Рішення № 20062044, 15.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.11р.Справа № 17/5005/15027/2011 За позовом Приватного підприємства "Покрівсервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніко", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 99490,26 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 11.10.11р.;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

Приватне підприємство "Покрівсервіс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніко" (далі - відповідач) суму 60000,00 грн. основного боргу, 17230,26 грн. процентів за користування грошовими коштами, 22260,00 грн. інфляційних, а всього 99490,26 грн. заборгованості за порушення виконання зобовязань по договору № 41/62-ю від 01.10.08р.

Представник позивача наполягав на задоволені позову.

Відповідач у призначене судове засідання не зявився. Про місце, час та дату розгляду спору повідомлений належно. У надісланому на адресу господарського суду відзиві на позов заявлені вимоги визнає повністю, а також просить суд здійснити розгляд справи по суті за відсутності повноважного представника.

Суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представника відповідача, так як останній повідомлений про слухання справи належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01.10.2008 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) було укладено договір № 41/62-ю (далі - Договір), згідно з умовами якого продавець зобовязався поставити та передати у власність покупця товар, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах цієї угоди.

За умовами п. 3.3 вказаного договору поставка товару здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту попередньої оплати за товар в розмірі 60000,00 грн.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 265 Господарського кодексу України вказує, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

07.10.2008 року позивачем здійснено попередню оплату за товар в розмірі 60000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 225 (а.с. 9).

Проте, вивчивши матеріали справи господарський суд зазначає, що відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній поставці оплаченого товару перед позивачем не здійснив, так як в граничний строк 21.10.08р. передплачений спірний товар на адресу покупця не поставив. Також, в порушення приписів п. 7.1 Договору, проведену позивачем попередню оплату в розмірі 60000,00 грн. на протязі 10-ти банківських днів останньому не повернув.

Надіслані позивачем в порядку досудового врегулювання спорів на адресу відповідача вимоги (а.с. 21-22) щодо повернення перерахованої 07.10.08р. попередньої оплати товару, залишені останнім без задоволення.

В наслідок чого, у відповідача перед позивачем утворилась спірна сума основного боргу, яка також підтверджується двохстороннім актом звірки розрахунків від 02.03.10р. з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін у справі (а.с. 23).

Таким чином, в силу положень статті 11 і 509 Цивільного кодексу України, а також ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, із зазначених дій сторін у відповідача виникло зобовязання по поверненню позивачу вартості оплаченої, проте непоставленої продукції.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та тотожних приписів ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Так, позивач нарахував відповідачу за період з 22.10.08р. по 18.10.11р. суму процентів за користування грошовими коштами в розмірі 17230,26 грн., а також за період з листопада 2008 року по вересень 2011 року суму індексу інфляції в розмірі 22260,00 грн.

Відповідно ч. 3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

При цьому, позивач вказує про відсутність в Договорі домовленості про обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати, згідно ч. 3 ст. 693 ЦК України, тому, на думку покупця (позивача у справі), проценти мають сплачуватись відповідачем за весь період користування чужими грошовими коштами у розмірі (на рівні облікової ставки Національного банку України), передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

В той же час, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що такі вимоги не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, оскільки умовами Договору розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, а чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору поставки положень про позику (глава 71 параграф 1 Цивільного кодексу України), договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України є безпідставним. До того ж, такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, яка викладена у постанові 10/59 від 27.12.10р. про перегляд ВСУ постанови Вищого господарського суду від 28.09.10р. в справі № 9/67-38.

Між тим, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування на спірну основну заборгованість господарський суд задовольняє їх частково, а саме за період з 22.10.08р. по 18.10.11р. суму 5384,24 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України) та за період з листопада 2008 року по вересень 2011 року суму 19420,67 грн. інфляційних, оскільки позивачем при розрахунку проігнорована дефляція у зазначений спірний період, тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку за застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніко" (50050, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Рязанова, 19, приміщення 118; ЄДРПОУ 30643678) на користь Приватного підприємства "Покрівсервіс" (50099, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Першотравнева, 12; ЄДРПОУ 31735963) суму 60000,00 грн. (шістдесят тисяч грн. 00 коп.) заборгованості, 5384,24 грн. (пять тисяч триста вісімдесят чотири грн. 24 коп.) процентів за користування грошовими коштами, 19420,67 грн. (девятнадцять тисяч чотириста двадцять грн. 67 коп.) інфляційних, 848,04 грн. (вісімсот сорок вісім грн. 04 коп.) державного мита, 201,16 грн. (двісті одна грн. 16 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано _____.