Рішення № 20122019, 12.12.2011, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

2-326/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Вайновського А. М., при секретарі Григор А.Г. за участю представника прокурора міста Маріуполя Донецької області, що діє в інтересах ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом прокурора міста Маріуполя Донецької області, що діє в інтересах держави в особі ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2009 року прокурор міста Маріуполя, діючи в інтересах держави Україна в особі ПАТ „Державний ощадний банк України” (надалі - Банк) звернувся до суду із позовами до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, які було об’єднано в одне провадження. В обґрунтування вимог посилається на те, що в ході проведеної прокуратурою перевірки було встановлено, що відповідно до кредитного договору № 220301680, укладеного між Банком та відповідачем від 19.11.2007 року, останній отримав кредит у розмірі 68000,00 гривень, строком на п’ять років та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,2 % річних. Відповідач в порушення норм діючого законодавства та умов зазначеного договору свої зобов’язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на момент пред’явлення позову утворилась заборгованість у загальному розмірі 55189,73 гривень. Крім того, відповідно до кредитного договору № 220301165, укладеного між Банком та відповідачем від 02.08.2006 року, останній отримав кредит у розмірі 45870,00 гривень, строком на п’ять років та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % річних. Умови даного договору відповідачем належним чином також не виконуються, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальній сумі 27031,80 гривень. Просив стягнути з відповідача зазначені суми заборгованості за договорами кредиту.

В подальшому представником ПАТ «Держаний ощадний банк України» було уточнено позовні вимоги, в остаточній редакції яких просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором кредиту № 220301165 від 02 серпня 2006 року у розмірі 37778,05 гривень, а також суму заборгованості за договором кредиту № 220301680 від 19 листопада 2007 року у розмірі 75245,75 гривень.

У судовому засіданні представник прокуратури міста Маріуполя ОСОБА_2 та представник ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_3, яка діє за довіреністю, підтримали позовні вимоги остаточної редакції у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні, викладеним у позові. Просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_5 в ході судового засідання, частково визнаючи пред’явлені позовні вимоги, пояснили, що фактично згодні із фактом наявності заборгованості за кредитними договорами. Відповідач від дня укладення договорів свої зобов’язання виконував належним чином та у повному обсязі, неодноразово здійснював переплати розмірів щомісячних внесків. Проте, у зв’язку із кризовими явищами у мировому суспільстві підприємницька діяльність ОСОБА_7 була пригнічена, фінансовий стан значно погіршився, через що не мав об’єктивної змоги належним чином виконувати умови договорів. Разом із тим, він неодноразово звертався до Банку із проханнями надати додаткову розстрочку у поверненні кредитів, однак останній йому на зустріч не пішов. Із наданими представником банку виписками та розрахунками не погоджуються, оскільки вони не містять повної інформації щодо внесених в рахунок погашення щомісячних платежів. Крім того, посилаючись на важке матеріальне становище, вважають, що сума нарахованої пені має бути зменшена в порядку ст. 551 ЦК України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи встановлено, що 02 серпня 2006 року між ПАТ „Державний ощадний банк України” (надалі-Банк), з одного боку, та ОСОБА_7 (надалі Позичальник), з іншого, було укладено кредитний договір № 220301165, за умовами якого Банк надав Позичальникові кредитні кошти у розмірі 45870,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 18 % річних, строком на 60 місяців та кінцевим терміном повернення – 01.08.2011 року.

При цьому, позичальника ОСОБА_7 було ознайомлено із умовами зазначеного кредитного договору, а також із порядком та строками здійснення погашення отриманого кредиту, що засвідчено його особистими підписами.

Так, пунктом 3.3.4 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язаний щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця, погашати кредит рівними частинами у сумі 764,50 гривень і у такий же термін сплачувати відсотки за користування ним.

У разі порушення цих умов договору позичальник зобов’язаний сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, але не менше денної відсоткової ставки за користування кредитом, яка визначається як частка від ділення розміру річної процентної ставки, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення, що встановлено п. 4.2 кредитного договору.

Крім того, даний кредитний договір забезпечено договором застави майна № 220301165 від 02.08.2006 року, предметом якого є рухоме майно, а саме транспортний засіб ГАЗ 2705 222, 2006 року випуску, д/н НОМЕР_1, вартістю 53700,00 гривень, що належить ОСОБА_7 на праві власності.

У разі порушення умов даного договору заставодавець зобов’язаний сплатити на користь заставодержателя неустойку у розмірі 5 % від вартості предмету застави та відшкодувати понад неустойку завдані збитки в повному обсязі, що встановлено п. 7.2.

На підставі п. 3.2.2 кредитного договору у разі порушення умов кредитного договору або договору застави банк має право достроково стягнути кредит та суму нарахованих процентів, комісійних винагород та інших платежів, що підлягають сплаті, у разі порушення боржником умов кредитного договору.

З наданих представником позивача витягів щодо руху грошових кошт та розрахунків вбачається, що позичальник ОСОБА_7 свої зобов’язання за наведеними договорами кредиту та застави щодо своєчасного внесення та у повному обсязі щомісячних платежів виконував не належним чином, внаслідок чого станом на день постановлення судового рішення утворилася заборгованість у загальній сумі 37778,05 гривень, яка складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі 18414,05 гривень, суми нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 8775,32 гривень, пені за прострочення платежів по кредиту та відсоткам у сумі 7903,68 гривень, неустойки у розмірі 5 % відповідно до п. 7.2 договору застави у розмірі 3400,00 гривень.

Крім того, встановлено, що 19 листопада 2007 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» (надалі-Банк), з одного боку, та ОСОБА_7 (надалі Позичальник), з іншого, було укладено кредитний договір № 220301680, за умовами якого Банк надав Позичальникові кредитні кошти у розмірі 68000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 15,2 % річних, строком на 60 місяців та кінцевим терміном повернення – 18.11.2012 року.

Пунктами 1.5.1.1 та 3.3.4 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язаний щомісячно, не пізніше 18 числа кожного місяця, погашати кредит рівними частинами у сумі 2565,00 гривень і у такий же термін сплачувати відсотки за користування ним.

У разі порушення цих умов договору позичальник зобов’язаний сплачувати пеню у розмірі 0,05 % від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення, що встановлено п. 5.2 кредитного договору.

Крім того, даний кредитний договір забезпечено договором застави майна № 220301680 від 19.11.2007 року, предметом якого є рухоме майно, а саме транспортний засіб ГАЗ 2705, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_2, вартістю 68000,00 гривень, що належить ОСОБА_7 на праві власності.

У разі порушення умов даного договору заставодавець зобов’язаний сплатити на користь заставодержателя неустойку у розмірі 5 % від вартості предмету застави та відшкодувати понад неустойку завдані збитки в повному обсязі, що встановлено п. 7.2.

На підставі п. 3.2.2 кредитного договору у разі порушення умов кредитного договору або договору застави банк має право достроково стягнути кредит та суму нарахованих процентів, комісійних винагород та інших платежів, що підлягають сплаті, у разі порушення боржником умов кредитного договору.

З наданих представником позивача витягів щодо руху грошових кошт та розрахунків вбачається, що позичальник ОСОБА_7 свої зобов’язання за наведеними договорами кредиту та застави щодо своєчасного внесення та у повному обсязі щомісячних платежів виконував не належним чином, внаслідок чого станом на день постановлення судового рішення утворилася заборгованість у загальній сумі 75245,75 гривень, яка складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі 46002,38 гривень, суми нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 14360,14 гривень, пені за прострочення платежів по кредиту та відсоткам у сумі 11483,23 гривень, неустойки у розмірі 5 % відповідно до п. 7.2 договору застави у розмірі 3400,00 гривень.

          Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Згідно із ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

          В сенсі ч. 1, 2 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог і заперечень.

Так, відповідач ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_5 неодноразово зазначали про незгоду із вищенаведеними витягами щодо руху грошових кошт та розрахунками заборгованості, посилаючись на неповноту інформації, яку вони містять.

Проте, відповідачем та його представником в ході судового розгляду справи не надано жодного доказу на підтвердження наявних заперечень та незгоди із даними розрахунками, а тому їхні доводи в цій частині не заслуговують на увагу.

В сенсі ж викладених норм та за відсутності обґрунтування неналежності даних письмових доказів, суд сприймає їх як належні та допустимі.

Таким чином, суд вважає встановленим факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_7 прийнятих на себе та утворення станом на день вирішення справи заборгованості за договором кредиту № 220301165 від 02.08.2006 року та договором кредиту № 220301680 від 19.11.2007 року.

Втім, суд не може повністю погодитися із наданими представником позивача доказами в обґрунтування суми заборгованості за договором № 220301165 від 02.08.2006 року в частині нарахування суми неустойки у розмірі 5 % відповідно до п. 7.2 договору застави у розмірі 3400,00 гривень, оскільки предметом застави виступає транспортний засіб ГАЗ 2705 222, д/н НОМЕР_1, вартістю 53700,00 гривень, а отже сума неустойки складатиме 2685,00 гривень (53700,00/100*5).

Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

При цьому, суд зазначає, що перелік таких обставин законодавцем не визначений, а тому на думку суду питання про зменшення розміру неустойки (пені) має вирішуватися на підставі аналізу конкретної ситуації, зважаючи на ступінь виконання зобов’язання боржником, причин їх невиконання, добровільне усунення виниклих порушень, майновий стан тощо.

На підтвердження значної зміни свого майнового стану відповідачем ОСОБА_7 надано довідку № 5470/С/17-013, складену ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя від 31.03.2011 року, згідно із якою сума його задекларованого доходу становить: за 2007 рік – 7615,41 гривень, за 2008 рік – 6230,79 гривень, за 2009 рік – 4153,86 гривень та за 2010 рік – 6230,79 гривень. Доходи за січень-лютий 2011 року відсутні.

Аналізуючи зміст наведеної довідки, суд не вбачає тенденції до різкої зміни майнового стану ОСОБА_7 за вказані періоди. Більш того, приймаючи на себе зобов’язання за кредитними договорами, ОСОБА_7, починаючи з грудня 2007 року, повинен був здійснювати погашення двох кредитів у сукупності по 3329,50 гривень щомісячно, а отже загалом на рік мав сплачувати на користь банку близько 39954,00 гривень (3329,50*12), що значно перевищує його задекларовані річні доходи.

Сторонами не заперечувався той факт, що до 2009 року ОСОБА_7 належним чином та у повному обсязі виконувалися умови укладених договорів кредиту та застави.

Відтак, надана для огляду довідка не може виступати єдиним доказом на підтвердження майнового стану ОСОБА_7, а тому суд критично ставиться до неї.

Разом із тим, відповідач та його представник, використавши у повному обсязі свої процесуальні права та обов’язки щодо доказування обставин, на які вони посилаються, в ході судового розгляду справи наявності підстав, які б давали змогу суду застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, не довели.

Таким чином, за доведеності фактів неналежного виконання позивальником ОСОБА_7 своїх зобов’язань за укладеними договорами, суд стягує з нього на користь банку заборгованість за договором кредиту № 220301680 від 19.11.2007 року у сумі 75245,75 гривень, а також за договором кредиту № 220301165 від 02.08.2006 року у сумі 37063,05 гривень.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України суд пропорційно до задоволеної частини вимог стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1123,08 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги прокурора міста Маріуполя Донецької області, що діє в інтересах держави в особі ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами — задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (місто Київ, вулиця Госпітальна будинок №12г, код ЄДРПОУ 00032129) заборгованість за кредитним договором №220301165 від 08 серпня 2006 року у розмірі 37063 (тридцять сім тисяч шістдесят три) гривні 05 копійок.

          Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (місто Київ, вулиця Госпітальна будинок №12г, код ЄДРПОУ 00032129) заборгованість за кредитним договором №220301680 від 19 листопада 2007 року у розмірі 75245 (сімдесят п'ять тисяч двісті сорок п'ять) гривень 75 копійок.

          Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 1123 (одну тисячу сто двадцять три) гривні 8 копійок.

          У задоволенні решти позовних вимог прокурора міста Маріуполя Донецької області, що діє в інтересах держави в особі ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6 - відмовити.

          Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

          Суддя ____