Постанова № 20022343, 23.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2011 № 32/27

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів:

при секретарі Кривошея О.В.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1. дов. від 22.11.2011 року

від відповідача: ОСОБА_2. дов. від 08.10.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Західно-Український

Консорціум”

на рішення Господарського суду м. Києва

від 13.10.2011року

у справі № 32/27 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛС УКРАЇНА”

до Приватного акціонерного товариства “Західно-Український

Консорціум”

про стягнення 104 734,33 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛС УКРАЇНА” до Приватного акціонерного товариства “Західно-Український Консорціум” про стягнення з останнього основного боргу в сумі 101309 грн. 80 коп., трьох процентів річних в сумі 736 грн. 46 коп. та пені в сумі 2688 грн. 07коп. за прострочення виконання грошового зобовязання згідно договору транспортного експедирування № UAC 156 від 01.04.10р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.10.2011р. у справі № 32/27 провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛС УКРАЇНА" до Приватного акціонерного товариства "Західно Український Консорціум" щодо стягнення основного боргу в сумі 38539 грн. 77 коп. - припинено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Західно Український Консорціум", на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛС УКРАЇНА” основний борг в сумі 62 770 грн. 03 коп., пеню в сумі 2688 грн. 07 коп., три процента річних в сумі 736 грн. 46 коп., витрати по державному миту в сумі 1 047 грн. 34 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що свої зобовязання за договором експедитор виконав, а саме надав клієнту послуги з перевезення вантажу. Натомість клієнт не перерахував у повному обсязі на рахунок позивача суму заборгованості за надані послуги. Оскільки після звернення позивача до суду відповідачем було погашено заборгованість перед позивачем в розмірі 38539 грн. 77 коп., то суд першої інстанції в цій частині позовних вимог припинив провадження по справі на підставі п.1-1 статті 80 ГПК України, за відсутність предмету спору. Щодо стягнення з відповідача решти частини основного боргу в сумі 62 770 грн. 03 коп. то позов в цій частині підлягає задоволенню. Оскільки мало місце прострочення відповідачем оплати послуг за договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 736 грн. 46 коп. та пені в сумі 2688 грн. 07 коп. підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2011р. у справі № 32/27.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом першої інстанції було безпідставно відмовлено, та в першому ж судовому засіданні прийнято рішення. Крім цього, апелянт зазначає, що місцезнаходження відповідача є м. Львів, вул. Джерельна, 29 кв. 7, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичних осіб, довідкою ЄДРПОУ, витягом з ЄДРПОУ станом на 05.10.2011 року, а спори, що виникають при виконанні господарських договорів розглядається судом за місцезнаходження відповідача. Проте, суд першої інстанції не перевірив місцезнаходження відповідача, що призвело до порушення судом норм ст. 15 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.11.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2011року у справі № 32/27 скасувати.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги відповідача підтримав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.10р. між закритим акціонерним товариством "Західно-Український консорціум"( правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Західно-Український Консорціум", (зміна найменування відповідно до Додаткової угоди між сторонами від 28.09.10р. №1), далі клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛС Україна"( далі експедитор) було укладено договір транспортного експедирування № UAC 156 від 01.04.10р., далі Договір.

Відповідно до пункту 1.1 Договору предметом Договору є обовязок експедитора від свого імя за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання встановлених Договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу, а також інших послуг, необхідних для постачання вантажу.

Відповідно до вимог підпунктів 2.2 та 2.3 Договору на кожне окреме перевезення оформляється транспортне замовлення, яке є невідємною частиною Договору. Підтвердження факту надання послуг є товарно-транспортна накладна встановленого зразка (ТТН/СMR) з поміткою експедитора. Датою виконання послуг є дата вивантаження автомобіля. Планування перевезення відображене у розділі 3 Договору, який містить строки та обсяги майбутнього перевезення, інформацію про початок перевезення тощо.

З урахуванням прав та обовязків учасників перевезення, вказаних у розділі 4 Договору, пунктом 5. 2 сторони встановлений порядок розрахунків за Договором, а саме клієнт зобовязаний згідно предявленого рахунку повністю сплатити послуги експедитора, а підставою для оплати траспортно експедиційних послуг клієнтом є оригінал рахунку експедитора, який надсилається поштою.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у випадку, якщо направлений експедитором акт наданих послуг протягом 10 днів від дати отримання по пошті, клієнтом не підписаний та не відхилений послуги вважаються наданими належним чином, а акт підписаним. Клієнт узяв обовязки оплатити послуги експедитора в повному обсязі протягом 5 календарних днів від дати отримання оригіналів рахунків, актів наданих послуг, СMR накладної та податкової накладної.

Строк оплати вказаних послуг експедитору складає 5 календарних днів від дати отримання оригіналів документів відповідно з умовами визначених пунктом 5.4 Договору.

Пунктом 6.8 Договору сторонам передбачена пеня за весь період прострочення в розмірі 0,03 %, яка нараховується за перевищення строків сплати рахунків понад строків, вказаних в пункті 5.5 Договору.

Укладений між сторонами Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.10р, з правом автоматичного подовження за відсутністю заяв сторін на його розірвання.

На виконання умов Договору та в рамках замовлень на перевезення №1 від 04.05.11р., №2 від 24.05.11р., №3 від 24.05.11р., №4 від 24.05.11р., №5 від 03.06.11р. позивачем були надані послуги щодо організації перевезення вантажу. Послуги були надані експедитором клієнтові у повному обсязі, про що свідчать відмітка вантажоодержувача в СMR накладних, зокрема №б/н від 25.05.11р.,№б/н від 30.05.11р., №б/н від 30.05.11р., №б/н 03.06.11р., №б/н від 09.06.11р.

Виставлені рахунки, а саме за № 47021105040 від 25.05.11р., № 47021106006 від 03.06.11р., № 47021105047 від 31.05.11р., № 47021105049 від 31.05.11р., № 47021106014 від 09.06.11р. на загальну суму 131309 грн. 80 коп.

Матеріали справи містять акти наданих послуг та виконаних робіт № 7021105040 від 25.05.11р., № 47021106006 від 03.06.11р., № 47021105047 від 31.05.11р., № 47021105049 від 31.05.11р., № 47021106014 від 09.06.11р.

Рахунки та акти виконаних робіт клієнтом були отримані в оригіналі, про що свідчить звіт про відправлення та поштові квитанції.

Позивач зазначає, що під час взаєморозрахунків між сторонами за спірним Договором відповідачем було сплачену суму заборгованості в розмірі 30000 грн. На час звернення з позовом за відповідачем залишилося несплаченими рахунки на загальну суму 101 309 грн. 80 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також, після звернення позивача до суду відповідачем було погашено заборгованість перед позивачем в розмірі 38539 грн. 77 коп., що підтверджується копією банківської виписки.

В решти частини основного боргу в сумі 62 770 грн. 03 коп. позивачем залишено без виконання.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та докази наявні в матеріалах справи, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а справа передачі за територіальною підсудністю до господарського суду Львівської області з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ст. 93 ЦК (у редакції Закону України від 02.12.2010 р. № 2756-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України») місцезнаходженням юридич ної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з яко го проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Місцезнаходження юридичної особи визначається засновниками в установ чих документах та вказується в реквізитах реєстраційної картки на проведен ня державної реєстрації юридичної особи, яка подається реєструючому орга ну під час державної реєстрації (наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 квітня 2007 р. № 54).

Як зазначається у п. 3.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (в редакції рекомендації президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004 р. № 04-5/212 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України та про визнання такими, що втратили чинність, роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України»), відпо відно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, місцезнаходження відповідача ви значається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 54 ГПК позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків

Позивачем в позовній заяві зазначено юридичну адресу відповідача - м. Львів, вул. Джерельна, 29/7.

З свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб, довідки ЄДРПОУ, витягу з ЄДРПОУ станом на 05.10.2011 року вбачається, що місцезнаходження відповідача є м. Львів, вул. Джерельна, 29/7.

Отже, згідно положень Господарського процесуального кодексу України даний спір підлягає вирішенню в господарському суді Львівської області за місцем знаходженням відповідача.

Однак, судом першої інстанції даний факт залишено поза увагою.

Статтею 17 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

У п. 9 Інформаційного листа від 12.03.2009 р. № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» Вищий господарський суд України на запитання, чи потрібне винесення господарським судом ухвали у разі наді слання ним до іншого господарського суду позовної заяви за підсудністю, дав таку відповідь. Згідно з частиною першою статті 17 ГПК, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються гос подарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. За змістом цієї норми надіслання господарським судом іншому господарському суду за підсудністю позовної заяви (позовних матеріалів), в тому числі й не прийнятої судом і щодо якої не порушено провадження у справі, потребує ви несення ухвали про передачу справи.

Справа повинна бути надіслана за підсудністю не пізніше п'яти днів після надходження справи до суду. Такий саме строк встановлено для передачі ма теріалів справи у випадку, коли суд порушив провадження у справі. В таких випадках початок перебігу строку визначений датою винесення ухвали про пе редачу справи за підсудністю.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу (п 6 ч. 3 ст. 104 ГПК України)

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2011 року у справі № 32/27 підлягає скасуванню, а справа передачі за територіальною підсудністю до господарського суду Львівської області.

В п. 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 року № 01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року Вищий господарський суд України на запитання, якщо судом апеляційної інстанції скасовано рішення місцевого господарського суду на підставі пункту 6 або пункту 7 частини другої статті 104 ГПК, то якими мають бути подальші дії суду апеляційної інстанції і зокрема, чи не повинен він надіслати справу для розгляду за підсудністю до відповідного господарського суду?, дав таку відповідь. Згідно з пунктами 6 і 7 частини другої статті 104 ГПК порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

- рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 ГПК;

- рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

У разі скасування рішення місцевого господарського суду з відповідних підстав апеляційна інстанція має повернути матеріали справи до зазначеного господарського суду, а останній, з урахуванням наведеного в постанові апеляційної інстанції, - надіслати ці матеріали за встановленою підсудністю в порядку статті 17 ГПК.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у звязку із задоволенням апеляційної скарги з Позивача на користь Відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 523,67 грн.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Західно-Український Консорціум” на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 року у справі № 32/27 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 року у справі № 32/27 скасувати.

Матеріали справи № 32/27 повернути до Господарського суду міста Києва для направлення матеріалів за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛС УКРАЇНА" ( 04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 8-А. оф.303, р/р 26004300049435 в відділенні №1111 ПАТ "Банк Форум " м. Київ, МФО 322948, ід. код 35625192) на користь Приватного акціонерного товариства "Західно Український Консорціум" (01033, м. Львів, вул. Джерельна, 29 кв. 7, код ЄДРПОУ 30583551) 523,67 грн. держаного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді