Постанова № 20020456, 23.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2011 № 21/126-09

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів:

при секретарі Кулачок О. А.

за участю представників:

від прокуратури:Безкоровайний Б. О. прокурор відділу прокуратури за посвідченням № 113 від 26.07.2011 року

від позивача: не зявились

від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргуФізичної особи підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Київської області від 20.07.2011 року

у справі № 21/126-09 (суддя Ярема В. А.)

за позовомПрокурора Сквирського району Київської області в інтересах держави в особіСквирської міської ради

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

провизнання добудови самочинною та зобовязання її знести

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання добудови на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м. Сквира, самочинним будівництвом та зобовязання відповідача знести самочинно зведену добудову.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.07.2011 року, повний текст якого підписаний 25.07.2011 року, у справі № 21/126-09 позов задоволено частково, відповідача зобовязано знести самочинно зведену добудову до металевого торгівельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується той факт, що самочинне будівництво, проведене відповідачем, порушує правила містобудування, в той час як відсутність належним чином затвердженої проектної документації з будівництва цегляної добудови, унеможливлює приведення перебудови металевого павільйону, який розташований по АДРЕСА_1, у відповідність із вимогами законодавства.

Відмова в задоволенні позову в частині визнання добудови на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м. Сквира самочинним будівництвом ґрунтується на тому, що зазначена вимога не відповідає встановленим діючим законодавством України способам захисту прав.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 20.07.2011 року у справі № 21/126-09.

Під час розгляду справи відповідач зазначив, що оспорюване рішення він просить скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобовязання відповідача знести самочинно зведену добудову та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вказаних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги, що Експертним висновком спеціаліста Київського національного університету будівництва і архітектури від 12.07.2011 року встановлено, що:

- спірна будівля за технічним станом відповідає вимогам, викладеним в Державних будівельних нормах, має завершений вигляд, забезпечена необхідними інженерними комунікаціями і придатна для експлуатації за призначенням як торговельний заклад після проведення необхідних підготовчих робіт по установці технологічного устаткування та прибирання території;

- дозвіл на введення в експлуатацію торговельного закладу магазину по роздрібній торгівлі товарами широкого вжитку на спірній земельній ділянці за умови виконання зазначених вище підготовчих робіт може бути надано.

Також, відповідач зазначив, що на підставі зазначеної експертизи він звернувся до Білоцерківської інспекції державно архітектурно будівельного контролю з приводу видачі сертифікату відповідності проектній документації державно будівельним нормам, стандартам і правилам закінченого спірної будівлі і на даний час зазначена заява знаходиться на розгляді даної інспекції, з огляду на що спірне рішення суду в частині задоволення позовних вимог про зобовязання знести спірну будівлю є передчасним.

Ухвалою від 31.10.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

23.11.2011 року до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представників позивача. В зазначеній заяві позивач зазначив, що з апеляційними вимогами ознайомлений та заперечує проти скасування оспорюваного рішення.

Під час розгляду скарги представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник прокуратури проти її задоволення заперечив та просили спірне рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Як слідує з матеріалів справи, прокуратурою Сквирського району Київської області проведено перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства на території м. Сквира, під час якої встановлено, що відповідач на власній присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_1, без розробки, погодження та затвердження проекту існуючої на земельній ділянці будівлі, без отримання вихідних даних на проектування, без погодження проектної документації відділом архітектури та містобудування, без її затвердження, без дозволу на виконання будівельних робіт інспекції ДАБК в Сквирському районі, провів реконструкцію металевого павільйону з розширенням в цегляну одноповерхову будівлю магазин «Меркурій».

З огляду на вказані обставини, прокурор звернувся з позовом про визнання вказаної добудови самочинним будівництвом та зобовязання відповідача її знести.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині зобовязання відповідача знести самочинно зведену добудову до металевого торгівельного павільйону, з чим колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Сквирської міської ради № 93 від 24.10.1996 року «Про розгляд заяви громадян» (т. 1 а.с. 94) відповідачу надано дозвіл на відкриття торгової точки по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Сквирської міської ради №107 від 24.10.1996 року «Про дозвіл на установку торгового павільйону в м. Сквира» (т. 1 а.с. 96) відповідачу надано дозвіл на встановлення тимчасових металевих павільйонів по АДРЕСА_1 розміром 3,5х7,0м.

Рішенням виконавчого комітету Сквирської міської ради №133 від 27.09.1999 року «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадян» (т. 1 а.с. 95) відповідачу передано у безоплатну приватну власність земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1, для ведення особистого підсобного господарства, обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, та видано державний акт на право власності Р2 №395459 від 17.04.2003 року.

В липні 2007 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю проведено перевірку дотримання відповідачем вимог містобудівного законодавства, в результаті якої встановлено, що відповідач протягом червня-липня 2007 року на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м. Сквира самовільно прибудував до існуючого торгівельного закладу (магазин «Меркурій») розміром 9,0х3,0м цегляне приміщення для зберігання товарів та побутових потреб розмірами 11,8х4,85м, та прибудував цегляну веранду розмірами 2,8х3,0м без отримання відповідних дозволів, чим порушив ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій».

За результатами вказаної перевірки складено Протокол про самовільне будівництво № 6 від 11.07.2007 року (т. 1 а.с. 20), на підставі якого 12.07.2007 року Відділом містобудування, архітектури та житлово комунального господарства Інспекції державного архітектурно будівельного контролю Сквирської районної державної адміністрації винесено постанову №6 (т. 1 а. с. 22), якою на відповідача, у відповідності до Закону України «Про основи містобудування» та ст. 97 Кодексу України про адміністративні порушення, накладено штраф в сумі 102 грн.

Зазначений штраф відповідачем сплачено в повному обсязі, що сторонами не заперечується.

В той же час 11.07.2007 року за результатами вищезгаданої перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, винесено припис №6 (т.1 а.с. 23), яким відповідачу запропоновано негайно припинити експлуатацію самовільно зведеної будівлі магазину до часу, коли питання існування даної будівлі буде вирішено згідно чинного законодавства.

24.09.2007 року. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю проведено повторну перевірку дотримання відповідачем вимог Законів України «Про основу містобудування» та «Про планування і забудову територій», якою встановлені аналогічні порушення, що і під час перевірки 11.07.2007 року.

За результатами вказаної перевірки складено протокол про самовільне будівництво №11 від 24.09.2007 (т.1 а.с.24), на підставі якого 24.09.2007 Відділом містобудування, архітектури та житловокомунального господарства Інспекції державного архітектурнобудівельного контролю Сквирської районної державної адміністрації винесено постанову №12 (т.1 а.с.25), якою на відповідача у відповідності до Закону України «Про основи містобудування» та ст. 97 Кодексу України про адміністративні порушення накладено штраф в сумі 170 грн.

Зазначений штраф відповідачем сплачено в повному обсязі, що сторонами не заперечується.

15.10.2007 року Державною автомобільною інспекцією винесено припис №12 (т. 1 а.с. 26), відповідно до якого у зв'язку з проведенням відповідачем без погодження з Державтоінспекцією реконструкції торгівельного павільйону «Меркурій», внаслідок чого збільшилась площа названого павільйону, заборонено відповідачу здійснювати торгівельну діяльність, а також зобовязано останнього розробити відповідну документацію на реконструкцію зазначеного павільйону.

Вказаними вище приписами № 6 та № 11 у якості заходів щодо усунення зазначених порушень Інспекцією вказано на необхідність відповідачу припинити будівництво до отримання дозвільної документації у встановленому чинним законодавством порядку, а також звернено увагу останнього на необхідність змінити цільове призначення земельної ділянки.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що станом на дату розгляду справи в суді відповідачем дозвільну документацію не отримано та не змінено цільове призначення земельної ділянки

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що на усунення порушень законодавства відповідач вчиняє дії щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та отримання дозволу на введення в експлуатацію спірної будівлі.

Так, з наявної в матеріалах справи копії постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2009 року у справі № 2-а-677 2009 за позовом ОСОБА_3 до Сквирської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про оскарження дій субєкта владних повноважень слідує, що пунктами 2, 3, 4 рішення Сквирської міської ради № 267-15-5 від 11.10.2007 року «Про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2» по АДРЕСА_1, цільове призначення якої змінюється» та рішенням Сквирської міської ради № 625-25-5 від 01.10.2008 року «Про розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка перебуває у власності ОСОБА_2, відповідачу було надано дозвіл на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки. Проте зазначеною постановою суду вказані вище рішення визнано не чинними.

В подальшому, за заявою відповідача рішенням Сквирської міської ради від 22.10.2009 року №984-34-V «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 по АДРЕСА_1», відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Рішенням Сквирської міської ради від 10.12.2009 року №100-36-V «Про розгляд протесту прокурора на рішення Сквирської міської ради від 22.10.2009 року №984-34-V «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 по АДРЕСА_1» протест прокурора відхилено.

Крім того, як слідує з доданої відповідачем до апеляційної скарги копії Експертного висновку спеціаліста Київського національного університету будівництва і архітектури від 12.07.2011 року, зазначеним висновком встановлено, що:

- спірна будівля за технічним станом відповідає вимогам, викладеним в Державних будівельних нормах, має завершений вигляд, забезпечена необхідними інженерними комунікаціями і придатна для експлуатації за призначенням як торговельний заклад після проведення необхідних підготовчих робіт по установці технологічного устаткування та прибирання території;

- дозвіл на введення в експлуатацію торговельного закладу магазину по роздрібній торгівлі товарами широкого вжитку на спірній земельній ділянці за умови виконання зазначених вище підготовчих робіт може бути надано.

Колегією суддів зазначений доказ долучений до справи, оскільки, як слідує з матеріалів справи, відповідач через перебування на лікарняному не міг бути присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції 20.07.2011, де і було винесено рішення по даній справі, та звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи (т. 1 а.с. 191-192), а отже, був позбавлений можливості надати вказаний доказ до суду першої інстанції.

Також, відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що на підставі вищезгаданого Експертного висновку від 12.07.2011 він звернувся до Білоцерківської інспекції державно архітектурно будівельного контролю з приводу видачі сертифікату відповідності проектній документації державно будівельним нормам, стандартам і правилам закінченого спірної будівлі і на даний час зазначена заява знаходиться на розгляді даної інспекції.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч. 5 цієї статті Кодексу на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Розділом 3.2 Листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 року «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами» зокрема встановлено, що для правильного вирішення категорії спорів, що виникають у зв'язку з будівництвом на спірній земельній ділянці об'єкта нерухомості, судам слід з'ясовувати: хто є власником земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт; чи надано власником земельної ділянки письмовий дозвіл на будівництво об'єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці; чи дотримано порядок будівництва спірних об'єктів нерухомості, зокрема, чи наявна дозвільна документація на будівництво цих об'єктів; чи здавались об'єкти нерухомості в експлуатацію.

Тобто, відсутність лише одного дозвільного документа у сфері будівництва - дозволу на виконання будівельних робіт не є достатньою підставою для прийняття такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, власником земельної ділянки, де знаходиться спірна будівля, є відповідач, дозвіл на встановлення металевого павільйону, до якого прибудовано спірні цегляні прибудови, відповідач має, відповідність споруди вимогам будівельних норм і правил, а також можливість надання дозволу на введення її в експлуатацію підтверджені відповідним експертним висновком.

Крім того, як було встановлено вище, відповідач вживає всіх залежних від нього дій для усунення порушень чинного законодавства, допущених під час зведення спірної добудови.

За таких обставин, враховуючи, що чинним законодавством передбачене право забудовника на узаконення самочинного будівництва шляхом оформлення відповідних дозвільних документів та проектної документації на будівництво, усунення допущених порушень будівельних норм і правил під час будівництва об'єкта, виконання інших вимог, встановлених чинним законодавством (сплата штрафних санкцій тощо), колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині зобовязання відповідача знести самочинно зведену добудову до металевого торгівельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, в задоволенні вказаних вимог відмовляється.

В той же час, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволення позовних вимог про визнання спірної будівлі самочинним будівництвом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки рим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, вищенаведеними приписами законодавства не передбачено такого способу захисту прав, як визнання обєкту будівництва самочинним, з огляду на що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання добудови на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м. Сквира. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне зясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення господарського суду Київської області від 20.07.2011 року у справі № 21/126-09 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобовязання відповідача знести самочинно зведену добудову до металевого торгівельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в задоволенні вказаних вимог відмовляється, в решті рішення суду першої інстанції залишається без змін.

За таких обставин, апеляційна Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача;

- при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 49 ГПК України встановлено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

З огляду на вказані положення закону, судові витрати за подачу позову покладаються на позивача, судові витрати відповідача за подачу апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

В той же час, як слідує з матеріалів справи, відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою сплачено державне мито в сумі 110 грн., в той час як Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, який діяв на дату звернення з апеляційною скаргою, встановлені ставки державного мита в таких розмірах:

- із позовних заяв, що подаються до господарських судів, із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (підпункт “а”, “г” пункту 2 зазначеної статті).

Враховуючи вказані обставини, при зверненні із даною апеляційною скаргою відповідач мав сплатити 42,50 грн.

За таких обставин державне мито в сумі 67,50 грн. (110-42,5) підлягає поверненню відповідачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Київської області від 20.07.2011 року у справі № 21/126-09 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 20.07.2011 року у справі № 21/126-09 змінити.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Свирської містької ради (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Богачевського, 28, ідентифікаційний код 04054961) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп.

5. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 67 (шістдесят сім) грн. 50 коп. перераховане квитанцією №104 від 21.10.2011 року оригінал якої міститься в матеріалах справи.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області .

7. Повернути до господарського суду Київської області матеріали справи № 21/126-09.

Головуючий суддя

Судді