Рішення № 20111881, 21.12.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р.

Справа № 5004/2040/11 за позовом Ратнівської селищної ради, смт. Ратне

до відповідача -1: підприємця ОСОБА_1, смт. Ратне

відповідача 2: Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства, смт. Ратне

про визнання недійсним договору оренди від 10.05.2003р., усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Якушева І.О.

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: н/з

від відповідача-1: н/з

від відповідача-2: н/з

Справу передано на новий розгляд відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 21.09.2011 року.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним на майбутнє укладений 10.05.2003р. між Ратнівським управлінням житлово-комунального господарства та підприємцем ОСОБА_1 договір оренди частини приміщення готелю “Припять” площею 34,5 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1, усунути перешкоди у здійсненні права користування Ратнівською селищною радою зазначеною частиною приміщення готелю “Припять” площею 34,5 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1, шляхом виселення з нього підприємця ОСОБА_1.

Будучи в судовому засіданні 30.11.2011р., представник позивача позовні вимоги підтримав, на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2011р. подав письмові пояснення по справі від 30.11.2011р.

Відповідач-1 підприємець ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2011р. подала письмові пояснення по справі від 28.11.2011р. (а.с.128-130, т.2), в яких позову не визнала, просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на таке:

- згідно з рішенням виконкому Ратнівської районної ради № 171 від 16 липня 1968 року затверджено акт від 12 червня 1968 року державної прийомки готелю в АДРЕСА_1.

Згідно з даним актом забудовником готелю був комбінат побутових підприємств, правонаступником якого є Ратнівське ВУЖКГ.

Тобто, з липня 1968 року готель «Прип'ять» перебуває на балансі на умовах повного господарського відання у Ратнівського ВУЖКГ.

Порядок безкоштовної передачі державного майна визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 16.10.1979р. № 940 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будівель і споруд" і аналогічною постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будівель і споруд", які діяли під час експлуатації готелю і втратили чинність 26 червня 1996р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 678 «Про порядок передачі державного майна», яка в свою чергу втратила чинність 21 вересня 1998 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 1482 «Про порядок передачі державного майна».

За приписами вищевказаних нормативно-правових актів, передача державних підприємств, виробничих, науково-виробничих, виробничо-аграрних, будівельно-монтажних та інших аналогічних об'єднань (комбінатів), а також організацій і установ одними державними органами іншим державним органам проводиться з дотримання процедур, встановлених відповідними актами.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Втім, територіальній громаді селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради приміщення готелю «Прип'ять»державою або іншими суб'єктами, не передавалось, будівництво готелю та введення в експлуатацію територіальною громадою селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради не здійснювалось, докази придбання приміщення готелю «Прип'ять»у інший законний спосіб територіальною громадою селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради відсутні.

Отже, ні вищевказані обставини, ані норми законодавства, не визначають і не встановлюють підстав оформлення акту приймання-передачі готелю «Прип'ять»від позивача до Ратнівського ВУЖКГ на праві повного господарського відання, оскільки станом 10 травня 2003 року приміщення готелю «Прип'ять»не було передано у власність територіальній громаді селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради.

Договір оренди від 10.05.2003 року зі сторони орендодавця укладений Ратнівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства, наділеного повноваженнями по управлінню комунальним майном, яке перебуває на його балансі на умовах повного господарського відання, Статутом ВУЖКГ (як доказ доданий до матеріалів справи), затвердженим рішенням виконавчого комітету Ратнівської селищної ради від 21.09.1999 року (протокол № 2), який діяв на момент укладення договору.

Згідно з абзацом 4 розділу 4 Статуту Ратнівське ВУЖКГ має право: продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безплатно в тимчасове користування або за рішенням власника купувати, продавати і обмінювати сировину, матеріали та інвентар.

Водночас, в касаційній скарзі від 31.05.2011 року по справі № 1/95-93 (постановою Вищого господарського суду від 15.08.2011 року договір оренди від 10.05.2003 року визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах) позивач сам стверджує, що Ратнівське ВУЖКГ не має жодного відношення до спірного готелю з 30.08.2007 року, коли було оформлено право власності за селищною радою.

Згідно з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, надати докази на підтвердження своїх доводів, тобто, за приписами наведених норм позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що на момент укладення спірного договору оренди - 10 травня 2003 року об'єкт оренди належав територіальній громаді селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради.

Однак, станом на 28.11.2011 року відсутні будь-які документи, що підтверджують передачу готелю «Прип'ять» у власність територіальної громади смт. Ратне в особі Ратнівської селищної ради на момент укладення спірного договору оренди.

Будучи в судовому засіданні 30.11.2011р., відповідач-1 позовні вимоги заперечувала з підстав, наведених в письмових поясненнях від 28.11.2011р.

Представник відповідача-2 в судові засідання впродовж розгляду справи не зявлявся, вимог ухвал суду від 17.10.2011р., 09.11.2011р. подати письмові пояснення та докази на підтвердження передачі Ратнівському ВУЖКГ у повне господарське відання нерухомого майна, що передавалось за договором оренди від 10.05.2003р.; обгрунтовані письмові пояснення на заявлений позов та докази на їх підтвердження з врахуванням зауважень, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 21.09.2011р., не виконав.

В судове засідання, призначене на 21.12.2011р. представники сторін з невідомих суду причин не зявились. Зважаючи на належне повідомлення сторін про судовий розгляд 21.12.2011р., що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями, а також враховуючи, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, справу судом 21.12.2011р. розглянуто за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

10.05.2003 року між Ратнівським управлінням житлово-комунального господарства в особі начальника Ярощука А.П. як орендодавцем і підприємцем ОСОБА_1 як орендарем було укладено договір оренди, згідно з п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування частину приміщення першого поверху готелю «Прип'ять»площею 34,5 кв.м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Ратнівського ВУЖКГ.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3., 7.1. договору майно здається в оренду з метою використання під магазин.

Строк дії договору оренди - 5 років, з 10.05.2003р. по 10.05.2008 року.

06.04.2010 року Ратнівська селищна рада звернулась до господарського суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним на майбутнє договір оренди від 10.05.2003р. та усунути перешкоди у здійсненні права користування Ратнівською селищною радою частиною приміщення готелю “Припять” площею 34,5 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1, шляхом виселення з нього підприємця ОСОБА_1

Звернення з позовом Ратнівська селищна рада, яка не є стороною договору оренди, обґрунтовує наступним.

Рішенням виконавчого комітету Ратнівської селищної ради № 164 від 27.07.2006 року вирішено оформити право власності на готель «Прип'ять», який розташований АДРЕСА_1 за територіальною громадою селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради.

На підставі вказаного рішення 30.08.2007 року Ратнівською селищною радою було оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії АСВ 650720, відповідно до якого готель «Прип'ять»площею 533,1 кв.м., що розташований АДРЕСА_1 належить територіальній громаді смт. Ратне в особі Ратнівської селищної ради.

Право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна було зареєстровано за територіальною громадою смт. Ратне в особі Ратнівської селищної ради в КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», що засвідчується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15811785 від 05.09.2007 року.

Таким чином, будучи власником об'єкта нерухомого майна, що є предметом договору оренди від 10.05.2003 року, Ратнівська селищна рада має право на звернення із такого роду позовом.

Та обставина, що право власності на готель «Прип'ять», який розташований АДРЕСА_1, було оформлено за територіальною громадою селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради лише у 2007 році не позбавляє цього майна статусу майна комунальної власності станом на час укладення договору оренди, оскільки протилежного не доведено.

Рішення виконавчого комітету Ратнівської селищної ради № 164 від 27.07.2006 року, яким вирішено оформити право власності на готель «Прип'ять», який розташований АДРЕСА_1 за територіальною громадою селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради, предметом позовних вимог не виступало, судом недійсним не визнавалось.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до розяснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Відповідно до ст.48 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на момент укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

З 1.01.2004р. набрав чинності Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003р.

Відповідно до п.4 його Прикінцевих та перехідних положень, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини, що виникли на підставі договору оренди від 10.05.2003 року, виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, але продовжують існувати після набрання ним чинності, то правомірне застосування положень цього Кодексу.

У відповідності із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України

Відповідно до частин 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України від 21.05.1997 року280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом п.30 ч. 1 ст. 26 цього Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Згідно з положеннями п.1 «а»ч.1 ст.29 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

У відповідності із ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Договір оренди від 10.05.2003р. не відповідає положенням ч.5 ст.60 Закону України від 21.05.1997 року N 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки приміщення готелю “Припять” площею 34,5 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1, передано відповідачем-2 в оренду відповідачу-1 не органом місцевого самоврядування Ратнівською селищною радою, а Ратнівським ВУЖКГ, який, як зазначено в п.1.1. договору, є балансоутримувачем цього майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" цей Закон регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність; дія цього Закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії.

Виконуючи при новому судовому розгляді вказівки касаційної інстанції, які згідно із ч.1 ст.111-12 ГПК України є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, судом ухвалами господарського суду від 17.10.2011р., 09.11.2011р. було витребувано як від позивача Ратнівської селищної ради, так і від відповідача-2 Ратнівського ВУЖКГ докази на підтвердження передачі Ратнівському ВУЖКГ у повне господарське відання нерухомого майна, що передавалось за договором оренди від 10.05.2003р.

Проте, ні позивач Ратнівська селищна рада, ні відповідач-2 Ратнівське ВУЖКГ не подали жодних доказів, на підставі яких Ратнівському ВУЖКГ було передано у повне господарське відання нерухоме майна, що передавалось за договором оренди від 10.05.2003р.

З огляду на викладене, сама по собі та обставина, що розділом «Майно підприємства»Статуту Ратнівського ВУЖКГ, затвердженого рішенням виконкому селищної ради, протокол №2 від 21.09.1999р., передбачено право повного господарського відання, не може бути достатньою підставою для висновку про правомірність передачі відповідачем 2 майна в оренду, оскільки відсутні докази передачі майна у повне господарське відання відповідача-2.

За таких обставин у відповідача-2 не було правових підстав для укладення договору оренди від 10.05.2003р. та передачі нежитлового приміщення площею 34,5 кв. м. відповідачу-1, а тому вимога позивача про визнання недійсним на майбутнє договору оренди від 10.05.2003 року, укладеного між Ратнівським управлінням житлово-комунального господарства та підприємцем ОСОБА_1, підлягає до задоволення.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Договір оренди майна належить до категорії договорів, за яким відновити сторони в первинне становище практично неможливо, оскільки використання майна річ безповоротна, тобто повернути користування майном в натурі, отже, у такій ситуації припинення угоди, визнаної судом недійсною, відбувається на майбутній час.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами частини третьої статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до п. 3.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/111 112.03.1999 року за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу). Це стосується і згаданих раніше угод, визнаних недійсними у судовому порядку. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо.

У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен визначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє (частина друга статті 59 Цивільного кодексу).

Договір оренди від 10.05.2003 року може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, оскільки фактичне користування майном на підставі договору унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, оскільки використання майна (оренда приміщення) - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо.

Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.01.2004 зі справи № 7/85/4/68-81 та в підпункті 3.2 пункту 3 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними".

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача-1 про те, що з липня 1968 року готель «Прип'ять»перебуває на балансі на умовах повного господарського відання у Ратнівського ВУЖКГ, оскільки рішенням виконкому Ратнівської районної ради № 171 від 16.07.1968 року затверджено акт від 12.06.1968 року державної прийомки готелю в АДРЕСА_1, а згідно з актом забудовником готелю був комбінат побутових підприємств, правонаступником якого є Ратнівське ВУЖКГ.

Відповідачем-1 додано до матеріалів справи архівну копію рішення виконкому Ратнівської районної ради № 171 від 16.07.1968 року, яким затверджено акт від 12.06.1968 року державної прийомки готелю в АДРЕСА_1 (а.с.37, т.2). Як вказано в примітці цього рішення, акт державної прийомки готелю АДРЕСА_1 відсутній.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодних доказів, які б свідчили про те, що забудовником готелю був комбінат побутових підприємств, а його правонаступником є Ратнівське ВУЖКГ, відповідачем-1 на підтвердження своїх доводів не подано .

Відповідно до статті 391 ЦК України, на яку посилається позивач на обґрунтування вимоги про усунення порушень прав власника, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би вони і не були пов'язані з порушенням права володіння.

При цьому, відповідна особа повинна, зокрема, згідно з положеннями статті 33 ГПК України довести наявність у неї права власності на майно, усунення перешкод в користуванні яким є предметом спору.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або/та користування належним йому майном.

Так, предметом доказування за такою вимогою є обставини вчинення певною особою перешкод у користуванні власником належним йому на праві власності майном.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії АСВ 650720 від 30.08.2007р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15811785 від 05.09.2007 року. власником готелю «Прип'ять»площею 533,1 кв.м., що розташований АДРЕСА_1, є територіальна громада селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради, форма власності комунальна.

Актом №1 від 25.03.2010 року (а.с.21, т.1), складеним за підписами головного бухгалтера селищної ради Долюка В.П., інженера-землевпорядника селищної ради Свистуна В.І., головного інженера ВУЖКГ Остапука М.Д., головного бухгалтера ВУЖКГ Бебес Н.І., підтверджується, що станом на 25.03.2010 року приміщення готелю “Припять” площею 34,5 кв. м., що розташоване в АДРЕСА_1, відповідачем-1 не було звільнено.

Доказів звільнення відповідачем-1 нежитлового приміщення площею 34,5 кв. м. станом на час розгляду справи не подано.

За змістом ч.2 ст.202 ГК України визнання господарського зобовязання недійсним за рішенням суду є однією з підстав (умов) його припинення.

З огляду на викладене, позивач як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а відповідач зобовязаний звільнити нежитлове приміщення готелю “Припять” площею 34,5 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1, оскільки, перебуваючи у спірному приміщенні, відповідач-1 чинить перешкоди його власнику Ратнівській селищній раді.

При зверненні з позовом до господарського суду позивачем було сплачено 170 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.24, 25, т.1).

У звязку із задоволенням позову судові витрати відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України покладаються на обох відповідачів порівну: 170 : 2 = 85 грн.; 236 : 2 =118 грн.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 327, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 202, 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 26, 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 1, 6, 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", ст.ст.44, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним на майбутнє укладений між Ратнівським управлінням житлово-комунального господарства та приватним підприємцем ОСОБА_1 договір оренди частини приміщення готелю «Прип'ять»площею 34,5 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1.

3. Усунути перешкоди у здійсненні права користування Ратнівською селищною радою (44100, смт. Ратне, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 04334695) частиною приміщення готелю «Прип'ять»площею 34,5 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1, шляхом виселення з нього приватного підприємця ОСОБА_1 (44100, АДРЕСА_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1).

4. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (44100, АДРЕСА_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Ратнівської селищної ради (44100, смт. Ратне, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 04334695) 85 грн. витрат, повязаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства (44100, смт. Ратне, вул. Нова, 94, код ЄДРПОУ 03339153) на користь Ратнівської селищної ради (44100, смт. Ратне, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 04334695) 85 грн. витрат, повязаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя І. О. Якушева