Рішення № 20019996, 13.12.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 рокуСправа № 18/5026/2296/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представники за довіреностями,

від відповідача ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

від третіх осіб:

від виконавчого комітету Черкаської міської ради - ОСОБА_3 представник за довіреністю;

від департаменту бюджетної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради - ОСОБА_3 представник за довіреністю;

від Черкаської міської ради - ОСОБА_3 представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства “Одеська залізниця”, м. Одеса

до департаменту житлово комунального комплексу виконавчого

комітету Черкаської міської ради, м. Черкаси

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1.виконавчого комітету Черкаської міської ради, м. Черкаси

2.департаменту бюджетної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради, м. Черкаси

3.Черкаської міської ради, м. Черкаси

про спонукання до укладення договору,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося державне підприємство “Одеська залізниця” до департаменту житлово комунального комплексу виконавчого комітету Черкаської міської ради про зобовязання відповідача укласти з позивачем договір про порядок компенсації за надані соціальні послуги по перевезенню окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом (з урахуванням уточнення позовних вимог від 31 жовтня 2011 року за № ДНЮ-28/280).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 жовтня 2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01 листопада 2011 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01 листопада 2011 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет Черкаської міської ради, департамент бюджетної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради, Черкаську міську раду та було відкладено розгляд справи на 17 листопада 2011 року.

Справа розглядається після відкладення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 01 листопада 2011 року за №158 та зазначав, що позивачем не надано доказів правомірності звернення з позовом саме до департаменту житлово комунального комплексу виконавчого комітету Черкаської міської ради та не доведено, що розбіжності при укладенні договору виникли на підставі правового акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування; законом чи домовленістю сторін встановлений випадок, в якому переддоговірні спори вирішується у судовому порядку; спір виник при укладенні господарських договорів за державним замовленням; спір виник при укладенні господарських договорів, укладення яких є обовязковими на підставі закону.

Крім того, відповідач вважає, що Одеська залізниця є неналежним позивачем у справі, оскільки згідно ч. 6 ст. 4 Закону України “Про залізничний транспорт” управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, а також регулювання виробничо-господарської діяльності у сфері організації і забезпечення цього процесу залізницями, підприємствами, установами та організаціями проводяться централізовано і належать виключно до компетенції Укрзалізниці, яка здійснює функції господарюючого суб'єкта.

Посилання позивача на норми Порядку розрахунків обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359, на думку відповідача, є безпідставним, оскільки зазначений Порядок поширюється на органи виконавчої влади, а не на органи місцевого самоврядування.

Твердження позивача щодо обовязку відповідача ініціювати укладення договору згідно з вимогами ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” не відповідає дійсності, оскільки залучення на договірних засадах підприємств до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і звязку є правом (повноваженням) виконавчих органів міської ради, а не їх обовязком.

Посилання позивача на норми ст. 183 ГК України також є безпідставними, в звязку з тим, що наведена норма визначає, що ухилення субєкта господарювання від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства. Також, договори за державним замовленням укладають уповноважені від імені держави саме державні замовники.

При цьому, відповідач зазначав, що обовязок укладення договорів із залізницею на перевезення пасажирів покладено на Раду міністрів АРК, обласну, Київську та Севастопольску міську державну адміністрацію (п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо поліпшення транспортного обслуговування населення та виготовлення транспортних засобів для перевезення пасажирів” №379 від 22 квітня 1997 року).

Також відповідач стверджував, що позивачем не враховано положення Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року, № 256. Зазначений Порядок регулює механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Вказаний Порядок взагалі не передбачає укладення договорів про порядок компенсації за надані соціальні послуги.

Таким чином, на думку відповідача, оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено обовязку виконавчого органу міської ради укладати договори про порядок компенсації за надані соціальні послуги по перевезенню окремих категорій залізничним транспортом, відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третіх осіб в судовому засіданні проти позову заперечував.

В судовому засіданні, яке відбулося 13 грудня 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/2296/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про зобовязання відповідача укласти з позивачем договір про порядок компенсації за надані соціальні послуги по перевезенню окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на приписи ч. 1 ст. 648 ЦК України, ст. ст. 183, 187 ГК України та зазначав, що згідно чинного законодавства України Одеська залізниця здійснює перевезення залізничним транспортом окремих (пільгових) категорій громадян, що придбали проїзні документи, які оформлені в касах залізниці, на території міста Черкаси.

Додатком №7 до Закону України “Про державний бюджет на 2011 рік” передбачено субвенцію з державного бюджету на компенсацію за пільговий проїзд для окремих категорій населення.

Відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року, № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік.

Проте, компенсаційних виплат зі сторони відповідача з початку 2011 року позивачем отримано не було.

Статтею 7 Закону України “Про залізничний транспорт” визначено, що відносини залізниць з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.

Крім того, позивач вказував, що згідно підпункту 12 п. “а” ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” обовязок виступати ініціатором укладення з залізницею договору (залучення на договірних засадах) про обслуговування населення транспорту покладено на виконавчі органи рад, яким є виконавчий комітет Черкаської міської ради.

Департамент житлово-комунального комплексу виконавчого комітету Черкаської міської ради є структурною одиницею виконавчого комітету Черкаської міської ради і відповідно до рішення “Про бюджет міста Черкаси на 2011 рік” від 13 грудня 2010 року за №2-129 є головним розпорядником коштів в частині здійснення розрахунків з постачальниками послуг (перевізниками).

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 183 ГК України договори на державне замовлення визначають господарські зобов'язання сторін та регулюють відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства.

Рішенням “Про бюджет міста Черкаси на 2011 рік” на залізничні перевезення пільгових категорій громадян передбачено 400000 грн. 00 коп., проте договір на компенсацію за пільгові перевезення станом на 01 жовтня 2011 року з позивачем не укладений.

Позивач неодноразово звертався до відповідача про необхідність укладення договору та термінове здійснення компенсаційних виплат, однак відповідачем відмовлено в пропозиції позивача щодо укладення договору.

В звязку з чим, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, позивач на території міста Черкаси здійснює перевезення пільгових категорій громадян, що підтверджується актами форми “№3-пільга” станом на 01 вересня 2011 року.

Позивач неодноразово направляв відповідачу проекти договорів про порядок компенсації за надані соціальні послуги по перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом на 2011 рік (супровідний лист пропозиція від 13 грудня 2010 року за № 571 та від 15 березня 2011 року за № 108), а також направлялися листи про необхідність укладення договору на перевезення пільгових категорій громадян (листи від 31 березня 2011 року за № Н-7/141, від 13 травня 2011 року за №ДНЛ-21/357, від 16 червня 2011 року за №11-7/335).

Відповідач не вчиняв будь яких дій щодо укладення з позивачем відповідного договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 187 ГК України визначено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Частиною 5 ст. 181 ГК України встановлено порядок передачі на розгляд суду розбіжностей, які виникли під час укладення договору.

Як вбачається зі змісту Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року, № 256 цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Рішенням Черкаської міської ради “Про бюджет міста Черкаси” від 13 грудня 2011 року за № 2-129 на залізничні перевезення пільгових категорій громадян передбачено 400000 грн. 00 коп.

Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359, визначає механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі.

Вищевказаним Порядком не передбачено укладення договору про відшкодування витрат понесених залізницею при перевезенні пільгових категорій.

Також слід зазначити, що між сторонами не було укладено відповідного попереднього договору, або угоди, положення яких передбачали можливість вирішення спору, повязаного з укладенням договору на компенсацію витрат щодо перевезення пільгових категорій громадян в судовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.183 ГК України договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовників.

Проте, відповідач не уповноважений від імені держави Україна, як державний замовник укладати з залізницею виконавцем послуг з перевезення, договори про відшкодування витрат, а тому посилання позивача на ст.183 ГК України в даному випадку є помилковими.

Таким чином, в суду відсутні правові підстави зобовязувати відповідача - департамент житлово-комунального комплексу виконавчого комітету Черкаської міської ради укладати з позивачем договір про порядок компенсації за надані соціальні послуги по перевезенню окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом.

При цьому слід зазначити, що звертаючись до суду з даним позовом позивач не зазначив в позовній заяві на яких саме умовах повинен бути укладено спірний договір.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На думку суду, позивач в даному випадку не вірно обрав спосіб захисту свого порушеного права, оскільки останній згідно чинного законодавства України має право на отримання компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд без укладання будь-яких договорів.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є не лише договори (правочини), а і безпосередньо акти цивільного законодавства та юридичні факти.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Згідно ст. 3 п. 2 підпункту “б” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року (чинного на момент звернення позивача до суду) розмір ставки державного мита із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з платіжного доручення від 16 червня 2011 року №2994 позивачем сплачено державне мито в розмірі 102 грн. 00 коп.

В звязку з надмірною сплатою державного мита, сума коштів в розмірі 17 грн. 00 коп. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити повністю.

2.Стягнути з Державного бюджету України, реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018 на користь державного підприємства “Одеська залізниця”, вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, ідентифікаційний код 01071315, р/р №26003000001 в Одеській філії АБ “Експрес - Банк”, МФО 328801 17 грн. 00 коп. державного мита.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 19 грудня 2011 року.