Рішення № 20065534, 29.11.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.2011 Справа № 5008/1336/2011

4/5008/1336/2011 13900/2011

Розглянувши матеріали справи

за позовом колективного підприємства "Виробничо - торгове підприємство КООП Ужгород Закарпатської облспоживспілки", м. Ужгород

до відповідача Міжгірської районної спілки споживчих товариств, смт. Міжгір”я

про стягнення 25457,55 грн., в т. ч. 17807,82 грн. боргу за відпущений товар, 4640,13 грн. інфляційних, 1343,66 грн. річних та 1665,94 грн. пені

Суддя Журавчак Л.С.

За участі представників сторін:

Від позивача ОСОБА_1, предст. за дов. від 22.04.2011р. №41;

Від відповідача Глеба М.В., голова правління

Суть спору: стягнення 25457,55 грн., в т. ч. 17807,82 грн. боргу за відпущений товар, 4640,13 грн. інфляційних, 1343,66 грн. річних та 1665,94 грн. пені

В судовому засіданні було оголошено перерву з 23.11.2011 р. до 29.11.2011 р. до 12 год. 00 хв. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України

Представник позивача повідомив суд про часткове погашення заборгованості, що підтвердив поданими суду копіями виписок з рахунку, внаслідок чого сума боргу за його розрахунком складає 14057,82 грн. В іншій частині позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Вважає їх належним чином доведеними і підтвердженими матеріалами справи, зокрема, договорами поставки товарів №3 від 26.01.2010р., накладними, розрахунком боргу та штрафних санкцій.

В останнє судове засідання відповідач подав суду письмовий відзив, яким позовні вимоги не визнає, посилаючись на наступне. Відповідно до підписаного двома сторонами акту звірки від 23.11.2011 року, заборгованість позивача станом на день підписання такого акту складає 12957,82 грн. Розмір нарахованих втрат від інфляції, (3%) річних, до уваги не можуть братися до уваги, оскільки сума боргу на яку вони нараховані різниться у поданих позивачем доказах. Щодо пені, то остання нарахована без врахування строку позовної давності.

ВСТАНОВИВ:

На виконання укладених між сторонами у спорі договорів поставки товарів №81/07 від 17.01.2007р. та №3 від 26.01.2010р. на підставі видаткових накладних, долучених до матеріалів справи, позивачем було відпущено товарів в асортименті на загальну суму 54572,67 грн.

Всупереч умовам Договорів покупець - відповідач по справі - не здійснив розрахунки за отриманий по накладних товар в порядку та строки, передбачені пунктами 4.1 Договорів, внаслідок чого у нього виникла та рахується заборгованість на суму 17807,82 грн.

В процесі судового розгляду позивач подав суду докази про часткове погашення відповідачем після пред"явлення позову заборгованості в сумі 4250 грн.(виписки з рахунку на 500 грн. від 27.09.11р., 500 грн. від 04.10.11р., 500 грн. від 14.10.11р., 500 грн. від 19.10.11, 500 грн. від 24.10.11р.,750 грн. від 314.10.11р., 1000 грн. від 04.11.11.р. додані до матеріалів справи).

Таким чином, заборгованість відповідача складає 13557,82 грн.(позивачем помилково вказано суму 14057,82 грн.)

Відповідно до п. 6.1 Договору від 26.01.10р. (п. 5.3 Договору від 17.01.07р.) в разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов"язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати. Крім того, вказаним пунктом договору з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець у разі прострочення строків оплати зобов"язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення та штрафну неустойку в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати до моменту повного розрахунку.

Таким чином, відповідачу, крім суми боргу, нараховано до стягнення 4640,13 грн. втрат від інфляції, 1343,66 грн. річних та 1665,94 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

В останньому судовому засіданні відповідач у письмовому запереченні на позов визнав суму боргу у розмірі 12957,82 грн. та стверджує, що така сума боргу є узгоджена сторонами, зокрема, у актах звірки взаєморозрахунків від 07.11.11р. та від 23.11.11р.

Заслухавши представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням поданих позивачем доказів часткового погашення боргу, та беручи до уваги зазначену суму боргу у розмірі 13557,82 грн. у двохсторонньому акті звірки станом на 07.11.11р. на підставі згаданої статті Цивільного кодексу України з відповідача належить стягнути на користь позивача 13557,82 грн. боргу(виправлення боргу на 12957,82 грн. судом до уваги не взято, як таке, що належним чином не доведено, ні відповідною випискою з рахунку, ні поданими самим відповідачем копіями сторінок з книги обліку з дебіторами і кредиторами за 2011 рік, де сума останнього платежу зазначена у розмірі 1000 грн.).

В частині ж стягнення 4250 грн. основного боргу, погашеного відповідачем після пред"явлення позову(подані позивачем докази містяться в матеріалах справи), провадження у справі належить припинити за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В частині заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 4640,13 грн. втрат від інфляції та 1343,66 грн. (3%) річних суд приходить до висновку про їх часткове задоволення з огляду на наступне. З поданих позивачем доказів про стан заборгованості відповідача суд не вбачає в матеріалах справи доказів про наявність боргу саме на суму 29378,17 грн. станом на 01 січня 2010 року. Судом встановлено, що доказаною та визнаною обома сторонами у акті звірки від 05.04.11р. є сума боргу у розмірі 29687,63 грн. станом на 01 квітня 2011 року, а тому вимога про стягнення втрат від інфляції та річних підлягає до стягнення в перерахунку з зазначеної суми боргу за період з 1 квітня 2011 року по 20 вересня 2011 року у розмірі 261,88 грн. втрат від інфляції та 422,13 грн. (3%) річних, а в іншій частині належить відмовити.

Відповідно до пункту 6.1 Договору і ст. ст. 549, 551, 624 Цивільного кодексу України, а також ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача і 1665,94 грн. пені за прострочення платежу.

Доводи відповідача про застосування позовної давності до уваги судом не взяті, оскільки пеня відповідачем нарахована за шість місяців(відповідно до положень ст. 232 Господарського кодексу України), вимога ж про її стягнення заявлена в межах річного строку позовної давності відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України.

У зв"язку зі сплатою позивачем державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, переплачене державне мито у сумі 3,65 грн. належить повернути позивачу з державного бюджету відповідно до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито”

Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача належить віднести судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 388,43 грн., в т. ч. 201,57 грн. на сплату державного мита і 186,86 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного, керуючись п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито”, ст. ст. 193, 230 - 232 Господарського кодексу України, ст. 549, 551, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Міжгірської районної спілки споживчих товариств( 89230 смт. Міжгір"я, вул. Шевченка, 78, код 01750909) на користь виробничо-торгового підприємства КООП Ужгород Закарпатської облспоживспілки (м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36, код 01751346) суму 15907,77 грн.(п"ятнадцять тисяч дев"ятсот сім гривень 77 коп.), в т. ч. 13557,82 грн. грн. боргу за відпущену продукцію, 422,13 грн. річних, 261,88 грн. втрат від інфляції і 1665,94 грн. пені за прострочення платежу та 388,43 грн. (триста вісімдесят вісім гривень 43 коп.) судових витрат, в т. ч. 201,57 грн. на сплату державного мита і 186,86 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 4250 грн. провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути виробничо-торговому підприємству КООП Ужгород Закарпатської облспоживспілки (м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36, код 01751346) переплачене державне мито у сумі 3,65 грн. з державного бюджету відповідно до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито”.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Журавчак Л.С.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 20.12.2011р.