Рішення № 20073111, 06.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року справа № 5020-1609/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_2 (довіреність від 27.10.2011 №93-Юр);

відповідача ОСОБА_1 (довіреність від 12.07.2011 № 10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Монфарм»

(19100, Черкаська обл., м. Монастирище, вул. Заводська, 8)

до Публічного акціонерного товариства «Фармація»

(99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, 52-А)

про стягнення 115272,92 грн,

ВСТАНОВИВ:

10.10.2011 Відкрите акціонерне товариство «Монфарм»(далі позивач, ВАТ „Монфарм”) звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі суд) із позовом до Публічного акціонерного товариства «Фармація»(далі відповідач, ПАТ „Фармація”) про стягнення 115272,92 грн. Позов обґрунтовує ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідач порушив умови договори поставки від 11.08.2010 № 31-З/50-п в частині розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 11.10.2011 порушено провадження у справі, сторін зобовязано надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Розгляд справи неодноразове відкладався та в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 06.12.2011.

Ухвалою суду від 06.12.2011 провадження у справі, в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 14 000,00 грн, припинено на підстав п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Під час судового засідання 06.12.2011 представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача визнав позовні вимоги (з урахуванням частково погашеної суми заборгованості у розмірі 14000,00 грн) та надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов (а.с. 124-125) та зазначив, що відповідач визнає суму заборгованості у розмірі 96710,67 грн, а також частково визнає розмір нарахованої пені у сумі 4 305,63 грн, оскільки вважає, що пеня невірно розрахована позивачем. Крім того, представник відповідача просить суд розстрочити виконання рішення на 4 місяці та зобовязується добровільно погасити існуючу заборгованість.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

11.08.2010 між ВАТ „Монфарм” (постачальник) та ПАТ „Фармація” (покупець) укладено договір поставки №34-З/50-п (далі Договір), за яким постачальник зобовязується передати у власність покупця (поставити), в порядку та на умовах, визначених цим договором, а покупець зобовязується прийняти й оплатити в порядку та на умовах, визначених цим договором, лікарські засоби, профілактично-гігієнічні засоби і вироби медичного призначення (далі товар) (п.1.1 Договору).

Кількість товару, його асортимент, одиниці виміру, відпускна ціна, розмір знижки та вартість на кожну поставку визначаються сторонами у специфікаціях-накладних, які є невідємною частиною цього договору (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.1.2.1 Договору у разі, коли ціна та асортимент поставленого товару не відповідає асортименту та ціні, про які було досягнуто попередня домовленість, покупець має право на протязі трьох днів з моменту отримання повернути такий товар постачальнику, Якщо повернення товару у вказаний термін не було проведено, то він вважається прийнятим і заміні не підлягає.

У протоколі узгодження розбіжностей від 11.08.2011 до Договору (а.с.15) сторони погодили викласти п.3.1 Договору у наступній редакції: «Оплата за поставлений товар проводиться по мірі реалізації товару. Покупець на протязі пяти днів після звітного місяця надає постачальнику звіт про залишки товару. Оплата за реалізовану частину товару проводиться на протязі десяти днів після проведення звіту та не раніше 45 днів з моменту поставки товару».

Інформація (Звіт) про реалізацію, в обовязковому порядку надається в обовязковому порядку в електронному вигляді (п.п. 3.1.1 Договору у редакції протоколу узгодження розбіжностей). У разі невиконання вимог п.3.1 Договору покупець зобовязаний за вимогою продавця провести повий розрахунок за отриману продукцію у семиденний термін (п.3.1.3 Договору у редакції протоколу узгодження розбіжностей).

Відповідно до п.8.6 Договору у редакції протоколу узгодження розбіжностей у випадку порушення порядку і строків оплати товару, покупець за вимогою постачальника сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Договір діє до 31.12.2011 (п. 11.1 Договору).

Так, на виконання Договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 160910,67 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи:

-видаткова накладна від 16.08.2010 № 1530-С на суму 18026,72 грн (а.с. 16);

-видаткова накладна від 16.08.2010 № 1531 на суму 808,67 грн (а.с. 17);

-видаткова накладна від 16.08.2010 № 1532 на суму 10908,75 грн (а.с. 18);

-видаткова накладна від 16.08.2010 № 1533 на суму 20163,87 грн (а.с. 19);

-видаткова накладна від 16.08.2010 № 1534 на суму 312,78 грн (а.с. 20);

-видаткова накладна від 16.08.2010 № 1535 на суму 4806,55 грн (а.с. 21);

-видаткова накладна від 01.09.2010 № 1621 на суму 3108,42 грн (а.с. 22);

-видаткова накладна від 01.09.2010 № 1625 на суму 312,78 грн (а.с. 23);

-видаткова накладна від 13.10.2010 № 1688 на суму 5273,35 грн (а.с. 24);

-видаткова накладна від 13.10.2010 № 1689-С на суму 4599,22 грн (а.с. 25);

-видаткова накладна від 13.10.2010 № 1690 на суму 121,95 грн (а.с. 26);

-видаткова накладна від 13.10.2010 № 1873 на суму 5467,30 грн (а.с. 27);

-видаткова накладна від 13.10.2010 № 1874 на суму 73,70 грн (а.с. 28);

-видаткова накладна від 13.10.2010 № 1875-С на суму 2320,64 грн (а.с. 29);

-видаткова накладна від 01.11.2010 № 2018 на суму 4084,30 грн (а.с. 30);

-видаткова накладна від 12.11.2010 № 2104 на суму 6668,45 грн (а.с. 31);

-видаткова накладна від 12.11.2010 № 2105-С на суму 3522,63 грн (а.с. 32);

-видаткова накладна від 15.11.2010 № 2115-С на суму 2853,76 грн (а.с. 33);

-видаткова накладна від 29.11.2010 № 2202 на суму 5449,30 грн (а.с. 34);

-видаткова накладна від 29.11.2010 № 2203-С на суму 6609,18 грн (а.с. 35);

-видаткова накладна від 26.01.2011 № 152-С на суму 8313,01 грн (а.с. 36);

-видаткова накладна від 26.01.2011 № 153 на суму 10145,50 грн (а.с. 37);

-видаткова накладна від 26.01.2011 № 154 на суму 3400,50 грн (а.с. 38);

-видаткова накладна від 26.01.2011 № 155 на суму 147,42 грн (а.с. 39);

-видаткова накладна від 24.03.2011 № 542-С на суму 7579,44 грн (а.с. 40);

-видаткова накладна від 24.03.2011 № 548 на суму 940,80 грн (а.с. 41);

-видаткова накладна від 24.03.2011 № 549 на суму 23618,13 грн (а.с. 42);

-видаткова накладна від 24.03.2011 № 550 на суму 2273,66 грн (а.с. 43)

На виконання п.3.1 Договору відповідач надав позивачу звіти про реалізацію товару за серпень-вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року, згідно з якими відповідач реалізував товар на суму 133619,81 грн. За вказаний реалізований товар було проведено часткову оплату на суму 50200,00 грн. Тобто прострочена заборгованість по даному товару складає 77066,10 грн (з урахуванням часткового повернення товару на суму 6353,71 грн).

Проте, відповідач вчасно не надав звіт про реалізацію товару за травень 2011 року (п.3.1 Договору) внаслідок чого позивачем відповідно до п.3.1.3 Договору 11.08.2011 відповідачу був направлений лист з вимогою повести повний розрахунок за товар, отриманий згідно з видатковими накладними шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у семиденний строк (а.с.83). Але відповіді на зазначений лист відповідач не надав. Наведене і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі ГК України) (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Із наведеною нормою узгоджується ч.1 ст.265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

В силу ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що за спірним Договором позивач поставив відповідачеві товар на суму 160910,67 грн, товар оплачений на суму 50200,00 грн, а решта 110710,67 грн відповідачем не сплачені. Під час розгляду даної справи відповідачем частково оплачена сума основного боргу у розмірі 14000,00 грн. Тобто основана заборгованість відповідача перед позивачем складає 96710,67 грн. зазначену суму визнає відповідач, про що зазначено у відзиві на позов (а.с. 124-125).

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 96710,67 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.526,625 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У випадку порушення порядку і строків оплати товару, покупець за вимогою постачальника сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу (п.8.6 Договору у редакції протоколу узгодження розбіжностей).

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 4562,25 грн

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем (а.с.84), суд визнав його не вірним в частині визначення днів прострочення оплати за листопад 2010 року (сума боргу 4074,09 грн) та грудень 2010 року (сума боргу 15843,37 грн), оскільки дні прострочення повинні розраховуватися виходячи з приписів ч.6 ст. 232 ГК України та складати 182 дні.

Таким чином, пеня за прострочення платежу за листопад 2010 року за період з 19.01.2011 по 12.09.2011 складає 314,88 грн (4074,09*(2*7,75/365)*182/100 = 314,88), а за грудень 2010 року за період з 19.02.2011 по 12.09.2011 1224,50 грн (15843,37*(2*7,75/365)*182/100 =1224,50).

У решті наведений позивачем розрахунок пені (за січень 2010 року червень 2011 року) суд визнає вірним.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4562,25 грн підлягають задоволенню частково у розмірі 4305,63 грн (314,88 грн+1224,50 грн+905,70 грн+765,73 грн+562,71 грн+379,39 грн+91,92 грн+60,80 грн =4305,63 грн).

Зважаючи на викладене, з відповідача підлягає стягненню 101016,30 грн, з яких 97710,67 грн основний борг та 4305,63 грн пеня.

У відзиві на позов (а.с. 124-125) представник відповідача заявила, а у судовому засіданні 06.12.2011 підтримала клопотання про надання розстрочки виконання рішення у справі строком на 4 місяці (з грудня 2011 року по березень 2012 року).

Пунктом 6 ч.1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення (п. 2 Розяснень Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування ст.121 ГПК України” від 12.09.1996 №02-5/333 (з подальшими змінами та доповненнями)).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Представник відповідача обґрунтував необхідність застосування розстрочки виконання рішення скрутним фінансовим становищем ПАТ «Фармація», надавши звіт підприємства про рух грошових коштів за 2010 рік (а.с. 130-131)

Представником позивача погоджено надання розстрочки виконання рішення у цій справі.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення зі сплати заборгованості у розмірі 101016,30 грн (без урахування судових витрат) рівними частками, а саме:

до 31.12.2011 у сумі 26016,30 грн

до 31.01.2012 у сумі 25000,00 грн

до 29.02.2012 у сумі 25000,00 грн

до 31.03.2012 у сумі 25000,00 грн.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.49 ГПК України (у редакції, дійсній на дату подачі позову до суду) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фармація» (ідентифікаційний код 16515077; 99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, 52-А, п/р 2600200015733 в СФ ВАТ «Укрексімбанк»або з іншого рахунку, виявленого під час виконання рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Монфарм»(ідентифікаційний код 00374870; 19100, Черкаська обл., м. Монастирище, вул. Заводська, 8, п/р 26007301446 у філії АКБ «Золоті ворота», м. Київ, МФО 300238) 101016,30 грн (сто одна тисяча шістнадцять грн 30 коп.), з яких 96710, 67 грн основний борг та 4305,63 грн пеня.

3.Розстрочити виконання рішення суду на 4 місяці та стягнення проводити за наступним графіком:

до 31.12.2011 у сумі 26016,30 грн

до 31.01.2012 у сумі 25000,00 грн

до 29.02.2012 у сумі 25000,00 грн

до 31.03.2012 у сумі 25000,00 грн

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фармація» (ідентифікаційний код 16515077; 99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, 52-А, п/р 2600200015733 в СФ ВАТ «Укрексімбанк»або з іншого рахунку, виявленого під час виконання рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Монфарм»(ідентифікаційний код 00374870; 19100, Черкаська обл., м. Монастирище, вул. Заводська, 8, п/р 26007301446 у філії АКБ «Золоті ворота», м. Київ, МФО 300238) державне мито в розмірі 1010,16 грн (одна тисяча десять грн 16 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84-85 ГПК України

оформлено і підписано

09.12.2011.