Рішення № 20127059, 19.08.2011, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-1693/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2011 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі                     головуючого судді                     Воробйова С.О.

при секретарі                               Подлєсній О.А.

за участю           позивача                              ОСОБА_1

представника позивача          ОСОБА_2

представника відповідача          ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красноармійська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

19.07.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з відповідачем він перебував у трудових відносинах з 19.12.1990 року по 29.09.1994 року, працюючи в якості підземного електрослюсаря з повним робочим днем у шахті, звільнившись за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

За час роботи в шкідливих умовах, він набув професійне захворювання –хронічний вертеброгерний попереково-хрестовий радикуліт в стадії загострення з вираженим больовим, м/тоніческим, горішковими синдромами, супутній діагноз –остеохондроз, що встановлено висновком Донецької ОКЛПЗ № 2762 від 05.11.1993 року та йому відповідачем видано акт розслідування професійного захворювання від 19.11.1993 року.

18.01.1994 року йому висновком неврологічної МСЕК встановлено вперше 40% втрати професійної працездатності та визнаний інвалідом 3-ї групи, у зв’язку з чим, він звільнився з підприємства відповідача, оскільки не міг виконувати роботу як раніше.

05.01.2006 року йому була встановлена 3-тя група інвалідності та 50% втрати професійної працездатності безстроково.

У зв’язку з професійним захворюванням, отриманим на виробництві відбулося ушкодження його здоров’я та спричинена моральна шкода, оскільки він на протязі 12-ти років після встановлення інвалідності не працював, а проходив курси лікування за наслідками хронічного радикуліту в різних медичних закладах, у нього змінився уклад життя, т.я. він постійно додає додаткові зусилля для організації свого життя, від чого постійно знаходиться у пригніченому стані, постійно відчуває душевні та фізичні страждання, втратив можливість працювати як раніше, а тому втратив основний дохід, заробіток і вважає, що йому заподіяна відповідачем моральна шкода, яку він оцінює в 80000.00 грн., яку просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача - ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»позовні вимоги не визнав повністю, оскільки питання щодо відшкодування моральної шкоди, яку позивач одержав в 1994 році регулювалися на той час ст. 173-1 КЗпП України, а порядок визначався «Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року.

Цивільний кодекс України, на норми якого посилається позивач, було прийнято Верховною Радою України 16.01.2003 року, тобто події, з якими позивач пов’язує свої вимоги мали місце ще до набрання чинності тим правовим актом на який він посилається.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, рішення по справі винести на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем по справі у трудових відносинах з 19.12.1990 року по 29.09.1994 року (а.с. 7-12), працюючи в якості підземного електрослюсаря з повним робочим днем у шахті, звільнившись за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Під час виконання трудових обов’язків на підприємстві відповідача він набув професійне захворювання –хронічний вертеброгерний попереково-хрестовий радикуліт в стадії загострення з вираженим больовим, м/тоніческим, горішковими синдромами, супутній діагноз –остеохондроз, що встановлено висновком Донецької ОКЛПЗ № 2762 від 05.11.1993 року та йому відповідачем видано акт розслідування професійного захворювання від 19.11.1993 року (а.с. 13-16, 17).

18.01.1994 року йому висновком неврологічної МСЕК встановлено вперше 40% втрати професійної працездатності та визнаний інвалідом 3-ї групи, у зв’язку з чим, він звільнився з підприємства відповідача, оскільки не міг виконувати роботу як раніше, 05.01.2006 року позивач була встановлена 3-тя група інвалідності та 50% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 18, 19-20).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику «внаслідок ушкодження здоров’я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов’язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)»спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв’язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він був здоровою працездатною людиною, втратив 50% працездатності в зв’язку з професійним захворюванням. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Він протягом тривалого часу постійно знаходиться у хворобливому стані в зв’язку із захворюванням. На теперішній час позивач почуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Його постійно мучать сильні болі в поясниці, біль віддає на праву ногу, в зв’язку з чим вона німіє і супроводжуються судороги ікро-ножних м’язів; обмежені активні рухи в поясниці, тяжко дихати від чого він постійно знаходиться у пригніченому стані, відчуває душевні та фізичні страждання.

Позивач ОСОБА_1 отримав професійне захворювання і при цьому суд враховує вимоги ст. 1167 ЦК України, згідно до яких моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Вищезазначене законодавство, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов’язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв’язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров’я позивача, те, що професійна працездатність в зв’язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 50%, позивач визнаний інвалідом 3 групи, але до теперішнього часу працює, одержує щомісячні виплати Фонду соціального страхування у з в’язку з одержанням професійного захворювання, суд вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості, на користь позивача необхідно стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000.00 грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору –в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –в розмірі 15,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. 38 Гірничого Закону України, ст.ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»р/р 26001980123661 в Донбаській філ. ПАТ «Кредитпромбанк»м. Красноармійська Донецької області, МФО 335593, код ЄДРПОУ 13498562, інд. № 134985605163 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову компенсацію у розмірі 15000.00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»р/р 26001980123661 в Донбаській філ. ПАТ «Кредитпромбанк»м. Красноармійська Донецької області, МФО 335593, код ЄДРПОУ 13498562, інд. № 134985605163 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: