Постанова № 20022399, 06.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2011 № 31/332

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів:

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Отрюха Б.В.

Суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: не зявилися

Від відповідача: ОСОБА_2 юрист

Від третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_3 юрист

Від третьої особи -1 на стороні відповідача: ОСОБА_4 юрист

Від третьої особи - 2 на стороні відповідача: не зявилися

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2011

у справі № 31/332

за позовом Міністерства інфраструктури України

до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державне територіально-галузеве обєднання «Південно-західна залізниця»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Київська міська рада

2) Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва 12.01.2011 позов Міністерства інфраструктури України задоволено частково.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що у складі Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця», яке відноситься до сфери управління позивача, перебуває відокремлений підрозділ локомотивне депо «Дарниця», у господарському віданні та користуванні якого перебувають обєкти нерухомого майна будівля контори бази дизпалива, склад для зберігання інструменту та обладнання, побутове підсобне приміщення, автомобільні ваги, туалет ТСК / Волинський, склад для зберігання масла, цех технічного огляду локомотивів (ТО-2), щитова, насосна для дизпалива. Зазначене майно з моменту його будівництва перебуває у експлуатації депо, відображається на балансі Державного територіально-галузевого обєднання, яке несе всі витрати з утримання такого майна.

У 2008 році позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію за собою права власності на зазначене нерухоме майно, проте відповідач у реєстрації такого права позивачу відмовив у звязку з відсутністю у позивача відповідних правовстановлюючих документів на зазначене майно.

Позивач просив суд визнати право власності держави Україна в особі позивача на зазначене нерухоме майно у звязку з тим, що правовстановлюючі документи на сьогоднішній день є втраченими.

До суду першої інстанції подавалися уточнення до позовної заяви, в якій позивач просив суд визнати право власності держави Україна в особі позивача на обєкти нерухомого майна будівля контори бази дизпалива, склад для зберігання інструменту та обладнання, побутове підсобне приміщення, автомобільні ваги, туалет ТСК/Волинський, склад для зберігання масла, щитова, насосна для дизпалива.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне зясування місцевим судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 було порушено апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду.

04.04.2011 через відділ діловодства від Міністерства транспорту та звязку України надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 31/332 до проведення реорганізації Міністерства, яке відбувається згідно Указу Президента України № 1085/2010 від 10.12.2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», яким постановлено утворити: Міністерство інфраструктури України, Державну автотранспортну службу України, Державну авіаційну службу України, Держану службу звязку України, Державну службу морського та річкового транспорту України, реорганізувавши Міністерство транспорту та звязку України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функції з реалізації державної політики у сфері туризму. Згідно п.5 зазначеного Указу міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 зупинено провадження у справі.

14.11.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Міністерства інфраструктури України про поновлення провадження у справі у звязку з тим, що Указом Президента України від 12.05.2011 № 581/2011 затверджене Положення про Міністерство інфраструктури України, відповідно до якого Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та звязку України.

Ухвалою суду від 15.11.2011 провадження у справі поновлено.

В судове засідання, призначене на 06.12.2011, повноважні представники позивача та третьої особи 2 не зявилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи належне повідомлення представників позивача а третьої особи 2 про час та місце розгляду справи, строк розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу за відсутності представників позивача а третьої особи 2 за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегією встановлено наступне:

20.10.2008 позивач в особі Державного територіально-галузевого обєднання звернувся до відповідача з заявою, якою просив визнати за державою право власності на базу палива станції Київ-Волинський, розташовану за адресою: проспект Відрадний, 109.

18.11.2008 відповідачем листом № 042/13/1-8117 було повідомлено позивача про неможливість оформлення права власності на нерухоме майно з видачею відповідного свідоцтва у звязку з відсутністю пакету правовстановлюючих документів.

12.05.2009 позивач у особі Державного територіально-галузевого обєднання звернувся до відповідача з листом № 1040 щодо поновлення справи з оформлення права власності на зазначене вище нерухоме майно.

21.07.2009 відповідачем було направлено на адресу Державного територіально-галузевого обєднання лист № 042/13/1-6255, яким відповідач повідомляв про відсутність підстав з відновлення справи з оформлення права власності на нерухоме майно у звязку з ненаданням необхідного згідно законодавства України пакету документів для такого оформлення.

Судом першої інстанції визнано право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та звязку України на нерухоме майно, що знаходиться у господарському віданні Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця».

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Пунктами 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Частина 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» містить положення про те, що державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації.

Пунктом 1 статті 167 Цивільного кодексу України визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України не визначено перебування на балансі нерухомого майна як підставу для набуття права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.10.2009 № 1227, вказане положення визначає порядок оформлення права власності та видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Пунктом 4.1 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено, що Головне управління комунальної власності виуонавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на обєкти нежитлового фонду.

Як визначено у п. п. 6, 7, 8.1 вказаного положення для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна (групу об'єктів) до відповідного органу дається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 4 до цього положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформлені БТІ. В разі необхідності орган, який здійснює оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності, може запросити у замовника додаткові документи щодо об'єкта нерухомого майна, або його власника крім тих, що передбачені цим Положенням.

Як стверджує апелянт третя особа звернулася до Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з метою отримання свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна по просп. Відрадний, 109. Відповідачем надана обґрунтована відповідь про необхідність надання додаткових документів.

Пунктом 14 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено, що орган, який здійснює оформлення права власності, відмовляє в прийомі та реєстрації заяви та документів у разі надання неповного комплекту документів.

Позивач стверджує, що спірне майно закріплене за ним на праві господарського відання, проте, жодного розпорядчого документу на підтвердження цього не надав.

Крім того, відсутні будь-які докази існування дозволів на виконання будівельних робіт та актів вводу в експлуатацію. А відповідно до положень статті 331 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Також позивач зазначав, що інвентаризаційна справа є підтвердженням його права власності на спірне майно. Однак для набуття права власності законом передбачена певна процедура. Право власності на нерухоме майно посвідчується відповідним свідоцтвом, виданим у встановленому законом порядку. Інвентаризаційна справа не є правовстановлюючим документом, а тому не можу бути підставою для набуття права власності.

Положеннями статті 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до пункту 7 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності», вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Відповідно до ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно з ч. 5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам.

З огляду на вище зазначене, спростовується правильність винесення рішення Господарським судом міста Києва.

Такої ж думки дотримується Верховний суд України при вирішенні аналогічних справ. До матеріалів справи надані копії постанов Верховного суду України, які відображують практику вирішення таких спорів.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2011 у даній справі підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Київської міської ради задоволенню. Підстав для задоволення позову колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2011 у справі № 31/332 скасувати.

3. В задоволенні позову Міністерства інфраструктури України відмовити повністю.

4. Стягнути з Міністерства інфраструктури України на користь Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київського міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, код 19020407) 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Міністерства інфраструктури України на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) 8500 (вісім тисяч пятсот) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

6. Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 31/332 повернути до Господарського суду міста Києва

Головуючий суддя

Судді