Рішення № 20061114, 13.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.11р.Справа № 31/5005/14430/2011 За позовомСелянсько-фермерського господарства "Краєвид", с. Адамівка, Віньковецький район, Хмельницька область

до відповідачаПриватного підприємства "Рускус", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсною довіреності

Суддя Єременко А.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1, дор. від 07.09.2011р.;

Від відповідачане з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати недійсною угоду на отримання та відчуження товару виданого на підставі довіреності № б/н від 27 липня 2010 року, яка виписана від Приватного підприємства "Рускус", код ЄДРПОУ 36960542 на ім'я ОСОБА_2 на отримання зерна ріпаку 1-го класу в кількості 60 т. 799 кг. (шістдесят тон сімсот дев'яносто дев'ять кілограм), вартістю 178 343,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що довіреність № б/н від 27 липня 2010 року не підписувалася будь-ким із посадових осіб приватного підприємства "Рускус" і печатка підприємства на ньому відсутня; довіреність було підроблено невідомими особами від імені приватного підприємства "Рускус" і по даному факту Дунаєвецьким РВ УМВС було порушено кримінальну справу. Позивач вважає, що спірна довіреність підписана особою без належних повноважень.

Відповідач до судового засідання не зявився, відзив та витребувані судом документи не надав. Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами (ст. 75 ГПК України), оскільки відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання (ухвали суду надсилалися за місцезнаходженням відповідача згідно реєстраційних документів).

В судовому засіданні 08.12.2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2010 року Приватним підприємством "Рускус" видано довіреність ОСОБА_2 на отримання від СФГ "Краєвид" ріпаку 1-го класу в кількості шістдесят тон сімсот дев'яносто дев'ять кілограм.

Позивач заперечує правомірність видачі довіреності від 27.07.2010 р. з підстав її підписання особою без належних повноважень.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.202 Цивільного кодексу України), який може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (п.3 ст.202 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1-ч.3, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 2, ч.3 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частинами 2, 3 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Позивачем в матеріали справи надано копію довіреності від 27 липня 2010 року, яка містить підписи посадових осіб ПП "Рускус", які скріплені печаткою відповідача.

На вимогу суду позивачем не надано оригіналу спірної довіреності.

Як вбачається з листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (від 23.11.2011р., каб. № 22/35875) в матеріалах кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєні злочину передбаченого ч.4 ст.190 КК України, знаходиться також ксерокопія доручення ПП "Рускус".

Згідно ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 за № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими. Керівником підприємства затверджується перелік посад, зайняття яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність на одержання цінностей, та призначається особа, що здійснює виписування та реєстрацію виданих, повернутих та використаних довіреностей. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником (власником) підприємства, довіреність на одержання цінностей підписується керівником (власником) самостійно.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Позивачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що спірна довіреність підписана відповідачем без належних повноважень.

За наведених обставин, правові підстави, встановлені ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Щодо клопотання позивача про зупинення провадження по справі до вирішення Жовтневим районним судом судового рішення по кримінальній справі № 6/4584, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, оскільки обовязковою умовою для зупинення провадження у справі є неможливість вирішення даного спору до вирішення повязаної справи іншим судом. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в силу положень ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Відповідно, вироком суду з кримінальної справи не можуть встановлюватися факти, що мають преюдиціальне значення при вирішенні господарського спору, зокрема, щодо недійсності правочину.

Суд відхиляє доводи позивача, наведені в обґрунтування вимог щодо визнання спірної довіреності недійсною відповідно до ст. 230 ЦК України, оскільки позивач не є стороною спірного правочину.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача, оскільки у позові відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Судові витрати у справі віднести на позивача.

Суддя А.В.Єременко