Рішення № 20067187, 20.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.11 Справа№ 5015/6924/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ» м. Львів

До відповідача Дочірнє підприємство «Транспорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд» Львівська обл. м. Трускавець

Про стягнення коштів

Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю

Від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ»м. Львів до Дочірнього підприємства «Транспорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд» Львівська обл., м. Трускавець про стягнення 403640,74 грн. боргу.

Для обєктивного вирішення спору по суті, розгляд справи відкладався ухвалами суду та в судових засіданнях оголошувалися перерви.

Представники сторін в ході судового розгляду спору надали суду письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, та своїх заперечень.

Відповідно до вимог ст. 4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення всіх обставин справи.

Представник позивача в судових засіданнях підтримує позовні вимоги. Листом від 20.12.2011 року № 02-02/ЄВБ-2 повідомив суд, , що станом на 06.12.2011 року сума заборгованості ДП «Транспорт»ТзОВ «ТКС-Євробуд»перед ТзОВ «ТОТ» за поставлений товар становить 321605,72 грн. З моменту подання позовної заяви відповідачем оплачено 80000,00 грн. ( копії долучено до матеріалів справи).

Представник відповідача проти заявлених вимог не заперечує.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд позовні вимоги визнав такими, що підлягають до задоволення частково з наступного:

ТзОВ «ТОТ»(позивач) , відповідно до умов Договору № 090213 від 09.02.2001 року, було поставлено ДП «Транспорт»ТзОВ «ТКС Євробуд»(відповідач) нафтопродукти на суму 778057,40 грн.

Відповідно до умов договору ( п.5.3) оплата товару повинна бути здійснена шляхом перерахування на рахунок позивача протягом 3 календарних днів від дати відвантаження товару.

Відповідач своєчасно за поставлений товар не розрахувався, відтак заборгованість на день розгляду спору становить 321605,72 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абзац 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення відповідачем своїх договірних зобовязань перед позивачем.

Відповідно до вимог ст. 230 ГК України та п. 8.3 договору позивачем нараховано відповідачу пеню що складає 1116,96 грн., та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми. Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані позивачем, Відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача 3 % річних від суми боргу у розмірі 918,06 грн.

Принцип обєктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 ГПК України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12,22,33,34,36,49,82-84 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ДП «Транспорт» ТзОВ «ТКС-Євробуд»( 82200, Львівська обл.. м. Трускавець, вул. Сухо воля, 54а, МФО 300528, код ЄДРПОУ 33088244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ»(79020, м. Львів, вул. Варшавська,49, МФО 325718, код ЄДРПОУ 20790375) 321605,72 грн. боргу, 1116,96 грн. пені, 918,06 грн. 3% річних, 8072,82 грн. судового збору.

3.В решті позовних вимог припинити провадження у справі.

4.Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Довга О.І.

Повний тест рішення складено 22.12.2011 року