Рішення № 20114433, 14.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.11 р. Справа № 29/193

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Риженко Т.М., суддів Сгара Е.В., Курило Г.Є.

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лірене Україна”, м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Сова Плюс Компанія”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 127671,48грн., інфляційних витрат у сумі 13618,60грн., 3% річних у розмірі 2437,39грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1. (за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лірене Україна”, м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Сова Плюс Компанія”, м.Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 127671,48грн., інфляційних витрат у сумі 13618,60грн., 3% річних у розмірі 2437,39грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором №PШ-15 від 20.11.2009р, щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №PШ-15 від 20.11.2009р., видаткових накладних, рахунків-фактур, накладних на повернення, виписок з банківського рахунку з доказами здійсненої Відповідачем часткової оплати за поставлений товар, вимоги про сплату заборгованості, акту звіряння взаємних розрахунків відповідно до якого заборгованість станом на 21.07.2011р. складає 127671,48грн., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Лірене Україна”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 12, 15, 54, 56, 57 Господарського процесуального України.

19.10.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Лірене Україна”, довідку за підписом генерального директора та головного бухгалтера, яка свідчить про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лірене Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТД Сова Плюс Компанія” існують правовідносини в рамках Договору №РШ-15 від 20 листопада 2009 року, інших договорів постачання товару між сторонами не укладалось.

23.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: видаткової накладної, актів недостачі товару.

Заявою від 29.11.2011р. №61-II/II Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши суму боргу у розмірі 127146,32грн., інфляційні витрати у розмірі 13563,29грн., 3% річних у сумі 2427,44грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 29.11.2011р. №61-II/II, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

29.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі від 29.11.2011р. №60-II/II у яких зазначає, що між Позивачем та Відповідачем 26 лютого 2010 року було укладено додаткову угоду №8 до Договору №РШ-15 від 20 листопада 2009 року, згідно умов якої Позивач зобовязувався оплатити Відповідачу плату за розміщення продукції ТМ Лірене в мережі супермаркетів „Аматор”. В рамках вказаної додаткової угоди Відповідач виставив для оплати Позивачу рахунок №6 від 17 березня 2010 року на суму 100000,00грн. Відповідачем 23 березня 2010 року було здійснено оплату виставленого рахунку №6 від 17 березня 2010 року на суму 100000,00грн. за розміщення продукції ТМ Лірене в мережі супермаркетів „Аматор”. Також було надано належним чином засвідчені копії наступних документів: додатку №8 до договору, рахунку №6 від 17 березня 2010 року, виписки з банківського рахунку з доказами оплати у розмірі 100000,00грн.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 29.11.2011р. призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Риженко Т.М., суддів Курило Г.Є., Сгара Е.В.

14.12.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву у якому уточнені позовні вимоги у сумі 143137,05грн. визнають.

Представник Позивача у судове засідання 14 грудня 2011 року зявився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 29.11.2011р. №61-II/II

Представник Відповідача у судове засідання 14 грудня 2011 року зявився проти позовних вимог не заперечив.

Представник Відповідача у судове засідання 15.06.2011р. зявився, позовні вимоги визнав частково в частині стягнення заборгованості, проти нарахування штрафних санкцій заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лірене Україна” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТД Сова Плюс Компанія” (Дистрибютор) укладено договір №ПШ-15, відповідно п.1.1 якого Продавець продає, а Дистрибютор систематично купує і оплачує вироби Продавця, зазначені у додатку №2 до даного Договору (надалі Продукція). Згідно п.1.2 договору метою укладення даного Договору є дистрибуція (збут товарів на основі оптових закупок) Продукції Дистрибютором на визначеній Продавцем території.

У розділі 10 договору сторони дійшли згоди щодо розрахунків:

- аванс у розмірі 20% замовленої Продукції сплачується Дистрибютором протягом 3 календарних днів з дати отримання рахунку на оплату, який виставляється Продавцем на підставі замовлення Дистрибютора. Якщо партію Продукції відпущено Дистрибютору без сплати авансу, вона вважається такою, що поставлена на умовах відстрочення платежу та здійснюється Покупцем у строк, вказаний у п.10.1.2 даного Договору на протязі 40 (сорока) календарних днів з дати поставки кожної партії Продукції (п.10.1.1 Договору);

- остаточну оплату (80%) Дистрибютор здійснює на протязі 40 календарних днів з дати поставки Продукції (п.10.1.2 Договору);

- у разі порушення строків оплати за продукцію Дистрибютор сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченої Продукції (п.10.4 Договору);

У розділі 11.1 договору сторони встановили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року.

На виконання умов договору Позивачем була здійснена поставку Відповідачу на загальну суму 381358,82грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень.

Внаслідок цього обовязок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Відповідачем за поставлений товар була здійснена часткова оплату у розмірі 74569,50грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Також Відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 179643,00грн., що підтверджується видатковими накладними на повернення.

За таких обставин виникла заборгованість у розмірі 127146,32грн.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості №06/09/10 від 06.09.2010р.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №РШ-15 від 20.11.2009р. Позивачем було здійснено поставку на загальну суму 381358,82грн., Відповідач розрахувався частково у розмірі 74569,50грн., також Відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 179643,00грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобовязань по Договору суду не надавались, крім того Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що суму боргу визнає у повному обсязі.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 127146,32грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 127146,32грн. до матеріалів справи не надано, у звязку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобовязань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 13563,29грн., 3% річних від суми загального боргу складає 2427,44грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 13563,29грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем 2427,44грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лірене Україна”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Сова Плюс Компанія”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 127146,32грн., інфляційних витрат у сумі 13563,29грн., 3% річних у розмірі 2427,44грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Сова Плюс Компанія” (83110, м.Донецьк, вул.Раздольна, 36/19, ЄДРПОУ 36617465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лірене Україна” (02660, м.Київ, вул.Гроднецька, буд. 32, ЄДРПОУ 36240900) заборгованість у розмірі 127146,32грн., інфляційні витрати у сумі 13563,29грн., 3% річних у розмірі 2427,44грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Сова Плюс Компанія” (83110, м.Донецьк, вул.Раздольна, 36/19, ЄДРПОУ 36617465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лірене Україна” (02660, м.Київ, вул.Гроднецька, буд. 32, ЄДРПОУ 36240900) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 1431,37грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,03грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 14.12.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя Риженко Т.М.

Суддя Сгара Е.В.

Суддя Курило Г.Є.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.11р.