Рішення № 20065477, 20.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" грудня 2011 р.Справа № 6/5007/146/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 30.11.11р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДС-Інвест" (м.Донецьк)

до Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" (смт. Нові Білокоровичі Олевський район Житомирська область)

про стягнення 13555,73 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 13555,73грн. заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань, з яких: 12001,00грн. - основний борг, 498,36грн. - 3% річних, 1056,37грн. - інфляційні. Судові витрати просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. За допомогою факсимільного зв'язку надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника (а.с.37).

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДДС-Інвест" (позивач/продавець) та Державним підприємством "Білокоровицьке лісове господарство" (відповідач/покупець) було укладено договір №51 купівлі - продажу (а.с.8), за умовами якого продавець зобов'язується продати (передати у власність покупця), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору наступні товари:

Найменування: Катанка та спецодяг, далі по тексту - Товар.

Кількість та ціна товару узгоджується між сторонами та встановлюється згідно видаткових накладних (п.1 договору).

Умови оплати товару: оплата з розрахункового рахунку з відстрочкою платежу на 5 днів з моменту отримання товару (можливе здійснення попередньої оплати) (п.2 договору).

Пунктом 4 договору сторони передбачили зобов'язання покупця своєчасно сплатити за товар згідно п.2 даного договору.

02.03.2010 року між тими ж сторонами було укладено договір №36 (а.с.9-10), за умовами якого постачальник (ДП "Білокоровицький лісгосп") зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ "ДДС-Інвест") прийняти та оплатити таку продукцію:

дошка н/о: штахетник хвойний; брус обрізний 44і б.; ІІІ сорт, р/л та хвойних порід; баланси хвойні; пиломатеріали р/л та хвойних поряд, н/о ІІІ сорт (п.п.1.1.1 договору від 02.03.10р.).

Згідно розділу 2 договору №36 ціна продукції постачальника: згідно протоколу погодження договірної ціни або згідно накладних (п.2.1 договору), ціна продукції постачальника є динамічною (п.2.2 договору), зміна ціни продукції постачальника узгоджується додатково між сторонами протоколом погодження договірної ціни (п.2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору №36 від 02.03.10р. визначено, що поставка партії продукції постачальника здійснюється після 100% передоплати за кожну партію продукції.

02.03.10р.ТОВ "ДДС-Інвест" (покупець) та ДП "Білокоровицький лісгосп" (продавець) уклали додаткову угоду №1 до договору №36 від 02.03.10р. (а.с.11), відповідно до якої п.3 договору "Умови розрахунку" викладено в наступній редакції: "Поставка партії продукції постачальника здійснюється після 100% передоплати за кожну партію продукції, або в іншій формі, що не суперечить чинному законодавству України".

На виконання умов договору №51 від 10.10.08р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 94194,01грн., що підтверджується видатковими накладними №ДС-0000085 від 29.09.2010р. на суму 2589,95грн., №ДС-0000030 від 28.05.2010р. на суму 64604,04грн., №ДС-0000003 від 01.04.2010р. та відповідними довіреностями, долученими до матеріалів справи (а.с.14-17).

Відповідно до чинного законодавства сторони прийняли рішення здійснювати розрахунки по вищевказаним договорам шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ч.2 ст.601 ЦК України).

Угодою про проведення взаємних розрахунків від 31.03.2011р. було здійснено взаємне зарахування заборгованостей по зобов'язанням, що виникли по договорам №51 від 10.10.10р. та № 36 від 02.03.10р. на загальну суму 51982,14 грн. (18).

Таким чином, на момент подання позову Позивач свої договірні зобов'язання по договорам №51 від 10.10.08р.та № 36 від 02.03.10р. виконав у повному обсязі.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань у відповідача виникла заборгованість в розмірі 42211,87 грн., що підтверджується актом звірки станом на 01.05.2011р. (а.с.19).

01.08.11р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплати заборгованості в розмірі 422111,87грн. (а.с.12).

Як зазначив позивач, після отримання претензії відповідачем була погашена частина заборгованості у розмірі 30210,87 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи (а.с.21-25).

Таким чином, залишок заборгованості ДП "Білокоровицьке лісове господарство" перед ТОВ "ДДС-Інвест" на день звернення до суду складає 12001,00грн.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 12001,00грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних складає 1056,37грн., 3% річних - 498,36грн. (а.с.6-7).

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" (11054, Житомирська область, Олевський район, смт.Нові Білокоровичі, вул.Гагаріна, 1, код 00991798)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДС-Інвест"(83050, м.Донецьк, пр.Ватутіна, 6/49-2, код 32628410) - 13555,73грн. заборгованості, з яких: 12001,00грн. - основний борг, 498,36грн. - 3% річних, 1056,37грн. - інфляційні, а також 1411,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 22 грудня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2 - відповідачу (рек.з повід.)

<Текст >