Ухвала суду № 20099181, 13.10.2011, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 11-670/11 Головуючий у І інстанції Шипов І.М.

Категорія - ч. 1 ст. 286 КК Доповідач Миронцов В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-судді Миронцова В. М.

суддів Воронцової С.В., Мельниченка Ю.В.

з участю прокурора Левченка А.В.

потерпілого ОСОБА_2

засудженої ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 серпня 2011 року.

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Чернігова, громадянка України, з вищою освітою, непрацююча, має на утриманні доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, проживає в АДРЕСА_1, раніше не судима, засуджена

за ч. 1 ст. 286 КК України до 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання в звязку із закінченням строків давності.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь фінансового управління Чернігівської міської ради р/р 31419544500002 УДК в Чернігівській області МФО 853592, код 22825965 7858 грн. 11 коп. витрат на лікування потерпілого, та 3077 грн. 68 коп. судових витрат на користь держави.

Арешт, накладений на автомобіль марки “Хюндай Гец”, д.н.з. НОМЕР_1 - скасовано.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Місцевим судом встановлено, що 15 травня 2007 року, о 13 год. 20 хв., ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки “Хюндай Гец”, д.н.з. НОМЕР_1, рухалась по вул. Щорса зі сторони вул. Музична у напрямку вул. Толстого м. Чернігова.

Рухаючись у вказаному напрямку водій ОСОБА_3 проявила неуважність, не стежила за дорожньою обстановкою та її зміною, перед виконанням маневру повороту праворуч у напрямку свого руху, до АЗС “Ніка” по вул. Щорса, 55 “В” м. Чернігова, не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не подала правий сигнал світловим показчиком повороту, перед зміною напрямку руху не надала дорогу велосипедисту ОСОБА_2, який рухався у правій смузі в попутному з нею напрямку, не дотрималась безпечного інтервалу руху, внаслідок чого скоїла зіткнення з вказаним велосипедистом.

В результаті ДТП велосипедист ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 грубо порушила вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3(б), 9.2(б), 9.4, 10.1, 10.3, 13.3 Правил дорожнього руху України.

Порушення ОСОБА_3 вимог п. п. 10.1, 10.3, 13.3 ПДР України стало причиною та умовою настання події дорожньо-транспортної пригоди.

Не погоджуючись з вироком суду, засуджена ОСОБА_3 подала апеляцію, в якій просить скасувати його та справу закрити. Вирок вважає незаконним, оскільки суд посилається на її покази, які вона дала під час оформлення документів після ДТП, але не зважив на те, що на той час ОСОБА_2 не був потерпілим, не скаржився на будь-яку біль та пересувався без будь якої допомоги і від госпіталізації відмовився, а тому вона не дуже звертала увагу на формулювання в документах, вважаючи це формальністю. Вказує, що суд неправомірно посилається у вироку на наявність контакту між автомобілем і велосипедом та показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які прибули на місце ДТП і бачили на авто “сліди контакту”, оскільки жодна з експертиз не підтвердила наявність таких слідів. Також суд не звернув уваги на показання свідка ОСОБА_9 Зазначає, що суд не надав ніякої оцінки висновкам експертиз. Вказує на упередженість допущену щодо неї судом і досудовим слідством. Наголошує, що не було надано технічної та правової оцінки діям велосипедиста стосовно п. 12.3 ПДР. Вказує, що під час судового слідства не була доведена її винуватість у вчиненні злочину. Судом при розгляді справи була віддана перевага свідченням потерпілого ОСОБА_2 та свідків які свідчили на користь останнього і не брався до уваги варіант розвитку події згідно іі свідчень. Зазначає, що ні досудовим слідством ні судом не були враховані ряд обставин які на її думку є суттєвими, а саме, не були зафіксовані слідові ознаки місця первинного контакту, відсутність слідів переміщення транспортних засобів до контакту, на момент контакту та після взаємного контакту, не зазначені належним чином сліди контакту на велосипеді їх розміри, розташування. Крім того, зазначає, що весь судовий процес було проведено після закінчення строку давності за злочин, за який вона засуджена.

В апеляції захисник ОСОБА_4, в інтересах засудженої ОСОБА_3, просить вирок суду скасувати, а справу закрити у звязку з відсутністю складу злочину. Вважає, що вирок суду не відповідає обставинам події, встановленим під час досудового і судового слідства, а справа підлягала закриттю відносно ОСОБА_3 за недоведеністю її вини у скоєнні злочину і відсутністю складу вказаного злочину. Вказує, що слідчий вийшов за межі своїх повноважень, а прокуратурою не були виконані покладені на неї функції нагляду, оскільки пройшли строки давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності і слідчий повинен був звернутись до суду з відповідним поданням, а суд звільнити її від кримінальної відповідальності. Зазначає, що висновки суду суперечать фактичним обставинам справи, встановленим під час судового розгляду справи. В суді ОСОБА_3 жодного разу не змінювала покази, а свої первинні пояснення давала так тому, що самого падіння велосипедиста не бачила, оскільки дивилась вперед, лише почула звук, схожий на удар чи падіння з послідуючим ударом об асфальт. Зазначає, що судом не в повній мірі було проаналізовано висновки експертиз і в основу вироку було покладено лише вибіркові їх позиції. Свідчення ОСОБА_2 суперечать протоколу огляду місця події і схемі до нього. Вказує, що останньою експертизою взято до уваги лише покази велосипедиста і відхилені покази ОСОБА_3, хоча під час проведення досудового слідства встановлено, що на транспортних засобах відсутні механічні пошкодження, що підтверджено висновками експертиз, тому і не було самого факту ДТП. Також вказує, що під час судового розгляду встановлені грубі процесуальні порушення, допущені 15 травня 2007 року під час проведення огляду місця події і транспортних засобів, однак судом не було вжито відповідних заходів.

Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_3, яка просила задовольнити її апеляцію та захисника з викладених в них підстав, потерпілого, який заперечував проти апеляцій, думку прокурора про необґрунтованість апеляцій, дослідивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить.

Висновок місцевого суду про доведеність вини засудженої у скоєнні інкримінованого злочину при обставинах, викладених у вироку, відповідає фактичним даним справи і повністю підтверджується сукупністю перевірених судом першої інстанції доказів, які узгоджуються між собою.

Так, в судовому засіданні суду першої інстанції, засуджена ОСОБА_3 свою вину у скоєнні злочину не визнала та показала, що ніякого наїзду на велосипедиста вона не скоювала. ОСОБА_2 скоріше сам впав з велосипеда, оскільки йому заважало відро керувати велосипедом. Раніше дані нею покази не відповідають дійсності.

Незважаючи на невизнання засудженою своєї вини, її вина у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, доводиться іншими доказами по справі, які були предметом перевірки суду першої інстанції.

В судовому засіданні місцевого суду потерпілий ОСОБА_2 показав, що він 15 травня 2007 року рухався по вул. Щорса м. Чернігова на велосипеді близько до правого краю дороги. Підїжджаючи до повороту на АЗС раптово підрізавши його, перед ним різко повернув автомобіль червоного кольору і він був позбавлений можливості вчасно зреагувати і вдарився колесом велосипеда об праве заднє колесо автомобіля і втративши рівновагу впав. Автомобіль проїхавши зупинився, звідки вийшли дві жінки, які підійшли до нього та стали казати, щоб він піднімався. Одна з них сказала, що необхідно сплатити йому 50 грн., та їхати по своїм справам. Він просив викликати швидку, оскільки відчув біль в нозі, та перебуваючи в шоковому стані став піднімати велосипед та свої речі. Він відразу відмовився від госпіталізації, попросивши працівників міліції відвезти його додому. Приїхавши до будинку, йому стало погано і його транспортували до травмопункту, де виявилось, що в результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження. ОСОБА_3 навіть не попросила у нього вибачення, лише за рішенням суду частково відшкодувала заподіяну шкоду та витрати на лікування.

Крім показань потерпілого вина ОСОБА_3 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які вони дали в судовому засіданні суду першої інстанції і їм надана належна оцінка.

Показання потерпілого повністю узгоджуються із свідченнями вищезазначених свідків і зібраними доказами, їх цілком можна розцінювати як достовірні, тому суд першої інстанції вірно взяв їх до уваги та поклав в основу обвинувачення.

Також показання потерпілого в повній мірі узгоджуються з поясненнями підсудної, що були надані під час досудового слідства 15 травня 2007 року (т.1 а.с.11) та будучи допитаною в якості свідка 06 червня 2007 року (т.1 а.с.36), з яких видно, що рухаючись із знайомою на автомобілі по вул. Щорса зі швидкістю близько 30-35 км/год., на дорозі побачила припаркований автомобіль та стала здійснювати його обїзд. Зрівнявшись з вказаним автомобілем, побачила велосипедиста, який рухався в попутному з нею напрямку на відстані 0,5-1 м від правого краю дороги. Вона випередила велосипедиста на відстані 1,5 м від нього. Підїхавши до заїзду на АЗС, стала повертати для заїзду, побачила пішохода та стала пригальмовувати, щоб надати їй змогу перейти. Швидкість була мінімальною і в цей час почула звук удару в праву задню частину автомобіля. Почувши звук, автомобіль проїхав ще деяку відстань і вона зупинилась. Вийшовши з автомобіля побачила, що на проїжджій частині лежить велосипедист. Вона його разом із співробітницею посадила на тротуар та почала надавати йому першу медичну допомогу.

Також вина ОСОБА_3 підтверджується висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 154 від 08.07.2011 року, згідно з якою у потерпілого ОСОБА_2 мали місце середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді закритого перелому шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням, саден обох верхніх та лівої нижньої кінцівок, які виникли від дії тупих предметів, могли утворитися 15.05.2007 року за встановлених обставин.

Твердження апелянта, що суд не зважив на те, що під час оформлення матеріалів ДТП ОСОБА_2 не був потерпілим, не скаржився на будь-яку біль та пересувався самостійно без допомоги і при цьому від госпіталізації відмовився, а тому вона не дуже звертала увагу при складанні працівниками ДАІ документів і на формулювання в них, вважаючи це формальністю не заслуговують на увагу. Так, як вбачається із свідчень медиків швидкої та працівників ДАЇ потерпілий скаржився на біль в нозі, а працівники ДАЇ ОСОБА_5, ОСОБА_6 (т.3. а.с. 55-58) в суді пояснили, що допомагали потерпілому дойти до патрульного автомобіля, оскільки той не міг переміщатись самостійно і спочатку, на прохання останнього завозили його до місця проживання, а потім до лікарні, що підтверджується висновком комісійної СМЕ №45 від 09.02.2011 року, в якій зазначено, що потерпілий не міг без сторонньої допомоги тривалий час самостійно рухатись з опорою на ліву ногу.

Крім того, є безпідставними і твердження апелянтів щодо порушень допущених при огляді місця події 15.05.2007 року, оскільки допитані, як в ході досудового слідства так і в суді свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_5 (працівники ДАІ), пояснили, що при оформленні ДТП складався протокол огляду місця події, схема до нього, протокол огляду транспортних засобів та відбирались пояснення водіїв. При цьому, в протоколі та схемі до протоколу огляду місця ДТП дійсно відсутній підпис потерпілого, оскільки останній скаржився на травмовану ногу і з огляду на його стан вони не наполягали на цьому. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме дослідженої в суді схеми до ДТП, ОСОБА_3 правильність складання схеми засвідчила своїм підписом і будь-яких зауважень з цього приводу не зазначила (т. 1 а.с. 5, т.2 а.с. 47, т.3 а.с. 57-59).

Що стосується відсутністю підпису засудженої в протоколі огляду місця ДТП то, як вбачається з матеріалів справи, правильність його складання засвідчена підписами понятих.

Також, не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що суд неправомірно посилається на покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки всі показання вказаних свідків в повній мірі співпадають з показаннями потерпілого, первинними свідченнями самої ОСОБА_3, що були надані під час досудового слідства, які є послідовними і такими, що узгоджуються між собою та матеріалами справи.

Показання вказаних свідків підтверджуються також знімками страхової компанії “Континент”, з яких видно місце розташування велосипеда і автомобіля та місце контакту на задній правій частині автомобіля, а тому посилання апелянта на відсутність будь-яких слідів зіткнення з велосипедом потерпілого на її автомобілі є безпідставними.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_9 є безпідставними, оскільки вони спростовуються даними протоколу допиту названого свідка від 22.07.2007 року ( т. 1, а.с. 55).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи засуджена під час розгляду справи в суді намагалася вплинути на хід судового слідства, а саме зустрічалась зі свідком ОСОБА_9 до її допиту в суді та демонструвала останній ксерокопії матеріалів справи, на що судом була винесена постанова (т.3 а.с. 26) в якій ставилось питання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_11, оскільки остання такими своїми діями намагалась впливати на хід судового слідства, що на думку колегії суддів беззаперечно свідчить про намагання уникнути відповідальності та перешкодити встановленню істини по справі.

Також, на думку колегії суддів, твердження засудженої щодо упередженого ставлення відносно неї зі сторони органів досудового слідства та суду свого підтвердження не знайшло.

Не можуть бути взяті до уваги посилання захисника на те, що суд не в повній мірі проаналізував висновки експертиз, оскільки відповідно до ст. 323 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Разом з тим, сукупність доказів у справі беззаперечно свідчить про наявність вини ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого їй злочину.

Також, не можуть бути визнані обґрунтованими посилання захисника на недоведеність скоєння ОСОБА_3 злочину, оскільки факт скоєння ДТП в повній мірі підтверджується дослідженими в судовому засіданні і покладеними в основу вироку доказами.

Разом з цим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку і критично оцінив як недостовірні змінені показання підсудної ОСОБА_3 у судовому засіданні і відхилив їх, оскільки вона під час чергового допиту продовжувала надумано доповнювати, змінювати та заплутувати їх. Ці її свідчення спростовуються у повному обсязі зазначеними вище показаннями допитаних у судовому засіданні свідків та вищепереліченими дослідженими у судовому засіданні доказами і вказують поряд із невизнанням підсудною своєї вини тільки на її мету уникнути від відповідальності за вчинене.

За таких обставин, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у порушенні правил дорожнього руху, які спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому, зроблений на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, підтверджується дослідженими доказами та є обґрунтованим.

При вирішенні питання про вид та міру покарання засудженій, суд, відповідно до ст. 65 КК України, правильно врахував характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, його наслідки, прийняв до уваги особу засудженої, позитивні характеристики, те, що вона раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалась, злочин скоїла вперше, стан її здоровя, матеріальний та сімейний стан, знаходження на утриманні малолітньої дитини, її вік, вказав на відсутність обставин, що помякшують та обтяжують її відповідальність, а тому обґрунтовано призначив ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, за якою її засуджено та звільнив останню від відбування призначеного покарання в звязку із закінченням строків давності.

Таким чином, не заслуговують на увагу і доводи апелянтів, щодо ведення судового процесу після закінчення строку давності за злочин, за який вона засуджена. Оскільки потерпілою стороною, як в ході досудового слідства, так і в попередньому засіданні висловлювалась позиція щодо неправильної кваліфікації дій засудженої та проведення додаткової комісійної СМЕ то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо проведення судового слідства.

Відповідно до п. 5 ст. 74 КК України, особа також може бути звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього кодексу, а тому, на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно звільнив останню від відбування призначеного покарання в звязку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.

Порушень законодавства, які би потягли за собою скасування чи зміну вироку суду першої інстанції, по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засудженої ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 серпня 2011 року щодо ОСОБА_3 без змін.

СУДДІ:

В.М. Миронцов С .В. Воронцова Ю.В. Мельниченко