Рішення № 20080987, 22.12.2011, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7759/2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 року                                                   м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді                    Бойчука О.В.

секретаря           Кондратів Х.І.,

за участю

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду з цивільним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про відшкодування моральної шкоди у розмірі 60000 (Шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.

          Позовні вимоги ОСОБА_1 у поданій ним до суду позовній заяві обґрунтував тим, що внаслідок незаконних дій управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, безпосередньо пов’язаних з порушенням законних прав позивача, він зазнав значної моральної шкоди за наступних обставин.

29 вересня 2010 року, звернувшись до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», ОСОБА_1 отримав письмову відповідь № 1445/б-8 з безпідставною відмовою в такому перерахунку та незаконною вимогою вже наданих документів. У вказаній відповіді зазначено, що в довідці про зарплату позивача та даних про зарплату позивача в управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську є великі розбіжності. Після отримання такої відповіді, повторно надав в управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську необхідні документи, однак перерахунку проведено не було. Натомість у відокремленому підрозділі «Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія», де позивач працює на посадах декана факультету, завідувача та професора кафедри, управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську було проведено дві перевірки щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_1 та відрахування страхових внесків в Пенсійний фонд України. За результатами цих перевірок жодних розбіжностей або порушень виявлено не було, однак працівники відповідача, вишукуючи причини для відмови в перерахунку пенсії, почергово в усному порядку вимагали у ОСОБА_1 надати копії різних документів, відмовляли у видачі даних та в перерахунку пенсії, чим відверто знущалися з позивача та доводили його до нервових зривів. Після трьохмісячної бюрократичної тяганини, 29.12.2010 року ОСОБА_1 повторно звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську з проханням належного перерахунку пенсії, на що отримав відповідь № 3319/б-8, відповідно до якої перерахунок пенсії було здійснено частково. Не погоджуючись з такими неправомірними діями відповідача, позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зі скаргою на дії працівників відповідача, однак відповіді не отримав. Після цього у відокремленому підрозділі «Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія» працівниками управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську було проведено ще одну позапланову перевірку та складено акт № 55 від 09.03.2011 року. Після повторного звернення до головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, зауважень та заперечень на вказаний акт перевірки ОСОБА_1 відповідачем було проведено перерахунок пенсії з допущенням ряду порушень вимог чинного законодавства.

          Використавши досудові механізми захисту прав, ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду з адміністративним позовом. Постановою Івано-Франківського міського суду від 11.05.2011 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2011 року, які набрали законної сили, більшість позовних вимог ОСОБА_1 задоволено, дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо перерахунку позивачу пенсії визнано неправомірними та зобов’язано відповідача здійснити належний перерахунок і доплату пенсії.

          Позивач вважає, що неправомірними діями працівників управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, які суперечать вимогам пункту 2 статті 19 Конституції України про обов’язок посадових осіб охороняти права, свободи та законні інтереси громадян, а також пов’язаними з такими діями бюрократичною тяганиною та відвертим знущанням, йому було заподіяно моральні страждання, які виразились у: приниженні честі та гідності позивача (відчутті приниження та образи при кожному відвідуванні чиновників управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську); моральних переживаннях у зв’язку з погіршенням стану здоров’я (позивач переніс численні нервові стреси, які неодноразово викликали у нього гіпертонічний криз, і він був змушений тривалий час проходити курс лікування), пов’язаних з упередженим, необ’єктивним ставленням до нього працівників управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську і порушенням ними прав та законних інтересів позивача; негативному впливі наслідків незаконних дій відповідача на стан здоров’я позивача у післяопераційний реабілітаційний період; приниженні престижу і ділової репутації позивача, як доктора юридичних наук, професора, академіка, Заслуженого юриста України, нагородженого орденом «За заслуги» та іншими урядовими відзнаками, перед працівниками та студентами відокремленого підрозділу «Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія», керівником якого є позивач, внаслідок численних перевірок щодо нібито неправомірного нарахування ОСОБА_1 заробітної плати та порушень пенсійного законодавства; порушенні нормальних життєвих зв’язків та зміні звичного ритму життя через витрачання значної частини вільного від основної роботи часу на ознайомлення із великим масивом нормативного матеріалу з питань пенсійного забезпечення, самостійного проведення складних розрахунків щодо визначення розміру пенсії позивача, підготовку численних і великих за обсягом скарг, позовної заяви та заперечення на апеляцію.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених ним у позовній заяві, та суду пояснив, що у вересні 2010 року, перебуваючи на лікарняному після складної операції, звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську з заявою про перерахунок пенсії, однак отримав необґрунтовану відмову, після чого подав ще сім заяв до міського та обласного управлінь Пенсійного фонду України та побував особисто на прийомі у працівників зазначених управлінь. Однак, жодних результатів це не дало. Вважає, що якби одразу було здійснено належний перерахунок, не зазнав би таких душевних страждань, які виникли при усвідомленні, що працівники відповідача відверто проігнорували 13 років трудового стажу. Документами, копії яких містяться в матеріалах справи, підтверджена тяжка хвороба, протягом 2010 року та з січня 2011 року переніс шість етапів складної хіміотерапії. Проте, не зважаючи на стан здоров’я, був змушений домагатися відновлення свої прав на перерахунок пенсії. При проведенні перевірок у відокремленому підрозділі «Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія» перші два рази порушень не виявили, однак третього разу троє працівників відповідача 12 днів здійснювали перевірку при всіх працівниках інституту, в результаті якої виявили надлишки перерахування у пенсійний фонд у розмірі 38000,00 гривень, за що на структурний підрозділ було накладено штраф, який скасовано судом. Такі дії працівників відповідача розцінив, як приниження і втрату професійної та людської гідності перед колективом навчального закладу, перед яким мав і має авторитет. Після набрання рішеннями суду законної сили написав заяву про виконання рішення в примусовому порядку. Державною виконавчою службою відповідачу було надано термін для виконання рішення суду до 26 жовтня 2011 року. У зазначений термін рішення суду виконано не було, у зв’язку з чим знову подав заяву державному виконавцю про виконання рішення у примусовому порядку, проте станом на 12 грудня 2011 року перерахунок та виплата пенсії не проведені, рішення суду не виконано. Дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо звернення до суду за роз’ясненням рішення, у якому суд відмовив, вважає спробою виправдати неправомірні дії відповідача щодо невиконання рішення суду. За невиконання рішення суду на відповідача накладено штраф і попереджено про повторні санкції у випадку повторного невиконання. Вважає винними у бюрократичній тяганині начальника управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську та його заступника, а також юридичну службу, які грубо нехтують законом, ігнорують його та не виконують своїх прямих функцій. Стан здоров’я поганий, попереду ще одна операція. Розмір моральної шкоди, зазначений у позові, обґрунтував тим, що сума 60000,00 гривень є половиною суми заробітної плати, яку отримує в рік, а розмір пенсії значно менший за розмір заробітної плати. Вважає, що душевні страждання посилили тяжкість хвороби, оскільки внаслідок постійних відмов у відновленні прав та бюрократичної тяганини позбувся нормального сну, затратив значні кошти на лікування. Просив позов задовольнити. Крім задоволення позовних вимог просив відреагувати на непрофесійність працівників управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні вимоги позову підтримав та суду пояснив, що в матеріалах справи позивача на момент його першого та другого звернень за перерахунком пенсії були всі документи, необхідні для проведення такого перерахунку. Тому проведення перевірок у відокремленому підрозділі «Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія» не потребувало додаткових даних, що стосувались перерахунку, тим більше, особистої присутності по одних і тих самих питаннях перевіряючих тричі. Про проведення вказаних перевірок знали студенти, працівники факультету, а також знало керівництво Національного університету «Одеська юридична академія», через що у всіх виникло багато запитань до позивача стосовно законності призначення йому пенсії. ОСОБА_1 є доктором юридичних наук, професором, академіком, Заслуженим юристом України, нагородженим орденом «За заслуги» та іншими урядовими відзнаками, має близько 15 підготовлених кандидатів наук, має зараз близько десятка претендентів на здобуття наукового ступеня. Все це потребує займатися вичиткою дисертацій та науковою роботою, а бюрократична тяганина з перерахунком пенсії позбавляла позивача займатися цим, спілкування з друзями, близькими, відновлювати здоров’я. Більше часу у позивача займало обчислення пенсії та вивчення пенсійного законодавства без спеціальної комп’ютерної програми, що досить складно. Рішенням суду підтверджено незаконність дій відповідача і зобов’язано його провести перерахунок та оплату пенсії, чого зроблено не було, що у свою чергу призвело до втрати позивачем ще двох місяців часу та великих моральних страждань. Просив позов задовольнити. Крім задоволення позовних вимог просив відреагувати на непрофесійність працівників управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги позову підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.                    

          Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у поданому ним письмовому запереченні (а.с.а.с. № 96-98), та суду пояснив, що відповідно до акту № 55, який не визнаний судом нечинним, виявлено багато розбіжностей між даними відповідача про сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України та даними, поданими позивачем, що є свідченням некомпетентності певних осіб, що здійснювали пенсійні нарахування. У рішенні суду, яким дії відповідача визнано неправомірними, не містилось вказівки на конкретні та чіткі дії, які треба було виконати управлінню Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську для виконання рішення в повному обсязі, а в резолютивній його частині не зазначено всіх обставин, відповідно до яких позивач хотів, щоб йому було проведено перерахунок. У зв’язку з цим відповідачем було використано своє право, передбачене статтею 170 Кодексу адміністративного судочинства України, не для затягування виконання, а для максимального та повного виконання судового рішення. У зв’язку з тим, що управлінню Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську було відмовлено в роз’ясненні, перерахунок було зроблено на підставі рішення так, як управління вважало вірним за рішенням суду. На даний час у Державному бюджеті України не закладено коштів на виконання рішень суду. Сума коштів за рішенням суду вже нарахована і розпочнеться одразу після надходження коштів з Державного бюджету України. На дії державного виконавця, якому було відомо про недофінансування, і який наклав штраф на відповідача за невиконання рішення суду, до суду подано скаргу. Вважає, що жодних знущань ні з боку начальника ні з боку працівників управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську над позивачем не було, а навпаки, працівники відповідача намагалися виконати свої обов’язки якнайкраще. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які надані суду сторонами на обґрунтування їхніх вимог та заперечень в їх сукупності, з’ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог у зв’язку з наступним.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно копії заяви від 29.09.2010 року, поданої позивачем суду, ОСОБА_1 29 вересня 2010 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області з проханням здійснити йому перерахунок пенсії (а.с. № 79).

З листа-відповіді № 1445/б-8 від 14.10.2011 року управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, копія якого міститься в матеріалах справи, слідує, що відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії у відповідь на його звернення за таким перерахунком (а.с.а.с. №№ 8-9, 80-81).

Згідно копії заяви від 28.12.2010 року, поданої позивачем суду, ОСОБА_1 28 грудня 2010 року повторно звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області з проханням здійснити йому перерахунок пенсії, додавши до заяви довідку з місця праці та довідку про зарплату (а.с. № 78).

Відповідно до довідки перевірки фактичного заробітку для призначення пенсії ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, копія якої міститься в матеріалах справи, відповідачем було проведено перевірку фактичного заробітку позивача у присутності заступника декана відокремленого підрозділу «Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія» ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_5 (а.с.а.с. № 10-11).

Згідно довідки № 38 від 23.02.2011 року перевірки фактичного заробітку для призначення пенсії ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, копія якої міститься в матеріалах справи, відповідачем 23.02.2011 року було проведено перевірку фактичного заробітку позивача у присутності заступника декана відокремленого підрозділу «Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія» ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_5 (а.с.а.с. № 12-23).

З листа-відповіді № 3319/б-8 від 14.01.2011 року управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, копія якого міститься в матеріалах справи, слідує, що відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні повного перерахунку пенсії у відповідь на його звернення за таким перерахунком (а.с.а.с. №№ 24, 94-95).

Відповідно до акту № 55 від 09 березня 2011 року про результати позапланової перевірки по застрахованій особі ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) Відокремленого підрозділу «Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія» за період з 01.09.2008 року до 01.12.2010 року, копія якого міститься в матеріалах справи, у вказаний період в зазначеному навчальному закладі було проведено перевірку трьома працівниками відповідача (а.с.а.с. № 25-28).

Згідно копії скарги, доданої позивачем до матеріалів позову, 21.03.2011 року він звернувся до головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області з повторною скаргою на дії працівників управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (а.с.а.с. № 29-34).

З листа-відповіді № 2310/06 від 11.04.2011 року головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, копія якого міститься в матеріалах справи, слідує, що начальником головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області відокремлений підрозділ «Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія» повідомлено про відсутність підстав для задоволення вимог його скарги на дії відповідача щодо призначення пенсії ОСОБА_1 (а.с.а.с. №№ 35-37, 91-93).

З листа-відповіді № 269/Б-15 від 23.03.2011 року головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, копія якого міститься в матеріалах справи, слідує, що начальником головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області ОСОБА_1 повідомлено, що розмір його пенсії переглянуто (а.с.а.с. №№ 35-37, 91-93).

Згідно листа-відповіді № 818/01 від 01.04.2011 року управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, копія якого міститься в матеріалах справи, декану Івано-Франківського факультету НУ «ОЮА» ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його Зауваження та заперечення до Акту № 55 від 09.03.2011 року (а.с.а.с. №№ 89-90).

Відповідно до рішення № 2259/06 від 08.04.2011 року головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про результат розгляду скарги, копія якого міститься в матеріалах справи, першим заступником начальника вказаного управління відокремлений підрозділ «Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія» повідомлено про залишення скарги зазначеного навчального закладу на дії відповідача без задоволення (а.с.а.с. № 86-88).

Відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.05.2011 року у справі № 0907/2а-8268/2011 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірними дій, зобов’язання здійснити перерахунок та доплату до пенсії, визнання незаконним та скасування акту, позов задоволено частково - судом визнано дії відповідача неправомірними щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії, зобов’язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та доплату до пенсії, визнано незаконним та скасовано акт № 55 від 09.03.2011р. управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (а.с.а.с. № 38-40).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2011 року у справі № 56054/11/9104 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.05.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірними дій, зобов’язання здійснити перерахунок та доплату до пенсії, визнання незаконним та скасування акту, постанову суду від 11.05.2011 року в частині визнання неправомірними дій, зобов’язання здійснити перерахунок та доплату до пенсії залишено без змін (а.с.а.с. № 41-47).

Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 29283806 від 15.10.2011 року, акт державного виконавця, складений 08.11.2011 року у присутності представника стягувача, вимога № 05-12/8471 від 09.11.2011 року державного виконавця, вимога № 05-12/8819 від 17.11.2011 року державного виконавця, постанова про накладення штрафу від 17.11.2011 року, копії яких містяться в матеріалах справи та які досліджуються судом в цілому, свідчать про дії державного виконавця по примусовому виконанню постанови суду щодо здійснення управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області перерахунку та доплати ОСОБА_1 до пенсії (а.с.а.с. №№ 72, 69, 70, 75-76, 77).

Відповідно до листа № 5025/06 від 11.11.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи, управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області повідомило начальника відділу примусового виконання рішення управління ДВС головного управління юстиції в Івано-Франківській області про звернення до суду за роз’ясненням судового рішення, оскільки вважало резолютивну його частину незрозумілою (а.с. № 71).

Згідно наданої позивачем копії звернення 15.11.2011 року ОСОБА_1 до начальника відділу примусового виконання рішення управління ДВС головного управління юстиції в Івано-Франківській області, позивач вказав на невиконання судових рішень щодо перерахунку йому пенсії та просив вжити передбачених законом заходів щодо посадових осіб відповідача.

Всебічно досліджені судом вищенаведені документи свідчать про неодноразові звернення ОСОБА_1 до відповідача та, у зв’язку з відмовою останнього у належному перерахунку пенсії, до інших органів державної влади за захистом своїх прав на належний перерахунок та виплату пенсії відповідно до законодавства в період з 29 вересня 2010 року по грудень 2011 року.

Суд також всебічно дослідив наступні подані позивачем у судовому засіданні докази поганого стану його здоров’я, що теж свідчать про наявність моральної шкоди.

Відповідно до первинного листка непрацездатності АБ № 354064 клінічної лікарні «Феофанія», який міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в періоди з 02 серпня 2010 року до 27 серпня 2010 року включно та з 28 серпня 2010 року по 30 серпня 2010 року включно (а.с. № 63).

Згідно епікризів, копії яких містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 повторно перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні хіміотерапії в періоди з 13.09.2010 року по 17.09.2010 року, з 18.10.2010 року по 21.10.2010 року та з 20.12.2010року по 23.12.2010 року (а.с.а.с. №№ 64, 65, 66).

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення від 23 грудня 2010 року, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 у період з 20.12.2010 року по 23.12.2010 року проходив лікування у відділені «Хіміотерапія» клінічної лікарні «Феофанія» (а.с.а.с. № 67-68).

Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

З огляду на встановлений рішеннями суду факт неправомірних дій управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області щодо перерахунку та доплати пенсії ОСОБА_1, суд вважає, що має місце протиправність діяння заподіювача моральної шкоди, яким є управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області.

За змістом частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Встановлюючи наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд з’ясував, що факт заподіяння позивачеві моральних страждань підтверджений дослідженими у судовому засіданні наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями сторін, які вказують на досить тривалий період відстоювання перед посадовими особами управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області своїх законних прав позивачем ОСОБА_1, який увесь цей час перебував у стані тяжкої хвороби.

За таких обставин, враховуючи положення пункту 2 статті 19 Конституції України щодо обов’язку посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд вважає, що ОСОБА_1 мав всі підстави та міг розраховувати на належний перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до законодавства України, а тому з моменту звернення до відповідача у вересні 2010 року зазнавав моральних страждань при затраті частини часу роботи чи відпочинку на опрацювання документації, пов’язаної зі збереженням його порушуваних прав на належну пенсію.

Діючи відповідно до судової практики в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд дослідив в якій грошовій сумі чи в якій моральній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує встановлені у судовому засіданні обставини щодо наявності моральної шкоди, яка полягає у приниженні честі та гідності ОСОБА_1, приниженні престижу і ділової репутації позивача, як доктора юридичних наук, професора, академіка, Заслуженого юриста України, нагородженого орденом «За заслуги» та іншими урядовими відзнаками, завданні позивачу сильних душевних переживань, що призвели до погіршення стану його здоров’я.

Суд також враховує ступінь вини заподіювача у спричиненні моральної шкоди, відкидаючи при цьому як такі, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, посилання позивача на грубість та відверті знущання щодо нього з боку працівників відповідача, а також визначення позивачем розміру моральної шкоди у співвідношенні до його річної заробітної плати, як таке, що нічим не обґрунтоване.

Згідно статті 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За таких обставин, враховуючи наведені вище докази та норми законодавства, діючи відповідно до принципів здійснення правосуддя з метою захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, державних та суспільних інтересів у спосіб, визначений законами України, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача визначену судом на підставі усіх встановлених обставин справи суму грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 40000 гривень 00 копійок.

Відповідно до частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені позивачем судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 19, 56 Конституції України, відповідних норм матеріального права, а саме ст.ст. 15-16, 23, 1167, 1174 Цивільного кодексу України,

керуючись ст.ст. 41, 124 Конституції України та нормами процесуального права, а саме, ст.ст. 11, 57, 58, 60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, код в ЄДРПОУ 20550895, місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. № 44, м. Івано-Франківськ, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Сорок тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, код в ЄДРПОУ 20550895, місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. № 44, м. Івано-Франківськ, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір в розмірі 5 гривень 67 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 24 гривні 67 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: рішення виготовлено в повному обсязі 20 грудня 2011 року.

Суддя                                         Бойчук О.В.