Постанова № 20117761, 12.12.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2011 р. Справа № 9/149/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.,

суддя Савченко Г.І., суддя Мельник О.В., секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача- Куций Р.А., Гунько Л.С.;

від відповідача - не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області від 01.11.2011р. по справі № 9/149/2011/5003

за позовом Концерну «Військторгсервіс»в особі Вінницької філії Концерну

«Військторгсервіс» м.Вінниця

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Вінниця

про стягнення 20 457 грн. 13 коп. заборгованості і пені,

розірвання договору №53 від 18.12.2003р. та звільненя приміщення,-

Представнику Позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 Госпо-дарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.11.2011р. у справі №9/149/2011/ 5003 (суддя Балтак О.О.) частково задоволено позов Концерну «Військторгсервіс»в особі Вінницької філії Концерну «Військторгсервіс»(надалі в тексті - Концерн «Військторгсервіс») до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_2) про стягнення 20457 грн. 13 коп. боргу, розірвання договору №53 від 18.12.2003р. та звільнення приміщення.

Відповідно до рішення, з ФОП ОСОБА_2 підлягає до стягнення на користь Концерну «Військторгсервіс»15728 грн. 82 коп. боргу з орендної плати, 907 грн. 55 коп. пені та 358 грн. 63 коп. судових витрат. В частині стягнення 1026 грн. 65 коп. пені відмовлено; в частині розірвання договору та звільнення приміщення провадження у справі припинено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що уточнені 01.11.2011р. вимоги Позивача обґрунтовані в частині основного боргу, також підставною є вимога про стягнення пені, однак її нараховано за 19 місяців (вересень 2009р.березень 2011р.) період, більший ніж передбачає діюче законодавство. Здійснивши самостійний розрахунок, суд дійшов висновку, що до стягнення належить пеня, за період шість місяців з жовтня 2010р. по березень 2011р. В частині немайнових вимог судом провадження у справі припинено.(арк.справи 107-108).

Не погоджуючись із даним рішенням, Відповідач-ФОП ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 01.11.2011 року у справі №9/149/2011/5003 та постановити нове, яким відмовити повністю Концерну «Військторгсервіс»в задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 15728 грн. 82 коп. є обґрунтованим, оскільки в судовому засіданні першої інстанції встановлено факт, що приміщення 11.03.2011р. було продане ТзОВ «Магазин ВВВТ»згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. На думку Скаржника, на момент звернення Позивача з даним позовом право власності на орендоване майно перейшло до ТзОВ «Магазин ВВВТ», який в порушення вимог ст. 27 ГПК України не був залучений місцевим судом до участі у справі. Суд також зазначив, що Відповідач зобовязаний сплатити орендну плату за період з липня 2008р. по квітень 2011р. в сумі 55840 грн. 42 коп. Проте, як вбачається з розрахунку доданого до заяви про уточнення позовних вимог сума 55840 грн. 42 коп. включає в себе 29160 грн. 90 коп. орендної плати, 17372 грн. 81 коп. за комунальні послуги та 9306 грн. 71 коп. ПДВ., що на думку Скаржника суперечить п.5.7 Договору оренди, оскільки, комунальні платежі повинні сплачуватись орендарем на підставі окремо укладеного договору. Також судом першої інстанції не взято до уваги, що орендоване майно перебувало у державній власності і 30% від загальної суми орендної плати згідно п.3.2 Договору оренди належало перераховувати до Державного бюджету, а не Позивачу.(арк. справи 119-121).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2011р. у даній справі, апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 82).

В судовому засіданні 12.12.2011р. представники Позивача повністю заперечили доводи викладені в апеляційній скарзі та просили суд залишити рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.

Представник Відповідача в судове засідання 12.12.2011р. не зявився, проте, така неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.(арк.справи 129-131).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством Міністерства оборони Ук-раїни «Вінницький відділ військової торгівлі №52 Західного оперативного командування», правонаступником усіх майнових прав та обовязків якого (згідно наказу Міністерства Оборони України №124 від 05.04.2007р.) є Концерн «Військторгсервіс», який виступав орендодавцем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, яка виступала орендарем 18.12. 2003р. було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №53 (надалі в тексті Договір), згідно п.1.1 якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 54 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення роздрібної торгівлі промтоварами.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.5 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і використання плати за орендну державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 із змінами до неї, затвердженими постановами КМУ від 18.05.1998р. №699, від 19.01.2000р. №75, від 09.07.2000р. №943 і становить 3 946 грн. 20 коп. за рік. Орендна плата за перший місяць оренди (грудень 2003р.) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, згідно індексації і стягується до бюджету та Державному підприємству Міністерства оборони України «Вінницький відділ військової торгівлі №52 Західного оперативного командування»у визначеному п.3.3 співвідношенні відповідно до законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ згідно нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Орендна плата сплачується до 5 числа наступного місяця.(п.5.2 Договору)

Договір укладено сторонами строком на 10 років; Договір діє до 18.12.2013р. включно (п.10.1 Договору), його підписано начальником ДП Міністерства оборони України Відділ військової торгівлі №52 Західного оперативного командування та ФОП ОСОБА_2, скріплено відбитком печатки орендодавця та підписами сторін.(т.1, арк.справи 9, 11-13).

Плату за користування приміщенням Відповідач вносив несвоєчасно і не в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, з липня 2008р. по квітень 2011р. Позивачем було виставлено рахунки на оплату орендної плати, комунальні послуги, охорону та електричну енергію на загальну суму 55840 грн. 42 коп., які Відповідачем-ФОП ОСОБА_2, згіднобанківських виписок за період липень 2008р.квітень 2011р., оплачені частково на загальну суму 40111 грн. 60 коп., що стверджується матеріалами справи.(т.1, арк.справи 16-26, 88-103).

Вбачається, що решту боргу в сумі 15728 грн. 82 коп. (55840 грн. 42 коп. - 40111 грн. 60 коп.) Відповідач в добровільному порядку не погасив, що стверджується матеріалами справи. На підставі п.3.5 Договору, за несвоєчасну сплату орендної плати та відшкодування плати за утримання приміщення, Позивач за період 06.09.2009р. по 31.03.2011р. нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, сума якої складає 1934 грн. 20 коп.(т.1, арк.справи 81-83).

Заявами від 20.10.2011р. та 01.11.2011р., Позивач відмовився від немайнових вимог та обґрунтував детальний розрахунок заявлених до стягнення сум боргу та пені, які просив стягнути з Відповідача. Заяви правомірно прийняті судом першої інстанції до розгляду.(т.1, арк.справи 68, 78-80).

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд приймає до уваги наступне:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господдарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхіднихдля належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.759 ЦК України, задоговоромнайму(оренди)наймодавецьпередає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливостіукладеннята виконання договору найму (оренди). Договірнаймуукладаєтьсянастрок,встановлений договором.

Аналогічні положення містяться у ст.283 ГК України.

Згідно ст.286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У п.3.5 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну або в не в повному обсязі перераховану орендну плату нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що внаслідок неналежного і не в повному обсязі виконання Відповідачем зобовязань зі сплати орендної плати протягом липня 2008р. квітня 2011р. утворилась заборгованість в сумі15728 грн. 82 коп. і у Позивача виникло право нарахувати пеню.

Згідно із ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відмовляючи у позові в частині стягнення 1 026 грн. 65 коп. пені, суд першої інстанції зазначив, що Позивачем допущено помилку під час обчислення суми пені, що полягає у застосуванні 19-місячного терміну нарахування, за період з вересня 2009р. по березень 2011р., а не 6 місяців, як встановлено п.6 ст.232 ГК України.

Проте, частково задовольняючи із зазначених вище мотивів вимогу про стягнення пені, суд першої інстанції помилково нарахував її за останні 6 місяців, а не за цей же строк, починаючи з 06.10.2009р., коли почалось порушення Відповідачем оплати.

Враховуючи зазначене і те, що під час судового розгляду Відповідач не заявляв про застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає такою, що належить до стягнення пеню в сумі 318 грн. 30 коп., обчислену апеляційним судом за період 06 жовтня 2009р. 06 березня 2010р. Зазначене зумовлює зміну рішення в частині стягнення пені.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судова колегія вважає надуманими і не вартими уваги суду твердження Скаржника про перехід до ТзОВ «Магазин ВВВ», який 11.03.2011р. став власником орендованого нежитлового приміщення у будівлі 62 по 1-му провулку Київському у м.Вінниця, права стягнення заборгованості по розрахунках, яка виникла перед Позивачем за спірний період. Дане твердження спростовується тією обставиною, що наймодавець у Договорі змінений лише з 11.03.2011р. і умови Договору зворотної сили не мають. Твердження Скаржника про необхідність залучення до участі у справі ТзОВ «Магазин ВВВ»безпідставне, оскільки останнє не має відношення до предмету спору.

Твердження про належність Позивачу до стягнення лише 70% орендної плати супере-чить умовам п.5.2 Договору про обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Відповідач не надав доказів оплати протягом спірного періоду 30% орендної пла-ти безпосередньо до Державного бюджету.

Окремого договору на оплату комунальних послуг сторони не укладали. Проте, ця обста-вина не звільняє орендаря від плати за утримання майна державної власності.

Тому, міркування Скаржника щодо належності до стягнення лише суми орендної плати без урахування витрат, понесених Позивачем на утримання орендованого приміщення та ПДВ також безпідставні, оскільки протягом спірного періоду ФОП ОСОБА_2, отримуючи рахунки до оплати, які містили вартість не лише 100% орендної плати, але і вартість комунальних послуг, охорони, електричної енергії та ПДВ не заперечувала виставлених сум, сплачувала їх, зазначаючи у полі платіжних доручень «призначення платежу»: плата за оренду з індексом інфляції та комунальні послуги.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Вінницької області від 01.11.2011р. через неправильне застосування норм матеріального права підлягає зміні в частині суми пені, яка підлягає до стягнення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області від 01.11.2011р. у справі №9/149/2011/5003 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області змінити, виклавши його в такій редакції:

«Позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, яка знаходиться у м. Вінниця, вул.Лугова, 71 (ідент.№2676604102) на користь Концерну «Військторгсервіс»в особі Вінницької філії Концерну «Військторгсервіс», який знаходиться у м.Вінниця, вул.Ширшова,16 (код ЄДРПОУ 35123573) 15728 грн. 82 коп. заборгованості по розрахунках, 318 грн. 30 коп. пені за період з 06.10.2009р. по 06.03.2010р.; 320 грн. 94 коп. судових витрат.

В стягненні 1 615 грн. 90 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

В решті позову провадження у справі припинити».

Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

3. Витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покласти на Відпові-дача.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу №9/149/2011/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.

01-12/17934/11 17934/11