Рішення № 20036806, 12.12.2011, Єнакіївський міський суд Донецької області

12.12.2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 року Єнакіївський міський суд Донецької області

у складі головуючої судді Ференчук О.В.

при секретарі Радько Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Єнакієве справу за позовом ОСОБА_1 до Першого воєнізованого гірничорятувального загону м. Горлівка про відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду ыз позовом до Першого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн. Обгрунтовуючи свої вимоги пояснив, що з 17 серпня 2001 року він працював в Першому ВГРЗ на посаді респіраторника. 2 грудня 2007 року під час ліквідації наслідків аварій на ОП “Шахта імені Засядько”з ним стався нещасний випадок на виробництві, про що складено акт за формою Н-1. Після проведеного медичного обстеження, згідно висновку МСЕК від 19 червня 2009 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності 65% і визнано інвалідом ІІІ групи.

Внаслідок вказаних обставин порушено його звичайний устрій життя, він відчуває дискомфорт, не покидає відчуття власної неповноцінності, що привело до моральних страждань, вимагає додаткових зусиль для організації життя. Тому просив стягнути моральну шкоду в сумі 100000 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги.

У судовому засіданні представник позивача - 1ВГРЗ позов не визнав, посилаючись на відсутність його вини у нещасному випадку, що стався з позивачем 2 грудня 2007 року. Пояснював, що позивачеві відшкодовано Комісією по розподіленню бюджетних коштів на надання матеріальної допомоги і крім матеріальної допомоги, яку було постановлено вважати відшкодуванням моральної шкоди грошові кошти в сумі 22500 грн., позивач отримав страхову виплати від ВАТ “Страхова компанія “Нова”на підставі договору особистого страхування працівників ДВГРС від 7 березня 2007 року у розмірі 84000 грн. Крім того стверджував, що позивач пропустив без поважної причини тримісячний строк звернення до суду.

Представник залученого до справи в якості співвідповідача Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону позовні вимоги не визнав.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого висновку.

           Згідно ст.237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

           Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з 1 ВГРЗ з 17 серпня 2001 року та обіймав посаду респіраторника, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с.6-8).

          Під час виконання трудових обов”язків на орендному підприємстві “Шахта імені “Засядько ”2 грудня 2007 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, про що складено акт по формі Н-1(а.с.9-10).

          Висновком МСЕК від 19 червня 2009 року ОСОБА_1 вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 65% та визнано інвалідом ІІІ групи (а.с. 14).

          Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України “Про охорону праці”в редакції від 21 листопада 2002 року державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров”я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

          Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У роз’яснення, даних у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 вбачається, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст..237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000року) за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров”я умовах, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності, чи галузевої належності.

Як вбачається з матеріалів справи у нещасному випадку, який стався з позивачем, встановлена вина працівників відповідача, що знизили контроль за роботою служб та дільниць в частині безпечного ведення гірничих робіт та не вжили ефективних заходів із забезпечення безпеки працівників (допустили порушення ст.14 Закону України “Про охорону праці”, ст.ст. 41,49 Гірничого Закону України, пунктів 52, 130 ДНАОП 1.1.30 “Статуту ДВГРС з організації ведення гірничорятувальних робіт”, про що йдеться у п.10 акту № 8 за формою Н-1 від 31 січня 2008 року та у висновках комісії, зазначених у акті спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 2 грудня 2007 року.

          За таких обставин суд не може погодитися з доводами представника відповідача про відсутність вини відповідача у нещасному випадку. Посилання відповідача на те, що орендним підприємством “Шахта ім. Засядько”перераховано позивачу на відшкодування моральної шкоди в сумі 22500 грн., також не є підставою для відмовлення у задоволенні позову, оскільки ця сума є матеріальною допомогою, яка сплачена була всім робітникам, які постраждали в результаті вказаного нещасного випадку, що не звільняє відповідача від обов’язку по відшкодуванню моральної шкоди.

          Таким чином, внаслідок ушкодження здоров’я від шкідливих умов праці на виробництві, ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях, що порушило його нормальні життєві зв”язки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Отже позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

          Однак, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь моральних страждань, конкретні обставини і виходячи з принципу розумності та виваженості, вважає стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 24000 грн. При цьому бере до уваги, що відповідно до п. 3ч.1 ст.268 ЦК України на вказані правовідносини позовна давність не розповсюджується.

          На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10 ,11, 209 ,212-215 ЦПК України, ст.237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_2 до Першого воєнізованого гірничорятувального загону г.Горлівка про відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.

          Стягнути з Першого воєнізованого гірничорятувального загону( 84637 м. Горлівка Донецької області, пр.Леніна,219, ЄДРПОУ 00159456) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 24000 (двадцять чотири тисячі ) грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

                    Суддя О.В. Ференчук