Рішення № 20042544, 04.10.2011, Вільнянський районний суд Запорізької області

Вільнянський районний суд Запорізької області

                              Справа № 2-0805-36/2011

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.2011 Вільнянський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Кіяшко В.О.,

при секретарі Павлівській І.В.,

за участю

позивача (відповідача по зустрічному позову) ОСОБА_1,

представника позивача (відповідача по зустрічному позову) –адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача (позивача по зустрічному позову) ОСОБА_3,

відповідача по зустрічному позову ОСОБА_4,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 банк «ПриватБанк»про визнання недійсним кредитного договору, зустрічний позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання кредитного договору дійсним, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та знаття з реєстрації,

                                                  ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати укладений між ним та Приватбанком кредитний договір № ZPVLGA0000000994 від 25.04.2008р. недійсним, в позові посилався на те, що спірний договір між ним та банком був підписаний у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, як це визначено в п.8.8 договору. Один з примірників був наданий йому, другий примірник залишився в банку. На теперішній час банк звернувся до нього з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, в обґрунтуванні своїх вимог банк надав до суду завірений примірник кредитного договору, нібито укладений між ним та банком. При ознайомленні з наданим банком примірником йому стало відомо, що в графі «підпис»стоїть не його підпис та зміст договору суттєво відрізняється від змісту викладеному в його примірнику кредитного договору. Так у пункті 8.1 п. 8 «особливі умови»договору, замість 24000,00 доларів США кредитних коштів наданих йому на споживчі цілі, як зазначено у його примірнику, в примірнику банку вказаний розмір 25018,00доларів США. Окрім цього в додатку № 2 також стоїть не його підпис. 03.06.2011р. (арк.с. 105) позивач уточнив свої позовні вимоги та зазначив, що ознайомившись з кредитним договором він виявив, що там стоїть не його підпис, і оскільки він з банком ні яких договорів не укладав просив суд визнати договір недійсним. В судовому засіданні позивач не заперечував, що мав намір укласти кредитний договір з банком, для чого звернувся за допомогою до свого знайомого ОСОБА_6 –працівника Приватбанку. Він зібрав всі необхідні документи для оформлення кредиту передав їх останньому, після чого отримав від ОСОБА_6 грошові кошти, але при цьому не отримав своєї копії договору. Він спочатку сплачував за кредит, а потім став вимагати від ОСОБА_6, щоб той надав йому його копію кредитного договору, але останній ні як не реагував, у зв’язку чим він перестав платити зовсім кошти, і у зв’язку з тим, що свого підпису на кредитному договорі він не ставив просить визнати його недійсним.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, у квітні 2010р. подав зустрічний позов (арк.с.18-19), який уточнив у вересні 2011р. (арк.с.129-130), в якому посилався на те, що відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. ОСОБА_7 договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно до п. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми (ст. 1055 ЦК України), укладений усно і одна із сторін (ПриватБанк) вчинила дію (видав кредит ОСОБА_1) у розмірі 26508,00доларів США), а друга сторона (ОСОБА_1В.) підтвердила її вчинення (здійснила оплату за користування кредитом), зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин може бути визнаний судом дійсним.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором ОСОБА_1 систематично в період часу з 25.04.2008р. по 25.11.2009р., самостійно вносив кошти на погашення кредиту, виконуючи таким чином зобов’язання за кредитним договором. Окрім виписки даний факт підтверджується заявою на видачу готівки № 07 від 25.04.2008р.

Крім того, всі подальші дії ОСОБА_1 свідчать про прийняття і використання кредиту.

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, з допущених ним порушень склалася заборгованість на 15.09.2011р. перед банком загальною сумою –50913,30доларів США.

          З метою врегулювання питання погашення заборгованості Банком вживались наступні заходи: проводились телефонні розмови та особисті зустрічі з позичальником з метою досягнення домовленості щодо погашення боргу та роз’яснення наслідків примусового стягнення суми заборгованості, на адресу відповідачів була надіслана вимога про повернення заборгованості за кредитами від 06.04.2011р., в якій оповіщено про суму боргу та попереджено про правові наслідки в разі її несплати.

          Не зважаючи на вжиті заходи заборгованість за ОСОБА_7 договором погашена не була, у зв’язку з чим ОСОБА_5 змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

          На підставі викладеного представник відповідача просив суд в задоволенні первинного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

          Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_4 зустрічний позов не визнала, пояснила суду, що її чоловік мав намір оформити кредит, для цього він звернувся до свого знайомого ОСОБА_6 який працює в банку. Для оформлення кредиту вони передали всі необхідні документи ОСОБА_6, і в квітні 2008р., вони в трьох поїхали до приватного нотаріуса де вона підписала договір іпотеки, після чого вони приїхали до відділення банку, ОСОБА_6 вийшов з машини, а коли повернувся передав її чоловікові гроші, приблизно 70000грн., та 9000доларів США, при цьому її чоловік ніяких договорів не підписував. Відповідач вважає, що так як її чоловік кредитний договір не підписував то в нього не виникли зобов’язання перед банком, у зв’язку з чим просить первинний позов задовольнити визнати договір кредиту недійсним, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 мав намір укласти кредитний договір, для чого звернувся до свого знайомого ОСОБА_6 який, як йому було відомо, був працівником ПриватБанку, для цього він надав останньому всі необхідні документи для укладання договору.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 25.04.2008р. між його дружиною 25.04.2008р. ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк»був укладений договір іпотеки (арк.с. 85-87).

Після укладання договору іпотеки ОСОБА_1 отримав з рук ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 70000грн., 9000доларів США, що в судовому засіданні визнано сторонами і відповідно ч.1 ст.61 ЦПК не підлягає доказуванню.

Первинним позовом ОСОБА_1 зазначав, що у зв’язку з тим, що підпис присутній на укладеним між ним та ПриватБанком кредитним договором № ZPVLGA0000000994 від 25.04.2008р. йому не належить, то такий право чин слід визнати недійсним.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 посилався на висновок експерта № 95/хл від 30.09.2010р. (арк.с. 39-51).

          Стаття 1051 ЦК України надає позичальникові право оспорити договір позики, отже і кредитний договір, що грошові кошти по договору насправді одержані не були.

          Однак, із названих підстав, дійсності договорів кредиту та іпотеки ОСОБА_1 не оспорював, до правоохоронних органів з цього питання не звертався, у тому числі і після отримання претензії від 06.04.2011р. (арк.с.144).

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. ОСОБА_7 договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно до п. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми (ст. 1055 ЦК України), укладений усно і одна із сторін (ПриватБанк) вчинила дію (видав кредит ОСОБА_1) у розмірі 26508,00доларів США), а друга сторона (ОСОБА_1В.) підтвердила її вчинення (здійснила оплату за користування кредитом), зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин може бути визнаний судом дійсним.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором ОСОБА_1 систематично в період часу з 25.04.2008р. по 25.11.2009р., самостійно вносив кошти на погашення кредиту, виконуючи таким чином зобов’язання за кредитним договором. Окрім виписки даний факт підтверджується заявою на видачу готівки № 07 від 25.04.2008р.

Крім того, всі подальші дії ОСОБА_1 свідчать про прийняття і використання кредиту.

Таким чином при укладанні кредитного договору ОСОБА_1 відповідно до статті 509 ЦК України прийняв на себе зобов’язання повернути кредит до 25.04.2013р.

Виходячи з вимог ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, яка може бути спростована шляхом визнання його недійсним з підстав, встановлених законом, суд приходить до висновків, про існування між сторонами прав та обов’язків з приводу кредитних відносин та про відсутність правових підстав вважати договір таким, що не має юридичної сили.

Зобов’язання за кредитним договором забезпечується укладеним 25.04.2008р. між Банком та ОСОБА_4 договором іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 79,2кв.м., та земельну ділянку розмірами 5427кв.м з усіма приналежнистями, який розташований за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Новогупалівка, вул. Леніна, 125.

          Відповідно до звичайних цін, що склалися на момент укладання Іпотечного договору, та на підставі взаємної згоди сторін вартість предмета іпотеки складає 179780,00грн.

          Не виконання Позичальником умов ОСОБА_7 договору призвело до того, що ПАТ КБ «ПриватБанк»несе на сьогодні значні матеріальні збитки через те, що сформований страховий резерв за рахунок прибутку Банка.

          В порядку п. 24 договору іпотеки ПриватБанк направив 06.04.2011р. на адресу Іпотекодавця листом з повідомленням письмову вимогу про усунення порушень, яка залишена без задоволення.

          Відповідач ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконував, з допущених ним порушень склалася заборгованість перед банком загальною сумою 50913,30 доларів США з них:

          - 24213,07 доларів США –заборгованість за кредитом,

          - 8367,76 доларів США –заборгованість по процентам за користування кредитом;

          - 985,65 доларів США –заборгованість по комісії за користування кредитом;

          - 17346,82 доларів США. –пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором.

          Не зважаючи на вжиті заходи заборгованість за ОСОБА_7 договором погашена не була, у зв’язку з чим ОСОБА_5 змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов’язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

          Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно положень Закону України «Про іпотеку», у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання –звернути стягнення на предмет іпотеки ст. 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначені положення також закріплені в ст.ст. 589-590 ЦК України, та передбачена п. 18.13 Іпотечного договору.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш: як тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Про наявність заборгованості та необхідність їх погашення відповідач була повідомлена належним чином

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку»передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

При цьому рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 60 ЦПК України передбачено обов’язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач по первинному позову не надав суду належних і допустимих доказів про те, що між ним та відповідачем не було укладено кредитного договору, що також спростовується укладеним між його дружиною ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»договором іпотеки, яким забезпечується виконання зобов’язань позивальника за кредитним договором від 25.04.2008р. № ZPVLGA0000000994, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником по поверненню кредиту, наданого у вигляді не поновлювана лінія, в сумі 26508доларів США, спростовується матеріалами справи та поясненнями самих сторін, тому суд не приймає її в якості доказу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженню наявних доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність і допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що первинний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання недійсним кредитного договору не підлягає задоволенню.

У зв’язку з вище викладеним суд приходить до висновку, що позовні вимоги зустрічного позову підлягають частковому задоволенню відносно вимог визнання кредитного договору дійсним, та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи досліджені судом обставини справи та зібрані по ній докази, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги банку в частині виселення та зняття з реєстрації не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про іпотеку»після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою забезпечення використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішенням суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленого цим Законом.

При вирішенні справи позивачем не були надані докази, хто саме проживає у спірному будинку і на яких підставах, не надано доказів хто зареєстрований за вказаною адресою - представник банку в суді дані обставини не доводив, у зв’язку з чим суд не може дати їм оцінку, за вказаних обставинах підстав для задоволення вимог банку в цій частині відсутні.

ПАТ КБ «ПриватБанк», як сторона, на користь якої виноситься рішення суду, також має право в порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України на стягнення з відповідачів понесених документально підтверджених витрат, зокрема витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. та судового збору у розмірі 1700грн. (а.с. 20, 131). Стягненню, виходячи з кількості відповідачів з кожного окремо відповідача підлягають судові витрати в розмірі 914,25грн. (8,50грн +1700грн +120грн /2= 100,06).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

                              ВИРІШИВ:

В задоволенні первинного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 банк «ПриватБанк»про визнання недійсним кредитного договору –відмовити.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання кредитного договору дійсним, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та знаття з реєстрації –задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості у розмірі 50913,30 доларів США, яка склалась із заборгованості за кредитом у розмірі 24213,07 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 8367,76 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 985,65 доларів США, та пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань по кредиту 17346,82 доларів США, за укладеним Публічним Акціонерним Товариством ОСОБА_5 банк «ПриватБанк»з ОСОБА_4 ОСОБА_7 договором № ZPVLGA0000000994 від 25.04.2008р., звернути стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок загальною площею 79,2кв.м., та земельну ділянку розмірами 5427кв.м з усіма приналежностями, який розташований за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Новогупалівка, вул. Леніна, 125, та належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_8, 15.12.2006р. за реєстром № 2301, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки жилого будинку від 25.04.2008р.) Публічним Акціонерним Товариством ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_4 ОСОБА_9 договору купівлі-продажу будь-яким способом з будь-якою особою-покупцем, з отриманням ОСОБА_10 з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Встановити початкову ціну реалізації предмету іпотеки визначену на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В решті позову про виселення відповідачів та зняття з реєстрації –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ Приватбанк судові витрати у розмірі 914,25грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ Приватбанк судові витрати у розмірі 914,25грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:ОСОБА_10 04.10.2011