Рішення № 20132164, 23.11.2011, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа №  2-745/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

23 листопада 2011 року   Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

        головуючого судді – Галаган О.В.,

при секретарі – Гончаренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція  АТ  ОСОБА_1 Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів за кредитним договором №014-09.5-81420 від 26.12.2007року та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» про визнання кредитного договору удаваним,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль"(далі ОСОБА_1) звернулось до суду  з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та  після збільшення позовних вимог просило стягнути з відповідачів на свою корить 413620грн. 24 коп(а.с.112-114).

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним розрахунком  по кредитному договору №014-09.5-81420 від 26.12.2007року укладеного між Банком та ОСОБА_2 Вимоги до ОСОБА_3 обґрунтовані укладеним з ним договором поруки від 26.12.2007року, згідно до умов якого даний відповідач поручився відповідати за зобов’язання ОСОБА_2 по кредитному договору №014-09.5-81420 від 26.12.2007року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та заявах про збільшення позовних вимог (а.с. 3-6,60-64, 112-114).

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 представник просив відмовити, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях(а.с.76-84).

Відповідач ОСОБА_2 остаточно позов визнав частково, а саме в частині суми основного боргу, що в національній валюті еквівалентно 221282грн.39коп., нарахованим відсоткам за користування кредиту в розмірі 50176грн. 35коп. Вказав, що пеню визнає в разі її розрахунку за подвійною ставкою НБУ та за останні півроку, як то передбачено ГПК України.

Також, ОСОБА_2 в судовому засіданні було подано зустрічну позовну заяву, яка ухвалою суду об’єднана в одне провадження з первісним позовом. ОСОБА_2

У зустрічній позовній заяві просив   визнати кредитний  договір №014-09.5-81420 від 26.12.2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_1  Аваль» удаваним правочином, визнати кредитний договір   №014-09.5-81420 від 26.12.2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_1  Аваль» укладеним в національній валюті України – гривні, в сумі 150570,00 грн. на умовах визначених в договорі та зобов’язати відповідача ПАТ «ОСОБА_1  Аваль» здійснити перерахунок по кредиту та процентах за його користування відповідно до національної валюти України – гривні.

Просив зустрічний позов задовольнити посилаючись на порушення Банком правил використання готівкової іноземної валюти, підвищення курсу долара під час дії кредитного договору та інші обставини в ньому викладені(а.с.102-106)

Представник ОСОБА_3 просила зустрічну позовну заяву задовольнити,   проти задоволення позову заперечила з підстав передбачених ч.1 ст. 559 ЦК України. Зазначала, що із розрахунку заборгованості позивача вбачається, що 30.04.2009 року збільшився розмір заборгованості (тіла кредиту) ОСОБА_2 перед банком, а оскільки відповідно до кредитного договору проценти нараховуються на залишок заборгованості, то відповідно із збільшенням заборгованості за кредитом збільшується і сума нарахованих на суму такої заборгованості процентів.

Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_3 поручився перед банком за погашення ОСОБА_2 кредиту в сумі 29815,00 дол. США, в свою чергу з 30.04.2009 року сума кредиту ОСОБА_2 становить 31904,49 дол. США (станом на 30.04.2009 року сума заборгованості становила 29030,18 дол. США, на цей момент було сплачено 2874,31 дол. США, 29030,18 +2874,31 =31904,39 дол. США).

З викладеного вбачається, що після укладення договору поруки обсяг відповідальності ОСОБА_3 як поручителя по зобов’язанням ОСОБА_2 збільшився внаслідок збільшення суми кредиту та відповідно збільшення суми нарахованих процентів за користування кредитом.

Таким чином вважає, що договір поруки припинився 30.04.2009року, що є підставою для відмови у вимогах Банку до даного відповідача.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, пояснення ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає,  що позов підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що 26 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014-09.5-81420, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 29 815,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,95 % річних, з кінцевим терміном погашення 25.12.2014 року(а.с.9-12).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки від 26.12.2007 року, згідно з яким, останній поручився відповідати в повному обсязі по зобов’язанням ОСОБА_2

Згідно змісту п.1.2, 1.3 договору поруки поручитель зобов’язався відповідати перед кредитором по основним зобов’язанням, що визначені кредитним договором.

Пунктом 4.2 договору поруки визначено, що строк та умови виконання цього договору можуть бути переглянуті Сторонами лише з її письмової згоди.

30.04.2009року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2О у двох примірниках укладена додаткова угода до кредитного договору №014-09.5-81420 від 26.12.2007року, згідно до п.1.3 якої фактична заборгованість за сумою кредиту збільшена на суму заборгованості за відсотками, у зв’язку із чим відбулись зміни строку погашення заборгованості(а.с.68-69).

Суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги до ОСОБА_3 про його солідарний обов’язок відповідати по зобов’язанню ОСОБА_2

Відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України припинення договору поруки пов'язується із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Зокрема в договорі поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх виплати,  ця умова стала результатом домовленості сторін, отже, поручитель дав лише згоду на зміну розміру процентів.

Відповідно зміст договору поруки не охоплює  питання збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв’язку із збільшенням розміру тіла кредиту та в порушення умов даного договору (п4.2), поручитель не надав згоди на таке збільшення його відповідальності.

За наведених обставин суд вважає, що доводи представника ОСОБА_3 про припинення договору поруки є обґрунтованими, що є підставою до відмови у позові до даного відповідача.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_2, то суд вважає за можливе їх задовольнити частково.

Як зазначалось 26.12.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014-09.5-81420, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 29 815,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,95 % річних, з кінцевим терміном погашення 25.12.2014 року(а.с.9-12).

Відповідно до пункту 3.3 Кредитного договору ОСОБА_2 зобов’язався повертати кредит та сплачувати проценти за його користування шляхом внесення щомісячних платежів згідно графіка погашення кредиту, що є додатком до Кредитного договору. Свої зобов’язання за кредитним договором даний відповідач належним чином не виконав, проти чого не заперечував.

Відповідно до п. 3.13 Кредитного договору  Позивачу надано право вимагати від ОСОБА_2 дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів, комісії та інших платежів, що визначені договором у разі не виконання або не належного виконання ним умов Кредитного договору.

Пунктом 10.1 Кредитного договору передбачено, що за прострочення грошових зобов’язань за договором позичальник сплачує пеню, розмір якої становить 0,5% від простроченої суми за кожен календарний день прострочення .

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором Відповідач, станом на 26.09.2011 року має заборгованість в розмірі 51 873,57 доларів США, яка складається з наступного: 27 751,88 доларів США – заборгованість за кредитом; 6292,81 доларів США – нараховані, але не сплачені проценти; 17 829,02 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором(а.с.113).

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку встановленому договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань є неприпустимою.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового  повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів (ч. 2 ст.1050 Цивільного кодексу України).

Таким чином, оскільки відповідачем ОСОБА_2 визнається позов щодо повернення 27 751,88 доларів США тіла кредиту, що  еквівалентно 221282грн.39коп. та 6292,81 доларів США – нарахованих відсотків,  що  еквівалентно 50176грн. 35коп., суд не вбачає підстав не задоволення позову в цій частині.

При цьому судом враховано, що на час ухвалення рішення курс долара США по відношенню до гривні становить 797,88грн. за 100$. Проте, при застосуванні даного курсу суд вийде за межі позовних шляхом збільшення розміру гривневого еквіваленту по відношенню до долара США, що є недопустимим.

Відповідно до викладеного позовна вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 221282грн.39коп. тіла кредиту та 50176грн. 35коп. заборгованості по нарахованим відсоткам підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з  ОСОБА_2 пені в розмірі 17829,02 долара США, що становить в гривневому еквіваленті 142161грн. 50коп., суд вважає про можливість її часткового задоволення.

Статтею 551 ЦК України передбачено, що розмір  неустойки  може  бути  зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків,  та за  наявності  інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК України можна вважати ступінь виконання зобов’язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не лише боржника), які заслуговують на увагу. Також в своїх рішеннях ВСУ при розгляді справ даної категорії наголошує на необхідність врахування судами співвідношення розміру боргу по невиконаному зобов’язанню та нарахованої пені.

Врахувавши вищенаведені обставини, посилання ОСОБА_2 на вкрай нужденний стан, оскільки понад рік не працює,  інші його доводи, що викладені письмово про зменшення розміру пені, суд вважає за можливе  зменшити її розмір до 50176грн. 35коп.  що не завдасть позивачу збитків, проте може полегшити стан боржника.

Суд відмовляє у задоволенні зустрічної позовної заяви в повному обсязі.

Першою вимогою  зустрічного позову ОСОБА_2 просить суд визнати кредитний  договір №014-09.5-81420 від 26.12.2007 року між ним ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_1  Аваль» удаваним правочином і як  основну підставу його задоволення, зазначає  ст. 235 ЦК України, тобто удаваність правочину. Вказана обставина  не доведена при розгляді справи, оскільки умови кредитного договору з боку кредитодавця виконані в повному обсязі, прихованість іншого правочину не доведена.

Зміст вимог зустрічної позовної заяви має суперечливий характер і побудований таким чином, що задоволення однієї з них виключає можливість задоволення іншої.

Суд відмовляє у задоволенні вимог визнання кредитного договору   №014-09.5-81420 від 26.12.2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_1  Аваль» укладеним в національній валюті України – гривні, в сумі 150570,00 грн. на умовах визначених в договорі та зобов’язанні відповідача ПАТ «ОСОБА_1  Аваль» здійснити перерахунок по кредиту та процентах за його користування відповідно до національної валюти України – гривні, оскільки це суперечить змісту кредитного договору, умови правочину якого узгоджені  між сторонами, про що свідчить їх підпис.

Судом були досліджені інші доводи позивача якими він обґрунтував зустрічні вимоги, проте підстав до їх задоволення не встановлено, практика з ряду питань на які посилався відповідач, як на підставу задоволення позову, а саме, зміна курсу валюти, надання кредиту в іноземній валюті, світова фінансова криза  тощо, є сталою, висловлена в позиціях ВСУ та ВССУ з даного питання , що також не дає підстав до задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 235,526,527,530,551,1048,1049,1050,1054 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів за кредитним договором №014-09.5-81420 від 26.12.2007року – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль” від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція  АТ  ОСОБА_1 Аваль" (рахунок №2909117980 в Кіровоградській ОД АТ "ОСОБА_1 Аваль", МФО 323538, код 13762450) кошти по Кредитному договору №014-09.5-81420 від 26.12.2007року в розмірі – 363443грн.89коп. та 1820грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_4