Рішення № 20053930, 03.11.2011, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-35/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2011 року                                                                                 м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гречко Ю.В.

при секретарі – Борисовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, а також за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 09 червня 1999 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб. 10 березня 2000 року її мати ОСОБА_3 подарувала відповідачу житловий будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Кремлівський Курсантів,23 і земельну ділянку. 03 травня 2001 року мати позивачка померла. За час шлюбу сторони придбали м’які меблі, спальний гарнітур, телевізор, ванну, автомобіль, причеп. 26 червня 2007 року сторони розлучилися. Без дозволу позивачки відповідач вивіз з будинку відеокасети, диски для DVD, уголок металевий. За спільні кошти сторони 24 вересня 1999 року придбали житловий будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Катеринівка, вул.Чапаєва,19. Позивачка просить суд поділити спільно нажите майно, виділивши їй житловий будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Кремлівський Курсантів,23, і на інше майно вона не претендує.

В подальшому позивачка уточнила позовні вимоги і просить також крім виділення їй житлового будинку поділити спільно нажите рухоме майно – автомобіль, причеп, спальний гарнітур, набір меблів, цегла красна, будівельний лампач. Зазначила, що автомобіль і причеп у її користуванні не перебувають і де вони їй невідомо. Декілька років тому відповідач це майно вивіз, тому вважає що це повинно бути виділено відповідачу.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що за час проживання сторін у шлюбі ними було придбано житловий будинок, автомобіль, причеп, спальний гарнітур, набір меблів, цегла красна, будівельний лампач на загальну суму 96860,00 грн. На даний час він мешкає з іншою дружиною, від якою має доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. До складу сім’ї входить чотири чоловіка: він, дружина, їх спільна донька та донька дружини. Житлова площа займаного ними житла складає 16 кв.м., чого явно не достатньо. Просить суд поділити спільно нажите майно, виділивши йому житловий будинок, сарай, навіс, літній душ, спальний гарнітур, цегла красна в кількості 2000 штук, будівельний лампач на загальну суму 27667,00 грн., а позивачці виділити автомобіль, причеп, авто гараж, літню кухню, вбиральню, набір меблів, цегла красна в кількості 2000 штук, будівельний лампач на загальну суму 57701,00 грн., а користування водо колонкою, мережею постачання газу та мережею електропостачання просить виділити у спільне користування.

У відкритому судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просить суд їх задовольнити. З визначеною вартістю рухомого майна погоджується і вважає, що воно повинно бути поділене на дві рівні частини. Вищезазначений житловий будинок належав її матері, відповідач за нього не сплатив і проживати їй ніде, тому вважає, що будинок повинен залишитися їй. Зустрічні позовні вимоги визнає частково, не погоджується в частині виділення відповідачу житлового будинку, а також автомобіля та причепу, оскільки автомобілем користувався відповідач і після їх розлучення він забрав автомобіль і причеп, місцезнаходження цього майна їй невідоме. Ділити будинок на дві рівні частини не бажає, оскільки вважає, що будинок повинен бути залишений їй, тому оплачувати будь-яку експертизу з цього приводу не буде.

Представник позивача ОСОБА_5 у відкритому судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просить їх задовольнити. ОСОБА_6 позовні вимоги визнав у повному обсязі і просить їх задовольнити. Зустрічні позовні вимоги не визнав і зазначив, що будинок повинен бути залишений позивачці, а рухомі речі необхідно поділити порівну з урахуванням того, що автомобіль та причеп забрав відповідач і позивачка цього майна не має.

Відповідачка ОСОБА_2 первісні позовні вимоги не визнав і зазначив, що він має потребу в зазначеному житловому будинку, який є спільно нажитим майном з позивачкою, тому проти залишення будинку позивачці заперечує. Зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просить їх задовольнити. Автомобіль та причеп він не забирав, тому їх місце знаходження йому не відоме.

Таким чином, суд, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, а також зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що 09 червня 1999 року між сторонами був укладений шлюб.

26 червня 2007 року шлюб розірвано, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу.

У відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторонами не заперечувався факт придбання рухомого майна під час перебування у шлюбі, а саме: автомобіля ВАЗ-21063, причепу КРАЗ, спального гарнітуру, набору меблів, цегла красна, будівельного лампача. Зазначена у зустрічній позовній заяві вартість вказаного рухомого майна також ніким не заперечувалося і сторони дійшли згоди з цього приводу, тому ці факти доказуванню не підлягають.

У ч.1 ст.70 СК України зазначено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При поділі в натурі між сторонами спільно нажитого рухомого майна суд бере до уваги те, що частки майна у сторін є рівними, іншого між сторонами не визначено і шлюбний договір між сторонами не укладався, тому рухоме майно повинно бути поділене між ними в рівних частинах.

Згідно ч.1 ст.71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні яке саме майно і кому повинно бути присуджено, суд враховує пояснення позивачки про те, що зазначений у зустрічній позовній заяві автомобіль та причеп були забрані відповідачем. Крім того, відповідач є приватним підприємцем, в період шлюбу користувався транспортним засобом, тому автомобіль та причеп повинні бути присуджені відповідачу. Також суд вважає за необхідне присудити відповідачу спільний гарнітур і будівельний лампач кількістю 205 штук. Загальна вартість присудженого відповідачу рухомого майна складає 5992,00 грн.

Позивачці відповідно присуджується набір меблів, цегла красна кількістю 500 штук та будівельний лампач кількістю 250 штук. Загальна вартість присудженого позивачці рухомого майна складає 5500,00 грн., тому відповідно різницю вартості присудженого відповідачу рухомого майна в сумі 246,00 грн. останній повинен сплатити позивачці.

Позовні вимоги в частині присудження житлового будинку позивачці, так і зустрічні позовні вимоги в частині присудження житлового будинку з певної частиною господарських будівель та споруд відповідачу задоволенню не підлягають.

Так, у відповідності до ч.4 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

З копії договору купівлі-продажу житлового будинку вбачається, що відповідач ОСОБА_2 придбав вказаний будинок 10 березня 2000 року, а шлюб між сторонами розірвано 26 червня 2007 року, тобто будинок придбаний в період перебування відповідача у шлюбі з позивачкою, тому він є спільним сумісним майном подружжя.

Відмовляючи сторонам у задоволенні як первісних позовних вимог, так і зустрічних позовних вимог в частині поділу житлового будинку, господарських будівель та споруд, суд бере до уваги той факт, що поділити будинок на дві рівні частини сторони не погодилися і кожна з них вважає, що будинок повинен залишитися одному з них, тому від призначення відповідної експертизи для визначення можливості поділити будинок сторони відмовилися.

Під час розгляду справи по суті ні позивачка не надала згоду на те, щоб будинок був присуджений відповідачу, ні відповідач не дав згоди на присудження будинку позивачці, тому, враховуючи вимоги ч.4 ст.71 СК України, суд не має змоги присудити будинок комусь із сторін без наявності у них на це відповідної згоди.

Згідно ч.5 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При поданні позовних заяв до суду та протягом судового розгляду справи сторони не внесли відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду в рахунок компенсації вартості ? частини житлового будинку в разі його присудження однієї із сторін. Ринкова вартість житлового будинку також не визначена у зв’язку з відсутністю клопотань про призначення експертизи з метою даного визначення.

Таким чином, суд вважає наявність фактів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, встановленою частково.

Також суд вважає за необхідне стягнути з позивачки недоплачену суму судового збору при поданні позовної заяви до суду в розмірі 718,68 грн., а також стягнути з відповідача недоплачену ним суму судового збору при поданні зустрічної позовної заяви до суду в розмірі 416,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.355, ч.2 ст.372 ЦК України, ст.60, 61, ч.1 ст.70, ст.71 СК України, ст.ст.10, 60, ч.1 ст.61, ст.ст.88, 209, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

Поділити спільно сумісне нажите майно, виділивши ОСОБА_1:

- набір меблів (диван та два крісла) вартістю 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.;

- будівельний лампач кількістю 250 штук вартістю 500 (п”ятсот) грн. 00 коп.;

- цегла красна кількістю 500 штук, вартістю 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.;

усього на загальну суму 5500 (п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

Поділити спільно сумісне нажите майно, виділивши ОСОБА_2:

- спальний гарнітур (двоспальне ліжко, дві шафи, дві антресолі, один пуфик) вартістю 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.;

- будівельний лампач кількістю 250 штук вартістю 500 (п”ятсот) грн. 00 коп.;

- автомобіль марки ВАЗ-21063, державний номер: 91747 АН, 1985 року випуску, вартістю 2815 (дві тисячі вісімсот п’ятнадцять) грн. 00 коп.;

- причеп легковий КРАЗ, державний номер: 12098 АА, 1999 року випуску, вартістю 677 (шістсот сімдесят сім) грн. 00 коп.,

усього на загальну суму 5992 (п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто дві) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості поділеного рухомого майна в розмірі 246 (двісті сорок шість) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь УДК у м.Синельникове ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ОКПО: 23929833, р/р: 31410537700034, банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО банку: 805012, КБКД: 22090100, недоплачений розмір державного мита в розмірі 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь УДК у м.Синельникове ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ОКПО: 23929833, р/р: 31410537700034, банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО банку: 805012, КБКД: 22090100, недоплачений розмір державного мита в розмірі 416 (чотириста шістнадцять) грн. 30 коп.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання – після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя: ОСОБА_7