Рішення № 200991, 18.10.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2006 р. Справа № 47/612-06

вх. № 12531/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Немикіна О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю відповідача - Гайворонський В.І. керівник

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до Приватного підприємства "Октавія", м. Харків  

про стягнення 37657,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 26736,00грн., пені у розмірі 9758,64грн., 3% річних у розмірі 1163,02грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань на підставі договору купівлі-продажу б/н від 07.01.2005р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 376,71грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Позивач надав через канцелярію господарського суду 18.10.2006р. уточнений розрахунок пені щодо стягнення з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 2362,35грн. згідно подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач надав через канцелярію господарського суду 18.10.2006р. клопотання в якому він просить суд зупинити провадження по справі №47/612-06 у зв"язку з поданням заяви до правоохоронних органів.

Суд розглянувши дане клопотання відмовляє в його задоволенні, як у необгрунтованому.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу б/н від 07.01.2005р. строком дії до 31.12.2005р. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов"язується поставити покупцю товар, а покупець зобов"язався приняти та оплатити товар на умовах передбачених цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар (дизпаливо) на загальну суму 60384,00грн. згідно накладних НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3. Відповідач отримав товар, але його вартість сплатив лише частково у сумі 30648,00грн., а інша частина оплати за переданий товар (дизпаливо) залишилась не сплаченою, тобто відповідач прострочив виконання зобов"язання за договором.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.07.2005р. становить 29736,00грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач протягом 2006р. сплатив позивачу частину заборгованості і таким чином станом на 01.04.2006р. сума заборгованості за вищезазначеним договором становить 26736,00грн.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача 19.05.2006р. вимогу з проханням погасити заборгованість, яка залишилась без відповіді.

При цьому, боржник відповідно до ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 26736,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 1163,02грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Господарські відносини, як виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктам господарювання регулюються Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.231 Господарського Кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені за просрочку платежу, встановлений у договорі за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, зазначеним законом встановлений максимальний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін.

Згідно зі ст.231 ГК України та Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” підлягає стягненню пеня в розмір подвійної облікової ставки у сумі 2362,35грн., а в іншій частині у сумі 7396,29грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 302,72грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 94,82 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 231 ГК України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Октавія" (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, 11-А, р/р260033015917 в АКБ "Золоті ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 32675392) на користь Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) основної заборгованості у розмірі 26736,00грн., 3% річних у розмірі 1163,02грн., пені у розмірі 2362,35грн., держмита у розмірі 302,72грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 94,82грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову у сумі 7396,29грн. відмовити.

Суддя Светлічний Ю.В.