Рішення № 20067161, 15.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.11 Справа№ 5015/6933/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Прокурора Буського району, в інтересах держави в особі

Позивача: Боложинівської сільської ради, с.Боложинів, Буського р-ну, Львівської обл.;

До відповідача: КП “Управління будинками м.Буська”, м.Буськ, Львівської обл.;

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція у Львівській обл., м.Львів;

Про: стягнення суми боргу 3055,20грн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Прокурор: Куцик В.Б.;

Позивача: Дацків В.В.;

Відповідача: не зявився;

Третьої особи:Калітєєвська Є.О. предст.(посв. №185 від 20.08.2011р.)

Прокурору, представникам позивача та третьої особи, які взяли участь у справі, розяснено зміст ст.ст.20, 22, 29, 81-1 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обовязки, зокрема право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу прокурор, представники сторін відмовились.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Прокурором Буського району в інтересах держави в особі позивача: Боложинівської сільської ради, с.Боложинів, Буського р-ну, Львівської обл до відповідача: КП “Управління будинками м.Буська”, м.Буськ, Львівської обл. за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція у Львівській обл., м.Львів про стягнення суми боргу 3055,20грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 11.11.2011р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 05.12.2011р., цією ж ухвалою зобовязано сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.

В судовому засіданні 05.12.2011р. розгляд справи було відкладено на 15.12.2011р., у звязку із неявкою представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні 15.12.2011р. Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 (зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

В пункті 11 Інформаційного листа “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом, згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Вказане підтверджується пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Перевіркою, проведеною прокуратурою Буського району за участю спеціалістів Державної екологічної інспекції у Львівській області, Управління Держкомзему у Буському районі та в присутності Буського міського голови, встановлено, що комунальним підприємством “Управління будинками м.Буська” (далі - відповідач) всупереч вимог ст.ст. 17, 33 Закону України “Про відходи”, ст.55 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.96 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України “Про охорону земель” здійснено самовільне розміщення відходів об'ємом 40 м.куб. у несанкціонованому для цього місці - на території площею 0,06га поблизу Буського міського полігону твердих побутових відходів, що належить до земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовища) Боложинівської сільської ради (копії актів перевірки та додатків до них додаються).

Несанкціонованим розміщенням відходів відповідачем завдано шкоду державі на суму 3055,20грн.

За вчинення описаного правопорушення, згідно з Постанови Державної екологічної інспекції у Львівській області №120 від 22.08.2011р. про накладення адміністративного стягнення керуючу управління будинками м.Буська ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00грн. Дана постанова ОСОБА_1 не оскаржувалась та сума накладеного на неї штрафу нею сплачена у повному обсязі, що вказує на факт визнання нею вміненого їй правопорушення.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 43 Закону України “Про відходи”, ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України, субєкти господарювання зобов'язані відшкодувати власникам землі шкоду, заподіяну ними внаслідок погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, приведення їх у непридатний для використання за цільовим призначенням стан, в т.ч. внаслідок засмічення землі відходами, в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.“а” ч.І ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобовязані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан, а також не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Однак, всупереч вказаних вимог законодавства, відповідачем до цього часу не відшкодовано позивачу шкоду в сумі 3055,2грн., завдану земельним ресурсам внаслідок засмічення їх відходами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.3, ст.2 ГПК України, ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру", Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно із ст.ст. 13,16 Конституції України, ст.3 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, земельні ресурси є об'єктами права власності Українського народу; забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги є обов'язком держави.

Відповідно до вимог ст.1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується. Використання землі не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства.

Згідно із вимогами ст.80 Земельного кодексу України, суб'єктом права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Зазначена земельна ділянка, яка знаходиться у власності територіальної громади Боложинівської сільської ради та перебуває у віданні зазначеного органу місцевого самоврядування, використана відповідачем не за цільовим призначенням, у зв'язку із чим, дана земельна ділянка у майбутньому не може бути передана в користування іншим особам, що завдає шкоди інтересам територіальної громади Боложинівської сільської ради.

Крім цього, відповідно до п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, п.35 ст.4 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, надходять до спеціального фонду сільських, селищних, міських бюджетів в розмірі 50%, до спеціального фонду обласних бюджетів - в розмірі 20% та до спеціального фонду Державного бюджету України - в розмірі 30 відсотків.

Згідно з п.п. “б”, “г” ч.3 ст.152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та пояснення представників, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст.1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.164 Земельного кодексу України, охорона земель включає захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів.

Згідно із п.10 ст.35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Відповідно до вимог ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з п.п."а”, б" ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки, а такожне порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до вимог ст.156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан.

Згідно п.1 Постанови Кабінету Міністрів України, від 19.04.1993р., № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з п."з" ст.17 Закону України "Про відходи", суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Виходячи з положень ст.157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності зі ст.43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідач в судове засідання не зявився, доказів добровільного відшкодування збитків державі суду не подав. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь держави збитків в розмірі 3055,20грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог п.7 ст.69 Бюджетного кодексу України, п.35 ст.4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, надходять до спеціального фонду сільських, селищних, міських бюджетів в розмірі 50 відсотків, до спеціального фонду обласних бюджетів в розмірі 20 відсотків та до спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 30 відсотків.

Відповідно до п.п. "б, г" ч.3 ст.152, 157 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Таким чином, судом встановлено, що вимоги позивача майнового характеру про стягнення з відповідача шкоди та немайнового характеру про зобовязання вчинити дії, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір" із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, із позовних заяв немайнового характеру - справляється судовий збір в розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 96, 152, 164 Земельного кодексу України, ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 17, 43 Закону України "Про відходи", ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 35 Закону України "Про охорону земель"

суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства “Управління будинками м.Буська” (80500, Львівська обл., м.Буськ, вул. Паркова, 3, р\р 26003244005001 в Буському відділенні ЗГРУ “Приватбанк”, МФО 325321, код ЄДР 05452304) на користь Боложинівської сільської ради (80527, с. Боложинів, Львівська область, Буський район, ід.код 04372810) 3055,20грн.- шкоди, завданої самовільним розміщенням відходів (в тому числі 50 відсотків із вказаної суми до спеціального фонду Боложинівського сільського бюджету, 20 відсотків до спеціального фонду Львівського обласного бюджету та 30 відсотків до спеціального фонду Державного бюджету України).

3.Зобовязати Комунальне підприємство “Управління будинками м.Буська” (80500, Львівська обл., м.Буськ, вул. Паркова, 3, р\р 26003244005001 в Буському відділенні ЗГРУ “Приватбанк”, МФО 325321, код ЄДР 05452304) привести земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,06 га, розміщену поблизу Бузького міського полігону твердих побутових відходів, що належать до земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовища) Боложинівської сільської ради, у придатний для використання її за цільовим призначенням стан.

4. Стягнути з Комунального підприємства “Управління будинками м.Буська” (80500, Львівська обл., м.Буськ, вул. Паркова, 3, р\р 26003244005001 в Буському відділенні ЗГРУ “Приватбанк”, МФО 325321, код ЄДР 05452304) в дохід державного бюджету України 2352,50грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч. 3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом XII ГПК України.

Відповідно до ст.85ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яке виготовлено та підписано 20.12.2011р.

Суддя Левицька Н.Г.