Рішення № 20083535, 22.12.2011, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 2-600

2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

16 грудня   2011  року                            Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі :    головуючого                  - судді Труханович В.В.

при секретарі                 -  Редіній Ю.В.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,  суд                                                                                                 

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 27.08.2010 року звернулася до суду з позовом, у якому просить ухвалити рішення, яким поділити між нею та відповідачем ОСОБА_2 придбане ними під час шлюбу майно, виділивши їй Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями № 59 по вул. Лисенка у м. Харкові; пральну машину «WIRPOOL»; холодильник «TOSHIBA»; меблі м’які шкіряні «Гранд»; меблі дитячої кімнати; канапе;  відповідачу ОСОБА_2 виділити Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями № 59 по вул. Лисенка у м. Харкові; телевізор «SONY»; телевізор «SAMSUNG»; меблі кухонні із вмонтованою технікою; меблі прихожої; меблі спальної кімнати; посудомийну машину «ARISTON».

Свої вимоги вона обґрунтовує тим, що з відповідачем з 3 червня 1995 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі. Спільно вони проживали до червня 2009 року. В червні 2009 року відповідач змінив замки на дверях будинку та воротах домоволодіння, у зв’язку з чим вона позбавлена була можливості користуватися спільно придбаним будинком та майном.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які у даний час мешкають з позивачкою та знаходяться на її утриманні.

За період шлюбу подружжям було придбане майно, яке розподілити добровільно між собою відповідач відмовляється, у зв’язку з чим позивач і вимушена була звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_2 14 жовтня 2010 року звернувся до суду з зустрічним позовом про поділ майна подружжя, та просив розподілити майно, що є спільною власністю подружжя ОСОБА_2 наступним чином: виділити йому, ОСОБА_2 у власність: меблі прихожої, вартістю 3500 грн.; кухонні меблі з вмонтованою технікою, вартістю 13000 грн.; визнати за ним в порядку розподілу майна право власності на автомобіль «Шевролет-Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 56000 грн.

Виділити ОСОБА_1 у власність наступне майно: меблі дитячої кімнати, вартістю 7500 грн.; канапе, вартістю 3000 грн.; телевізор «SONY», вартістю 1500 грн.; меблі спальної кімнати, вартістю 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на його користь 192 500 грн. в якості компенсації Ѕ частини боргу.

Свої вимоги позивач по зустрічному позову обґрунтовує тим, що 03 червня 1995 року між ним та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які на даний час мешкають з матір’ю, але він приймає участь у їх вихованні.

Шлюбні відносини між сторонами були припинені в кінці травня - на початку червня 2009 року.

Відповідач ОСОБА_1 зі своєї ініціативи покинула домоволодіння по вул. Лисинка, 59 у м. Харкові, де вони всією сім’єю проживали, а через декілька днів без відома позивача та у його відсутність вивезла наступне майно: холодильник «TOSHIBA», вартістю 5000 грн.; телевізор «SAMSUNG», вартістю 6000 грн.; посудомийну машину «ARISTON», вартістю 2500 грн.; шкіряні меблі «Гранд», вартістю 20000 грн.; швейну машину, вартістю 2000 грн.; промисловий оверлок, вартістю 800 грн.; розпошивалку, вартістю 6400 грн.; парогенератор, вартістю 1200 грн., а всього спільно придбаного майна на суму 43 900 грн.

Крім цього майна, подружжям під час шлюбу було придбане наступне майно: автомобіль «Шевролет - Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 56000 грн., який зареєстрований за ОСОБА_1; пральна машина «WIRPOOL», вартістю 3000 грн.; телевізор «SONY», вартістю 1500 грн.; меблі кухонні із вмонтованою технікою, вартістю 13000 грн.; меблі прихожої, вартістю 3500 грн.; меблі спальної кімнати, вартістю 5000 грн.; меблі дитячої кімнати, вартістю 7500 грн.; канапе, вартістю, 3000 грн.

Таким чином, на теперішній час залишилося спільного майна подружжя на загальну суму 92 500 грн., яке позивач пропонує розподілити.

Крім того, під час шлюбу з відповідачкою, позивачем бралася у борг значна грошова сума загальною кількістю 385 000 грн. За час подружнього життя вказаний борг подружжям не повертався. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.12.2009 року з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнутий борг у сумі 385000 грн. Рішення набрало законної сили, після чого позивачем була повернути уся сума боргу, про що свідчать розписки. Вказані гроші були взяті у борг під час сумісного проживання подружжя, а повернуті вже під час роздільного проживання, у зв’язку з чим, позивач вважає, що на підставі вимог ч.4 ст. 65 СК України з ОСОБА_1 на його користь повинно бути стягнуто половина боргу, яка повернута їм особисто, а саме 192 500 грн.

В подальшому позивач ОСОБА_1 уточнила свій первинний позов, та просила постановити рішення, на підставі якого поділити спільне майно подружжя, та визнати за нею право власності на ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями № 59 по вул. Лисинка у м. Харкові; автомобіль «Шевролет Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Виділити їй майно: пральну машину «WIRPOOL»вартістю 3000 грн.; холодильник «TOSHIBA», вартістю 5000 грн.; меблі м’які шкіряні «Гранд», вартістю 20000 грн.; меблі дитячої кімнати, вартістю 7500 грн.; канапе, вартістю 3000 грн.; швейну машину, вартістю 2000 грн.; промисловий оверлок, вартістю 800 грн.; парогенератор, вартістю 1200 грн.

Відповідачу ОСОБА_2 виділити наступне майно: виділити 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями № 59 по вул. Лисенка у м. Харкові; телевізор «SONY», вартістю 1500 грн.; телевізор «SAMSUNG», вартістю 6000 грн.; меблі кухонні із вмонтованою технікою, вартістю 20000 грн.; меблі прихожої, вартістю 3500 грн.; меблі спальної кімнати, вартістю 5000 грн.; посудомийну машину «ARISTON», 2500 грн.; розпошивалку, вартістю 6400 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник, заявлений позов підтримали у повному обсязі, та пояснили про обставини, які викладені у рішенні вище. Заявлений ОСОБА_2 зустрічний позов визнали частково, не заперечували проти розподілу спільного майна подружжя, однак за варіантом, який запропонований ними у позовній заяві, щодо стягнення з ОСОБА_1 Ѕ частини суми боргу, позов не визнали, посилаючись на його безпідставність.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні підтримали свій зустрічний позов, проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували.

Однак в подальшому представник позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 –ОСОБА_6 надав суду заяву про зменшення позовних вимог, та просив у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя виділити ОСОБА_2 Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями № 59 по вул. Лисенка у м. Харкові;  виділити майно: меблі прихожої, вартістю 3500 грн.; меблі кухонні із вмонтованою технікою, вартістю 13000 грн.; меблі спальної кімнати, вартістю 5000 грн. ; канапе, вартістю 3000 грн.; меблі м’які шкіряні «Гранд», вартістю 20000 грн.; холодильник «TOSHIBA», вартістю 4500 грн.;  телевізор «SAMSUNG», вартістю 6000 грн.; посудомийну машину «ARISTON», вартістю 2500 грн.;  пральну машину «WIRPOOL», вартістю 3000 грн .; меблі дитячої кімнати, вартістю 7500 грн., а всього майна на загальну суму 68 000 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на його користь 192 500 грн. в якості відшкодування половини виплаченого боргу, узятого під час подружнього життя на потреби сім*ї; відповідачу ОСОБА_1 у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя виділити Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями № 59 по вул. Лисенка у м. Харкові, та виділити майно: автомобіль марки «Шевролет-Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 56000 грн.; промисловий оверлок, вартістю 800 грн.; розпошивалку, вартістю 6400 грн.; парогенератор, вартістю 1200 грн.; швейну машину, вартістю 2000 грн.; телевізор «SONY», вартістю 1500 грн., а всього майна на загальну суму 67900 грн.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість основного та зустрічного позову і можливість їх часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Оцінюючи докази, суд виходить з положень ст. 60 ЦПК України.

Так, у судовому засіданні було встановлено, що 03 червня 1995 року у Жовтневому відділі реєстрації актів громадського стану м. Харкова  ОСОБА_2 одружився з Дмитренко (після реєстрації шлюбу «Мусієнко») О.В., про що зроблено актовий запис № 360. (а.с. 6)

Від шлюбу подружжя має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 5)

Згідно рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.11.2010 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Під час шлюбу подружжям ОСОБА_2 було придбано рухоме та нерухоме майно, яке являється їх загальною сумісною власністю.

Так, 02.04.2004 року на ім'я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу було придбано домоволодіння № 59 по вул. Лисенка у м. Харкові, яке зареєстровано у КП «ХМБТІ»на його ім'я. (а.с. 11-12)

15.02.2008 року на ім*я ОСОБА_1 було придбана автомобіль марки «Шевролет - Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. ( а.с. 140)

Крім того, як пояснила суду позивач ОСОБА_1, і проти цього не заперечував відповідач ОСОБА_2, подружжям під час шлюбу було придбано наступне майно, це: телевізор «SONY», телевізор «SAMSUNG», пральна машина «WIRPOOL», холодильник «TOSHIBA», меблі м’які шкіряні «Гранд», меблі дитячої кімнати, канапе, меблі прихожої, меблі кухонні із вмонтованою технікою, меблі спальної кімнати, посудомийна машина «ARISTON», розпошивалка, швейна машина, промисловий оверлок, парогенератор. Однак, у зв’язку з тим, що між сторонами склалися напружені відносини, які позбавляють їх можливості прийти до мирного розв'язання спору про поділ майна, придбаного під час шлюбу, вони звернулися до суду з даним позовом.

Частиною 3 ст. 368 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, придбане подружжям під час шлюбу, являється їх загальною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо дружина і чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом, про що зазначено у ч. 3 ст. 71 Сімейного кодексу України.

Що стосується спору про поділ сумісно нажитого під час шлюбу домоволодіння № 59 по вул. Лисенка у м. Харкові, судом встановлено наступне.

02.04.2004 року, тобто під час перебування подружжя ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі,  на ім'я ОСОБА_2 було придбано вищезазначене  домоволодіння.

Як вбачається з копій паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які містяться в матеріалах справи, позивач і відповідач мають паспортну реєстрацію у житловому будинку №  59 по вул. Лисенка у м. Харкові.  

Згідно ст. 60 СК України майно, яке придбало подружжя під час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві загальної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав по уважній причині самостійного заробітку (доходу).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1, придбали за спільні кошти житловий будинок № 59  по вул. Лисенка у м. Харкові, який відповідно до вимог ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України знаходиться в їх спільній сумісній власності.  

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, яке являється об'єктом права загальної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка являються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.  

Позивач за основним позовом ОСОБА_1 просить суд при винесенні рішення про поділ будинку № 59 по вул. Лисинка у м. Харкові відступити від рівності часток з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, та визнати за нею право власності на даний будинок на ѕ частини.

Частина 3 ст. 70 СК України передбачає, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

В судовому засіданні було достовірно встановлено, що після розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_1, з матір’ю залишилися проживати двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які до розірвання шлюбу між батьками проживали та були зареєстровані у спірному будинку.

У період з березня 2010 року по грудень 2010 року відповідач переказував грошові перекази на ім’я ОСОБА_1 на утримання дітей у сумі 1000 грн. щомісяця. ( а.с. 115-124)

Таким чином, батько дітей приймає постійну участь у їх вихованні та матеріальному забезпеченні.

При вирішенні цієї справи в частині розподілу житлового будинку, який знаходиться у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1,  суд виходить із рівності часток подружжя, та вважає необхідним визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будинку  № 59 по вул. Лисенка у м. Харкові в порядку розподілу майна.

Стосовно поділу автомобілю марки ««Шевролет Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та іншого майна, яке було придбано подружжям під час шлюбу, а саме телевізору «SONY», телевізору «SAMSUNG», пральної машини «WIRPOOL», холодильнику «TOSHIBA», меблі м’якої шкіряної «Гранд», меблі дитячої кімнати, канапе, меблі прихожої, меблі кухонної із вмонтованою технікою, меблі спальної кімнати, посудомийної машина «ARISTON», розпошивалки, швейної машини, промислового оверлоку, парогенератора, суд виходить з наступного.

Частина 1 ст. 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з вимогами ст. 71 СК України, майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Як було встановлено в судовому засіданні автомобіль марки ««Шевролет Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, після розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_1 залишився у користуванні позивачки за основним позовом ОСОБА_1, та вона продовжує ним користуватися.

В судовому засіданні сторони дійшли до згоди стосовно вартості спірного автомобілю на день розгляду справи, і зазначили його вартість у сумі 56 000 грн.

У зв’язку з тим, що автомобіль є неподільна річ, відповідач  не заперечує проти того, щоб даний автомобіль залишився у власності позивачки ОСОБА_1, суд вважає можливим залишити його у вартості останньої.

Стосовно вартості іншого рухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, сторони також дійшли згоди і зазначили його вартість, а саме: промисловий оверлок, вартістю 800 грн.; розпошивалка, вартістю 6400 грн.; парогенератор, вартістю 1200 грн.; швейна машина, вартістю 2000 грн.; телевізор «SONY», вартістю 1500 грн.; меблі прихожої, вартістю 3500 грн.; меблі кухонні із вмонтованою технікою, вартістю 13000 грн.; меблі спальної кімнати, вартістю 5000 грн. ; канапе, вартістю 3000 грн.; меблі м’які шкіряні «Гранд», вартістю 20000 грн.; холодильник «TOSHIBA», вартістю 4500 грн.;  телевізор «SAMSUNG», вартістю 6000 грн.; посудомийна машина «ARISTON», вартістю 2500 грн.;  пральна машина «WIRPOOL», вартістю 3000 грн .; меблі дитячої кімнати, вартістю 7500 грн.,

При розподілі майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, в натурі, суд виходить із положень вимог ч.1 ст. 70 СК України (рівності часток), а також з урахуванням інтересів сторін, та вважає необхідним позивачці ОСОБА_1 в порядку розподілу майна, що є спільною власністю подружжя  виділити наступне майно: автомобіль марки «Шевролет-Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 56000 грн.; промисловий оверлок, вартістю 800 грн.; розпошивалку, вартістю 6400 грн.; парогенератор, вартістю 1200 грн.; швейну машину, вартістю 2000 грн.; телевізор «SONY», вартістю 1500 грн., а всього майна на загальну суму 67900 грн.  Відповідачу ОСОБА_2 в порядку розподілу майна, що є спільною власністю подружжя  виділити наступне майно: меблі прихожої, вартістю 3500 грн.; меблі кухонні із вмонтованою технікою, вартістю 13000 грн.; меблі спальної кімнати, вартістю 5000 грн. ; канапе, вартістю 3000 грн.; меблі м’які шкіряні «Гранд», вартістю 20000 грн.; холодильник «TOSHIBA», вартістю 4500 грн.;  телевізор «SAMSUNG», вартістю 6000 грн.; посудомийну машину «ARISTON», вартістю 2500 грн.;  пральну машину «WIRPOOL», вартістю 3000 грн .; меблі дитячої кімнати, вартістю 7500 грн., а всього майна на загальну суму 68 000 грн.

Позивачкою ОСОБА_1 до винесення судом рішення у відповідності до вимог ч.5 ст. 71 СК України на депозитний рахунок суду була внесена сума грошової компенсації, яка могла бути виплачена відповідачу ОСОБА_2 в порядку розподілу майна подружжя.

Однак, враховуючи те, що при винесені рішення про розподіл майна подружжя, суд виходить із рівності часток, та виділяє позивачу ОСОБА_1 майна на загальну суму 67900 грн., а відповідачу на загальну суму 68000 грн., вважає необхідним повернути позивачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 28000 грн., які були внесені нею на депозитний рахунок.

Що стосується позовних вимог позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на його користь 192500 грн., в якості відшкодування половини виплаченого боргу, узятого під час подружнього життя на потреби сім’ї, то суд відмовляючи у його задоволені виходить з наступного.

Так, згідно рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.12.2009 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 була стягнута сума боргу по договору займу від 10 квітня 2004 року, 25 червня 2004 року та 09 березня 2005 року в розмірі 385019 грн.

Рішення набрало законної сили. ( а.с. 40)

Відповідно до ст. ст. 61, 65 СК України, в разі укладання договору одним із подружжя в інтересах сім*ї, то гроші та інше майно є об’єктом права спільної сумісної власності. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. При укладанні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого із подружжя, але цей договір не повинен виходити за межі дрібного побутового. При укладанні одним із подружжя договорів стосовно цінного майна, згода другого із подружжя повинна бути письмовою.

Як пояснив в судовому засіданні позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 дані грошові суми бралися ним у борг для виконання ремонтних робіт у будинку, тобто використовувалися в інтересах сім’ї,   однак за час подружнього життя повернуті не були.

Відповідач ОСОБА_1 проти даного ствердження позивача заперечувала, та пояснила, що їй нічого не було відомо про те, що її колишній чоловік укладав договір займу грошових коштів. При укладанні даного договору вона присутня не була, згоди на його укладання не давала, на які потреби були витрачені займані гроші, їй не відомо.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 пояснили про те, що дійсно на протязі 2004-2005 року останній надавав у борг своєму брату ОСОБА_2 грошові кошти. Однак, його дружина, ОСОБА_1, при укладанні договору займу, а також при поверненні займаної суми грошей, присутня не була. Свідки вважають, що займані гроші позивачем ОСОБА_2 були витрачені в інтересах сім*ї, а саме на проведення ремонтних робіт в будинку № 59 по вул. Лисенка у м. Харкові.

Допитані ж в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 пояснили, що сім*ю ОСОБА_2 вони знають давно, підтримували дружні стосунки. Їм відомо про те, що родиною був придбаний не добудований будинок, який вони довгий період часу добудовували та проводили ремонтні роботи. Також свідки пояснили, що подружжя ОСОБА_2 займалися бізнесом, та по мірі заробляння грошей робили ремонт в будинку.

Даючи оцінку вищезазначеним доказам, у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позивачем не було надано суду доказів щодо волевиявлення відповідачки ОСОБА_1 при укладанні договорів позики її колишнім чоловіком ОСОБА_2 та стосовно передачі  коштів на придбання ними спільного майна.

Крім того, в судовому засіданні було достовірно встановлено, і це підтверджується копіями розписок, які маються в матеріалах справи, що сума боргу позивачем по зустрічному позову ОСОБА_2 була повернута 27.12.2009 року, 28.01.2010 року, 21.02.2010 року, 25.03.2010 року, 23.04.2010 року, 26.05.2010 року, 24.07.2010 року, 28.07.2010 року, 20.08.2010 року, тобто у період його перебування у шлюбі з ОСОБА_1, який було розірвано 23.11.2010 року.     (а.с. 31-39)

Суд, дослідивши усі матеріали справи, приймаючи до уваги достатність доказів позовних вимог, аналізуючи їх у сукупності і надавши їм належну оцінку, вважає що позовні вимоги за основаним позовом ОСОБА_1 та по зустрічному позову ОСОБА_2  обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.   

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 7, 10, 11, 60, 114, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 18, 60, 65 ч. 4, 69-71 Сімейного кодексу України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя – задовольнити частково.

Поділити між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбаний у період шлюбу будинок з надвірними будівлями № 59 по вул. Лисенка у м. Харкові.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями № 59 (п’ятдесят дев’ять) по вул. Лисенка у м. Харкові.

Поділити між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбане у період шлюбу майно, яке є спільною власністю подружжя.

ОСОБА_1 в порядку розподілу майна, що є спільною власністю подружжя  виділити наступне майно: автомобіль марки «Шевролет-Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 56000 грн.; промисловий оверлок, вартістю 800 грн.; розпошивалку, вартістю 6400 грн.; парогенератор, вартістю 1200 грн.; швейну машину, вартістю 2000 грн.; телевізор «SONY», вартістю 1500 грн., а всього майна на загальну суму 67900 грн. (шістдесят сім тисяч дев’ятсот гривень).

ОСОБА_2 в порядку розподілу майна, що є спільною власністю подружжя  виділити наступне майно: меблі прихожої, вартістю 3500 грн.; меблі кухонні із вмонтованою технікою, вартістю 13000 грн.; меблі спальної кімнати, вартістю 5000 грн. ; канапе, вартістю 3000 грн.; меблі м’які шкіряні «Гранд», вартістю 20000 грн.; холодильник «TOSHIBA», вартістю 4500 грн.;  телевізор «SAMSUNG», вартістю 6000 грн.; посудомийну машину «ARISTON», вартістю 2500 грн.;  пральну машину «WIRPOOL», вартістю 3000 грн .; меблі дитячої кімнати, вартістю 7500 грн., а всього майна на загальну суму 68000 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень).

У задоволені іншої частини позову ОСОБА_1, та зустрічного позову ОСОБА_2 – відмовити.

Територіальному Управлінню Державної судової адміністрації в Харківській області повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) грошові кошти в сумі 28000 грн. (двадцять вісім тисяч гривень), які були внесені нею на депозитний рахунок (код отримувача 26281249, р/р отримувача 37318008000164 МФО 851011 призначення платежу «сплата грошової компенсації частки ОСОБА_14 в автомобілі у справі № 2-600/11, зг. ч.5 ст. 71 СК України).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя                                                           В. В. Труханович