Рішення № 20130227, 28.09.2011, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-1719/11

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                    28 вересня 2011 року                                                   м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд           Донецької області

у складі:          головуючого-судді          Заруцької Г.М.

                    при секретарі Марченко Т.В.

за участі:          позивача ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

представника відповідача: ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 у місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що він перебував у трудових відносинах, працюючи на ВАТ «Вугільна компанія «ОСОБА_4 № 1»(у теперішній час ПАТ «Шахтоуправління «Покровське») з 21.11.2000 року по 29.09.2008 року машиністом гірничо-виймальних машин 6-го розряду.

Звільнений він наказом № 5235к від 13.10.2008 року в зв'язку з переходом на пенсію. Загальний підземний стаж роботи складає 27 років і 10 місяців.

В умовах впливу шкідливих факторів по професії комбайнера він пропрацював 19 років.

За час роботи в шкідливих умовах він набув професійне захворювання-хронічна вертеброгенна пояснично-крестцова радікулопатія в стадії затихаючого загострення з помірним больовим мишечно-тонічним правостороннім корешковим синодромом.

Захворювання є наслідком його тривалої роботи у підземних умовах на протязі тривалого часу. Причиною професійного захворювання є перебування у вимушеній позі у кількості наклонів, що перевищувало норму за часи змін, що зафіксовано в Акті розслідування професійного захворювання від 10.02.2010 року.

У відповідності з висновками МСЕК від 11.03.2010 року йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності на один рік до 01.04.2011 року.

17.05.2011 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності 1.04.2011 року безстроково, а також встановлена третя група інвалідності також безстроково. Безстроково з 03.03.2010 року, і з 11.03.2010 року він визнаний інвалідом третьої групи, що підтверджується довідками, які він додає до позову. Законодавством України передбачено відшкодування моральної шкоди зв'язку з ушкодженням здоров'я.           Підтвердженням ушкодження здоров'я є Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 10.02.2010 року.           Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області йому встановлені щомісячні страхові виплати відшкодування шкоди в частині втраченого заробітку, виплачена одноразова допомога. Таким чином, ушкодження здоров'я встановлено і підтверджується відповідними довідками.           Позивач вважає, що йому спричинено також і моральну шкоду. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди. Моральна шкода полягає в тому, що він, будучи здоровою працездатною людиною, у 51 рік став непрацездатним, йому встановлена інвалідність, і він втратив 60% працездатності в зв'язку з профзахворюванням, тривалий час знаходився на лікуванні та обстеженні. Так, він перебував на лікуванні у Донецькій обласній клінічній лікарні профзахворювань: - з 24.12.02009 року по 18.01.2010 року з діагнозом: хронічна вертеброгенна пояснично-крестцова радикулопатія в стадії затягнувшогося загострення вираженим м'язові-тонічним синдромом, вираженим правостороннім корешковим больовим синдромом, вираженим статико-динамічним порушеннями, легким парезом правої ступні, рецидивіюче протікання;           В Красноармійський міській лікарні:           з 18.03.10 р. по 06.04.10 р. з діагнозом гострий крупноочаговий інфаркт міокарда; з 22.11.10 р. по 02.12.10 р. з діагнозом хронічна вертеброгенна пояснична крестцова радикулопатія в стадії затягнувшогося загострення з вираженим м'язові тонічним синдромом, вираженим правостороннім корешковим больовим синдромом, вираженими статико-динамічним порушеннями, легким парезом правої ступні; з 11.02.11 р. по 22.02.11 р. з діагнозом хронічна вертеброгенна пояснично- крестцова радикулопатія в стадії затягнувшогося загострення з вираженим м'язої тонічним синдромом, вираженим правостороннім корешковим больовії про синдромом, вираженимм статико-динамічним порушеннями, легким парезом правої ступні;           В Донецькій обласній клінічній лікарні профзахворювань повторно:           - з 29.03.11 р. по 15.04.11 р. з діагнозом хронічна вертеброгенна пояснично- крестцова радикулопатія в стадії затягнувшогося загострення з вираженим м'язові- тонічним синдромом, вираженим правостороннім корешковим больовим синдромом, вираженими статико-динамічним порушеннями, легким парезом правої ступні, рецидивіюче протікання; Наслідками професійного захворювання стали: обмеження в рухах, постійна фізична біль, яка спричиняє і моральні страждання. Фізичний біль носить постійний характер. Він став роздратованим, не може реалізувати свій звичний уклад життя. Вимушений постійно лікуватися, стан здоров’я погіршується, за рік він втратив ще 10% професійної працездатності. Більше того, він почуває себе неповноцінною людиною, тому що він обмежений у виконанні роботи в певних умовах, оскільки вона йому протипоказана за висновками МСЕК, а він міг би ще працювати, що також є причиною його моральних страждань та хвилювань. Від набутого профзахворювання у нього німіє права нога, він її майже не відчуває.           Також він важко переживає ту обставину, що став непрацездатним, що тривалий час перебуває на лікуванні і відірваний від своєї сім'ї, вимушений нести матеріальні затрати на лікування. Обстежитися і проходити лікування у м. Донецьку в інституті профзахворювань.

Вказані обставини значно знизили його можливості реалізації його матеріальних та духовних потреб. Саме протікання хвороби зв'язано з фізичною біллю, яка носить постійний характер.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається із рішення Конституційного суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 по справі № 1-32/2008, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до п. 3 ч. І ст. 268 ЦК України в редакції 2004 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

У результаті вище наведеного, він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Свою моральну шкоду він оцінює у 60000 гривень, яки просить стягнути з відповідача у справі.

У судовому засіданні позивач на своєму позові наполягає, просить його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»позов не визнає, оскільки між позивачем та ними мали місце трудові стосунки і вони регулюються Кодексом Законів про Працю України, який встановлює, що шкода заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується згідно норм законодавства, тобто на підставі норм Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Позивачу усі суми у відшкодування шкоди на підставі вказаного Закону України сплачуються. Крім того позивач працював на інших підприємствах у підземних умовах і міг професійне захворювання отримувати при виконанні трудових обов’язків на іншому підприємстві.

Представник третьої особи - Відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську просить справу розглянути на розсуд суду у відсутність представника Фонду, вказавши, що ними позивачу нараховані усі страхові виплати, які встановлені законодавством (а.с. 33).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем у справі, працюючи на ВАТ «Вугільна компанія «ОСОБА_4 № 1»(у теперішній час ПАТ «Шахтоуправління «Покровське») з 21.11.2000 року по 29.09.2008 року машиністом гірничо-виймальних машин 6-го розряду.

Звільнений ОСОБА_1 наказом № 5235к від 13.10.2008 року в зв'язку з переходом на пенсію. Загальний підземний стаж роботи позивача у справі складає 27 років і 10 місяців (а.с. 5-7). В умовах впливу шкідливих факторів по професії комбайнера позивач пропрацював 19 років.

За час роботи в шкідливих умовах ОСОБА_1 набув професійне захворювання-хронічна вертеброгенна пояснично-крестцова радікулопатія в стадії затихаючого загострення з помірним больовим мишечно-тонічним правостороннім корешковим синодромом.

Захворювання є наслідком тривалої роботи позивача у підземних умовах на протязі тривалого часу. Причиною професійного захворювання є перебування у вимушеній позі у кількості наклонів, що перевищувало норму за часи змін, що зафіксовано в Акті розслідування професійного захворювання від 10.02.2010 року на а.с. 12-13.

У відповідності з висновками МСЕК від 11.03.2010 року позивачу у справі було встановлено 50% втрати професійної працездатності на один рік до 01.04.2011 року (а.с. 15-16).

Через рік, тобто 17.05.2011 року ОСОБА_1 було встановлено 60% втрати професійної працездатності з 1.04.2011 року безстроково, а також встановлена третя група інвалідності також безстроково, що свідчить про значне погіршення стану здоров’я позивача за один рік (а.с. 25-26).

Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди позивачу у справі.

Моральна шкода полягає в тому, що ОСОБА_1, будучи здоровою працездатною людиною, у 51 рік став непрацездатним, позивачу встановлена інвалідність, і він втратив 60% працездатності в зв'язку з профзахворюванням, тривалий час знаходився на лікуванні та обстеженні.

Так, ОСОБА_1 перебував на лікуванні у Донецькій обласній клінічній лікарні профзахворювань:

- з 24.12.02009 року по 18.01.2010 року з діагнозом: хронічна вертеброгенна пояснично-крестцова радикулопатія в стадії затягнувшогося загострення вираженим м'язові-тонічним синдромом, вираженим правостороннім корешковим больовим синдромом, вираженим статико-динамічним порушеннями, легким парезом правої ступні, рецидивіюче протікання (а.с. 9-11, 14);           В Красноармійський міській лікарні:           з 18.03.10 р. по 06.04.10 р. з діагнозом гострий крупноочаговий інфаркт міокарда (а.с. 17); з 22.11.10 р. по 02.12.10 р. з діагнозом хронічна вертеброгенна пояснична крестцова радикулопатія в стадії затягнувшогося загострення з вираженим м'язові тонічним синдромом, вираженим правостороннім корешковим больовим синдромом, вираженими статико-динамічним порушеннями, легким парезом правої ступні (а.с. 20); з 11.02.11 р. по 22.02.11 р. з діагнозом хронічна вертеброгенна пояснично- крестцова радикулопатія в стадії затягнувшогося загострення з вираженим м'язої тонічним синдромом, вираженим правостороннім корешковим больовії про синдромом, вираженимм статико-динамічним порушеннями, легким парезом правої ступні (а.с. 21);          

В Донецькій обласній клінічній лікарні профзахворювань повторно:          

- з 29.03.11 р. по 15.04.11 р. з діагнозом хронічна вертеброгенна пояснично- крестцова радикулопатія в стадії затягнувшогося загострення з вираженим м'язові- тонічним синдромом, вираженим правостороннім корешковим больовим синдромом, вираженими статико-динамічним порушеннями, легким парезом правої ступні, рецидивіюче протікання (а.с. 22-14); Наслідками професійного захворювання стали: обмеження в рухах, постійна фізична біль, яка спричиняє і моральні страждання. Фізичний біль носить постійний характер. Позивач став роздратованим, не може реалізувати свій звичний уклад життя. Вимушений постійно лікуватися, стан здоров’я погіршується, за рік позивач втратив ще 10% професійної працездатності. Більше того, позивач почуває себе неповноцінною людиною, тому що він обмежений у виконанні роботи в певних умовах, оскільки вона позивачу протипоказана за висновками МСЕК, а позивач міг би ще працювати, що також є причиною моральних страждань та хвилювань позивача у справі. Від набутого профзахворювання у ОСОБА_1 німіє права нога, позивач її майже не відчуває.

          Також позивач важко переживає ту обставину, що став непрацездатним, що тривалий час перебуває на лікуванні і відірваний від своєї сім'ї, вимушений нести матеріальні затрати на лікування. Обстежитися і проходити лікування у м. Донецьку в інституті профзахворювань.

Вказані обставини значно знизили можливості позивача по реалізації його матеріальних та духовних потреб. Саме протікання хвороби зв'язано з фізичною біллю, яка носить постійний характер.

Виходячи з вимог ст. 237-1 КЗпП України, яка визначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з положень вище значеної статті, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає тільки при умовах, що моральні страждання робітника або втрата ним нормальних життєвих зв'язків або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідком порушень законних прав робітника.

Згідно ст. 6 Закону України «Про охорону праці»умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Ст.13 вказаного Закону гласить, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загально обов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загально обов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 23.03.2007 р. № 717-V ( п.1.абз.3 п.5,п.9, абз. 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Суд вважає, що саме діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов`язані із пошкодженням здоров`я, які є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов’язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров’я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди тощо).

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала.

Тобто, даною нормою передбачено право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я юридичною особою, яка її завдала.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру заподіяної шкоди позивачу, ступені фізичних та душевних страждань позивача, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів справедливості, розумності та достатності, передбачених ст. 23 ЦК України.

Суд вважає необґрунтованими доводи третьої особи щодо необхідності висновку медичних органів для виплати позивачу моральної шкоди, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України, висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов’язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1рп/2004 в п. 4.1 зазначено, що у відповідності зі ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання складається, зокрема, з фізичного болю, фізичних і душевних страждань, які він відчуває у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, спричинені потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, завдають йому моральні та фізичні ушкодження здоров`я, у випадку каліцтва, або професійного захворювання потерпілий втрачає працездатність та відчуває значно більшу моральну шкоду, ніж завдану робітнику, який не втратив професійної працездатності.

Між тим, згідно до роз’яснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “ Про судову практику в с правах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди” № 4 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами та доповненнями, розмір моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань... Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість заподіяного професійного захворювання, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що з урахуванням ступеню втрати профпрацездатності позивачем, характеру і тривалості його фізичних та моральних страждань слід задовольнити вимоги позивача частково, та стягнути з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 40 000 грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судові витрати по розгляду у справі у суді: судовій збір 8,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15 грн.

На підставі викладеного та, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами та доповненнями внесеними постановою ПВС України від 25 травня 2001 року № 5, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»з р/р 26001980123661 в Донбаському філ. ПАТ «Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593 код ЄДРПОУ 13498562, інд. №134985605163 моральну шкоду на користь ОСОБА_1 в сумі 40000 грн. (Сорок тисяч грн.).

Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»на користь держави: судовій збір –8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 15 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя: