Рішення № 20024416, 29.11.2011, Любомльський районний суд Волинської області

ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО                                                            Справа № 2/0310/319/11

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Любомль 29 листопада 2011 року

Любомльський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Мосієвича І.В.,

при секретарі           Кузьміній Т.О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

предствника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в м. Любомль за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Перший ОСОБА_4 банк»м.Київ про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення заробітної плати за роботу в надурочний та нічний час у святкові і неробочі, вихідні дні, та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вимогами до відповідача, просить поновити її на роботі на посаді касира відділення № 22 ПАТ «Перший інвестиційний банк» МАПП «Ягодин», стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати у зв»язку з цим 10000 грн. моральної шкоди та стягнути заробітну плату за роботу в надурочний та нічний час у святкові і неробочі, вихідні в розмірі 10270,98 грн., посилаючись на те, що працювала у банку з 8.12.2010 р., була звільнена з посади 10.08.2011 р. на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці та скороченням штату працівників у ПАТ «Перший ОСОБА_4 банк МАПП «Ягодин». При цьому вважає, що мала перевагу перед іншими працівниками, оскільки має відповідну банківську кваліфікацію та тривалий стаж роботи, має на утриманні батька інваліда 2 групи та інших членів сім»ї.          

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник вимоги заяви підтримали, посилаючись на обставини та доводи, викладені в позовній заяві, при цьому перша підтвердила, що була попереджена про наступне звільнення з займаної посади 07 червня 2011 року і їй 01 серпня 2011 року перед звільненням з роботи було запропоновано відповідачем посаду касира відділення №47 ПАТ «Перший ОСОБА_4»м.Одеса Західної дирекції з розвитку та бізнесу, від якої вона відмовилась. Крім того, не заперечує , що їй двічі відповідачем після її звільнення, пропонувалася робота касира в тому ж відділенні де вона працювала на посаду касира, на час відсутності основного працівника.

В судовому засіданні представники відповідача ПАТ “«Перший інвестиційний банк»” ОСОБА_3, позов ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на безпідставність її вимог.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка з 8.12.2010 року, працювала на посаді касира відділення №22 ПАТ «Перший інвестиційний банк»МАПП «Ягодин». На виконання рішення правління ПАТ «Перший інвестиційний банк»протокол №24 від 20 травня 2011 року «Про розгляд питання стосовно скорочення чотирьох посад у відділенні №20 та №22 ПАТ «Перший інвестиційний банк»МАПП «Ягодин»та відповідно наказу В.о. голови правління того ж банку №195-к від 06.06.2011 року «Про скорочення чисельності та штату працівників»було прийнято рішення про скорочення штату працівників відділення №22 на три штатні одиниці, в тому числі і позивачку яку було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади у зв’язку з скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України). Дане рішення було прийнято правлінням банку з метою оптимізації роботи даного відділення й підвищення його продуктивності відповідно до вимог чинного законодавства (службова записка від 19.05.2011 року директора Західної дирекції з розвитку бізнесу ОСОБА_5 голові правління ОСОБА_6О.). Банком позивачка про скорочення штату працівників 7.06.2011 р. була повідомлена В.о. голови правління банку ОСОБА_7 про, що свідчить її особистий підпис у попередженні. Наказом ПАТ “Перший інвестиційний банк ” №274-к від 03.08.2011 р. позивачка з 10.08.2011 року була звільнена з займаної посади у зв’язку з скороченням штату працівників відділення банку №22 згідно п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, підстава: письмове попередження про наступне вивільнення наказ №195-к від 06.06.2011 року.

Беручи до уваги вищевикладене, не заслуговують на увагу доводи та твердження позивача та її представника, що правління банку не мало повноважень щодо затвердження штатного розпису банку, оскільки виконавчим органом АТ, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом що відповідає вимогам ст.58 Закону України «Про акціонерні товариства». Управління поточною діяльністю ПАТ «Перший інвестиційний банк»у відповідності до п.12.1 ст.12 Статуту банку покладено на виконавчий колегіальний орган –Правління банку. А тому з огляду на це, згідно з підпунктом 11, п.12.15, ст.12 Статуту, безпосередньо до компетенції Правління банку відноситься і питання затвердження штатного розпису Банку. При цьому слід, зазначити як вбачається з вищевказаних рішень банку щодо скорочення штату працівників, при прийнятті рішень присутньою була представник трудового колективу банку ОСОБА_8 про що свідчить її особистий підпис на вказаних документах.

          Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, передбачених у п.1 вказаної статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судом не встановлено факту порушення з боку відповідача ПАТ “Перший інвестиційний банк” законних прав позивачки при звільненні її з роботи, оскільки ОСОБА_1 було звільнено у зв’язку з скороченням штату працівників, дійсно, позивачці пропонувалася посада касира відділення № 47 ПАТ «Перший ОСОБА_4» м.Одеса Західної дирекції з розвитку та бізнесу з заробітною платою 2410 грн. на місяць, від якої відмовилася з власних підстав, про що підтвердила в судовому засіданні (а.с.95). Позивачка в день звільнення не перебувала у відпустці та в період тимчасової непрацездатності, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ “Перший інвестиційний банк” про поновлення її на роботі суд знаходить необґрунтованими, оскільки при звільненні позивачки відповідачем було повністю дотримано вимоги ст.49-2 КЗпП України, в тому числі стосовно попередження за два місяці про наступне вивільнення та пропозицію іншої роботи. При цьому як вбачається з матеріалів справи та досліджених доказів позивачка не мала переважного права залишення на роботі, оскільки мала найменший безперервний стаж роботи в ПАТ «Перший інвестиційний банк», що об»єктивно підтверджується витягом з штатного розпису відділення № 22 та наказами про прийняття на роботу та звільнення. Крім того, позивачка крім довідки про склад сім»ї, достовірно ніякими доказами не підтвердила, що на її утриманні знаходиться батько інвалід та інші її родичі які проживають разом із нею (а.с.119). Крім наведеного відповідачем відповідно до вимог ч.4 ст.49-2 КЗпП України, ч.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення»Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року №420, а також на виконання наказу №195-к від 06 червня 2011 року до Оболонського центру зайнятості в м. Києві 08 червня 2011 року було подано звіт про заплановане вивільнення працівників форми №4-ПН (план) в якому було також зазначено прізвище позивачки. 12 серпня 2011 року банком було подано звіт про фактичне вивільнення працівника форми 4-ПН (факт).

Таким чином, твердження позивачки та її представника про її звільнення всупереч вимогами ст.42 КЗпП України тому, що має переваги в залишенні на роботі у зв’язку із утриманням батька - інваліда та інших її родичів, суд до уваги не бере, оскільки про зазначені обставини позивачка не повідомляла відповідачу та жодних документів з цього приводу не надавала, про що позивачка підтвердила в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник не надали жодних доказів будь-якого порушення чинного законодавства при проведенні її звільнення з боку відповідача, а тому суд знаходить безпідставними вимоги позову про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки відсутні підстави для задоволення вимог в частині поновлення її на роботі.

Оскільки, відповідачем звільнення позивачки проведено було законно з дотриманням чинного законодавства, то судом не встановлено факту заподіяння позивачці моральної шкоди діями відповідача щодо її звільнення, тобто з якими вона їх пов»язувала, а тому в задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування 10000 грн. моральної шкоди слід також відмовити.

Разом з тим в судовому засіданні достовірно було встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала в режимі роботи за змінним графіком про те, і з збереженням сорокагодинного робочого тижня, про що не заперечив в судовому засіданні і представник відповідача. Даний факт також об»єктивно підтверджено показами свідка ОСОБА_9, яка на той час працювала керуючого відділення № 20 ПАТ «Перший інвестиційний банк»МАПП «Ягодин»та якій підпорядковувалося в організаційному порядку відділення №22 вказаного банку, крім того, копіями графіків змінної роботи відділення №22 ПАТ «Перший інвестиційний банк»МАПП «Ягодин»за період роботи позивачки.

Як вбачається з п.5.4.1 колективного договору Банку в останньому встановлено 40 годинний робочий тиждень з двома вихідними днями (субота неділя) з початком та закінченням робочого часу з 9.00 до 18.00. год. Для відпочинку і харчування працівникам банку надається перерва тривалістю 60 хвилин, з 13.00 до 14.00 години. Згідно з наказом №235/5-09 від 11 серпня 2009 року для підвищення продуктивності роботи відділень, з метою більш якісного перерозподілу часу та збільшення ефективності роботи, з 11 вересня 2009 року на відділеннях Східної та західної дирекції з розвитку бізнесу було встановлено режим роботи за змінним графіком з дотриманням вимог трудового законодавства, зокрема збереження сорока годинного робочого тижня. В зв»язку з виниклою необхідністю більш зручних умов обслуговування клієнтів на відділенні №22 Пат «Перший інвестиційний банк»МАПП «Ягодин було встановлено цілодобовий режим роботи.

Згідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Беручи до уваги вищенаведене, судом не беруться до уваги твердження представника відповідача, про те, що позивачем не представлено доказів її роботи за змінним графіком, тощо.

Разом з тим суд не бере до уваги поданий позивачем та її представником розрахунок заборгованості по заробітній платі за роботу в надурочний, нічний час, святкові неробочі та вихідні дні з 08.12.2010 року по 10.08.2011 року в розмірі 10270,98 гривень (а.с.144-151), оскільки він не ґрунтується та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Як вбачається з графіків роботи позивачки з 08.12.2010 року по 10.08.2011 року вихідні дні останній надавалися в різні дні тижня, почергово кожній групі працівників згідно графіка роботи. Тобто, вихідні дні вказаним в графіках працівникам надавалися таким, чином щоб працівник мав щотижнево використовувати, як два вихідні дні, що відповідає вимогам ст.67 КЗпП України.

          Згідно ст.69 КЗпП України на підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо –технічних умов або через необхідність безперевного обслуговування населення,тощо, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно графіком змінності.

          Таким чином, беручи до уваги приписи вказаної правової норми, вихідні дні надаються працівникам в різні дні тижня почергово кожній групі згідно графіку змінності.

          Відповідно до вимог ст. 73, 107 КЗпП робота у святкові та неробочі дні за графіком змінності включається в норму робочого часу, крім того оплат праці за роботу у вихідний день провадиться, коли працівник залучається до роботи безпосередньо у вихідний день, котрий визначений йому графіком змінності.

          Згідно ч.1 ст.106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

          Час відпрацьований працівником, понад норму робочого часу, вважається надурочним і оплачується власником або уповноваженим ним органом в подвійному розмірі.

          Згідно ч.1 ст.59 КЗпП України тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

          Відповідно до вимог ч.3 ст.54 КЗпП України нічним вважається час з 10 год. вечора до 06 год. ранку. Згідно зі ст.108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54 КЗпП) оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

          Таким чином, суд беручи до уваги вищенаведені вимоги чинного законодавства, які регулюють вказані правовідносини, дослідженні в судовому засіданні докази та покази свідка, бере до уваги поданий представником відповідача розрахунок доплати за роботу в надурочний, нічний час та роботу у святкові та неробочі дні позивачки ОСОБА_1 з відповідними додатками до вказаного заперечення (а.с.166-171) на заяву останньої про збільшення позовних вимог, оскільки розрахунок представника відповідача на думку суду є належним чином обґрунтованим, і даний розрахунок, належних позивачу виплат проведений відповідно до вимог законів та підзаконних нормативних актів, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивачки підлягає стягненню сума з урахуванням всіх обов»язкових відрахувань за період її роботи з 08.12.2010 року по 10.08.2011 року в розмірі 2559,04 грн., у зв»язку з чим позов ОСОБА_1 до відповідача ПАТ «Перший інвестиційний банк»м.Київ підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.49-2 54, 59, 67, 69, 73, 106, 107, 108, 231-233,237-1 КЗпП України, суд,-

                                                            вирішив:          

Позов ОСОБА_1 задольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Перший ОСОБА_4 банк» м.Київ, Московський проспект, буд. 6, ідентифікаційний код 26410155, в користь ОСОБА_1 2559,04 (дві тисячі п»ятсот п»ятдесят дев»ять) гривень 04 копійки заробітної плати за роботу в надурочний та нічний час у святкові і неробочі та вихідні дні.

Стягнути з ПАТ «Перший ОСОБА_4 банк» м.Київ Московський проспект, буд. 6, ідентифікаційний код 26410155, в користь держави судовий збір у розмірі 188,20 (сто вісімдесят вісім) гривень 20 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Перший ОСОБА_4 банк»м.Київ про поновлення на роботі, стягнення заробітнку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди –відмовити у зв»язку з безпідставністю вимог.

          Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а уразі якщо рішення було постановлено без участі осіб, які його оскаржують, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий : Суддя                               І.В.Мосієвич