № 12347 від 21.01.2011 р. на суму 88, 50 грн., № 12348 від 21.01.2011 р. на суму 47, 20 грн., № 10710 від 19.01.2011 р. на суму 88, 50 грн., № 10711 від 19.01.2011 р. на суму 47, 20 грн., № 8901 від 17.01.2011 р. на суму 379, 70 грн., № 8902 від 17.01.2011 р. на суму 238, 20 грн., № 6613 від 14.01.2011 р. на суму 322, 25 грн., № 9656 від 18.01.2011 р. на суму 177, 05 грн., № 9657 від 18.01.2011 р. на суму 61, 80 грн., № 9652 від 18.01.2011 р. на суму 61, 00 грн., № 14691 від 24.01.2011 р. на суму 161, 50 грн., № 14692 від 24.01.2011 р. на суму 41, 30 грн., № 9661 від 18.01.2011 р. на суму 90, 44 грн., № 6614 від 14.01.2011 р. на суму 187, 60 грн., № 14693 від 24.01.2011 р. на суму 105, 60 грн., № 277809 від 01.12.2010 р. на суму 321, 08 грн., № 277815 від 01.12.2010 р. на суму 157, 50 грн., № 277816 від 01.12.2010 р. на суму 114, 40 грн., № 277819 від 01.12.2010 р. на суму 40, 60 грн., № 295933 від 23.12.2010 р. на суму 143, 90 грн., № 295934 від 23.12.2010 р. на суму 114, 40 грн., № 295930 від 23.12.2010 р. на суму 308, 00 грн., № 293671 від 20.12.2010 р. на суму 340, 99 грн., № 293672 від 20.12.2010 р. на суму 103, 68 грн., № 290129 від 16.12.2010 р. на суму 361, 40 грн., № 290132 від 16.12.2010 р. на суму 60, 50 грн., № 284543 від 09.12.2010 р. на суму 87, 00 грн., № 284544 від 09.12.2010 р. на суму 182, 80 грн., № 277218 від 30.11.2010 р. на суму 342, 75 грн., № 277219 від 30.11.2010 р. на суму 177, 35 грн., № 277222 від 30.11.2010 р. на суму 101, 98 грн., № 272969 від 25.11.2010 р. на суму 342, 75 грн., № 272970 від 25.11.2010 р. на суму 194, 40 грн., № 272974 від 25.11.2010 р. на суму 54, 24 грн., № 266297 від 17.11.2010 р. на суму 156, 00 грн., № 266298 від 17.11.2010 р. на суму 176, 35 грн., № 266302 від 17.11.2010 р. на суму 39, 90 грн., № 261449 від 11.11.2010 р. на суму 39, 90 грн., № 261444 від 11.11.2010 р. на суму 85, 50 грн., № 261445 від 11.11.2010 р. на суму 57, 00 грн., № 264568 від 15.11.2010 р. на суму 85, 50 грн., № 264569 від 15.11.2010 р. на суму 51, 10 грн., № 264571 від 15.11.2010 р. на суму 95, 20 грн., № 265638 від 16.11.2010 р. на суму 53, 54 грн., № 265633 від 16.11.2010 р. на суму 85, 50 грн., № 265634 від 16.11.2010 р. на суму 57, 00 грн., № 267213 від 18.11.2010 р. на суму 291, 32 грн., № 267214 від 18.11.2010 р. на суму 142, 00 грн., № 267218 від 18.11.2010 р. на суму 141, 40 грн., № 268000 від 19.11.2010 р. на суму 149, 54 грн., № 268001 від 19.11.2010 р. на суму 58, 00 грн., № 268005 від 19.11.2010 р. на суму 40, 60 грн., № 262452 від 12.11.2010 р. на суму 85, 50 грн., № 262453 від 12.11.2010 р. на суму 176, 35 грн., № 259776 від 09.11.2010 р. на суму 156, 00 грн., № 259777 від 09.11.2010 р. на суму 124, 80 грн., № 259781 від 09.11.2010 р. на суму 39, 90 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму –8 035, 46 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 09.06.2011 р. на адресу відповідача було надіслано нагадування про сплату заборгованості (претензія) вих. № 232 від 09.06.2011 р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар. В підтвердження надіслання вказаного нагадування позивач надав до суду фіскальний чек № 9855 від 09.06.2011 р., який долучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов’язання щодо оплати за поставлений товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 035, 19 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 6.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 року № 543/96-ВР із наступними змінами та доповненнями, яка за розрахунком позивача складає –706, 09 грн. за період з 13.11.2010 р. до 15.07.2011 р.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені позивача, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені в сумі 706, 09 грн. є арифметично невірним, оскільки останнім нарахована пеня з порушення граничного терміну, встановленого законодавством України, а тому стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду з урахуванням шестимісячного строку від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, що складає –613, 65 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення оплати за поставлений товар в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період з листопада 2010 року до січня 2011 року (включно) складають 77, 71 грн., 3 % річних з простроченої суми за період з 13.11.2010 р. до 15.07.2011 р. складають –140, 16 грн.

Судом було здійснено власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, відповідно до якого встановлено, що розрахунок здійснений позивачем є арифметично невірним.

Із розрахунку здійсненого судом вбачається, що заявлені позивачем до стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 140, 11 грн.

Позивач, у зв’язку з простроченням грошових зобов’язань відповідачем, просить суд стягнути 77, 71 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2010 року до січня 2011 року (включно).

За розрахунком суду сума інфляційних втрат є більшою, ніж зазначена позивачем.

Оскільки, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача на користь позивача стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 77, 71 грн.

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє вимоги позивача, а саме у розмірі 8 866, 66 грн., з яких: 8 035, 19 грн. заборгованості за поставлений товар, 613, 65 грн. –пені, 140, 11 грн. –3 % річних, 77, 71 грн. –інфляційних втрат.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України (у редакції на момент звернення до суду), покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ніжинський хліб»задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Матросова, будинок 17, ідентифікаційний код - 08358735) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Ніжинський хліб»(16600, Чернігівська область, місто Ніжин, вулиця Синяківська, будинок 116, ідентифікаційний код - 00381054) 8 035 (вісім тисяч тридцять п’ять) грн. 19 коп. заборгованості за поставлений товар, 613 (шістсот тринадцять) грн. 65 коп. –пені, 140 (сто сорок) грн. 11 коп. –3 % річних, 77 (сімдесят сім) грн. 71 коп. –інфляційних втрат, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак

Дата підписання рішення: 12.12.2011 р.