Вирок № 20027663, 19.12.2011, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 1-85/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.12.2011 Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Смик С. І.

секретаряОрловій М.І., Перва О.А., Чорному В.В.

за участі прокурораМенчиця С.Є., Панова В.Є., Несторенка Д.В.,

Байдюка Д.А., Мендюка С.Б.

захисників адвокатів - ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, росіянина, громадянина України, освіта повна загальна середня, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше, згідно із ст. 89 КК України, не судимого, -

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України;

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта базова вища, розлученого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше, згідно із ст. 89 КК України, не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

08.09.2010 р., біля 22.00 год., ОСОБА_11 вступив у злочинну змову із ОСОБА_12, направлену на заволодіння майном ОСОБА_13, згідно з якою ОСОБА_12, керуючи автомобілем «NISSAN PRIMERA», державний номерний знак НОМЕР_1, повинен був зупинити даний автомобіль на червоному сигналі світлофора, розташованого на перехресті вул. Анрі Барбюса вул. Щорса в місті Києві, а ОСОБА_11 під час зупинки автомобіля повинен був вчинити напад на ОСОБА_13, який слідував у даному автомобілі в якості пасажира, і заволодіти його грошовими коштами в сумі 60 000 гривень, які ОСОБА_13 тримав при собі.

09.09.2010 р. о 09.15 год., ОСОБА_11 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12, реалізуючі спільний злочинний умисел, під час зупинки ОСОБА_12 вказаного автомобіля біля будинку № 28-Б по вул. Анрі Барбюса в м. Києві на вказаному перехресті, підбіг до автомобіля, відчинив його дверцята зі сторони сидіння ОСОБА_13 та розпилив у лице останнього газ дратівної дії з метою заволодіння його майном. Під час вказаних дій ОСОБА_11 завдав два удари ногою у груди та ліву руку ОСОБА_13, завдавши останньому тілесних ушкоджень, внаслідок чого послабив опір ОСОБА_13 і заволодів його майном, а саме: сумкою, в якій знаходились візитні картки, кулькова ручка, зошит, калькулятор, що не являють для ОСОБА_13 матеріальної цінності, а також грошові кошти в сумі 60 000 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 при невстановлених слідством обставинах незаконно придбав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, масою в сухому стані 14,90 грама, який в подальшому незаконно зберігав без мети збуту за своїм місцем реєстрації та проживання, за адресою: АДРЕСА_1.

21.09.2010 в ході обшуку місця реєстрації та проживання ОСОБА_11 за вказаною адресою, у шафі в штанах останнього було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, масою в сухому стані 14,90 грама, який ОСОБА_11 незаконно зберігав без мети збуту.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_11 свою вину в інкримінованих йому злочинах за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України, не визнав та показав, що дані злочини він не вчиняв. 09.09.2010 р. о 09 год.15 хв. він знаходився у себе вдома, спав, і нічого з цього приводу не знає. 18.09.2010 р. його заарештували ОСОБА_15 та ще двоє працівників міліції та, коли привезли в Печерське РУГУ МВС України в м. Києві, сказали писати явку з повинною, про те що вчинив пограбування з ОСОБА_12 На наступний день було проведено його впізнання, однак потерпілий його не впізнав, про що було складено протокол в присутності понятих, в якому останні та він розписалися. Де дівся даний протокол йому не відомо. Після зазначеного впізнання його не відпустили та 19.09.2010 року оперативні працівники ОСОБА_15 та інші здійснювали на нього фізичний тиск та били. Про зазначене він повідомляв слідчого. Однак той ніяк не відреагував.

Раніше із індусом ОСОБА_13 він знайомий не був. Із ОСОБА_12 він був знайомий, а також йому було відомо, що ОСОБА_12 працює таксистом і перевозить різних людей. Іноді ОСОБА_12 паркував свій автомобіль на парковці, де він працював по вул. Гетьмана, 6 в м. Києві.

Наркотичний засіб канабіс, який було вилучено у його квартирі в ході обшуку, не належить йому, яким чином даний канабіс опинився у квартирі, він не знає, вживання наркотиків заперечує. Кому належить даний наркотичний засіб, не знає. Вважає, що даний наркотичний засіб був підкинутий працівниками міліції, які безпосередньо проводили обшук у нього у квартирі.

Аналогічні показання ОСОБА_11 давав і під час досудового слідства (т.2, а.с.155-156).

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_12 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 187 КК України, не визнав та показав, що злочин він не вчиняв. З січня 2010 року він почав працювати у ОСОБА_13 водієм. Про те, що він мав намір купувати автомобіль він не знав. Протягом червня серпня 2010 року він неодноразово возив ОСОБА_13 з його друзями по автосалонам та він з усіма радився, яку машину йому придбати. 08.09.2010 року він забрав ОСОБА_13 із дому та привіз в офіс. Через деякий час він разом з ОСОБА_13 поїхали в банк, а після банку в салон «Кий Авто», біля його дому. Після чого він відвіз ОСОБА_13 додому. 09.09.2010 року він привіз ОСОБА_13 на роботу. Через деякий час ОСОБА_13 вийшов з офісу та вони поїхали до нього додому. Маршрут руху йому вказав ОСОБА_13 . На перехресті вул. А.Барбюса та Щорса він зупинився на червоне світло світлофора. В цей час неочікувано відкрилися дверці біля ОСОБА_13, і, як йому здалося, жінка, розпилила струм газу в салон автомобіля. Від цього він втратив свідомість. Отямившись почув крики ОСОБА_13 , щодо документів. Він вийшов з автомобіля та промив очі собі та ОСОБА_13, викликав міліцію. Швидка медична допомога надала допомогу йому та ОСОБА_13. Будь-яких скарг на стан здоровя у ОСОБА_13 не було. Працівники міліції відібрали пояснення та запропонували проїхати в Печерське РУГУ для огляду фотографій. Після огляду фотокарток він відвіз ОСОБА_13 спочатку в офіс, а потім додому. Після цього він возив ОСОБА_13 по службовим справам, будь яких скарг на стан здоровя він від нього не чув.

17.09.2010 року, коли він вийшов з дому та йшов в аптеку, до нього підійшли працівники міліції та силоміць відвезли в Печерське РУГУ. По дорозі на нього наділи кайданки, відібрали гроші та побили. В приміщенні Печерського РУГУ на нього також здійснювали фізичний тиск, били ногами, по голові, спині, підвісили на палку та вимагали підпису паперів у слідчого. Під фізичним тиском він підписав протоколи у слідчого, які не читав, оскільки був без окулярів. Вийшовши з Печерського РУГУ, щоб доїхати додому, він зупинив автомобіль та по дорозі розповів водію про те, що його побили працівники міліції та змусили підписати папери, текст яких він не читав. Водій допоміг йому піднятися додому та залишив свій номер телефону. В подальшому у нього стався гіпертонічний криз, від побиття зявилася грижа та він перебував на амбулаторному лікуванні. За станом здоровя він не міг оскаржити дії працівників міліції, прізвища осіб, які застосовували до нього фізичний тиск, він не памятає. Деякі із працівників міліції, які здійснювали на нього тиск, були допитані в судовому засіданні. В подальшому він усвідомив, що притягується в якості обвинуваченого за злочин, якого він не вчиняв, та у подальшому давав правдиві показання на досудовому слідстві та в судовому засіданні.

Також підсудний пояснив, що він був знайомий із ОСОБА_11, але тісних контактів з ним не підтримував, про те, що він возить потерпілого, ОСОБА_11 не казав, номера мобільного телефону ОСОБА_11 у нього не було.

Допитаний як обвинувачений під час досудового слідства, ОСОБА_12 також заперечував свою участь у вчиненні злочину, який йому інкримінується, та давав аналогічні показання щодо обставин заволодіння грошовими коштами та застосованого до потерпілого насильства (т.2, арк.с.96-97).

Оцінюючи показання підсудних ОСОБА_11 та ОСОБА_12, як під час досудового слідства, так в судовому засіданні, суд вважає, що заперечення змови щодо участі у протиправному заволодінні майном потерпілого ОСОБА_13 є намаганням ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинене, показання підсудних у цій частині спростовуються показаннями допитаних у справі потерпілого, свідків, письмовими доказами, дослідженими і перевіреними в судовому засіданні.

Також суд вважає, що показання підсудного ОСОБА_11, в яких він вказує, що наркотичний засіб канабіс, який було вилучено у його квартирі, не належить йому, яким чином даний канабіс опинився у квартирі та кому належить цей наркотичний засіб, він не знає, вважає, що даний наркотичний засіб був підкинутий працівниками міліції, які безпосередньо проводили обшук у нього у квартирі, спростовані показаннями допитаних в судовому засіданні свідків, іншими дослідженими письмовими доказами.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 показав, що 09.09.2010 року, приблизно о 7.30 год він зустрівся зі своїм водієм ОСОБА_12 та поїхали в офіс компанії , який знаходиться на пров. Лабораторному в м. Києві. Після цього, приблизно о 09.00год. він разом із своїм водієм, ОСОБА_12, поїхали автомобілем останнього до автосалону з метою придбання автомобіля. В той момент, коли ОСОБА_12 зупинив автомобіль «NISSAN PRIMERA» д.н.з. НОМЕР_1 на світлофорі, який знаходиться на перехресті вул. Анрі Барбюса вул. Щорса в м. Києві, до автомобіля підбіг чоловік, який відчинив дверцята автомобіля і відразу почав бризгати газом у салон автомобіля. ОСОБА_12 сидів за кермом, а він на пасажирському сидінні автомобіля та в руках тримав сумку у вигляді портфеля. Незнайомий чоловік, який відкрив двері автомобіля почав виривати у нього з рук сумку, в якій були грошові кошти в сумі 60000 гривень, це частина суми грошових коштів, призначених для купівлі автомобіля в автосалоні. Він не відпускав з рук сумку та намагався її утримати, що позбавило можливості нападнику вирвати її у нього з рук. Після цього нападник почав бити ногою та кулаком у груди та руку, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження і послабив опір. Після цього нападнику вдалося вирвати сумку у нього з рук, з якою він побіг у невідомому напрямку. Він намагався наздогнати нападника, але внаслідок дії газу на очі не зміг його переслідувати і зупинився. Після цього ОСОБА_12 викликав зі свого мобільного телефону працівників міліції. У сумці, крім вказаних грошових коштів знаходилась стопка його візитних карток, його особисті документи, а також калькулятор, які не являють для нього матеріальної цінності. Окрім того потерпілий пояснив, що ОСОБА_12 увесь цей час сидів в машині, не приймаючи ніяких дій та не надаючи допомоги в боротьбі з нападником. Під час нападу він запамятав обличчя нападника та в подальшому під час впізнання побачивши ОСОБА_11 відразу впізнав в ньому чоловіка, який вчинив на нього напад 09.09.2010 року. Потерпілий з певністю заявив, що особа, яка на нього напала, - це підсудний ОСОБА_11 Також потерпілий вказав на те, що його водій ОСОБА_12 знав, що в нього будуть гроші на купівлю автомобіля, оскільки напередодні 08.09.2011 року вони їздили з ним до банку, де він зняв необхідну суму грошей для купівлі автомобіля в розмірі 60000 грн., та він з останнім обговорював майбутню покупку. В цей день вони також заїздили в автосалон, де він вносив попередню плату за автомобіль, та домовилися з ОСОБА_12, що 09.09.2010 року він відвезе його в автосалон для внесення чергового грошового внеску.

Окрім того, потерпілий пояснив, що під час нападу йому були завдані тілесні ушкодження у вигляді перелому фаланги безимяного пальця лівої руки, які у нього сталися від побиття.

Щодо обставин заволодіння майном, дій підсудних потерпілий ОСОБА_13 давав аналогічні показання і під час досудового слідства (т.1, арк.с.70-76), однак щодо обставин нанесення йому тілесних ушкоджень та наслідків у вигляді перелому фаланги безимяного пальця лівої руки повідомив лише в судовому засіданні.

Показання потерпілого в частині обставин проведення упізнання особи, яка заволоділа його майном 09.09.2010 р., повністю спростовують показання підсудного ОСОБА_11 про те, що було проведено впізнання слідчим ОСОБА_20., однак потерпілий не впізнав ОСОБА_11, про що було складено протокол в присутності понятих. Також показання ОСОБА_11 в цій частині спростували допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_15 та ОСОБА_20

Оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_13, суд вважає, що вони обєктивно вказують на обставини, що підлягають доказуванню в даній кримінальній справі, однак показання потерпілого щодо характеру тілесних ушкоджень, ступеню їх тяжкості суперечать іншим дослідженим в судовому засіданні доказам.

В судовому засіданні встановлено, що потерпілий 09.09.2010 р., коли на місце події приїхала швидка допомога, не скаржився медичним працівникам на заподіяння йому тілесних ушкоджень 4 пальця лівої кисті і медична допомога з приводу цієї травми йому не надавалась. Водночас лікарем швидкої медичної допомоги за наслідками огляду потерпілого був встановлений діагноз «хімічний опік конюктиви правого і лівого очного яблука». Вказаний діагноз підтверджено даними карти № 428 від 09.09.2010 р. виїзду медичної допомоги за місцем пригоди (т.2, а.с.42).

Крім того, допитата в судовому засіданні судмедексперт ОСОБА_21, понила, що не виключається виникнення даного тілесного ушкодження у потерпілого у побуті.

Згідно відомостей, що містяться у висновку судово-медичної експертизи № 1831/Е від 08.12.2010 р., на підставі вивчення та аналізу наданої медичної документації на імя ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8, та даних судово-медичного огляду, у останнього мали місце наступні тілесні ушкодження: перелом нігтьової фаланги 4 пальця лівої кисті з ушкодженням сухожилку глибокого згинача, синцем на долонній поверхні середньої та нігтьової фаланг даного пальця, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоровя). Характер та локалізація виявленого тілесного ушкодження свідчать про те, що воно могло утвортися внаслідок дії тупого предмету, індивідуальні властивості якого в ушкодженні не відобразились, за давністю може відповідати вказаному терміну 09.09.2010 р.(т.1, а.с.123-126).

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_21 підтвердила висновок та зазначила, що експертиза проводилася за участю лікаря травматолога. Тілесне ушкодження у потерпілого могло утворитися як внаслідок одного, так і внаслідок декількох дій тупого предмету. Однак оскільки індивідуальні властивості тупого предмету в ушкодженні не відобразилися, а тому зазначити, яким предметом було завдано тілесні ушкодження, не було можливості, про що зазначено у висновку. Перелом у потерпілого відповідає часу вчинення за даними медичної документації та даними медичного огляду потерпілого, у якого було виявлено синець на долонній поверхні середньої та нігтьової фаланг 4 пальця лівої кісті, що може бути наслідком перелому нігтьової фаланги зазначеного пальця.

З висновку судово-медичної експертизи № 1831/Е від 08.12.2010 р. та із показань в судовому засіданні експерта ОСОБА_21, встановлено, що експертиза проводилась по наданій медичній документації.

Згідно Розділу 4 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоровя України від 17.01.1995 р. № 6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.1995 р. за № 255/791, судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості. Згідно п.п.4.9.1 та п.п.4.9.5 вказаних Правил при експертизі тілесних ушкоджень у висновках експертів повинні бути відображені: характер ушкоджень з медичної точки зору (садно, синець, рана, перелом кістки тощо), їх локалізація і властивості; ступінь тяжкості тілесних ушкоджень із зазначенням кваліфікаційної ознаки.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_21 показала, що експертиза проводилася за участю лікаря травматолога, однак із висновку № 1831/Е убачається, що при проведенні експертизи була присутня медсестра ОСОБА_22, відомостей про участь інших фахівців, в тому числі і лікаря-травматолога, даний висновок не містить.

Суд вважає, що при виконанні експертизи експертом не були дотримані вимоги п.2.10 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоровя України від 17.01.1995 р. № 6, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.07.1995 р. за № 254/790, оскільки експерт не звернулась за консультацією до фахівця такої галузі медицини як травматологія, однак саме ушкодження травматологічного характеру, а саме: перелом нігтьової фаланги 4 пальця лівої кисті з ушкодженням сухожилку глибокого згинача, синцем на долонній поверхні середньої та нігтьової фаланги даного пальця, визначені експертом як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості в судово-медичній експертизі № 1831/Е від 08.12.2010 р.

Крім того, при проведенні судово-медичної експертизи експертом ОСОБА_21 також не дотримані вимоги п.п.3.8 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, згідно якого проведення експертизи повинно бути закінчене протягом одного місяця з дня отримання від органів слідства всіх необхідних матеріалів.

З висновку судово-медичної експертизи № 1831/Е від 08.12.2010 р. убачається, що експертиза розпочата 01.11.2010 р., а закінчена 08.12.2010 р., тобто проводилась в строки понад місяць, однак письмового повідомлення слідчому, постановою якого призначалась експертиза, відповідно до вимог п.3.8 Інструкції, експертом не направлялось, причини перевищення експертом встановлених строків не відомі.

Крім того, протокольна частина та підсумки судово-медичної експертизи № 1831/Е від 08.12.2010 р. не містять відомостей щодо критеріїв тривалості розладу здоровя, на підставі яких експерт визначив, що у потерпілого наявні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Відповідно до п.п. 2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоровя України від 17.01.1995 р. № 6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.1995 р. за № 255/791, тривалим належить вважати розлад здоровя строком понад 3 тижні (більш як 21 день). Однак, у медичній документації, що надавалась експерту для проведення дослідження, жодних відомостей про наявність у потерпілого розладу здоровя строком понад 3 тижні (більш як 21 день) немає.

Також суд зазначає, що для проведення експертного дослідження експерту надавався також Акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 5241 від 10.09.2010 р., складений судово-медичним експертом ОСОБА_23 (т.1, а.с.30).

Згідно даного Акту, при судово-медичному обстеженні зі слів потерпілого відомо, що 09.09.2010 р., близько 09 год. 15 хв. невідомий чоловік бризнув з газового балончика в обличчя, ногою вдарив у праве плече, кулаком по голові. При огляді у потерпілого ОСОБА_13 було виявлено: багрово-фіолетовий сінець подовженої форми 4,5х1,5 см на долонній поверхні середньої та нігтьової фаланги 4 пальця лівої руки. Описане ушкодження спричинене тупим предметом (предметами), могло утворитися у вказаний термін та відноситься до легких тілесних ушкоджень (за критерієм розладу здоровя).

Згідно зі ст.75 КПК України висновок експерта для суду не є обовязковим, а враховуючи викладені порушення норм чинного законодавства при проведенні судово-медичних експертиз, на підставі ст.65 КПК України, враховуючи критерії правових ознак доказів, суд вважає, що висновок судово-медичної експертизи № 1831/Е від 08.12.2010 р. не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки фактичні дані, що містяться у висновку експерта, є непридатними для встановлення фактичних обставин щодо наявності чи відсутності у потерпілого ОСОБА_13 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, причинкового звязку між діяннями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та наслідками у вигляді заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому.

Враховуючи викладені порушення норм чинного законодавства при проведенні судово-медичних експертиз, на підставі ст.65 КПК України, враховуючи критерії правових ознак доказів, суд вважає, що висновок судово-медичної експертизи № 1831/Е від 08.12.2010 р. не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки фактичні дані, що містяться у висновку експерта, є непридатними для встановлення фактичних обставин щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_13 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, причинкового звязку між діяннями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та наслідками у вигляді заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13.

Факт відкритого викрадення майна, що належить потерпілому ОСОБА_13, вчинений за попередньою змовою підсудними ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а також факт незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту ОСОБА_11 підтверджується наступними доказами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, підтвердила покази данні нею під час досудового слідства та показала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_11, який проживає разом з нею. Квартира належить 5-ти особам, в тому числі і ОСОБА_11 09.09.2010 року в період часу з 08.00год. до 08.15год. вона бачила брата вдома. 21.09.2010 в її присутності працівники міліції в кількості 4-х осіб та в присутності понятих провели обшук квартири, в результаті чого вилучили речі брата, в тому числі штани, які знаходилися в коридорі в шафі, в яких знайшли наркотики, однак коли їх виявляли вона не бачила, бо знаходилася в кімнаті. Щоб брат вживав наркотики, вона не бачила. Крім цього, працівниками міліції було вилучено предмети одягу ОСОБА_11 та блокнот. Окрім того свідок пояснила, що їй відомо лише один номер мобільного телефону, яким користувався її брат ОСОБА_11 НОМЕР_2, однак вона на нього ніколи не дзвонила. Знає що раніше ОСОБА_11 був засуджений за зберігання наркотичної речовини та перебуває на обліку.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_11, суд вважає, що показання даного свідка вказують на обставини проведення слідчих дій та вилучення предметів, які приєднані до матеріалів кримінальної справи як речові докази, і в цій частині приймаються судом. Також із показань даного свідка убачається, що при проведенні вказаних слідчих дій не було порушень норм кримінально-процесуального закону України працівниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що 21.09.2010 р., приблизно о 18.00 годині, він був запрошений в якості понятого за адресою: АДРЕСА_1 де працівниками міліції було проведено обшук квартири. В ході обшуку було вилучено документи, які саме він зараз не памятає. Це були начеб-то документи на техніку, мобільний телефон та документи на особу, які знайшли в шухляді меблів. Чи був блокнот, в якому знаходилась візитна картка на імя ОСОБА_13, він не памятає. Окрім того, було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет з коноплею, однак він не бачив звідки дістали штани, в яких були наркотики. Жінка та чоловік, мешканці квартири, які були при обшуку сказали, що наркотики не їхні. Також свідок зазначив, що після обшуку було складено протокол, якій він прочитав та підписав. Всі обставини, які зазначені були в протоколі відповідали дійсності. Скарг та заяв під час обшуку не надходило.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 підтвердив покази, данні ним під час досудового слідства з яких вбачається, що 21.09.2010 р., приблизно о 18.00 годині, він був запрошений в якості понятого за адресою: АДРЕСА_1 де працівниками міліції було проведено обшук квартири. В ході обшуку було вилучено речі ОСОБА_11, серед яких був блокнот, в якому знаходилась візитна картка на імя ОСОБА_13, а також було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження із характерним запахом. Скарг та заяв під час обшуку не надходило. Також свідок пояснив, що де саме знайшли блокнот він зараз не пам»ятає. Пакет з наркотиками знайшли в шафі, в коридорі, жінка - мешканка квартири зазначила, що у вказаній шафі знаходяться речі її брата ОСОБА_11. Окрім того свідок пояснив, що наркотики в поліетиленовому пакеті знайшли працівники міліції при ньому.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18, суд вважає, що показання свідків обєктивно вказують на обставини проведення слідчих дій та дотримання вимог кримінально-процесуального законодавства України при проведенні обшуку у квартирі ОСОБА_11, у звязку з чим приймаються судом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 підтримав показання, які давав під час досудового слідства, з яких вбачається, що він працює оперуповноваженим ВКР Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві. 19.09.2010 р. ним у службовому кабінеті було відібрано пояснення від ОСОБА_12, який добровільно зізнався у вчиненні викрадення майна ОСОБА_13. Обставини даного злочину були ним описані у поясненні ОСОБА_12 Під час відібрання пояснення фізичного та психічного впливу на ОСОБА_12 він не здійснював, у кабінеті під час відібрання пояснення у ОСОБА_12, вони перебували удвох. Також свідок зазначив, що під час відібрання пояснень у ОСОБА_12, останній повідомив, що напередодні домовився пограбувати індуса, який буде перевозити гроші в сумі 60000грн. та адресу по якій будуть викрадати гроші, де він повинен зупинитися та де ОСОБА_11 повинен забрати гроші. В поясненні ОСОБА_12 зізнався у вчинені злочину та матеріали були передані в слідчий відділ. Окрім того, свідок пояснив, що явку з повинною ОСОБА_12 писав особисто, ні фізичного, ні психічного тиску на нього при цьому він не здійснював.

Також свідок пояснив, що він був присутній під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_11, який проводився за дорученням слідчого. Під час обшуку було виявлено та вилучено наркотичну речовину та візитну картку потерпілого ОСОБА_13.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що він працює начальником сектору ВКР Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві. 09.09.2010 р., у звязку із вчиненням викрадення майна у ОСОБА_13, ним разом із іншими оперативними працівниками Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві були здійснені оперативно-розшукові заходи, направлені на встановлення особи, яка вчинила даний злочин. В ході проведення заходів, був проведений моніторинг телефонних зєднань, здійснених у час вчинення злочину. На підставі моніторингу були встановлені номери мобільних телефонів ОСОБА_12 та ОСОБА_11, які у час вчинення злочину, перебували на місці злочину. У звязку з цим ОСОБА_12 було затримано та доставлено в Печерське РУГУ МВС України в м. Києві де останній дав свідчення, про те, що він, дізнавшись що у індуса будуть гроші, повідомив про це ОСОБА_11 У ОСОБА_12 було відібрано пояснення про обставини вчинення злочину та справу було передано слідчому. В подальшому було затримано ОСОБА_11 та доставлено до Печерського РУГУ МВС України в м. Києві, де при проведенні впізнання потерпілий впізнав ОСОБА_11, як особу, яка вчинила відносно нього пограбування. Після цього було проведено обшук в квартирі ОСОБА_11, під час якого виявлено та вилучено наркотичні засоби та візитна картка потерпілого. У сестри ОСОБА_11 було відібрано пояснення, в якому вона зазначила, що ОСОБА_11 вживає наркотичні засоби. Фізичного та психічного впливу на ОСОБА_12 та ОСОБА_11 здійснено не було.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_15, суд вважає, що показання свідків обєктивно вказують на обставини проведення слідчих дій та дотримання вимог кримінально-процесуального законодавства України при їх проведенні, у звязку з чим приймаються судом. Також суд приймає показання вказаних свідків щодо добровільної дачі пояснень ОСОБА_12 про вчинення разом із ОСОБА_11 викрадення майна потерпілого, оскільки в цій частині показання вказаних свідків підтверджені іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24, показав, що він знайомий із ОСОБА_11, з яким проживають на одній вулиці. У нього в записаний є один мобільний телефон ОСОБА_11, однак один одному вони ніколи не телефонували. Також свідок пояснив, що повністю підтримує покази, які він давав під час досудового слідства з яких вбачається, що 09.09.2010 о 18.00 годині, ОСОБА_11 йому телефонував на його номер мобільного телефону НОМЕР_3 зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_2. Про що вони розмовляли, він не памятає, але номер НОМЕР_2 був і раніше у ОСОБА_11. Дані покази з його слів були записані слідчим, з ними він погодився та підписав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25, який показав, що на даний час він працює у кафе, яке знаходиться по вул. Виборзькій, 87 в м. Києві. Він знайомий із ОСОБА_11, так як останній відвідував кафе, де він працює. Чи телефонував йому ОСОБА_11 він не памятає, без його відома телефон взяти ніхто не міг, про те, щоб ОСОБА_11 втрачав телефон, не памятає. Окрім того, свідок зазначив, що він підписав протокол допиту в якості свідка, з якого вбачається, що 10.09.2010 р., приблизно о 10 годині, ОСОБА_11 телефонував на його номер мобільного телефону НОМЕР_4 зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_2, але про що вони розмовляли, він не памятає, однак зазначив, що на даний час не може сказати, хто телефонував.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 пояснила, що знає ОСОБА_11 приблизно три роки, протягом 2009 року та до 08.05.2010 року вони підтримували дружні стосунки. Приблизно в вересні-жовтні 2010 року, коли вона їхала на роботу, на зупинці до неї підійшли працівники міліції. На їх вимогу вона повернулася додому, провести обшук вона дозволу не дала та віддала працівникам міліції речі ОСОБА_11, які були у неї, а саме мобільний телефон та вєтровку. Працівниками міліції був складений протокол вилучення, однак копію протоколу їй не дали. Про проведення обшуку вона розповіла сестрі ОСОБА_11 Також свідок пояснила, що в 2008-2009 роках, коли ОСОБА_11 працював на парковці, він постійно губив телефони. Вона знає його номер мобільного телефону, останні цифри якого 55-22, повного номеру вона не памятає. З вказаного номеру телефону ОСОБА_11 їй телефонував до початку липня 2010 року, після цього з вказаного номеру їй телефонував невідомий хлопець, який пропонував познайомитись. Під час досудового слідства її допитував слідчий ОСОБА_33, від нього їй стало відомо про крадіжку з автомобіля. Окрім того свідок зазначила, що про вживання ОСОБА_11 наркотиків їй не відомо, про те що останній був засуджений вона знала, однак не знала, за що саме.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, суд вважає, що даним свідкам невідомі фактичні обставини, що підлягають доказуванню в даній кримінальній справі, однак із показань свідків убачається, що підсудний ОСОБА_11 користувався мобільним телефоном з відповідним номером, і вказані обставини мають значення для встановлення факту змови між підсудними щодо вчинення викрадення майна потерпілого, і в цій частині показання вказаних свідків приймаються судом. Щодо показань свідка ОСОБА_26 про те, що ОСОБА_11 постійно губив мобільний телефон, суд вважає, що дані свідчення не підтверджені іншими дослідженими по справі доказами, а тому не можуть достовірно вказувати на факт відсутності мобільного телефону у ОСОБА_11 09.09.2010 р.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 показав, що знає ОСОБА_12 приблизно 7 років, разом працювали в таксі. Також свідок пояснив, що ОСОБА_12 користувався автомобілем «Ніссан»приблизно 1-1,5 років та останній ставив зазначений автомобіль на автостоянку біля ТЦ «Більшовик». Номер мобільного телефону ОСОБА_28 НОМЕР_5. Про обставини 09.09.2010 року нічого не знає, ОСОБА_28 в цей день не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 показав, що знає ОСОБА_12 приблизно 4-5 років, користувався його послугами в якості таксиста, бачив часто на перетині вулиці Гарматної та бульвару Лепсе. Вважає, що ОСОБА_12 ставив свій автомобіль біля мегамаркету на вул. Виборзькій.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_29, суд вважає, що вказаним свідкам не відомі обставини, що підлягають доказуванню в даній кримінальній справі, однак показання свідків приймаються судом в частині наявності відповідного номеру мобільного телефону у ОСОБА_12 та надання ОСОБА_12 послуг таксиста, що має значення для встановлення фактичних обставин викрадення майна потерпілого за попередньою змовою ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Вина ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні відкритого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_13 за попередньою змовою групою осіб, доведена в судовому засіданні письмовими доказами, а саме відомостями, що містяться:

- у протоколі огляду місця події від 09.09.2010 р. автомобіля „NISSAN PRIMERA”, д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився на узбіччі дороги по вул. Анрі Барбюса в м. Києві, біля будинку № 28-Б, в якому слідував потерпілий ОСОБА_13 разом із ОСОБА_12(т.1, а.с.18-24);

- у протоколі обшуку домоволодіння ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 в результаті якого у вказаній квартирі, у блокноті ОСОБА_11 було виявлено та вилучено візитну картку ОСОБА_13 ( т.1, а.с.51-52);

- у протоколі предявленням особи для впізнання від 07.10.2010 р., згідно якого потерпілий ОСОБА_13 серед предявлених йому осіб упізнав ОСОБА_11 як особу, яка 09.09.2010 р. викрала у нього сумку із грошима в сумі 60 000 гривень (т.1, а.с.195-197);

- у протоколі очної ставки від 08.11.2010 р., проведеною між потерпілим ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_11, в ході якої ОСОБА_13 викрив ОСОБА_11 у вчиненні викрадення його сумки із грошовими коштами в сумі 60 000 гривень (т.1, а.с.211-215);

- у роздруківках телефонних зєднань мобільного оператору „Київстар” на наступні номери мобільних телефонів: НОМЕР_5, НОМЕР_2, НОМЕР_6, якими користувались ОСОБА_12 та ОСОБА_11, а також проведеним аналізом даних роздруківок, згідно з якими абоненти номерів НОМЕР_5 та НОМЕР_2 знаходились 09.09.2010 в районі вчинення злочину (т.1, а.с.221-234; т.2, а.с.6-22);

- у протоколі про приєднання до справи в якості речових доказів: візитної картки „ОСОБА_13”, мобільного телефону NOKIA N-70 із SIM-карткою мобільного оператору DJUICE на номер НОМЕР_6, пластикової картки DJUICE на номер НОМЕР_6, фіскального чеку від 09.09.2010 ДП „Адідас-Україна”, вилучених в ході обшуку домоволодіння ОСОБА_11, а також вилучених під час його особистого обшуку; мобільного телефону NOKIA-2100 із SIM-карткою мобільного оператору DJUICE на номер НОМЕР_5, яким користувався ОСОБА_12 (т.1, а.с.103, 94-96,106-109,112).

- у копіях карток виїзду швидкої медичної допомоги № 428 від 09.09.2010 р., в яких зафіксовано, що ОСОБА_12 та потерпілому ОСОБА_30 Мучхалі було поставлено діагноз хімічний опік конюнктиви правого та лівого глазного яблука (т.2, а.с.40,42);

- у списку номерів мобільних телефонів, який на період 09.12.2010 р. знаходився на автопарковці по вул. Гетьмана, 6 в м. Києві, де проходив стажування ОСОБА_11 Згідно із даним списком, в ньому зазначено, що ОСОБА_11 користувався номером мобільного телефону НОМЕР_2 (т.2, а.с.55).

Вина ОСОБА_11 у вчиненні незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту підтверджується також письмовими доказами, а саме відомостями, що містяться:

- у протоколі про приєднання до справи в якості речових доказів: наркотичного засобу канабіс, сухою вагою 14,90 грама, вилученого в ході обшуку домоволодіння ОСОБА_11.(т.1, а.с.112);

- у висновку судово-хімічною експертизи № 2535х від 13.11.2010, згідно якої надана на дослідження подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс. Маса висушеного канабісу становить 14,71 грама. Згідно із висновком спеціаліста № 4309х від 27.09.2010, маса висушеного канабісу становила 14,90 грама.(т.1, а.с.61-62);

- у протоколі обшуку домоволодіння ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 в результаті якого у вказаній квартирі, в штанах ОСОБА_11, було виявлено та вилучено подрібнену суху речовину рослинного походження, яка є наркотичним засобом канабісом (т.1, а.с.51-52).

Для перевірки показань підсудних щодо застосування до них недозволених методів ведення слідства, в судовому засіданні були допитані як свідки співробітники Печерського РУГУ МВС України у м.Києві та свідок ОСОБА_31

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав, що працює старшим слідчим Печерського РУГУ МВС України в м. Києва. Підсудних ОСОБА_11 та ОСОБА_12 він не знає. Слідчі дії впізнання за участю ОСОБА_11 та за участю громадянина Індії, ОСОБА_13, як і інших слідчих дій за їх участю, він не проводив. Чи проводив будь-які інші слідчі дії по даній кримінальній справі, він не памятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_33 показав, що працює слідчим Печерського РУГУ МВС України в м. Києві та розслідував кримінальну справу відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Усі слідчі дії та заходи, які проводилися по даній кримінальній справі знаходяться в матеріалах справи. Більш детально він на даний час пояснити не може, оскільки пройшов тривалий термін. Також свідок пояснив, що будь-яких заяв від підсудних щодо застосування до них оперативними працівниками фізичного та психічного впливу не надходило. ОСОБА_12 давав зізнавальні покази.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_33, суд вважає, що показання свідків спростовують твердження підсудних про застосування до них фізичного та психічного тиску під час проведення досудового слідства в даній кримінальній справі, у звязку з чим показання вказаних свідків приймаються судом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 пояснив, що в вересні 2010 року він повертався додому на автомобілі та на вулиці Московській, біля міліції побачив сидячого чоловіка, який зупинив його. Він вирішив його підвезти додому на вул. Виборзьку. В дорозі чоловік, а саме ОСОБА_12, розповів, що його побили працівники міліції. Чоловік був дуже в поганому стані, не міг сам піднятися та він йому допоміг дійти в квартиру на другий поверх. У ОСОБА_12, як він вважає, була поламана рука, боліла нога та живіт. Після цього чоловік спитав у нього номер телефону і він йому його дав. Декілька разів чоловік йому дзвонив, а саме на початку року, та приблизно місяць тому та просив дати свідчення, однак він відмовлявся, оскільки не було часу. Зараз, на прохання ОСОБА_12 він погодився дати свідчення. Також свідок зазначив, що не пропонував ОСОБА_12 відвезти його в лікарню та останній також не просив його відвезти в лікарню.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_31, суд вважає, що показання даного свідка не можуть вказувати на факти побиття ОСОБА_12 співробітниками міліції, оскільки сам свідок про це дізнався зі слів самого ОСОБА_12 Крім того, із показань свідка убачається, що ОСОБА_12 не просив відвезти його в лікарню, а також свідок не пропонував підсудному поїхати в лікарню. За таких обставин суд вважає, що показання підсудного ОСОБА_12 про те, що його побили працівники міліції та змусили підписати папери, текст яких він не читав, не відповідають дійсності, і в цій частині не підтверджені показаннями свідка ОСОБА_31

Крім того, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_12 пояснив, що через кілька днів після 17.09.2010 р. він звернувся за медичною допомогою до поліклініки № 1 Соломянського району міста Києва з приводу гіпертонічного кризу, однак про факт побиття його працівниками міліції чи будь-ким іншим не вказував.

Також суд зазначає, що упродовж досудового слідства ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не зверталися зі скаргами до прокурора та до суду з приводу здійснення на них фізичного та психічного тиску під час розслідування даної кримінальної справи, у звязку з чим були відсутні підстави для проведення перевірки даного факту, також в судовому засіданні показання підсудних в цій частині не підтверджені.

На підставі досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів, враховуючи критерії їх належності та допустимості, суд вважає, що дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо викрадення майна потерпілого ОСОБА_13 органами досудового слідства неправильно кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України, оскільки факт застосування насильства, небезпечного для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу, не доведений в судовому засіданні.

Умисні дії ОСОБА_11 які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдав значної шкоди потерпілому, суд кваліфікує за ч.3 ст. 186 КК України.

Дії ОСОБА_11, які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, суд кваліфікує за ч.1 ст. 309 КК України.

Умисні дії ОСОБА_12 які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдав значної шкоди потерпілому, суд кваліфікує за ч.3 ст. 186 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_11 та ОСОБА_12, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, який відноситься до тяжких злочинів, а також тяжкість вчиненого ОСОБА_11 злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, особи підсудних.

Підсудний ОСОБА_11 за місцем відбування покарання характеризується негативно, за місцем проживання позитивно, не працює, не одружений, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочин, пов'язаний з наркотичними засобами. Згідно довідки наркологічної лікарні «Соціотерапія»перебуває на обліку у диспансері з травня 2006 р. з діанозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин.

Підсудний ОСОБА_12 за місцем проживання характеризується позитивно, пенсіонер, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також суд враховує його вік, стан здоровя та те, що на його утриманні знаходиться мати похилого віку інвалід ІІ групи та ступінь його участі у вчиненні злочину.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що помякшують покарання підсудному ОСОБА_11 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудному ОСОБА_11 - судом не встановлено.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що помякшують покарання підсудному ОСОБА_12 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудному ОСОБА_12 - судом не встановлено.

З огляду на наведене суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_11 неможливі без ізоляції його від суспільства та доходить висновку про необхідність обрання йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.186 КК України із застосуванням ст. 70 КК України призначивши покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення.

Суд вважає, що підсудному ОСОБА_12 необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.186 КК України та застосувати ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку та покладенням обовязків, передбачених ст.76 КК України, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та запобігання вчинення нових злочинів, яке можливе без ізоляції його від суспільства.

Скарга захисника ОСОБА_9 на постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 19.09.2010 р., в якій захисник просив скасувати вказану постанову щодо порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_11, заводоленню не підлягає, оскільки в судовому засіданні встановлено та доведено вину підсудних у вчиненні злочину.

Цивільний позов у справі, відповідно до вимог ЦК України та ЦПК України, потерпілим ОСОБА_13 не заявлений як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, що виключає розгляд цивільного позову в даній кримінальній справі, а тому суд вважає за необхідне розяснити потерпілому право звернення з позовними вимогами до підсудних в порядку цивільного судочинства.

.Судові витрати за проведення хімічної експертизи № 2335х від 13.11.2010 року підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_11

Судові витрати за проведення інших експертиз віднести на рахунок держави.

Питання про речові докази вирішити згідно вимог ст.81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно обрати покарання ОСОБА_11 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді чотирьох років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_11 обраховувати з 19.09.2010 року.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_11 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни - утримання під вартою в Київському СІЗО.

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3(три) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_34 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально виконавчої інспекції; повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально - виконавчий інспекції.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили залишити без змін підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути із засудженого ОСОБА_11 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві вартість проведеної хімічної експертизи № 2535х від 13.11.2010 року в сумі 309,60грн. ( Отримувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві ГУДКУ у Київській області р/р 31253272210699 код ЗКПО 25575285, МФО 821018

( послуги експерта, код послуги 1101211110 ).

Вартість проведеної дактилоскопічної експертизи № 490 від 29.09.2010 року в сумі 626,94грн. та вартість хімічної експертизи № 289х від 11.10.2010 року в сумі 1395,36грн. віднести на рахунок держави.

Речові докази по справі, а саме:

-візитна картка «ОСОБА_13», фіксальний чек ДП «Адідас-України»від 09.09.2010, які зберігаються в матеріалах кримінальної справи залишити в матеріалах кримінальної справи (т.1,а.с.103);

- мобільний телефон «Nokia-N70»із SIM- карткою мобільного оператора DJUICE на номер НОМЕР_6, пластикова картка DJUICE на номер НОМЕР_6, які передані на зберігання родичам ОСОБА_11 залишити останнім ( т.1,а.с.105);

- мобільний телефон «Nokia- 2100»із SIM- карткою мобільного оператора DJUICE на номер НОМЕР_5, який переданий на зберігання ОСОБА_12 залишити останньому за належністю. ( т.1,а.с.111);

- наркотичний засіб канабіс, сухою вагою після проведеного експертного дослідження 14,71 грама, який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Печерського РУГУ МВС України в м. Києві - знищити ( т.1,а.с.113).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва, через районний суд, протягом 15 діб з часу проголошення вироку, а засудженим ОСОБА_11 - в той же строк з часу отримання копії вироку.

Суддя С. І. Смик