Рішення № 20018583, 14.12.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2011 Справа № 5024/2240/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелот Тур", с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області

до Приватного підприємства "Будлюкссервіс", м. Херсон

про стягнення 37886 грн. 73 коп.

за участю

представників сторін:

від позивача - представник ОСОБА_1 дов. № 2191 від 29.09.2011 р.

від відповідача - не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю "Камелот Тур" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Будлюкссервіс" (відповідач) заборгованості за договором будівельного підряду №14/11 від 14 лютого 2011 року в сумі 37886 грн. 73 коп.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач не направив свого представника в судове засідання, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання судом відхилено, оскільки суд вважає, що відповідачу було надано достатньо часу для надання відзиву на позов.

З позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все майно та розрахункові рахунки відповідача. Суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно до п. 45 Постанови Пленуму ВСУ України від 24.10.2008 р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішення питання про забезпечення позову господарські суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками вказаного судового розгляду.

Також, як зазначено у пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. "Про деякі питання практики забезпечення позову" відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивачем не обґрунтовано та не додано жодних доказів яким чином не вжиття заходів до забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Справу розглянуто з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 30.11.2011р. до 14.12.2011р.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами 14 лютого 2011 року було укладено та підписано договір будівельного підряду №14/11, згідно якого відповідач зобов'язувався виконати для позивача відповідні будівельні роботи протягом трьох місяців з дня підписання договору, а позивач зобов'язався прийняти виконані роботи по об'єкту та оплатити їх.

На підставі рахунку № 17/02 від 17 лютого 2011 року позивач 23 лютого 2011 року платіжним дорученням № 20 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 45000 грн. для купівлі лісу для виконання будівельних робіт.

Оскільки ліс не було закуплено 15 квітня 2011 року платіжним дорученням № 18 відповідач частково повернув позивачу грошові кошти у сумі 8 680 грн.

Але до теперішнього часу ліс не куплено, монтаж крівлі та умови договору будівельного підряду № 14/11 від 14 лютого 2011 року не виконано взагалі, залишок грошових коштів перерахованих на закупівлю лісу у сумі 36 320 грн. відповідач позивачу не повернув.

У зв'язку з цим 07.07.2011 року позивачем відповідачу була надіслана претензія за вих. № 1 з вимогою у встановлений законом місячний строк повернути суму боргу у розмірі 36 320 грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконуватись господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язковість письмової форми, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідачем було надано позивачу рахунок № 17/02 від 17 лютого 2011 року на підставі якого позивач перерахував кошти, а відповідач повинен був купити за перераховані кошти ліс, таким чином між позивачем і відповідачем виникли майново-господарські зобов'язання, які відповідачем не виконані до теперішнього часу.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу три відсотки річних в сумі 731 грн. 37 коп. та інфляційні в сумі 835 грн. 36 коп.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з приватного підприємства "Буддлюкссервіс" (м. Херсон, вул. 5 Східна,25, м. Херсон, вул. 9 Січня, 37/5, р/р 26006060291748 в ХФ "Приватбанк" м. Херсон7, МФО 352479, код ЄДРПОУ 36236475) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Камелот Тур" (с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, вул. Морська, р/р 2600698899 в "Райффайзен банк Аваль" м. Херсон, МФО 380805, код ЄДРПОУ 35908167) заборгованості в сумі 36320 грн., 3% річних в розмірі 731 грн. 37 коп., інфляційні в сумі 835 грн. 36 коп., а також 1411 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати позивачу довідки на повернення з держбюджету держмита в сумі 378 грн. 87 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Немченко

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 19.12.2011р.