Рішення № 20111590, 11.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

11.12.2011Справа №5002-18/5185-2011 за позовом - Публічного акціонерного товариства "Крименерго", м. Сімферополь (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)

до відповідача - Управління з'єднувального каналу, смт Первомайське (96300, смт Первомайське, вул. Октябрьська, 120)

про стягнення 4526804,86 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність від 22.04.2011 року;

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Крименерго" (далі позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Управління з'єднувального каналу (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електроенергію (активну) у сумі 4199159,86 грн., заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у сумі 196761,66 грн., пеню за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 96251,37 грн., 3% річних за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 30523,63 грн., індекс інфляції за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 4108,34 грн., а всього 4526804,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 29 від 07.07.2004.

Згідно з умов вказаного договору відповідач, як споживач електричної енергії, зобовязався своєчасно та щомісяця приводити розрахунки за користування електричною енергією та сплачувати інші нарахування згідно з умовами Договору та відповідно до діючого законодавства України (Розділ 1 Договору № 285 від 30.10.2005.

Як вбачається з тексту позовної заяви, відповідачем систематично порушувалися умови договору, з чого створилася заборгованість , яка і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

09.12.2011 на адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач просить суд зменшити пеню за несвоєчасне виконання грошових обовязків, зменшити заборгованість за активну електроенергію на суму 478714,00 грн. та надати відстрочку на повне погашення заборгованості до 31.01.2012.

Суд залучив такий відзив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.12.2011 суд почав розгляд справи по суті.

16.12.2011 від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення на заперечення відповідача, в яких позивач просить відмовити відповідачу у наданні відстрочки виконання рішення до 31.01.2012.

Суд залучає такі пояснення до матеріалів справи.

16.12.2011 від позивача через канцелярію суду надійшла заява у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просить зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електроенергію (активну) у сумі 3720445,86 грн., заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії: 196761,66 грн., пеню за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 96502,04 грн., 3% річних за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 31559,08 грн., індекс інфляції за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 5751,86 грн., а всього 4051020,50 грн.

Суд приймає таку заяву позивача до свого розгляду.

21.12.2011 через канцелярію суду від позивача надійшла заява у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач просить зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електроенергію (активну) у сумі 3136645,88 грн., заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії: 196761,66 грн., пеню за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 96502,04 грн., 3% річних за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 31559,08 грн., індекс інфляції за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 5751,86 грн., а всього 4051020,50 грн.

Суд приймає таку заяву позивача до свого розгляду.

22.12.2011 у судовому засіданні представник позивача надав суду заперечення на відзив відповідача, в якому просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання щодо зменшення розміру пені.

Суд залучає такі заперечення до матеріалів справи.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Представник відповідача у судове засідання 22.12.2011 не зявився, проте 21.12.2011 від відповідача на адресу суду надійшла телеграма, в якій відповідач клопоче про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою представника.

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання у звязку з наступним.

Посилання відповідача на неможливість явки представника у звязку з хворобою правового значення не має, оскільки у юридичної особи має бути інший обізнаний представник щодо інформації, яка є предметом спору, оскільки направлення такої інформації до представників є субєктивним проявом волі керівництва, спрямованим на досягнення певного результату.

Враховуючи строки розгляду справ господарськими судами України, які передбачені статтею 69 ГПК України, а також те, що матеріали справи в достатньому обсязі характеризують правовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 №575/97-ВР, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобовязаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. № 417/1442 (далі Правила) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків.

Між ВАТ «Крименерго» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Крименерго») та Управлінням з'єднувального каналу 07.07.2004 був укладений Договір № 29 про поставку електричної енергії, предметом якого було регулювання відносин між сторонами по поставці електроенергії та оплати її вартості.

Сторони договору встановили, що під час вирішення питань, які неврегульовані договором, будуть керуватись Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), що передбачено у пункті 2 договору.

У п. 9.5 договору зафіксовано, що він укладений на строк до 31.12.2005 та вважається щорічно пролонгованим, якщо не поступало заяв від однієї з сторін про його припинення або перегляд за місяць до закінчення строку його дії.

Сторони у судовому засіданні пояснили, що жодна сторона не надавала заяви про припинення договору, у звязку із чим на дійсний час договір № 29 від 07.07.2004 є діючим.

Пунктами 2.2.3 і 2.2.4 договору № 29 від 07.07.2004 передбачено, що абонент зобовязується оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії.

Розрахункова дата зі споживачем передбачена додатком № 4.2 до договору.

Проте відповідач, у порушення умов договору не здійснював оплату за спожиту електричну енергію у повному обсязі та у встановлені строки, у звязку із чим за ним виникла заборгованість за активну електричну енергію у сумі 4199159,86 грн. за період з січня 2011 року по листопад 2011 року та за реактивну електричну енергію у сумі 196761,66 грн. за період з серпня 2011 року по листопад 2011 року.

Несплата відповідачем вказаних коштів і стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Проте у процесі вирішення спору позивач заявами зменшував розміри позовних вимог, так, відповідно до останньої заяви від 20.12.2011, яка у мотивувальній частині рішення прийнята судом до свого розгляду, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електроенергію (активну) у сумі 3136645,88 грн., заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії: 196761,66 грн., пеню за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 96502,04 грн., 3% річних за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 31559,08 грн., інфляційна сума за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 5751,86 грн., а всього 4051020,50 грн.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суд України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 зазначається, що у разі зменшення позовних вимог, якщо їх прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вирішує спір з урахуванням нової ціни позову, а саме: 4051020,50 грн., з яких: заборгованість за спожиту електроенергію (активну) у сумі 3136645,88 грн., заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії: 196761,66 грн., пеня за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 96502,04 грн., 3% річних за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 31559,08 грн., інфляційна сума за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 5751,86 грн.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надати інший стороні (споживачу, абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати коштів заборгованості за спожиту електроенергію (активну) у сумі 3136645,88 грн. та заборгованості по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у сумі 196761,66 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію (активну) у сумі 3136645,88 грн. та заборгованості по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у сумі 196761,66 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% (три відсотки) річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач у своїй заяві про зменшення позовних вимог від 20.12.2011 просить стягнути з відповідача 3% річних за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 31559,08 грн., інфляційну сума за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 5751,86 грн. за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

Перевіривши розрахунок інфляційної суми та 3% річних, наданий позивачем, суд знаходить його вірним, у звязку із чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 31559,08 грн. та інфляційної суми за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 5751,86 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за активну та реактивну енергію у сумі 96502,04 грн. за період з травня 2011 року по 21.11.2011.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 договору, з порушенням строків, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно до Закону України “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, вина сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, відповідно до якого позивач нараховує пеню за прострочення сплати коштів пеню за активну та реактивну енергію у сумі 96502,04 грн. за період з травня 2011 року по 21.11.2011, суд погоджується з таким розрахунком. У звязку із чим позовні вимоги щодо стягнення пені у загальній сумі 96502,04 грн. також підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (штрафу) може бути зменшений за рішенням суду.

Також, пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, приймаючи рішення, господарський суд має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до Листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", наведена норма є процесуальною і може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального.

Статтею 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проте відповідач не надав суду жодного документу, якій би свідчив про винятковість випадку.

Крім того, у даному випадку не можна вести мову про те, що розмір пені 96251,34 грн., надмірно великий, порівняно зі збиткам кредитора, які складають 3333407,54 грн., а отже клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає.

Стосовно клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України встановлено, приймаючи рішення, господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою державного виконавця суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з Розясненнями Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/333 від 12.09.2006 року «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Поряд з цим, зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного доказу свого тяжкого фінансового становища та те, що надання відстрочки є правом, а не обовязком суду, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення у дійсній справі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

22.12.2011 у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.12.2011.

На підставі вищевикладеного ст.ст. 22, 44, 49, п. 3, п. 6 ст. 83, ст. ст. 82 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені відмовити.

2.В задоволені клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення відмовити.

3.Прийняти заяви Публічного акціонерного товариства «Крименерго» від 15.12.2011 та від 20.12.2011 про зменшення позовних вимог до свого розгляду.

4.Позов задовольнити.

5.Стягнути з Управління з'єднувального каналу, смт.Первомайське (96300, смт. Первомайське, вул. Октябрьська, 120; код ЄДРПОУ 25870819) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; п/р 260323051142 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, код ЄДРПО України 00131400) заборгованість за спожиту електричну енергію (активну) у сумі 3136645,88 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6.Стягнути з Управління з'єднувального каналу, смт.Первомайське (96300, смт. Первомайське, вул. Октябрьська, 120; код ЄДРПОУ 25870819) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (м. Сімферополь, вул. Київська. 74/6; п/р 260073013142 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, код ЄДРПОУ 00131400) заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у сумі 196761,66 грн., пеню за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 96502,04 грн., 3% річних за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 31559,08 грн., інфляційну суму за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 5751,86 грн. та судовий збір у сумі 56460,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.