Рішення № 20020937, 12.09.2011, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-1217/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2011 року                                                                                 м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гречко Ю.В.

при секретарі – Борисовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матуріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 16 травня 2011 року приблизно о 13-00 годин в кабінеті англійської мови середньої школи №7, розташованої в м.Синельникове по вул.В.Інтернаціоналістів, малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, пошкодив мобільний телефон марки «Нокіа 5503», належний синові позивачки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вартість мобільного телефону складає 2012,00 грн. Вказаний телефон позивачка придбала сину, у зв’язку з чим їй завдана матеріальна шкоду у вищезазначеному розмірі. Крім того, позивачці та синові завдано моральних страждань, які виразилися у душевних стражданнях, котрі позивачка зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо члена її сім’ї, тобто сина, душевних страждань, які вона зазнала у зв’язку з пошкодженням мобільного телефону, порушенні нормальних відносин родини, негативних емоціях, котрі позивачка та її син відчувають на даний час. Все це негативно впливає на стан здоров’я, тому оцінює моральну шкоду в розмірі 1700,00 грн. Просить суд стягнути з матері малолітнього ОСОБА_3 – вар акута ОСОБА_5 завдану матеріальну шкоду в розмірі 2012,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 1700,00 грн., а також стягнути з відповідачки судові витрати по справі.

Відповідачка надала заперечення проти позову, де зазначила, що позивачем не надано доказів необережного пошкодження мобільного телефону ОСОБА_3. Дослідчою перевіркою встановлено, що малолітній ОСОБА_3 перекинув куртку малолітнього ОСОБА_4 зі свого місця на місце ОСОБА_4 і про те, що в кармані куртки знаходився мобільний телефон він не знав, не міг та не повинен був знати, у зв’язку з чим ні умислу, ні обережності в діях ОСОБА_3 не було. Доказів, що саме ОСОБА_3 пошкодив належний ОСОБА_4 мобільний телефон немає, оскільки телефон міг бути пошкоджений пізніше і навмисно. Вважає, що мобільний телефон «Нокіа» неможливо вронити таким чином, щоб пошкодилася плата. Пошкодження було виявлені через декілька часів після інциденту. Вважає, що акт експертизи від 26 травня 2011 року не може бути прийнятий як доказ, оскільки приватний підприємець ОСОБА_6 не має ліцензії на проведення судових експертиз. В експертизі також не вказано, чи відповідає характер пошкоджень телефону тим обставинам, при яких телефон був пошкоджений, яка була вартість телефону на час пошкодження, тобто після спливу семи місяців експлуатації та інше. Позивачем не надано доказів наявності причинного зв’язку між пошкодженням телефону та протиправними діями ОСОБА_3, не надано доказів вини ОСОБА_3 Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просить їх задовольнити. Також зазначив, що заперечення проти позову є необґрунтованими, вина ОСОБА_3 в необережному пошкодженні телефону встановлена під час дослідчої перевірки, про що зазначено у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 26 травня 2011 року. Дана постанова оскаржена не була та є чинною. Висновком спеціаліста ОСОБА_6 встановлена вартість телефону та неможливість використання пошкодженого телефону. Спеціаліст є приватним підприємцем з ремонту мобільної техніки, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку. У разі незгоди з цим висновком, відповідачка повинна довести його необґрунтованість, у зв’язку з чим має право заявити клопотання про призначення відповідної експертизи. Належним відповідачем по даній справі є саме мати малолітнього ОСОБА_3, оскільки згідно наказу Міністерства Охорони Здоров’я від 24 травня 2007 року «Про використання мобільних телефонів під час навчального процесу» навчальний заклад за збереження мобільних телефонів не несе, тому у даному випадку вимоги ч.2 ст.1178 ЦК України не застосовуються.

Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала письмові заперечення проти позову і просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Також зазначила, що у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи факт вина ОСОБА_3 не встановлена і в порушенні кримінальної справи було відмовлено саме у зв’язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ст..196 КК України. З відповідною заявою позивачка звернулася пізніше, тому можливо телефон був пошкоджений при інших обставинах. Також вважає, що зроблений ПП ОСОБА_6 висновок не є експертизою, тому позивачка повинна заявити клопотання про призначення відповідної експертизи.

Таким чином, суд, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Зі змісту ч.1 ст.1166 ЦК України випливає, що особа, яка завдала шкоди майну фізичної або юридичної особи, повинна відшкодувати вказану шкоду у повному обсязі.

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 26 травня 2011 року вбачається, що під час дослідчої перевірки заяви ОСОБА_1 про прийняття відповідних заходів до ОСОБА_3, який пошкодив належний її синові мобільний телефон, органом дізнання було встановлено, що 16 травня 2011 року приблизно о 13-00 годин в кабінеті англійської мови середньої школи №7, розташованої в м.Синельникове по вул.В.Інтернаціоналістів, малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, взяв висячий на стільці піджак ОСОБА_4 та кинув його, внаслідок чого необережно пошкодив мобільний телефон «Нокіа 5530», який знаходився у піджаку останнього. Зазначена постанова є чинною та не була оскаржена у встановленому законом порядку, тобто викладені у ній обставини були визнані сторонами, у зв’язку з чим суд вважає ці обставини доведеними у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України.

Отже, неправомірні дії ОСОБА_3, що виразилися в необережному пошкодженні належного ОСОБА_4 мобільного телефону встановлені і вважаються доведеними в судовому засіданні, у зв’язку з чим посилання відповідачки та її представника не недоведеність вини ОСОБА_3 в пошкодженні мобільного телефону є необґрунтованими.

В підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди позивачка надала суду висновок спеціаліста, згідно якого оціночна вартість мобільного телефону «Нокіа 5530» складає 2012,00 грн., в ході огляду пошкодженого мобільного телефону «Нокіа 5530», належного ОСОБА_9, встановлено, що внаслідок удару пошкоджений LCD, корпус та плата, у зв’язку з чим подальша експлуатація телефону неможлива. Гарантія на телефон не розповсюджується, оскільки апарат був пошкоджений внаслідок удару.

У відповідності до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вищезазначений висновок складений ОСОБА_6, який є приватним підприємцем і який займається підприємницькою діяльністю у сфері ремонту мобільної техніки, що вбачається з копії свідоцтва про сплату єдиного податку, тому суд не знаходить підстав для неврахування його висновку стосовноо неможливості подальшої експлуатації пошкодженого мобільного телефону та його оціночної вартості, у зв’язку з чим, вважає доводи відповідачки на неможливість вказаного висновку використати в якості доказу у справі є необґрунтованими.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, у разі незгоди відповідачки та її представника з вказаним висновком, вони повинні довести суду обґрунтованість своїх заперечень і у даному випадку мали можливість заявити клопотання про призначення експертизи, чого зроблено не було.

Таким чином, суд вважає доведеними як факт пошкодження належного ОСОБА_4 мобільного телефону винними необережними діями ОСОБА_3, так і розмір завданої шкоди внаслідок цих дій.

З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 вбачається, що відповідачка по справі ОСОБА_2 є його матір’ю, а сам ОСОБА_3 є малолітньою особою, оскільки на час розгляду справи не досяг чотирнадцятирічного віку.

У відповідності до ч.1 ст.1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікунами чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення та нагляду за малолітньою особою.

Оскільки ОСОБА_3 є малолітнім, а ОСОБА_2 є його матір’ю, то відповідно саме вона повинна відшкодувати шкоду, завдану її малолітнім сином внаслідок необережної поведінки. Будь-яких доказів щодо того, що завдана малолітнім ОСОБА_3 шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення відповідачки від здійснення та нагляду за малолітнім, відповідачка не надала, тому заявлена у позовній заяві матеріальна шкода підлягає стягненню саме з неї.

Вимоги ч.2 ст.1178 ЦК України щодо відповідальності навчального закладу за завдану малолітньою особою шкоду під час її перебування під наглядом цього закладу у даному випадку не застосовуються, оскільки згідно Наказу Міністерства Охорони Здоров’я від 24 травня 2007 року «Про використання мобільних телефонів під час навчального процесу» навчальний заклад не несе відповідальності за збереження мобільних телефонів, тому позиція представника позивачки з цього приводу є слушною.

Враховуючи, що ОСОБА_4 також є малолітньою особою і вищезазначений мобільний телефон був придбаний його матір’ю, то відповідно саме позивачка зазнала втрат у зв’язку з пошкодженням мобільного телефону і саме вона мусить зробити певні витрати для відновлення порушеного права, тобто для придбання нового мобільного телефону.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивачки матеріальної шкоди в розмірі 2012,00 грн. є доведеними і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки на користь позивачки моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Так, у відповідності до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Визначаючи розмір завданої позивачці моральної шкоди та керуючись ч.3 ст.23 ЦК України, суд, враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачки, що виразилося у хвилюваннях внаслідок протиправної поведінки стосовно її сина, необхідності витрачання часу на подання скарг, понесення позивачкою певних витрат, ступень вини малолітнього ОСОБА_3, та приходить до висновку, що зазначений позивачкою розмір моральної шкоди 1700,00 грн. є завищеним і вважає за необхідне стягнути з відповідачки завдану позивачці моральну шкоду в розмірі 500,00 грн.

Таким чином, суд вважає наявність фактів, якими позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги, встановленою частково.

Понесені позивачкою судові витрати по справі стягненню з відповідачки у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог згідно ч.1 ст.88 ЦПК України. Також суд бере до уваги те, що при поданні позовної заяви до суду позивачкою не було сплачене державне мито за моральну шкоду у розмірі 08,50 грн., тому у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог в частині моральної шкоди, недоплачений розмір державного мита повинен бути стягнений з позивачки на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 23, ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1178 ЦК України, Наказом Міністерства Охорони Здоров’я «Про використання мобільних телефонів під час навчального процесу» від 24 травня 2007 року, ст.ст.10, ч.1 ст.57, 60, 61, 88, 209, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану пошкодженням мобільного телефону, в розмірі 2012 (двох тисяч дванадцяти) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану пошкодженням мобільного телефону, в розмірі 500 (п’ятисот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по справі в розмірі 134 (ста тридцяти чотирьох) грн. 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь УДК у м.Синельникове ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ОКПО: 23929833, р/р: 31410537700034, банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО банку: 805012, КБКД: 22090100, державне мито в розмірі 06 (шести) грн. 00 коп.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання – після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя: ОСОБА_10