Постанова № 20023978, 20.12.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р.Справа № 15/17-3371-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився, повідомлений належним чином.

від відповідача: ОСОБА_1

від третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради

на рішеннягосподарського суду Одеської області від 31 жовтня 2011 року

у справі№15/17-3371-2011

за позовомОдеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 55215,42 грн.

(в судовому засіданні від 13.12.2011р. оголошувалась перерва до 20.12.2011р.)

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада (позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради (3-я особа) про розірвання договору купівлі-продажу № 134 від 29.08.2008 р., укладеного між територіальною громадою Одеської міської ради та відповідачем та стягнення 55215,42 грн. неустойки.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання з боку відповідача умов договору купівлі-продажу № 134 від 29.08.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати за обєкт нерухомого майна, посилаючись на ст. 692 Цивільного кодексу України, п. 1 Постанови КМУ „Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації ” від 17.09.2008 р. № 846, п. 6.2 договору та ст. 651 Цивільного кодексу України. Позивач вважає, що має право вимагати розірвання договору та право на стягнення неустойки з відповідача внаслідок порушення останнім умов вищевказаного договору в розмірі 20 % вартості об'єкта купівлі-продажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31 жовтня 2011 року по справі № 15/17-3371-2011 (суддя Петров В.С.) позовні вимоги задоволені частково: розірвано договір купівлі-продажу № 134 від 29 серпня 2008 року, укладений між територіальною громадою Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, згідно з яким останній були продані нежитлові приміщення цокольного поверху № 511 загальною площею 57 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог ст.ст. 651, 652, 692 ЦК України та положень п.п. 6.2, 7.5 зазначеного договору купівлі-продажу від 29.08.2008р. позивач довів порушення відповідачем договірних зобовязань, які дають право вимагати у судовому порядку розірвання договору.

Відмовляючи в задоволені позовної вимоги про стягнення 55215,42 грн. неустойки, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідальність відповідача за порушення умов договору встановлюється договором купівлі-продажу та нормами ЦК і ГК України, а не Постановою КМУ № 846 від 17.09.2008 р. "Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації", оскільки зазначеною Постановою КМУ передбачена відповідальність за порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного майна».

Не погодившись з вищезазначеним рішенням в частині відмови у стягненні неустойки, 3-я особа звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення частково скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вважає, що рішення суду винесене без повного і всебічного зясування обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд невірно визначив, що Постанова КМУ № 846 від 17.09.2008 р. "Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації" не може застосовуватись до спірних правовідносин щодо визначення та розрахунку розміру неустойки, оскільки згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»передбачено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Також скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що неустойка була нарахована за період, коли вказана вище Постанова КМУ № 846 від 17.09.2008 р. вже вступила в законну силу.

Скаржник також вказує в своїй апеляційній скарзі на порушення відповідачем рішення ОМР №5649-V та рішення №394-VI від 28.02.2011р., відповідно до яких строк виконання зобовязання щодо оплати ФОП ОСОБА_4 за договором від 29.08.2008р. продовжувався до 31.12.2010р. та відповідно до 31.12.2011р.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовував її доводи, просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення від 31.10.2011р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.08.2008р. між Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (представник продавця) в інтересах Одеської міської ради (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений нотаріально посвідчений договір індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді нежилих цокольних приміщень №511, що розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, будинок 30, загальною площею 57,0 кв.м.

Обєкт купівлі-продажу оцінено у розмірі 167 817 грн., податок на додану вартість враховано до вказаної суми та складає 27969,50 грн. згідно з висновками оцінювача про ринкову вартість обєкта незалежної оцінки нежилих цокольних (напівпідвальних) приміщень № 511, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що були виконані субєктом оціночної діяльності ТОВ „Регіональне Бюро оцінок і Експертиз”, затвердженим наказом № 117 від 29.02.2008 р. Начальника Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради. (п. 1.3 договору).

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що покупець зобовязаний внести суму, зазначену в п. 1.3. цього договору у розмірі 167817,00 грн. (валютний еквівалент 34632,15 доларів США за курсом 484,57 грн. до 100 доларів США, встановлений Національним банком України станом на 29.08.2008 р.) за рахунок власних коштів з рахунку покупця № 26207500103802 в Одеській філії ВАТ „VAB Банк”, МФО 328726, на розрахунковий рахунок Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради № 37180025001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код 26302595, протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Згідно пункту 2.2 зазначеного договору, розрахунки за обєкт здійснюються згідно з Положенням „Про застосування валютного еквівалента при розрахунках за обєкти комунальної власності”, затвердженим рішенням Одеської міської ради № 56-XXII від 08.12.1998 р. зі змінами до нього від 09.12.1999 р. Валютний еквівалент вартості обєкта купівлі-продажу АДРЕСА_1, вказаний у п. 2.1. цього договору, використовується з моменту укладення договору купівлі-продажу. Вартість обєкта коригується на день сплати за обєкт з урахуванням курсу гривні до долара США, встановленого Національним Банком України, але на нижче курсу на день продажу.

Передача обєкта купівлі-продажу від продавця до покупця здійснюється у 10-денний термін з моменту перерахування покупцем на рахунок продавця повної вартості за обєкт та оформляється актом приймання-передачі, що підписується сторонами за цим договором (п. 3.1 договору).

Згідно п. 3.2. договору, право власності на обєкт купівлі-продажу переходить до покупця з моменту державної реєстрації права власності на нерухомість. Державна реєстрація здійснюється після повної оплати вартості обєкта купівлі-продажу, зазначеного у п. 1.3. цього договору, штрафних санкцій, що можуть виникнути у звязку з неналежним виконанням зобовязань за цим договором та отримання покупцем акта приймання-передачі.

Як підтверджено матеріалами справи та проти чого не заперечує позивач, ФОП ОСОБА_4 частково та з порушенням встановленого строку оплати здійснила її за обєкт нерухомого майна у розмірі 14250 грн. (еквівалент 1830,97 дол. США згідно з офіційним курсом на момент вчинення платежу).

Згідно умов п. 6.2 договору, якщо протягом встановленого цим договором терміну покупець не сплатить вказану у договорі суму продавець має право розірвати договір. У цьому випадку, покупець відшкодовує збитки, завдані порушенням умов цього договору у розмірі 20 % вартості обєкту, зазначеному у п. 1.3 цього договору.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Одеської міської ради № 5649-V від 14.04.2010 р. було надано згоду на оплату вартості нежитлових приміщень цокольного поверху площею 57 кв.м, розташованих за адресою АДРЕСА_1, за укладеним Одеською міською радою в особі Представництва по управлінню комунальною власністю та ОСОБА_4 договором у термін до 31.12.2010 р. (п. 12 Рішення).

В подальшому, 28.02.2011 р. Одеською міською радою було прийнято рішення № 394-VІ, в п. 10 якого було вирішено надати згоду на оплату вартості нежитлових приміщень цокольного поверху площею 57 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, за укладеним Одеською міською радою в особі Представництва по управлінню комунальною власністю та ОСОБА_4 договором у термін до 31.12.2011 р. шляхом перерахування коштів щомісяця рівними частками.

Укладені та підписані належним чином зміни до договору купівлі-продажу відповідно до вказаного рішення позивача від 14.04.2010 р. в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 р. „Про затвердження виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради” було змінено найменування Представництва на ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради. При цьому, відповідно до Положення про ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 384-VI, ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

У звязку з вищезазначеними обставинами, ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з даним позовом про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки в розмірі 20% від вартості обєкта купівлі-продажу, який судом першої інстанції частково задоволений.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в порушення умов п. 2.1 договору купівлі-продажу, неналежним чином виконала свої договірні зобовязання перед продавцем щодо своєчасної та повної оплати за обєкт нерухомого комунального майна.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно положень частини 2 ст. 651 цього Кодексу передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правильно зробив висновок про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу № 134 від 29 серпня 2008 року, укладений між територіальною громадою Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, з підстав істотного порушення відповідачем його умов.

Як визначено ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відтак, апеляційний суд зазначає, що наявні в матеріалах справи рішення ОМР №5649-V та рішення від 28.02.2011р. №394-VI, відповідно до яких строк виконання зобовязання щодо оплати ФОП ОСОБА_4 за договором від 29.08.2008р. продовжувався до 31.12.2010р. та відповідно до 31.12.2011р., не змінюють права та обовязки сторін за договором купівлі-продажу, оскільки відповідні зміни в цей договір не вносились.

Тому, доводи апелянта про порушення відповідачем вказаних актів органу місцевого самоврядування не можуть бути прийняті до уваги, так як правовідносини між сторонами виникли не на їхній підставі, а на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, де визначені права та обовязки сторін, зокрема щодо строків та розміру оплати. При цьому, вказаними рішеннями позивача зобовязано саме Представництво по управлінню комунальної власності ОМР внести відповідні зміни в договір купівлі-продажу. Порядок внесення змін до договору регулюється вищезазначеною ст. 181 ГК України.

Однак, доказів направлення ФОП ОСОБА_4 будь-яких додаткових угод договору купівлі-продажу щодо зміни цього договору в частині строків та порядку оплати в матеріалах справи відсутні. Відтак, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, вірно виходив з того, що зазначені рішення відповідача є односторонніми актами, які не можуть регулювати спірні саме договірні правовідносини між сторонами, а, приймаючи свої рішення про продовження строку оплати вартості обєкту купівлі-продажу, Одеська міська рада встановила в односторонньому порядку такий строк за відсутності погодження з боку відповідача, оформленого відповідним внесенням змін до договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Щодо доводів скаржника про безпідставну відмову суду в задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки, то судова колегія погоджується з висновками, зробленими в оскаржуваному рішенні та вказує на таке.

Як вбачається з позовної заяви (а.с. 2-5) та письмових поясненнях по справі (а.с. 34-35, 86-88, 95-97, 101-102), предметом та підставою заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки позивач визначив ст. 692 Цивільного кодексу України, п. 1 Постанови КМУ „Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації ” від 17.09.2008 р. № 846, п. 6.2 договору та ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову слід розуміти певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

В п. 6.2 договору зазначено про можливість предявлення вимоги щодо відшкодування збитків, завданих порушенням умов цього договору, у розмірі 20 % вартості об'єкту, зазначеному у п. 1.3 цього договору.

Позивач не просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 20%, як зазначено в п. 6.2 договору, а заявив вимогу про стягнення неустойки на підставі Постанови КМУ „Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації ” від 17.09.2008 р. № 846.

Письмова заява позивача про зміну предмета та підстав позову в матеріалах справи відсутня.

Згідно пункту 1 вказаної Постанови, розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом України "Про приватизацію державного майна" строк коштів за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, становить 20 відсотків ціни, за яку придбано такий об'єкт, включаючи земельну ділянку. Рішення про викуп об'єкта приватизації, включаючи земельну ділянку, або результати конкурсу, аукціону в таких випадках анулюються.

З огляду на вищезазначене, на думку судової колегії, місцевий господарський суд вірно зазначив, що у спірних правовідносинах відповідальність відповідача за порушення умов договору встановлена договором, ЦК і ГК України, тоді як вказана Постанова КМУ передбачає відповідальність за порушення вимог Закону про приватизацію, а не договору про відчуження комунального майна.

Таким чином, доводи апелянта на те, що місцевий господарський суд невірно визначив, що Постанова КМУ № 846 від 17.09.2008 р. "Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації" не може застосовуватись до спірних правовідносин щодо визначення та розрахунку розміру неустойки, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в цій частині, оскільки підстави для нарахування неустойки за порушення договору купівлі-продажу комунального майна і за порушення Закону про приватизацію є по своїй правовій природі різними та не тотожними.

Решта доводів апеляційної скарги не стосуються предмету спору та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні господарського суд Одеської області від 31.10.2011р..

Враховуючи означене, апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, а правові підстави для задоволення вимог про стягнення неустойки у розмірі 55215,42 грн. відсутні.

Таким чином, оскаржуване рішення від 31 жовтня 2011р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суд Одеської області від 31 жовтня 2011р. по справі №15/17-3371-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради без задоволення.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 21.12.2011р..

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді :О.О. Журавльов

М.В. Михайлов