Рішення № 20111794, 22.12.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р.

Справа № 5004/2243/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 81 123,39 грн.

Суддя С.В. Костюк

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

В звязку з неявкою сторін в судове засідання фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору: Позивач ТзОВ "Далгакиран компресор Україна" звернувся з позовною заявою в якій просив стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 81123,39 грн. з них 73800 грн. заставної вартості переданого на зберігання товару , 5641,15 грн. пені згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, 1091,84 грн. інфляційних та 590,40 грн. річних згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу зазначає , що 20.04.2011р. між сторонами по справі був укладений договір відповідального зберігання за №57/2011. Згідно умов якого відповідачу за актом-приймання-передачі від 20.04.2011р. відвантажено на відповідальне зберігання товару на суму 73800 грн., згідно п. 3.3 договору зберігач зобовязаний надати товар поклажодавцю з моменту вимоги про вивіз свого товару протягом трьох робочих днів, Зберігач за свій рахунок забезпечує вивіз товару; однак письмова вимога позивача повернути товар залишена без відповіді. При правовому обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на положення статей 193, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, статей 625 ч. 2, 936, 949 Цивільного кодексу України.

Заявою від 19.12.2011р. позивач змінив предмет спору та просить зобовязати підприємця ОСОБА_1 повернути переданий на відповідальне зберігання товар по договору №57/2011 від 20.04.2011р.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з матеріалів справи спір по суті 29.11 та 13.12.2011р. судом не розглядався, тому заява позивача про зміну предмету спору приймається судом до розгляду.

З матеріалів справи вбачається наступне.

20.04.2011р. між ТзОВ "Далгакиран компресор Україна" (Поклажодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №57/2011 (а.с. 11-13), строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2011р. (п. 9.1).

Згідно умов договору (п. 1.2, 2.1, 5.1) товар передається Поклажодавцем та приймається Зберігачем по кількості вказаній у акті приймання-передачі на відповідальне зберігання на склад за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до акту приймання-передачі від 20.04.2011р. на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_1 передано товару заставною вартістю 73800 грн.(а.с. 14).

Також між сторонами підписано акт надання послуг зберігання у квітні 2011року на суму 60 грн. (а.с. 15).

Відповідно до п. 3.3 договору Зберігач зобовязаний надати товар Поклажодацю з моменту вимоги Поклажодавця про вивіз свого товару протягом 3 робочих днів. Зберігач за свій рахунок забезпечує вивіз товару.

12.10 2011р. на адресу відповідача направлена вимога за №299 від 11.10.2011р. про повернення товару, яка згідно поштового повідомлення вручена ОСОБА_1 19.10.2011р.(а.с. 21, 52)

За загальними нормами ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання, згідно ч. 3 даної статті, якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

За ч. 1 ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, як це передбачено п. 3.3 договору відповідального зберігання, не повернув на вимогу позивача переданого на зберігання товару заставною вартістю 73800 грн., тому вимога позивача згідно заяви про зміну предмету позову від 14.12.2011р. №203- зобовязати ФОП ОСОБА_1 повернути товар підставна і підлягає задоволенню .

Вимога позивача про стягнення пені в сумі 5641,15 грн., яка як слідує з розрахунку нарахована за період з 01.05 по 27.10.2011р. (а.с. 17), підлягає задоволенню лише в сумі 61,99 грн., згідно розрахунку суду.

При цьому судом взято до уваги те, що п. 6.4 договору передбачено, що у випадку порушення Зберігачем термінів повернення товару , який знаходиться на зберіганні, згідно даного договору він оплачує Поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно поверненого товару, за кожний день прострочення повернення.

Вимога про повернення товару від 11.10.2011р. №299 вручена відповідачу19.10.2011р. (а.с. 21), строк вивозу товару за рахунок Зберігача по п. 3.3 договору протягом 3-х робочих днів з моменту вимоги Поклажодавця, тобто до 25.10.2011р., порушення термінів повернення товару наступило з 26.10.2011р., тому пеня підлягає стягненню за 2 дні в сумі 61,99 грн.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних, то вимога в даній частині є безпідставною і суд відмовляє в її задоволенні , оскільки між сторонами відсутні грошові зобовязання за прострочення яких нарахується індекс інфляції та три проценти річних згідно ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати по справі підлягають відшкодуванню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 936, 938, 949, 953 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд:

ВИРІШИВ

1.Позов задоволити частково.

2.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (43008, АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (03062, м. Київ, пр. Перемоги. 67, а/с 140, ЄДРПОУ 33399780. ІПН 333997826543. р/р 26004001305724 в АТ "ОТП БАНК" м. Київ) переданий по договору № 57/2011 від 20.04.2011р. на відповідальне зберігання товар, а саме : генератор бензиновий DJ 3500 BG, генератор дизельний DJ 8000 BG-E, генератор дизельний DJ 8000 BG-TE, генератор бензиновий DJ 5500 BG, генератор бензиновий DJ 5500 BG-E, генератор бензиновий DJ 14000 BG- TE, генератор дизельний DJ 8000 BG-ME, генератор бензиновий DJ 4000 DG-E заставною вартістю 73800 грн.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43008, АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (03062, м. Київ, пр. Перемоги. 67, а/с 140, ЄДРПОУ 33399780. ІПН 333997826543. р/р 26004001305724 в АТ "ОТП БАНК" м. Київ) 61,99 грн. пені, а також 738, 62 грн. витрат по оплаті державного мита та 214, 86 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

4.В решті позову відмовити.

5.Накази видати після набранням законної сили рішення.

Суддя С. В. Костюк

Повне рішення

складено

23.12.2011р.