Рішення № 20081769, 10.08.2011, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

10.08.2011

справа №2-49\11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 року м. Харків Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого –судді Штих Т.В.          

секретарів - Квітчастій О.Е., Падалка І.О., Кондратюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК»про виплату винагородження за використання винаходу, та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних і лікарських препаратів «БІОЛІК», в якому просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_6 суму у розмірі 166079,23 гривен (110809,70 гривен - сума основного боргу; 52585,17 гривен- сума інфляційних збитків; 2684, 36 гривен- три проценти річних та судові витрати; на користь ОСОБА_7 142878,70 гривен, (103296,18 гривен - сума основного боргу; 37366,62 гривен- сума інфляційних збитків; 2215,90 гривен - три проценти річних та судові витрати; користь ОСОБА_5 суму у розмірі 20813,75 гривен - (14269,78 гривен - сума основного боргу; 6212,18 гривен - сума інфляційних збитків; 331,79 гривен три проценти річних та судові витрати; користь ОСОБА_4 суму у розмірі 3752,82 гривен (3 359,44 гривен - сума основного боргу; 342,66 гривен- сума інфляційних збитків; 50,72 гривен- три проценти річних та судові витрати; користь ОСОБА_3 суму у розмірі 25089,21 гривен (17 549,74 гривен - сума основного боргу; 7143,56 гривен - сума інфляційних збитків; 395,91 гривен - три проценти річних та судові витрати; що в загальній сумі складає 358613,71 гривен - в рахунок невиплаченої винагороди (роялті) за використання їх прав інтелектуальної власності на винаходи за 2005 і 2006 роки.

В обґрунтування своїх позовних вимог вони посилаються на те, що між ними, як співавторами винаходів та відповідачем були укладені договори на надання виключних ліцензій на використання винаходів: "Спосіб одержання липосомального препарату", "Спосіб одержання липосомального гепатопротекторного засобу»,"Спосіб одержання липосомального засобу, що містить кверцетин", «Спосіб отримання липосомальної форми протипухлинного антибіотику", «Спосіб одержання лецитину», «Спосіб отримання гелю гідроокису алюмінія», «Спосіб отримання ектерициду», «Спосіб отримання рибонуклетидів», «Спосіб отримання гіалуронідази», «Спосіб отримання дифтерийного анатоксину», «Спосіб одержання ектерициду», «Спосіб отримання препарату для діагностики туберкульозу». Використання яких підтверджується відповідними актами щодо впровадження в виробництво.

Позивачі зазначають, що в порушення вимог вищевказаних договорів, відповідач не виплатив їм винагороду (роялті) за використання прав інтелектуальної власності на винаходи за 2005 і 2006 рік.

Розмір такої винагороди (роялті) позивачами визначений у наступних розмірах:

ОСОБА_6 - 166079,23 гривен (110809,70 гривен сума основного боргу; 52585,17 гривен сума інфляційних збитків; 2684, 36 гривен три проценти річних та судові витрати; на користь ОСОБА_7 142878,70 гривен, (103296,18 гривен сума основного боргу; 37366,62 гривен сума інфляційних збитків; 2215,90 гривен три проценти річних та судові витрати; користь ОСОБА_5 суму у розмірі 20813,75 гривен (14269,78 гривен сума основного боргу; 6212,18 гривен сума інфляційних збитків; 331,79 гривен три проценти річних та судові витрати; користь ОСОБА_4 суму у розмірі 3752,82 гривен (3 359,44 гривен сума основного боргу; 342,66 гривен сума інфляційних збитків; 50,72 гривен три проценти річних та судові витрати; користь ОСОБА_3 суму у розмірі 25089,21 гривен (17549,74 гривен сума основного боргу; 7143,56 гривен сума інфляційних збитків; 395,91 гривен три проценти річних та судові витрати; що в загальній сумі складає 358613,71 гривен.

Також позивачі просять стягнути дані суми боргу зі сплати роялті з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

18.07.2008 року позивачі по справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 надали заяву щодо уточнення позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 200233,27 гривен (110809,70 гривен - сума основного боргу; 84516,72 гривен сума інфляційних збитків; 4906,85 гривен три проценти річних та судові витрати); на користь ОСОБА_2 - суму у розмірі 172 433,27 гривен (103296,18 гривен - сума основного боргу; 64846,92 гривен - сума інфляційних збитків; 4290,17 гривен - три проценти річних та судові витрати), на користь ОСОБА_5 суму у розмірі 25102,67 гривен (14269,78 гривен - сума основного боргу; 10214,64 гривен - сума інфляційних збитків; 618,25 гривен - три проценти річних та судові витрати), на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 4542,63 гривен (3359,44 гривен - сума основного боргу; 1064,94 гривен - сума інфляційних збитків; 118,25 гривен - три проценти річних та судові витрати), на користь ОСОБА_3 суму у розмірі 30266,00 гривен (17549,74 гривен - сума основного боргу; 11968,00 гривен - сума інфляційних збитків; 748,30 гривен - три проценти річних та судові витрати), що в загальній сумі складає 432577,84 гривен.

В послідуючому, 30.11.2010 року позивачі по справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 надали заяву щодо збільшення розміру позовних вимог, в якій просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 272472,64 гривен (110809,70 гривен - сума основного боргу; 148988,24 гривен -сума інфляційних збитків; 12674,70 гривен - три проценти річних та судові витрати); на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 235144,96 гривен (103296,18 гривен - сума основного боргу; 120317.62 гривен - сума інфляційних збитків; 11531,16 гривен - три проценти річних та судові витрати), на користь ОСОБА_5 суму у розмірі 34182,00 гривен - (14269,78 гривен - сума основного боргу; 18293,88 гривен - сума інфляційних збитків; 1 618,41 гривен - три проценти річних та судові витрати), на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 6236,18 гривен - (3359,44 гривен - сума основного боргу; 2523,00 гривен - сума інфляційних збитків; 353,74 гривен - три проценти річних та судові витрати), на користь ОСОБА_3 суму у розмірі 25100,00 гривен (13521,52 гривен - сума основного боргу; 10154,66 гривен - сума інфляційних збитків; 1432,82 гривен- три проценти річних та судові витрати), що в загальній сумі складає 573135,78 гривен.

До суду звернувся з зустрічним позовом відповідач по справі, в якому він заперечує проти задоволення позову первинних позивачів, просить щодо визнання недійсними договорів №1407 від 27.05.2002 року, №1518 від 12.08.2002 року, № 2261 від 16.08.2006 року, №1852 від 18.02.2004 року, №1/95 від 04.08.1995 року, №6/93 від 02.03.1993 року, №1/03 від 17.09.2003 року, №1/92 від 28.01.1992 року, № 2/92 від 28.01.1992 року, №4/96 від 05.06.1996 року, №2/97 від 11.04.1997 року, тобто спростувати використання винаходів позивачами, скасувавши договори, а також встановити безоплатне використання ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних і лікарських препаратів «БІОЛІК»зазначених винаходів.

Відповідач обґрунтував свій позов тим, що позивачами були порушені умови даних договорів щодо передачі технічної документації, ноу-хау патентів співпадає з технологічною інструкцією (договір №1/95), ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних і лікарських препаратів «БІОЛІК», виробництво препаратів є відомою відкритою інформацією (договір №1407), а договір №1518 взагалі припинив дію.

При цьому відповідач зазначає, що ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних і лікарських препаратів «БІОЛІК»виробляло лікарські препарати по вищевказаним договорам ще до отримання патентів на винаходи, за власні кошти придбало обладнання і речовину, отже і має право, у відповідності до ч.1 ст.31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»на безоплатне використання зазначених винаходів.

Крім того, відповідач підкреслює, що його волевиявлення не було вільним та суперечило економічним інтересам діяльності підприємства.

10.08.2008 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова клопотання представника відповідача про прийняття зустрічного позову задоволено.

У відповідності до вимог ст.123 ЦПК суд об`єднав в одне провадження позовну заяву про виплату винагороди за використання винаходів і зустрічну позовну заяву про визнання договорів недійсними.

09.06.2008 року громадянка ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних і лікарських препаратів «БІОЛІК»щодо стягнення авторської винагороди у розмірі 39809,99 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

13.06.2008 року ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова відкрито провадження у справі №2-5637/08 за наведеним позовом.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову ОСОБА_8, в яких зазначає, що ним подано зустрічний позов щодо визнання недійсним саме того договору, у відповідності до умов якого ОСОБА_8 вимагає сплати авторської винагороди і просить суд призупинити впровадження по цивільній справі №2-5637/08 до розгляду справи №2-1767/08 по суті.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.10.2008 року суд відхилив клопотання ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних і лікарських препаратів «БІОЛІК»щодо призупинення провадження по справі. Цивільну справу №№2-5637/08 об`єднано в єдине провадження з цивільною справою №2-1767/08.

11.07.2011 року представник відповідача по первинному позову надали до суду докази про зміну у найменуванні відповідача і просили суд притягнути до розгляду справи у якості відповідача –Публічне акціонерне товариство «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК»( ідентифікаційний код юридичної особи 01973452)

При розгляді справи були присутні представник позивачів по первинному позову: ОСОБА_9, представники відповідача попервинному позову ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

У судовому засіданні позивачі та їх представник повністю підтримали свої позовні вимоги, проти позовних вимог зустрічного позову заперечують.

Представники відповідача проти первісного позову заперечують, і просять задовольнити вимоги зустрічного позову.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що первісний позов підлягає заводоленню у повному обсязі з наступних підстав.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є співавторами винаходів: «Спосіб одержання ліпосомального препарату», «Спосіб одержання ліпосомального гепатопротекторного засобу», «Спосіб отримання ліпосомального засобу, що містить кверцитин», «Спосіб отримання ліпосомальної форми протипухлинного антибіотику», «Спосіб одержання лецитину», «Спосіб отримання гелю гідроокису алюмінія», «Спосіб отримання ектерициду», «Спосіб отримання рибонуклетидів», «Спосіб отримання гіалуронідази», «Спосіб отримання дифтерийного анатоксину», «Спосіб отримання препарату для діагностики туберкульозу».

Позивач ОСОБА_5 у відповідності до деклараційних патентів №66706, №6702, №19697.

Позивач ОСОБА_1 у відповідності до деклараційних патентів №5654, №46528А, №76393, №64591А, №24504, №66706, №6702, №17642, №19697, №21470.

Позивач ОСОБА_2 у відповідності до деклараційних патентів №5654, №46528А, №64591А, №24504, №778, №66706, №6702, №17642, №19697, №21470.

Позивач ОСОБА_4 у відповідності до деклараційних патентів №778.

Позивач ОСОБА_3 у відповідності до деклараційних патентів №6702, №19697, №64591А.

Таким чином, встановлено що ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 .Г. ОСОБА_4, ОСОБА_5 є власниками патентів, оформлених згідно чинного законодавства України і мають всі права, передбачені ст.41 Конституції України, нормами Цивільного кодексу України та Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

За ліцензійним договором на надання виключної ліцензії на використання винаходу «Спосіб одержання ліпосомальної форми протипухлинного антибіотика» по деклараційному патенту України №64591А на території України ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" виступає як ліцензіат, позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5 ОСОБА_3 є ліцензіарами, тобто власниками інтелектуальної власності, а саме деклараційного патенту з пріоритетом 03.07.2003 року з терміном дії виключних прав до 03.07.2009 року.

Порядок розрахунків за договором передбачено у розділі 8, а саме: ліцензіат виплачує ліцензіару щорічно поточні відрахування (Роялті) у розмірі 5% від обсягу реалізації продукції, виплата роялті здійснюється протягом 60 днів, наступних за звітним періодом, виплата роялті здійснюється шляхом виплати винагороди кожному співвласнику патенту, згідно з угодою про розподіл винагороди.

Між власниками патенту укладено угоду про розподіл винагороди, а саме: ОСОБА_1 –25% від загальної суми винагороди, ОСОБА_2 –25% від загальної суми винагороди, ОСОБА_5 - 15% від загальної суми винагороди, ОСОБА_3 - 15% від загальної суми винагороди.

30.01.2006 року між ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" та ліцензіарами укладено додаткову угоду до наведеного ліцензійного договору, щодо продовження терміну його дії на строк дії патенту України №64591А –до 03.07.2023 року.

За Рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 05.07.2004 року на підставі заяв власників патенту, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 патент №64591А видається ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

На підставі ліцензійного договору на передачу виключної ліцензії на використання винаходу від 16.08.2009 року, укладеного між Інститутом фармакології та токсикології АМН України, іншими лецінзиарами, зокрема ОСОБА_1 та ліцензіатом - ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік", останньому надаються права на виробництво, використання, застосування, продаж та інше, на патент України №76393 пріоритет від 27.04.2006 року «Спосіб отримання ліпосомального засобу, що містить кверцитин»на строк дії патенту, а саме до 27.04.2024 року.

Порядок розрахунків за договором передбачено у розділі 8, а саме: ліцензіат виплачує ліцензіару кожне півріччя 5% від обсягу реалізації продукції, виплата роялті здійснюється протягом 30 днів, наступних за звітним періодом, виплата роялті здійснюється шляхом виплати винагороди кожному співвласнику патенту, згідно з угодою про розподіл винагороди.

Згідно угоди про розподілення винагороди до даного договору, роялті, яке належить ОСОБА_1 становить 20%.

За Рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 08.12.2006 року на підставі заяв власників патенту, зокрема ОСОБА_1, патент №76393, видається ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

У відповідності до ліцензійного договору на надання виключної ліцензії на використання винаходу, укладеним між лецінзіарами, зокрема ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ліцензіатом - ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік", останньому надаються права на виробництво, використання, застосування, продаж та інше, на патент України №5654 з пріоритетом від 14.01.1993 року «Спосіб одержання ліпосомального препарату», (з терміном дії виключних прав до 14.01.2013 року), на строк дії патенту, а саме до 14.01.2013 року.

Порядок розрахунків за договором передбачено у розділі 8, а саме: ліцензіат виплачує ліцензіару щорічно поточні відрахування (Роялті) у розмірі 5% від обсягу реалізації продукції, виплата роялті здійснюється протягом 60 днів, наступних за звітним періодом, виплата роялті здійснюється шляхом виплати винагороди кожному співвласнику патенту, згідно з угодою про розподіл винагороди.

Між власниками патенту укладено угоду про розподіл винагороди, а саме: ОСОБА_1 –33,33% від загальної суми винагороди, ОСОБА_2 – 33,33% від загальної суми винагороди.

За Рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 30.08.2002 року на підставі заяв власників патенту, зокрема ОСОБА_2., ОСОБА_1, патент №5654 видається ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

За умовами ліцензійного договору на надання виключної ліцензії на використання винаходу, укладеним між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ліцензіатом - ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік", останньому надаються права на виробництво, використання, застосування, продаж та інше, на патент України №46258А з пріоритетом від 07.08.2001 року «Спосіб отримання ліпосомального гепатопротекторного засобу»(з терміном дії виключних прав до 07.08.2007 року), на строк дії патенту, а саме до 07.08.2007 року.

Порядок розрахунків за договором передбачено у розділі 8, а саме: ліцензіат виплачує ліцензіару щорічно поточні відрахування (Роялті) у розмірі 4% від обсягу реалізації продукції, виплата роялті здійснюється протягом 60 днів, наступних за звітним періодом, виплата роялті здійснюється шляхом виплати винагороди кожному співвласнику патенту, згідно з угодою про розподіл винагороди.

30.07.2004 року між ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" та ліцензіарами укладено додаткову угоду до наведеного ліцензійного договору, щодо продовження терміну його дії на строк дії патенту України №46528А –до 07.08.2021 року. Внести зміни до тексту пункту 8.1. договору щодо виплати ліцензіару щорічно поточні відрахування (роялті) у розмірі 4% від обсягу реалізації продукції за ліцензією за відпускною ціною підприємства.

Між власниками патенту укладено угоду про розподіл винагороди, а саме: ОСОБА_1 –15% від загальної суми винагороди, ОСОБА_2 –15% від загальної суми винагороди.

За Рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 26.02.2003 року на підставі заяв власників патенту, зокрема ОСОБА_2., ОСОБА_1, патент №46528А видається ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Всі наведені договори чітко обумовлюють (п.1.1), що власником зазначеного патенту є ліцензіар.

Згідно до п.3.1. договорів ліцензіар надає ліцензіату виключну ліцензію на використання винаходу на термін дії даного договору за винагороду.

У розділі 9 договорів, прописано надання на адресу ліцензіара даних щодо ціни, обсягу виробленої і проданої продукції.

Вимогами розділу 10 договорів передбачено право ліцензіара щодо перевірки виробництва і збуту продукції на підприємстві ліцензіата.

Також, у відповідності до умов договорів (п.11.1, п.12.1.), протягом усього строку дії даних договорів ліцензіат визнає дійсність прав, що випливають з патенту ліцензіару.

Судом досліджені також наступні договори, які надані до матеріалів справи.

Договір від 28.01.1992 року про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб отримання лецитину», укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ліцензіатом –«Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Додатково укладено договір між ліцензіарами щодо розподілу винагороди у частках: ОСОБА_5 –10% від загальної суми винагороди, ОСОБА_3 –15% від загальної суми винагороди, ОСОБА_2 –15% від загальної суми винагороди, ОСОБА_1. –15% від загальної суми винагороди,

Договір від 28.01.1992 року про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб отримання гіалуронідази», укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ліцензіатом –«Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Договір №3 від 28.01.1992 року про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб отримання гіалуронідази»(відповідно до патента України №6702), укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ліцензіатом –«Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Договір від 02.03.1993 року про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб отримання препарату для діагностики туберкульозу», укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ліцензіатом –«Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Договір №2 від 24.01.1996 року про порядок виплати винагороди авторам винаходу «Спосіб отримання ектерициду»за патентом України №77, укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ліцензіатом –«Харківське орендне підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Договір №3 від 28.01.1997 року про порядок виплати винагороди авторам винаходу «Спосіб отримання ектерициду»за патентом України №77, укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ліцензіатом –«Харківське орендне підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Договір від 05.06.1996 року про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб отримання дифтерійного анатоксина», укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ліцензіатом –«Арендним підприємством по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Договір від 11.04.1997 року про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб отримання геля гідроокисі алюмінія», укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ліцензіатом –ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Договір від 17.09.2003 року про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб отримання рибонуклеотидів», укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_6,ОСОБА_5 та ліцензіатом –ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік". Додатково укладено договір між ліцензіарами щодо розподілу винагороди у однакових частках.

Згідно проаналізованих ліцензійних договорів, ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" виступає як ліцензіат, позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є ліцензіарами, тобто власниками інтелектуальної власності, які мають право на надання виключної ліцензії на використання винаходу за винагороду.

При цьому умови договорів про надання прав містять положення щодо сплати такої винагороди щорічно, у відсотках від обсягів надходжень від реалізації продукції, виробленої за ліцензією, за відповідний рік.

Таким чином, судом встановлено, що всі наведені договори передбачають зобов’язання відповідача про сплату винагороди за використання винаходу на користь авторів, якими є первісні позивачі по справі.

Крім того, дослідивши накази ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" та розрахунки по виплатам, суд дійшов висновку, що позивачі мають право на виплату винагороди, зазначеній у позовній заяві, оскільки сам відповідач видав накази про нарахування та виплату роялті за винахіди, які використовувались останнім у 2005 році та зробив розрахунок на виплату рояті у 2006 році.

Вимогами ч.7 ст.28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" передбачено, що власник патенту надає будь-якій особі дозвіл (видає ліцензію) на використання винаходу на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором власник патенту (ліцензіар) передає право на використання винаходу іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну ліцензію. За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання винаходу ліцензіату в певному обсязі, на визначеній території і на обумовлений строк, залишаючи за собою право використовувати винахід в частині, що не передається ліцензіату.

За приписами ч.1 ст.420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, належать винаходи.

У статті 421 ЦК України визначено, що до суб’єктів права інтелектуальної власності відносяться творці об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Нормами ст.424 ЦК України та ст.28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке

Відповідно до ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором.

За ч.1 ст.427 України, майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.

Частиною 2 ст.427 ЦК України, передбачено, що умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Згідно норм ч.1 ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі зокрема ліцензійних договорів.

Вимогами ст.1109 ЦК України передбачено, що за ліцензійним договором одно сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

За приписом частини першої статті 1113 ЦК за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, яка має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Зі змісту наведених законодавчих приписів вбачається, що особи, які є володарями об’єктів певної інтелектуальної власності (в даному випадку – автори винахіду), можуть передавати виключні майнові права іншим особам за винагороду згідно чинного законодавства України.

Суд дає критичну оцінку твердженням відповідача щодо невикористання винаходів, оскільки з листа ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" від 16.10.2007 року на адресу Інституту фармакології і токсикології Академії медичних наук України вбачається, що за ліцензійними договорами рег. №1407 від 04.09.2002 р. (27.04.2002р.), №1518 від 05.03.2003р. (12.08.2002р.), №2261 від 15.01.2007р. (16.08.2006р.), ведеться робота, препарати виготовляються і реалізуються, а отже відповідач в повному обсязі використовує всі зазначені в ліцензійних договорах винаходи.

Це підтверджується актами про використання винаходів, актами про використання об’єктів техніки, актами здачі-приймання науково-технічної документації, актами про використання об’єктів права інтелектуальної власності, актами відповідності використаних об’єктів формулі винаходу.

Крім того, сам відповідач не заперечує в цьому листі того факту, що саме за наведеними винаходами ведуться дослідження, направлені на розширення їх використання в клініці.

Згідно до ст.57 ЦПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як з'ясовано судом, сторонами по ліцензійним договорам було передбачено оплатне надання ліцензіатові права на використання об'єкта інтелектуальної власності, що підтверджується документами про виплату винагороди за винахід.

Відповідачем не доведено у порядку ст.64 ЦПК України, факту сплати на користь позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 роялті за використання патенту за конкретний період, а саме - за 2005 і 2006 рік у повному обсязі.

Проаналізувавши розрахунок по заборгованості ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" з виплати винагород (роялті) авторам винаходів у урахуванням індексу інфляції та 3% річних суд дійшов висновку, що даний факт має місце, оскільки відповідачем не надано доказів щодо сплати всієї суми винагороди за використання патенту його власникам, зокрема ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за 2005 і 2006 рік.

При цьому судом встановлено, що за умовами наведених договорів, у період з моменту їх укладення до періоду 2005 року, ліцензіари отримували відповідну грошову винагороду.

З листа №2161/10 від 03.09.2007 року вбачається, що у 2006 році винахід «Спосіб отримання дифтерійного анатоксина»використовувався відповідачем, а отже авторам повинна бути виплачена винагорода.

Таким чином, вимоги позивачів по справі є цілком обґрунтованими і доведеними.

Суд вважає, що позовні вимоги зустрічного позову не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З оглянутих у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що договори, які відповідач просить визнати недійсними, укладені відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ст.203, 205, 207 , 208 ЦК України.

Договори укладені в письмовій формі згідно ч.2 ст.208 ЦК України. Змін істотних умов на протязі дії зазначених договорів не відбувалось.

Інших письмових доказів щодо недійсності договорів відповідачем надано не було.

Крім того, як зазначали позивачі і як вбачається з наданих суду документів, на протязі тривалого часу умови договорів виконувались сторонами за взаємною згодою.

Відповідачем не доведено факту, того що дані правочини укладені поза його вільним волевиявленням, навпаки, у відповідності до ч.4 ст.205 ЦК України сторони приступили до виконання обов’язків з метою досягнення відповідних правових наслідків.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на проведену серйозну роботу по випуску препаратів, затрачені ним грошові кошти та внесення змін в технологію виробництва, ще до отримання позивачами патентів України, не обґрунтовані за наступним.

ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" не представило суду жодного документу про фінансові затрати на придання обладнання та речовину.

Щодо внесення змін в технологію виробництва зазначених препаратів, то вони повинні бути узгоджені відповідно до чинного законодавства України. Письмових доказів на підтвердження внесення змін відповідач суду не надав.

Суд дає критичну оцінку актам від 28.09.2007 року, щодо невідповідності використованого об’єкту формулі винаходу («Спосіб одержання ліпосомального препарату», «Спосіб одержання ліпосомального гепатопротекторного засобу», «Спосіб отримання ліпосомального засобу, що містить кверцитин», «Спосіб отримання ліпосомальної форми протипухлинного антибіотику», «Спосіб одержання лецитину», «Спосіб отримання гелю гідроокису алюмінія», «Спосіб отримання ектерициду», «Спосіб отримання рибонуклетидів», «Спосіб отримання гіалуронідази», «Спосіб отримання дифтерийного анатоксину», «Спосіб отримання препарату для діагностики туберкульозу»), які долучені до матеріалів справи ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік", оскільки зміст актів суперечить листам відповідача за №2280/10 від 16.10.2007 року та №2281/10 від 16.10.2007 року на адресу Інституту фармакології і токсикології Академії медичних наук України. З яких вбачається, що відповідач має певні зобов’язання перед останнім, підтверджує факт використання патентів на виробництво препаратів, вказує конкретні суми роялті.

Крім того, у зв’язку з умовами ліцензійних договорів, сторони зобов’язані негайно інформувати про проведені ними вдосконалення технології препарату.

Позивачі і відповідач не надали суду підтвердження вдосконалення технології, як того потребують вимоги ліцензійних договорів.

Отже, твердження відповідача щодо зміни технології, за власні кошти і у встановленому законом порядку суд не приймає до уваги, оскільки з письмових доказів, які наявні в матеріалах справи, зокрема довідки Патентного повіреного України та пояснень позивачів, вбачається, що всі патенти оформлені згідно чинного законодавства, нових патентів по даним способам на даний час не існує, препарати оригінальні по своїй формулі і не мають світових аналогів.

За таких обставин, суд не може задовольнити вимогу відповідача, яка викладена ним у зустрічному позові, а саме про продовження використання патентів безоплатно, за відсутності підстав, передбачених ч.1 ст.31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" пролонгував термін дії спірних договорів, що по суті заперечує, його твердження щодо вільного волевиявлення.

Також, наявні в матеріалах документи по сплаті відповідачем роялті на користіь інших осіб, які є співвласниками зазначених патентів, і між якими є зобов’язання, як між сторонами по ліцензійним договорам, що дає змогу суду довести факт дійсності спірних договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку що відсутні підстави для визнання договорів №1407 від 27.05.2002 року, №1518 від 12.08.2002 року, № 2261 від 16.08.2006 року, №1852 від 18.02.2004 року, №1/95 від 04.08.1995 року, №6/93 від 02.03.1993 року, №1/03 від 17.09.2003 року, №1/92 від 28.01.1992 року, № 2/92 від 28.01.1992 року, №4/96 від 05.06.1996 року, №2/97 від 11.04.1997 року, недісними у відповідності до ст.215 ЦК України.

Згідно до ч.1 ст.432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.

За нормами ст.35 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" спори, пов'язані із застосуванням цього Закону, зокрема щодо порушення майнових прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; винагороду винахіднику; компенсації вирішуються судом.

Вимогами ч.1. ст.15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають зокрема порушення права інтелектуальної власності.

Оцінюючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягають задоволенню, а зустрічний позов ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 4, ч.1 ст.15, ст.57, ч.1, 3 ст.60, ч.1 ст.61, ст.ст.64, 208, 209, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ч.7 ст.28, ст.35 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"; ст.ст.203, 205, 207, 208, 215, ч.1 ст.420, ст.ст.421, 424, 426, 427, ч.1 ст.432, ст.ст.1107, 1109, 1113 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК»( ідентифікаційний код юридичної особи 01973452) задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» ( ідентифікаційний код юридичної особи 01973452) на користь ОСОБА_6 суму у розмірі 272472,64 гривен (110809,70 гривен сума основного боргу; 148988, 24 гривен сума інфляційних збитків; 12674,70 гривен три проценти річних).

Стягнути з Публічного акціонерного товариств «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» ( ідентифікаційний код юридичної особи 01973452)на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 235144,96 гривен (103296,18 гривен сума основного боргу; 120317,62 гривен сума інфляційних збитків; 11531,16 гривен три проценти річних).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» ( ідентифікаційний код юридичної особи 01973452) на користь ОСОБА_5 суму у розмірі 34182,00 гривен (14269,78 гривен сума основного боргу; 18293,88 гривен сума інфляційних збитків; 1 618,41 гривен три проценти річних).

Стягнути Публічного акціонерного товариства«ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК ( ідентифікаційний код юридичної особи 01973452)на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 6236,18 гривен (3359,44 гривен сума основного боргу; 2523,00 гривен сума інфляційних збитків; 353,74 гривен три проценти річних).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» ( ідентифікаційний код юридичної особи 01973452) на користь ОСОБА_3 суму у розмірі 25100,00 гривен (13521,52 гривен сума основного боргу; 10154,66 гривен сума інфляційних збитків; 1432,82 гривен три проценти річних).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» ( ідентифікаційний код юридичної особи 01973452) на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 судові витрати в розмірі тридцять гривен в рівних частинах кожному.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК»в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Головуючий –суддя Т.В. Штих.