Рішення № 20116196, 12.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2011 р.Справа № 16/17-3878-2011 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Холіної Ю.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: Похилюк В.С. директор, ОСОБА_1. за дов. від 04.10.2011р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 за дов. №7 від 05.07.2010р.;

Від третьої особи: Клечковський Ю.Е. директор;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” до товариства з обмеженою відповідальністю „Патріот”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача дослідної станції карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України, про виселення та стягнення 16380 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” (далі по тексту ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „Патріот” (далі по тексту ТОВ „Патріот”) про виселення відповідача з приміщення охорони, площею 11,375 кв.м., розташованого за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 49/1, та стягнення майнової шкоди у розмірі 16380 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує самовільним використанням відповідачем спірного приміщення без належних на це правових підстав.

Ухвалою суду від 09.11.2011р. на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено дослідну станцію карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Української академії аграрних наук.

Відповідач повністю заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на використання спірного приміщення з січня 2011 року на підставі договорів, укладених з мешканцями житлового комплексу.

Представник дослідної станції карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Української академії аграрних наук повністю підтримує позовні вимоги, стверджуючи про передачу ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” в управління житлових будинків та прибудинкової території за адресою м. Одеса, Фонтанська дорога 49 та 49/1, на підставі укладених договорів та відсутність у відповідача правових підстав для використання приміщення охорони, площею 11,375 кв.м., розташованого за адресою м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога 49/1,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, дослідна станція карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Української академії аграрних наук виступила замовником будівництва адміністративно-лабораторного корпусу, суміщеного з 12-ті та 16-ті поверховими житловими будинками, розташованими за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога 49/1. Будівництво здійснювалося на земельній ділянці площею 1.2050га, за адресою: м.Одеса, Фонтанська дорога 49, право постійного користування якою належить дослідній станції карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Української академії аграрних наук на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.12.2001р. №3062-ХХІІІ. Розпорядженням Приморської районної адміністрації за №170 від 31.01.2007р. був затверджений акт державної приймальної комісії від 23.01.2007р. про прийняття в експлуатацію адміністративно-лабораторного корпусу, суміщеного з 12-ті та 16-ті поверховими житловими будинками за адресою: м.Одеса, Фонтанська дорога 49/1.

Відповідно до актів приймання-передачі, складених між дослідною станцією карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Української академії аграрних наук та ТОВ „Стікон”, яким здійснювалося будівництво обєкту, адміністративно-лабораторний корпус, суміщений з 12-ті та 16-ті поверховими житловими будинками за адресою Фонтанська дорога 49/1, а також прибудинкові споруди були прийняти замовником будівництва - дослідною станцією карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Української академії аграрних наук. Зазначені акти приймання-передачі були складені до розпорядження Приморської районної адміністрації за №170 від 31.01.2007р. про затвердження акту державної приймальної комісії від 23.01.2007р. про прийняття в експлуатацію адміністративно-лабораторного корпусу, суміщеного з 12-ті та 16-ті поверховими житловими будинками за адресою: м.Одеса, Фонтанська дорога 49/1.

До переліку споруд, які були передані за актами приймання-передачі дослідній станції карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Української академії аграрних наук забудовником, увійшли і два приміщення охорони, в тому числі і спірне. Наказом дослідної станції карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Української академії аграрних наук за №6-А від 01.02.2007р. адміністративно-лабораторний корпус, суміщений з 12-ті та 16-ті поверховими житловими будинками з усіма інженерними мережами та спорудами було прийнято на баланс дослідної станції.

В подальшому, дослідною станцією карантину винограду і плодових культур інституту захисту рослин Української академії аграрних наук було передано ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” в управління та обслуговування 12-ті та 16-ті поверхові житлові будинки, які знаходяться на балансі станції та прибудинкову територію за адресою: м.Одеса, вул. Фонтанська дорога №49 та №49/1. З цього приводу між даними особами, починаючи з 2007 року, щорічно укладалися договори на управління житловим будинком та прибудинковою територією.

Однак, як стверджує позивач, спірне приміщення охорони використовується ТОВ „Патріот” без належних правових підстав. Посилаючись на неодноразові звернення на адресу відповідача з вимогами про звільнення самовільно займаного приміщення охорони, площею 11,375 кв.м., розташованого за адресою м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога 49/1, та відмовою відповідача звільнити зазначене приміщення, позивач звернувся до суду з даними позовними вимогами.

Згідно ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з статуту дослідної станції карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України, затвердженого в новій редакції президентом Національної академії аграрних наук України 19.10.2010р. та зареєстрованого Державним реєстратором 18.11.2010р., номер запису 15561050004011447, дослідна станція безпосередньо підпорядкована інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України як органу управління державним майном, закріпленим за станцією. Новою реакцією статуту була змінена назва дослідної станції карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Української академії аграрних наук на дослідну станцію карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України.

У відповідності до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-Vвизначено, що управління об'єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, у відповідності до ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 436-IV орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Як вбачається з п.п. 3.1., 3.2., 4.1, 4.3. статуту дослідної станції карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України станція заснована на державній власності, майно станції складають всі матеріальні та нематеріальні активи, які обліковуються на самостійному балансі станції і закріплені за нею Національною академією аграрних наук України та належить їй на праві оперативного управління.

В свою чергу, звертаючись до приписів статті 137 ГК України, слід зазначити, що право оперативного управління є речовим правом суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Таким чином, в силу наведених законодавчих приписів, адміністративно-лабораторний корпус, суміщений з 12-ті та 16-ті поверховими житловими будинками з усіма інженерними мережами та спорудами та прибудинковою територією (окрім квартир) належить до державного майна, управління яким здійснює Національна академія аграрних наук України та закріплене за дослідною станцією карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України на праві оперативного управління, підлягає захисту із застосуванням положень закону, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Як вбачається з матеріалів справи, мешканцями житлових будинків було створено обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Фонтанський 2007”. Вказаним обєднанням з 2008 року, за згодою станції, укладалися договори про надання охоронних послуг з ПП „Патріот плюс”. З метою виконання умов вказаних угод про надання охоронних послуг ПП „Патріот плюс” використовувало приміщення охорони, в тому числі і приміщення охорони, площею 11,375 кв.м., розташоване за адресою м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога 49/1. Однак, після прийняття Приморським районним судом 02.12.2009р. рішення про припинення юридичної особи - обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Фонтанський 2007” у звязку з визнанням недійсним запису про проведення державної реєстрації цієї юридичної особи, які неможливо усунути, державним реєстратором 06.04.2010р. було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення даного обєднання. Позивач стверджує, що після припинення обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Фонтанський 2007” спірне приміщення самовільно займає ТОВ „Патріот”, яке, в свою чергу, посилається на використання зазначеного приміщення охорони на підставі договорів, укладених з мешканцями будинків 01.01.2011р. На підтвердження своїх доводів відповідачем були надані низка договорів, укладених з мешканцями будинків, відповідно до умов яких ТОВ „Патріот”, як Виконавцем, було прийнято під охорону прибудинкову територію, пропорційно частки власності Замовників (мешканців квартир) в загальному майні будинку. При цьому, аналогічні договори на обслуговування паркінгу та прибудинкової території, укладені з мешканцями будинків протягом 2007-2008 років були надані і позивачем.

Проаналізувавши ситуацію, яка склалася між сторонами по справі, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 133 Господарського кодексу України передбачено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Як зазначалося по тексту рішення вище, дослідною станцією карантину винограду та плодових культур інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України щорічно укладалися договори з ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” на управління та обслуговування 12-ті та 16-ті поверхових житлових будинків та прибудинкової території, що, в свою чергу, не суперечить положенням статуту станції.

Надавши правову оцінку укладеним між ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” та дослідною станцією плодових культур інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України договорам на управління та обслуговування 12-ті та 16-ті поверхових житлових будинків та прибудинкової території, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли з даних угод, не можна кваліфікувати та віднести до одного, окремо визначеного виду зобовязань за цивільним та господарським законодавством. Даний висновок суду грунтується на тому, що позивач за названими угодами наділяється правами та обовязками виконавця послуг по обслуговуванню 12-ті та 16-ті поверхових житлових будинків та прибудинкової території за адресою: м.Одеса, вул. Фонтанська дорога №49 та №49/1, які знаходяться на балансі станції з наданням права на здійснення управління цими обєктами. Отже, вищезазначені договори одночасно містять в собі елементи різного роду цивільно-правових зобовязань, а саме договорів про надання послуг та управління майном.

Відповідно до ст. 1029 Цивільного кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (ст..1030 ЦК України).

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Крім того, положеннями статті 902 цього Кодексу на виконавця покладаються обовязки надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Статтею 3 Цивільного кодексу України свобода договору віднесено до загальних засад цивільного законодавства. Наведені принципи цивільного права відображені і в положеннях статті 6 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу положень ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на зміст укладених між дослідною станцією карантину винограду і плодових культур інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” договорів на управління та обслуговування 12-ті та 16-ті поверхових житлових будинків, які знаходяться на балансі станції та прибудинкової територію за адресою: м.Одеса, вул.. Фонтанська дорога №49 та №49/1, суд, керуючись принципами цивільного права, викладеними у приписах ст.ст.3, 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, доходить висновку про укладання між зазначеними сторонами змішаних договорів, які хоча і мають назву договору управління, але за своєю сутністю є договорами про надання послуг по обслуговуванню прибудинкової території з елементами договору управління майном. Фактично, з метою надання станції карантину винограду і плодових культур інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України послуг по обслуговуванню прибудинкової території, ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” отримав право користування даною територією, що не суперечить приписам чинного законодавства. При цьому, самовільне використання з боку ТОВ „Патріот” приміщення охорони, площею 11,375 кв.м., розташованого за адресою м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога 49/1, яке, в свою чергу, належить станції карантину винограду і плодових культур інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України, заважає позивачу в повні мірі виконувати прийняти на себе обовязки щодо надання станції послуг по обслуговуванню будинків та прибудинкової території.

Факт використання приміщення охорони, площею 11,375 кв.м., розташованого за адресою м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога 49/1, відповідачем не оспорюється. Враховуючи чітко встановлену документами, які маються в матеріалах справи, належність спірного майна станції карантину винограду і плодових культур інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та знаходження його у станції на балансі, суд доходить висновку про відсутність у відповідача правових підстав для користування спірним приміщенням, так як в даному випадку договори на охорону прибудинкової території з мешканцями будинків не є законними підставами для використання майна з огляду на документально підтвердження власника цього майна у вигляді Національної академії аграрних наук України в особі станції карантину винограду і плодових культур інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України.

Незаконне володіння та користування ТОВ „Патріот” приміщення охорони, площею 11,375 кв.м., розташованого за адресою м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога 49/1,обєктом державної власності, має наслідком порушення прав особи, уповноваженої державою на здійснення правомочностей власника даного майна. Даний висновок суду базується на тому, що дослідною станцією карантину винограду і плодових культур інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України як уповноваженою власником особою на здійснення відповідних правомочностей власника було вирішено передати зокрема спірне майно в обслуговування та управління позивачу з метою ефективного використання даного обєкту цивільних прав, що цілком відповідає положенням ч. 2 ст. 319 ЦК України, згідно з якими власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Таким чином, з огляду на приписи ст. 395 ЦК України, суд зазначає, що перелік речових прав на чуже майно, встановлений у ч. 1 названої законодавчої норми, не є вичерпним. Обставини справи свідчать про наявність у позивача прав та обовязків обслуговувати зокрема і спірне майно на підставі укладених із дослідною станцією карантину винограду і плодових культур інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України договорів змішаного характеру, наслідком укладення яких, за переконанням суду, є виникнення у ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” відповідних речових прав в тому числі і на спірне майно.

Статтею 396 ЦК України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

В свою чергу, у відповідності до ст. 387 ЦК України, однієї із статей глави 29 даного кодексу, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Підсумовуючи наведене, приймаючи до уваги відсутність у ТОВ „Патріот” будь-яких правових підстав для використання спірного приміщення, а також враховуючи наявність у ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” відповідних прав на захист даного приміщення від незаконних посягань на нього з боку третіх осіб, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що містяться на законних підставах, у звязку з чим, позов ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” про виселення відповідача з приміщення охорони, площею 11,375 кв.м., розташованого за адресою м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога 49/1, підлягає задоволенню відповідно до ст.ст. 3, 6, 627, 628, 326, 386, 387, 395, 396, 901, 1029 ЦК України, ст.ст.133, 137 ГК України.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди у розмірі 16380 грн., суд зазначає наступне. Жодного правового обгрунтування вимог в даній частині ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” ані по тексту позову, ані в процесі розгляду справи суду наведено не було. З усних пояснень позивача, наданих у судових засіданнях, вбачається, що сума, яка була ним заявлена до стягнення, складає неотриманий доход, який міг бути одержаний товариством за умови вільного використання спірним майном. З цього приводу суд звертає увагу позивача на наступне.

Положеннями ст.22 ЦК України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), законодавцем віднесені до категорії збитків.

Виходячи з положень статей глави 82 ЦК України чинним законодавством України під майновою шкодою розуміється будь-яке знецінення блага, що охороняється правом (порушення права власності та інших речових прав), у зменшенні майнової сфери потерпілого (втрата або пошкодження майна), що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. Зобовязання, що регулюються нормами даної глави відносяться до числа позадоговірних, тобто субєкти даних правовідносин не перебувають у будь-яких договірних відношеннях. Отже, зобовязанням із заподіяння шкоди (деліктне зобовязання) є зобовязання в силу якого особа, яка заподіяла майнову або немайнову шкоду іншій особі (громадянину, організації), зобовязано дану шкоду відшкодувати.

Так, згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

При цьому, під неотриманим доходом (упущеної вигоди) слід розуміти таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке базується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якщо би зобовязання було виконано боржником.

Сума неотриманого прибутку у розмірі 16380 грн. розрахована позивачем виходячи із середнього розміру орендної плати у Приморському районі міста Одеси, яка складає 80 грн. за квадратний метр. Стверджуючи, що відповідачем спірне приміщення використовується 18 місяців позивачем заявлена ним до стягнення сума була розрахована у розмірі 16380 грн.

Звертаючись до законодавчих положень, суд зазначає, що упущена вигода представляє собою таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке базується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якщо би зобовязання було виконано боржником. При цьому, позивачем наявність збитків не була обґрунтована ніякими доказами, самі по собі посилання на розмір орендної плати у Приморському районі міста Одеси ніяким чином не доводить безспірність отримання прибутку від передачі в оренду спірного приміщення. Крім того, відсутність взагалі будь-яких належним чином доведених доказів щодо наявності наміру передати спірне майно в оренду та неможливості реалізувати свій намір в результаті протиправної поведінки відповідача, суду не вбачається наявність ані самого факту понесених позивачем збитків, ані причинного зв?язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача. За переконанням суду, збитки мають лише реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.

Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи правову природу збитків та звертаючись до матеріалів справи та встановлених в процесі вирішення спору обставин, суд доходить висновку, що в даному випадку відсутній обєкт цивільного правопорушення як складовий елемент останнього, тобто суду не доведено як факту наявності шкоди у розмірі 16 380 грн. так і причинного зв?язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, що, в свою чергу, свідчить про відсутність складових елементів цивільного правопорушення.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст. 1166 ЦК України, суд доходить висновку щодо відсутності підстав для застосування до ТОВ „Патріот” цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення упущеної вигоди у розмірі 16380 грн., у звязку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають за відсутністю як обєкта (шкоди), так і інших складових елементів цивільного правопорушення.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” в частині виселення відповідача з приміщення охорони, площею 11,375 кв.м., розташованого за адресою м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога 49/1, підлягають задоволенню відповідно до ст.ст. 3, 6, 627, 628, 326, 386, 387, 395, 396, 901, 1029 ЦК України, ст.ст.133, 137 ГК України. При цьому, позов в частині стягнення з ТОВ „Патріот” майнової шкоди у розмірі 16380 грн. задоволенню не підлягає в силу приписів ст.ст. 22, 1161 ЦК України.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами по справі судових витрат, господарський суд виходить з наступного.

Частинами 1, 5 ст. 49 ГПК України (в редакції Закону України від 31.05.2011р., чинній на час звернення ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” до суду із даним позовом) передбачено, що державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” було сплачено в дохід державного бюджету суму державного мита в розмірі 163,80 грн. за заявлену ним позову вимогу майнового характеру. Однак, як встановлено судом в ході вирішення даного спору, позовні вимоги ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” носять одночасно як майновий, так і немайновий характер, оскільки окрім вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 16380,00 грн. позивач наполягав на виселенні відповідача зі спірного приміщення.

В силу положень п. 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15 (з подальшими змінами та доповненнями) позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів. У такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер.

Оскільки позовна вимога про виселення є немайновою, то з неї сплачується державне мито у розмірі 85 грн. виходячи з положень п. б ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” ( в редакції Закону України від 22.12.2010р. чинній на час подання даного позову).

З огляду на викладене, за звернення до суду із даними позовними вимогами ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” мало сплатити в дохід державного бюджету державне мито в сумі 248,8 грн. На підставі викладеного, приймаючи до уваги сплату позивачем державного мита у меншому розмірі від того, що встановлений законом, при зверненні до суду із даним позовом, господарський суд вважає за необхідне присудити до стягнення з ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” в дохід державного бюджету суму недоплаченого державного мита в розмірі. 85,00 грн.

Приймаючи до уваги задоволення господарським судом позову ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” в частині виселення ТОВ „Патріот” зі спірного майна, судові витрати, суд, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України (в редакції Закону України від 31.05.2011р., чинній на час звернення ТОВ „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” до суду із даним позовом), покладає на відповідача витрати зі сплати державного мита в сумі 85,00 грн. та оплати послуг з ІТЗ судового процесу в сумі 118,00 грн., пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись до ст.ст. 3, 6, 22, 627, 628, 326, 386, 387, 395, 396, 901, 1029, 1161 ЦК України, ст.ст.133, 137 ГК України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Виселити товариство з обмеженою відповідальністю „Патріот” (65007, м. Одеса, вул. Генерала Ватутіна, 15, кв. 17, код ЄДРПОУ 32165596, р/р 26000227561 в ПАТ „МАРФІН БАНК”, МФО 328168) з приміщення охорони площею 11,375 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 49/1, та передати назване приміщення товариству з обмеженою відповідальністю „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” (65049, м. Одеса, Фонтанська дорога, 49/1, код ЄДРПОУ 34872816, р/р 26003601329747 в АТ „ОТП БАНК” м. Київ, МФО 300528). Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Патріот” (65007, м. Одеса, вул. Генерала Ватутіна, 15, кв. 17, код ЄДРПОУ 32165596, р/р 26000227561 в ПАТ „МАРФІН БАНК”, МФО 328168) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” (65049, м. Одеса, Фонтанська дорога, 49/1, код ЄДРПОУ 34872816, р/р 26003601329747 в АТ „ОТП БАНК” м. Київ, МФО 300528) витрати зі сплати держмита в сумі 85 грн. 00 коп. /вісімдесят пять грн. 00 коп./, витрати на оплату послуг з ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./. Наказ видати.

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛІМП.КОМСЕРВІС” ” (65049, м. Одеса, Фонтанська дорога, 49/1, код ЄДРПОУ 34872816, р/р 26003601329747 в АТ „ОТП БАНК” м. Київ, МФО 300528) до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області / м. Одеса вул. Садова, 1а / на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 / суму недоплаченого державного мита в розмірі 85 грн. 00 коп. /вісімдесят пять грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 19.12.2011р.

Суддя Желєзна С.П.