Рішення № 20112144, 12.12.2011, Сокологірський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Первомайський міський суд Луганської області)

Справа № 2-1175/2011

"12" грудня 2011 р.

РІШЕННЯ

іменем України

30 листопада 2011 р. Первомайський міський суд Луганської області

у складі: головуючого судді Скочій Г.Д.

при секретарі Шустваль С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги при звільненні, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що працював в ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" ШПУ № 6 24.02.2009 року по 15.07.2011 року, прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею. 15.07.2011 року надав до канцелярії заяву про звільнення за власним бажанням згідно з п. 3 ст. 38 КЗпП України в зв'язку з тим, що власник не виконує законодавство про працю, а саме порушує строки виплати заробітної плати.

Згідно з п.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений їм термін розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного або трудового договору.

Однак, відповідно до наказу відповідача від 15.07.2011 року за № 119-к його було звільнено за власним бажанням, без зазначення причин звільнення, про що у трудовій книжці зроблено відповідний запис. Таке формулювання звільнення позбавило його права на отримання, відповідно до ст. 44 КЗпП України вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку. Його було звільнено в той самий день, коли він подав заяву про звільнення, згідно з ч.З ст. 38 КЗпП.

П.21 Постанови ПВСУ від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»передбачає, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( 100-95-п ) (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середи заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

У відповідності до ст. 27 Закону України «Про оплату праці»від 24 травня 1995 рок № 108/95 - ВР «Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України».

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 8 лютого 1995 р. N 100 визначив порядок обчислення середньої заробітної плати, де зазначено, що у всіх інших випадках збережеш їм середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат з останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплат Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Останніми його місяцями роботи у відповідача є травень та червень 2011 рок Підтвердженням чого є довідка Відповідача про розмір середньої заробітної плати. Згідно ці довідки розмір заробітної плати позивача в травні 2011 року в розмірі 5425,96 грн. та червні 2011 розмірі 4711,01 грн.

Середньомісячна заробітна плата = (сума з/п за травень, червень 2011р.) 10135,97 грн.

2 місяці(травень, червень 2011р.)

= 5067,99 грн.

Згідно зі ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору по підставах, вказаних унаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору (статті 38 і 39) —в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менш тримісячного середнього заробітку.

Його тримісячний середній заробіток = 5067,99 грн.*3 = 15203,97 грн.

Він просить суд зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до трудової книжки, виплатити вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, а саме 15203,97 грн..

При розрахунку в день звільнення йому, в порушення приписів ст. 116 КЗпП України, не виплатили заробітну плату в повному розмірі, підтвердженням чого, в то числі, є довідка Відповідача щодо наявності заборгованості в розмірі 3033 грн. 43 коп. за лиш 2011 року та 3801,87 грн. - перевитрата по авансовому звіту.

В рамках цивільної справи № 2н-1721/2011 р. Первомайським міським судом була розглянута заява про видачу судового наказу про стягнення невиплаченої йому заробітної плати, яка судом, була задоволена.

В зв'язку з тим, що судом не розглядалося питання стягнення з відповідача сум компенсації втрати частини заробітної плати, згідно ст.ст. 116,117 КУпП України, ст. ст.110, ч. 2 ст. 120 ЦПК України має право на отримання середнього заробітку за і час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виш всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в д звільнення.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з в власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу,          при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. П.20 Постанови ПВСУ від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»передбачає, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що і працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

П.21 Постанови ПВСУ від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»передбачає, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками          підприємств,          установ,          організацій,          це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( 100-95-п ) (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії. У відповідності до ст. 27 Закону України «Про оплату праці»від 24 травня 1995 року № 108/95 - ВР «Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України». Кабінет Міністрів України своєю постановою від 8 лютого 1995 р. N 100 визначив порядок обчислення середньої заробітної плати, де зазначено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Останніми місяцями його роботи у відповідача є травень та червень 2011 року. Розмір його середньоденної заробітної плати в травні та червні 2011 року склав 241 гривня 36 копійок.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 10( нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин,          а у          випадках,          передбачених          чинним          законодавством календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протятої | двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих дні (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за це період. Кількість днів затримки розрахунку складає період з 15.07.2011 року (день звільнення) і 24.10.2011 року (дата подачі позовної заяви), в якому кількість робочих днів дорівнює 71. Таким чином, сума заробітної плати, яка підлягає стягненню за ст. 117 КЗпП України у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні позивача, станом на 24.10.2011 року складає 241,36 грн. х 71 (кількість раб. днів з часу звільнення по день подачі позовної заяви) = 17136,56 грн.

Щодо застосування строків позовної давності : П.25 Постанови ПВСУ від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»передбачено перебіг тримісячного строку звернення до суду на підставі ст. 117 КЗпП з наступного дня після проведення розрахунку з працівником після звільнення незалежно від тривалості затримки розрахунку. Затримка розрахунку відповідача перед позивачем по виплаті компенсації втрати і частини заробітної плати триває з дня звільнення позивача по даний час, що відкладає початок перебігу тримісячного строку позовної давності за ст. 117 КЗпП на термін до проведення фактичної виплати заборгованості із компенсації втрати частини заробітної плати.

Таким чином, відповідачем грубо порушено ст.. 43 Конституції України „Кожен має право а на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею, який він вільно обирає, або на який вільно погоджується ", а також ст. 43 Конституції України „право на своєчасне отримання •винагороди за труд захищається законом".

Таким чином, загальна сума вимог станом на 24.10.2011 року складає 32340,53 грн.

Просить зобов'язати ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" внести відповідні зміни до його трудової книжки, а саме «уволен по ч. З ст.38 КЗоТ Украйни по собственному желанию в связи с несоблюдением администрацией законодательства о труде», стягнути з ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" на його користь вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, а саме 15203,97 грн.; стягнути з ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" на його користь 17136,56 грн. за затримку у виплаті заробітної плати при звільненні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав письмові заперечення, в яких вказано, що позовні вимоги не визнають з наступних підстав.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні.

13.12.2010 року Господарським судом Луганської області порушено провадження в справі про банкрутство ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" та введень мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ухвали господарського суду Луганської області № 20/1296 від 13 грудня 2010 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Єдине виключення з цього правила встановлено ч. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю

громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Поняття заробітна плата встановлюється Кодексом Законів про Працю України та Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 94 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України) та ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Ст. 2 Закону України «Про оплату праці»та Постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» встановлює та надає роз'яснення категорії «структура заробітної плати», відповідно до яких заробітна плата складається з:

-          основної заробітної плати. Це - винагорода за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

-          додаткової заробітної плати. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

-          інших заохочувальних і компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої 13 січня 2004 року Міністерством праці та соціальної політики України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 114/8713 суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні не належать до фонду оплати праці.

Виходячи з аналізу діючого законодавства, виплата грошових сум працівникові в разі затримки розрахунку при звільненні не входить до жодної зі складових частин заробітної плати.

Крім того, на відміну від виплати заробітної плати, підставою нарахування й виплати середнього заробітку є факт правопорушення в трудових відносинах. Вказане правопорушення має в собі два складових елемента. Перше - факт нездійснення повного розрахунку з працівником при звільненні. Друге - вина в цьому роботодавця, (ст. ст. 116, 117 КЗпП України).

Тобто середній заробіток не може бути кваліфікований як одна з форм заробітної плати, оскільки, як вже було вказано вище, підставою нарахування та виплати заробітної плати є факт виконання працівником певної роботи (тобто законні трудові правовідносини, передбачені чинним законодавством), а нарахування середнього заробітку випливає з правопорушення, тобто делікту, а отже не є законними трудовими відносинами, пов'язаними з виконанням працівником певної роботи.

Відтак середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні фактично є санкцією за неналежне виконання зобов'язань.

Таким чином відповідно до чинного законодавства ці виплати не є заробітною платою й відповідно на ці грошові виплати не поширюється дія ч. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати. Натомість вказані грошові виплати підпадають під дію ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та не підлягають стягненню через дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Крім того, з 20 грудня. 2010 року Ленінським ВДВС Луганського МУЮ накладено арешти на розрахункові рахунки відповідача. Таким чином, із 20 грудня 2010 року відповідач не має можливості в добровільному порядку здійснювати виплату заборгованості з заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, вказані в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Із аналізу вищенаведеної норми вбачається, що законодавець пов'язує право працівника на отримання згаданої виплати у разі наявності складу порушення, який включає два юридичних факти:

1.порушення власником строку розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП України);

2.вини роботодавця в затримці розрахунку при звільненні.

Таким чином усяке явище, яке перешкоджає власникові належно виконати свої обов'язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього, виключає вину власника.

Постановами старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 20.12.2010 та 14.07.2011 накладено арешт на рахунки ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка».

Відтак, вини відповідача у затримці розрахунку немає, оскільки рахунки відповідача арештовано Ленінським ВДВС Луганського МУЮ, а отже відповідач об'єктивно не має можливості здійснити будь-які грошові виплати.

Додатково повідомляємо, що на сьогоднішній час є відповідна судова практика щодо кваліфікації середнього заробітку як санкції за неналежне виконання зобов'язань та встановлення факту відсутності вини роботодавця в затримці розрахунку при звільненні (копії відповідних судових рішень додаються).

Щодо зміни формулювання підстав звільнення на ч. З ст. 38 КЗпП України просять суд звернути увагу на наступне.

Позивач у позовних вимогах вказує на недотримання адміністрацією ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка»норм законодавства про працю. При цьому позивач наводить лише один факт недотримання законодавства, а саме: затримання виплати заробітної плати. Інших порушень законодавства про працю, виходячи із позовної заяви, на думку позивача немає.

Як вже було вказано вище, відповідач не може вільно здійснювати переказ грошових коштів, оскільки на виконання ухвали Господарського суду Луганської області про провадження в справі про банкрутство з метою задоволення вимог кредиторів, Ленінським відділом державної виконавчої служби накладено арешти на розрахункові рахунки відповідача, правомірність деяких із яких на сьогоднішній час оскаржується відповідачем в судовому порядку. Натомість відповідач добросовісно робить все можливе для виплати заборгованості по заробітній платі.

Таким чином відповідач об'єктивно не мав можливості виконати всі свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі в належні строки. Отже, вважаємо, що вина відповідача в недотриманні законодавства про працю відсутня.

Відтак немає підстав для зміни формулювання підстав звільнення.

Вимогу про застосування ст. 44 КЗпП України та стягнення вихідної допомоги за порушення законодавства про працю вважаємо безпідставною та необґрунтованою з двох причин.

По-перше, як вже було вказано вище, оскільки на розрахункові рахунки відповідача накладено арешти Відділом державної виконавчої служби, що унеможливило вільно розпоряджатися коштами, відсутня вина відповідача в затримці виплати заробітної плати. А оскільки позивачем наведено лише цей факт, що, на його думку, є порушенням законодавства про працю, вважаємо, що таке порушення з боку відповідача відсутнє.

По-друге, відповідно до п. 3.8. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої 13 січня 2004 року Міністерством праці та соціальної політики України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 114/8713 суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору не належать до фонду оплати праці.

Відтак, виходячи з аналізу діючого законодавства, виплата вихідної допомоги при звільненні не входить до жодної зі складових частин заробітної плати. А отже відповідно до чинного законодавства ці виплати не є заробітною платою й відповідно на ці грошові виплати не поширюється дія ч. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (про що було зазначено вище) не поширюється на виплату заробітної плати.

Таким чином вказані грошові виплати підпадають під дію ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та не підлягають стягненню через дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до вимог ст. ст. 27, 128 ЦПК України відповідачем надано письмове заперечення проти пред'явленого позову, що містить відповідні контраргументи щодо вимог позивача.

На думку відповідача, аргументи наведені в запереченні є ґрунтовними та вичерпними.

Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В суді встановлено:

ОСОБА_1 дійсно перебував в трудових правовідносинах з Публічним акціонерним товариством «Трест Луганськшахтопроходка» з 24.02.2009 р. і був звільнений 15.07.2011 р. згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно з п.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений їм термін розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного або трудового договору.

Те, що відповідач не виконував законодавство про працю, а саме: порушував строки виплати зарплати підтверджується судовим наказом від 26.09.2011 р., який з відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість по заробітній платі у сум 6835 грн., а також не заперечується самим відповідачем.

В суді встановлено, що позивач надав заяву про його звільнення за власним бажанням на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку з не додержанням адміністрацією законодавства про працю в частині виплати заробітної плати, але був звільнений за власним бажанням.

Твердження відповідача про те, що він об’єктивно не мав можливості виконати всі свої зобов’язання перед позивачем у належні строки у зв’язку з тим, що 13.12.2010 р. було порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ухвали господарського суду, суд не може взяти до уваги у зв’язку з тим, що згідно з законодавством дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати. У зв’язку з чим суд вважає, що відповідач дійсно порушив законодавство про працю в частині виплати заробітної плати і повинен був звільнити позивача на підставі його заяви згідно з п.3 ст. 38 КЗпП України.

На користь позивача підлягає стягненню вихідна допомога в розмірі 3-місячного середнього заробітку, яка складає 15203,97 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.          

Вина юридичної особи при здійснені господарської діяльності –це існування двох обставин,які дають підстави для застосування відповідальності : наявність особи –правопорушника реальних можливостей для належного виконання в невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, запобігання збиткам потерпілого.

Відповідачем доведено, що затримка розрахунку при звільнені позивачу виникла не з вини підприємства, оскільки виконавчою службою було накладено арешт на рахунку підприємства, що виключило можливість розпорядження відповідачем своїми коштами в період звільнення позивача, інших можливостей вчасно виплатити заробітну плату не було, а тому відсутні підстави для застосування ст. 117 КЗпП України. Позивачем же не надано жодних доказів в спростування доводів відповідача щодо відсутності його вини по своєчасному розрахунку.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.. ст.. 116, 117 КЗпП України, ст.ст.214,215 ЦПК України ,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Трест Луганськшахтопроходка»внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1, а саме: в графі «Відомості про роботу»вказати причину звільнення: «звільнений за ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка», 91033, м. Луганськ, вул. Новосьолова, 2а, р/р 2600701006525 філія АТ «Укрексімбанк»Луганськ, код ЄДРПОУ 00181668, МФО 304289, на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 3 місячного середнього заробітку - в сумі 15203,97 грн. (п’ятнадцять тисяч двісті три грн. 97 коп.)          

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка»судовий збір в сумі 152 грн. на користь Первомайського міського суду Луганської області, 93205, Луганська обл., м.Первомайськ, вул. Леніна, 36, код ЄДРПО суду (для платника збору, для зазначення у платіжному документі): 05381426, код класифікації доходів (ККД): 22030001, отримувач: УДК у м.Первомайську, № доходного рахунку щодо сплати судового збору: 31216206700054, код ОКРО отримувача коштів: 24053509, МФО отримувача коштів: 804013, банк отримувача коштів: ГУДКУ у Луганській області

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які брали участь у справі, зможуть ознайомитися, починаючи з 05.12.2011 р.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області через Первомайський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя Г.Д. Скочій