Рішення № 20040089, 19.12.2011, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

19.12.2011

                                                                      Справа № 2-3066-2011

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого –судді Р.В. Кузнецова

при секретарях - Г.С. Копійко, О.Ю. Денисенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідницький інститут високих напруг», про стягнення заробітної плати, вихідного утримання, та середнього заробітку за час затримки розрахунку , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідницький інститут високих напруг», про стягнення заробітної плати, вихідного утримання та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 03 серпня 2005 року його було прийнято відповідачем на роботу на посаду інженера-програміста. У червні 2011 року ним було подано заяву про звільнення, та 01 липня 2011 року його звільнено з займаної посади.

Зазначає, що в день звільнення відповідач не провів з ним розрахунок, а саме не виплатив: заборгованість по заробітній платі в розмірі 9972,95 грн., вихідне утримання в сумі 5076,38 грн., чим порушив вимоги ст. 116 КЗпП України.

Вказує, що він неодноразово звертався до відповідача із проханням проведення з ним розрахунку, однак адміністрація ДП «НДІВН»жодним чином не відреагувала, зобов’язань до теперішнього часу не виконала.

Вважає, відповідач зобов’язаний виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку, сума якого складає 4834,20 грн.

Тому просить суд, стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, вихідне утримання, а також середній заробіток за час затримки розрахунку й витрати на правову допомогу у розмірі 120 грн.

Не погодившись з заявленими вимогами ОСОБА_1, представником відповідача до суду подано заперечення, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні його вимог в частині стягнення вихідного утримання та середнього заробітку за час затримання розрахунку з тих підстав, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку не є заробітною платою в розумінні Закону України «Про оплату праці», а тому, відповідно до ст. 233 КЗпП ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з даними вимогами, оскільки його звільнено з займаної посади 01 липня 2011 року, а з позовом він звернувся у жовтні 2011 року.

Крім того, зазначає, що розрахунок з позивачем не проведено у зв’язку із відсутністю у підприємства грошових коштів та тяжким фінансовим становищем, в якому відповідач перебуває з 2010 року. Також, при звільненні ОСОБА_1 нараховане вихідне утримання у розмірі трьохмісячної заробітної плати, а отже фактично у зв’язку із тим, що підприємство не повному обсязі виплачувало заробітну плату позивачу, ДП «НДІВН»нарахувало середню заробітну плату за три місяці наперед. Тому, вважає, що середній заробіток підлягає зменшенню на суму вихідної допомоги.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги уточнив, просив стягнути з ДП «НДІВН»заборгованість по заробітній платі в розмірі 9775,26 грн., вихідне утримання в сумі 5076,38 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 23.11.2011 року у розмірі 8298,71 грн. й витрати на правову допомогу в розмірі 120,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 просив відмовити представнику відповідача в задоволенні вимог, викладених у його запереченні посилаючись на те, що його звільнено 01.07.2011 року за власним бажанням у зв’язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю, за ст. 33 п. 3 КЗпП.

Зазначає, що з моменту звільнення до дати подання ним до суду позовної заяви не сплив строк передбачений ст. 233 КЗпП, оскільки він звернувся до суду з даним позовом –23 вересня 2009 року.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, посилаючись на доводи викладені в запереченні, та додала, що у даний час в Господарському суді Донецької області порушена справа про банкрутство відносно ДП «Науково-дослідного інституту Високих напруг», а у відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на період вирішення питання щодо визнання відповідача банкрутом, вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, на підтвердження чого надала суду копію Ухвали Господарського суду Донецької області про порушення справи про банкрутство від 22.08.2011 року у справі № 5-1605.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо належності часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

У судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позивач –ОСОБА_1 працював у Державному підприємстві «Науково-дослідницький інститут»на посаді інженера-програміст з 03 серпня 2005 року по 01 липня 2011 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 2–3).

Згідно Довідки № 03-263 від 18 серпня 2011 року, заборгованість по заробітній платі складає 9972,95 грн., вихідне утримання складає 5076,38 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що порушення прав працівника з боку відповідача мало місце, оскільки позивачу протягом тривалого часу нараховувалась, але не виплачувалась належна йому заробітна плата, що є грубим порушенням конституційних прав ОСОБА_1

Представник відповідача у своїх запереченнях посилається на те, що позивачем було пропущено тримісячний строк на звернення до суду, який встановлено ст. 233 КЗпП України.

У відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Основу законодавства про оплату праці являє собою Закону України «Про оплату праці», який регламентує, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 12 вказаного Закону закріплено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо, - є іншими нормами і гарантіями оплати праці.

Тобто, аналізуючи вказане положення, слід зазначити, що в даному випадку застосуванню підлягає ч. 2 вказаної статті, яка встановлює, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Крім того, слід зауважити, що початком перебігу строку, регламентованого ст. 233 КЗпП України, є дата, якою особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх законних прав та інтересів.

Так, згідно копії Наказу № 75 про припинення трудового договору від 29 червня 2011 року (а.с. 12), ОСОБА_1 звільнено з займаної ним посади у ДП «НДІВН»з 01 липня 2011 року, на підставі заяви позивача с причин власного бажання та у зв’язку із невиплатою заробітної плати. Крім того, з довідки відповідача № 03-263 від 18 серпня 2011 року. Отже, датою початку перебігу строку, встановленого ст. 233 КЗпП України є –18 серпня 2011 року, тобто позивачем не було пропущено строк на звернення до суду, оскільки він використав своє право на звернення не через три місяця після звільнення, а зі спливом 1 місяця і 5 днів після того, як дізнався про порушення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

Статтею 116 КЗпП встановлено, що в разі звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Якщо, працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Крім того, частиною 2 статті 116 КЗпП України, в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Однак, відповідачем не було письмово повідомлено ОСОБА_1 про належні йому суми, які підлягають виплаті, що також є порушенням внаслідок якого позивач був позбавлений можливості дізнатись про розмір належних йому виплат, та як наслідок пред’являти будь-які вимоги до працедавця по їх виплаті. Тобто, в даному випадку наявне грубе порушення відповідачем діючих норм трудового законодавства.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП врегульовано питання відповідальності власника або уповноваженої ним органу у разі невиплати звільненому працівникові сум строки зазначені у попередній статті, а саме: «В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.»

Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до вказаної статті, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника. Слід зазначити, що вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо. Водночас не можна вважати, що вину власника виключає лише непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Усяке явище, яке перешкоджає власникові належне виконати свої обов'язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього, виключає вину власника.

Крім того, як зазначено позивачем, встановлено у судовому засіданні, сума заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 по заробітній платі складає 9775,26 грн., вихідне утримання складає 5076,38 грн.

Тож вказані суми підлягають стягненню у повному обсязі з відповідача, оскільки ним було порушено строк розрахунку зі звільненим працівником, що є прямим порушенням ст. 116 КЗпП України.

Окрім зазначеного, з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з часу звільнення по дату останнього уточнення позовних вимог, тобто по 23 листопада 2011 року.

З моменту звільнення і до терміну зазначеного позивачем при уточненні своїх позовних вимог спливло 5 місяців та 18 днів.

Так, згідно Довідки № 03-395 про середню заробітну плату від 02 грудня 2011 року, середня заробітна плата позивача складає 913,79 грн.

Таким чином, сума середнього заробітку за 5 місяців та 18 днів затримки розрахунку складає 5117,23 грн., виходячи з наступного розрахунку:

913,79 грн. Ч 5 місяців = 4568,95 грн.

913,79 грн. : 30 днів = 30,46 грн.

30,46 грн. Ч 18 днів = 548,28 грн.

4568,95 грн. + 548,28 = 5117,23 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягнення судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 47, 115, 116, 117, 233, КЗпП України, Постановою Пленуму ВС України від 06 листопада 1992 року, № 9, з наступними змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів», , ст.ст. 3, 10, 58, 60, 88, 212-215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд , –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідницький інститут високих напруг», про стягнення заробітної плати, вихідного утримання, та середнього заробітку за час затримки розрахунку –задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідницький інститут високих напруг»(84121, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Генерала Батюка, 22), ЄДРПОУ 00130441, р/р 26003980944 УСБ м. Слов’янськ, МФО 334226, ПН 001304405226, № св. 06565349, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, суму нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 9775 (дев’ять тисяч сімсот сімдесят п’ять) гривень 26 копійок, суму вихідного утримання у розмірі 5076 (п’ять сімдесят шість) гривень 38 копійок, суму середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 5117 (п’ять тисяч сто сімнадцять) гривень 23 копійки, суму судових витрат пов’язаних із наданням правової допомоги у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійко, а всього 20088 (двадцять тисяч вісімдесят вісім) гривень 87 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідницький інститут високих напруг»(84121, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Генерала Батюка, 22), ЄДРПОУ 00130441, р/р 26003980944 УСБ м. Слов’янськ, МФО 334226, ПН 001304405226, № св. 06565349 на користь держави судовий збір у розмірі 200 (двісті) гривень 88 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційний судом.

Повний текст рішення виготовлено 21 грудня 2011 року о 10 годині 30 хвилин.

Суддя /підпис/

«З оригіналом згідно»

Рішення чинності не набуло

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду                     ОСОБА_2