Рішення № 20067179, 23.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.11 Справа № 5015/6053/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Мінай до Публічного акціонерного товариства “Фірма “Нафтогазбуд”, м. Львів про стягнення 35392 грн. 86 коп.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, с. Мінай звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Фірма “Нафтогазбуд”, м. Львів про стягнення 35392 грн. 86 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 17.10.2011 р. призначив розгляд справи на 07.11.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 23.11.2011 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договори поставки, на виконання умов яких відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобовязання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість за товар становила 35392 грн. 86 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 35392 грн. 86 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 17.10.2011 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 23.11.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

1 січня 2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1 на поставку цементу.

За цим договором постачальник (позивач) зобовязувався в порядку і на умовах цього договору поставити покупцю (відповідачу) на склад цемент марки М-400, марки М-500, а покупець (відповідач) зобовязувався прийняти вказану продукцію і оплатити її.

1 січня 2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1 на поставку будівельних матеріалів.

За цим договором постачальник (позивач) зобовязувався в порядку і на умовах цього договору поставити покупцю (відповідачу) товар, а покупець (відповідач) зобовязувався прийняти вказаний товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

На виконання умов вищевказаних договорів, позивач поставив відповідачу по накладних №28 від 24.11.2009 р., №31 від 24.12.2009 р., №37 від 21.06.2010 р., №38 від 30.06.2010 р. та довіреностей на отримання ТМЦ №409 від 24.11.2009 р, №432 від 24.12.2009 р., №40 від 21.06.2010 р. (оригінали накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 53140 грн. 80 коп.

Пунктами 5.1. договору №1 на поставку цементу від 01.01.2009 р. та договору №1 на поставку будівельних матеріалів від 01.01.2010 р. передбачено, що оплата поставленого товару здійснюється покупцем на протязі 5 банківських з моменту поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару належним чином не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 35392 грн. 86 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 35392 грн. 86 коп. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Фірма “Нафтогазбуд”, м. Львів, вул. Стрийська, 144 (ідентифікаційний код 01293961) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 35392 грн. 86 коп. основного боргу, 353 грн. 93 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Мазовіта А.Б.