Рішення № 20017448, 01.12.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.12.2011 Справа № 5024/1927/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Андреєвець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної екологічної інспекції в Херсонській області, ідентифікаційний код 34906216, пров. Козацький, 10, м. Херсон,

до Голопристанської районної спілки споживчих товариств, ідентифікаційний код 01770906, вул. 1-го Травня, 15, м. Гола Пристань Херсонської області,

про відшкодування шкоди у сумі 1452,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 27.01.2011 р., ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.08.2011 р.;

в с т а н о в и в:

Державна екологічна інспекція в Херсонській області, далі позивач, звернулася до господарського суду з позовом до Голопристанської районної спілки споживчих товариств, далі відповідач, про стягнення з останнього коштів в сумі 1452,50 грн., які позивач вважає збитками державі, що завдані відповідачем самовільним спеціальним водокористуванням.

Представником позивача позовні вимоги підтримано з підстав зазначених у позові, посилаючись на те, що в період з 01.10.2009 року по 31.03.2010 року відповідачем без дозволу на здійснення спеціального водокористування забрано 70 м3 підземної води, чим порушено вимоги водного законодавства та завдано збитки державі в сумі 1452,50 грн., просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача збитки, які підлягають зарахуванню на спеціальний рахунок Голопристанської міської ради Херсонської області.

Відповідач відзиву та витребуваних судом документів не надав, в судовому засіданні представники відповідача визнали вину у здійсненні цивільно-правового порушення, що полягає у самовільному без спеціального дозволу використанні підземної води для господарських потреб, але вважають, що сума стягнення є надмірно великою, порівняно з вартістю спожитої води.

Перевіряючи повноваження позивача суд визначив, що відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" позивачу, як спеціально уповноваженому органу з питань екології та природних ресурсів, надано право здійснювати контроль за використанням та охороною земель, надр, лісів та дотриманням норм екологічної безпеки, а також подання позовів про відшкодування збитків заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Згідно Положення про державну екологічну інспекцію в Херсонській області, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.02.2007 р. № 55, державна екологічна інспекція в Херсонській області здійснює реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, відтворення та охорони природних ресурсів, отже є належним позивачем.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та законодавство, що регулює досліджувані судом правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 09.04.2010 року (а.с. 6) встановлено, що відповідач має в користуванні артезіанську свердловину №8-426 з якої здійснюється водопостачання господарських і побутових потреб. Дозвіл на спеціальне водокористування з 01.10.2009 року по 31.03.2010 року відсутній.

До правовідносин, що виникли між позивачем і відповідачем має застосовуватися законодавство, що регулює порядок і умови використання водних ресурсів держави та встановлює відповідальність за цивільно-правові правопорушення у цій сфері.

Правовідносини з приводу використання водних ресурсів держави регулюються нормами Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водного кодексу України, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», Кодексом України «Про надра»та іншими законодавчими актами.

Цивільно-правова відповідальність за порушення водного законодавства регулюється вказаними Законами, Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та п. 9 ст. 44, ст. ст. 48-49 Водного кодексу України спеціальне використання водних ресурсів, здійснюється за наявності дозволу і своєчасної сплати зборів за спеціальне водокористування та інших зборів відповідно до законодавства. Спеціальне водокористування є платним.

Згідно ст. 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України, у випадку недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування винні особи несуть цивільно-правову та інші види юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України та ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації зобовязані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства та відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України, наразі за самовільне спеціальне використання природних ресурсів.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в республіканський Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено особливості застосування цивільно-правової відповідальності. Так, шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується вповному обсязі особою, яка її завдала.

Суд констатує, що Законами України встановлено імперативну вимогу про обовязкове відшкодування майнової шкоди в повному обсязі. Виключень з цього правила для відшкодування шкоди навколишньому середовищу (водним ресурсам) Закон не передбачає.

Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, які передбачають, що відшкодування завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища збитків регулюється в порядку, що має бути встановлений законодавством України. Частиною 1 ст. 111 Водного кодексу України встановлено, що розміри і порядок відшкодування шкоди мають визначатися законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 09.04.2010 року проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, в ході якої встановлено факт порушення відповідачем вимог п. 9 ст. 44 Водного кодексу України, а саме - факт забору підземної води, про що був складений акт (а.с. 6), яким підтверджуються факти самовільного спеціального водокористування в період з 01.10.2009 року по 31.03.2010 року.

За таких обставин суд вважає доведеним факт самовільного спеціального використання природних ресурсів, який є підставою для виникнення цивільного обовязку відповідача відшкодувати державі збитки та застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у спосіб стягнення збитків та майнової шкоди.

Розглядаючи питання про розмір збитків, що підлягають стягненню з відповідача, суд встановив наступне. Позивачем здійснено розрахунок збитків із застосуванням п.9.1. «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», що затверджена наказом Мінприроди України від 20.07.2009р. за №389 та зареєстрована у Мінюсті України 14.08.2009р. за №767/16783, далі Методика.

Зазначеною Методикою (п. 1.2.) встановлюється порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Відповідно до п. 9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою:

З сам = 100 х W х Тар,

Суд зауважує, що застосована позивачем Методика не містить пояснення усім елементам формули, а вказує лише, що:

W - об'єм води у кубічних метрах, що використана самовільно без дозвільних документів;

Тар - розмір вартості води (ціна), що сплачується водокористувачами при наявності дозволу, у гривнях за 100 куб. метрів (дорівнює загальній ставці збору за спеціальне використання води).

Перевіряючи розрахунок збитків, наданий позивачем, суд встановив, що за період з 01.10.2009 року позивачем застосовано тариф у розмірі 20,75 копійок за один куб. метр води, що встановлений в додатку № 2 до Закону України від 03.06.2008 року № 309 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тобто, плата за спеціальне водокористування для водокористувачів Херсонської області до обєму води в 70,0 м3.

Позивач для розрахунку вартості збитків взяв вказаний відповідачем обєм самовільно використаної води 70,0 м3, помножив його на загальний тариф (0,2075 за один куб. метр) та збільшив його у 100 разів, і просить стягнути з відповідача 1452,50грн., яку він вважає реальними збитками, завданими державі.

Суд не приймає розрахунку, зробленого позивачем, оскільки застосовані позивачем способи і засади визначення майнової шкоди не відповідають вимогам Законів України.

Так, відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Зазначеними вище нормами ЦК України та ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено засади (принципи) стягнення збитків (шкоди) в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.

Із змісту положень ч. 3 ст. 22 ЦК України прямо випливає, що випадки відшкодування збитків (шкоди) у більшому або у меншому розмірі (як виключення із загального правила) повинні бути встановлені лише Законом.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Дослідивши склад елементів, застосованих позивачем у розрахунку збитків, суд приходить до висновку, що розрахунок складається з двох величин, а саме:

1) Реальних збитків, яких зазнала держава від самовільного використання води відповідачем, які включають об'єм води (W), що використана самовільно, 70,0 куб. метрів, помножений на тариф (ціну води при платному спеціальному водокористуванні), що дорівнює ставці збору за спеціальне використання води.

2) Збільшуючи коефіцієнт "100", що підвищує ціну (тариф) спожитого без дозволу ресурсу в сто разів, отже і підвищує цивільну відповідальність за завдані реальні збитки.

За таких обставин, Методика містить у собі положення про кратність цивільно-правової відповідальності особи, яка може визначатися лише Законом.

З цього приводу суд підкреслює, що відповідно до ст. 19 Конституції України, в Україні існує такий правовий порядок, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вказаного принципу Мінприроди України, розробляючи Методику мав включити до неї лише ті величини для розрахунку розміру збитків, які встановлені Законами України.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 4 ГПК України суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" в редакції від 29.12.2007 р. № 04-5/239 (пункт 7 абзаци 5-6) «у визначенні збитків слід виходити з положень статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

Частиною шостою статті 225 ГК України передбачена розробка Кабінетом Міністрів України методик визначення розміру збитків у сферах господарювання. Тому при визначенні розміру шкоди судами слід перевіряти відповідність заявленої позивачем суми зазначеним методикам».

Як суд зазначив вище, відповідно до положень ч. 3 ст. 22 ЦК України випадки відшкодування збитків (шкоди) у більшому або у меншому розмірі повинні бути встановлені Законом.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 6 ст. 225 ГК України визначено, що методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене, суд констатує, що Методика не відповідає Законам України в частині встановлення збільшеної (кратної) відповідальності субєктів цивільних відносин, а також, Методика затверджена наказом Мінприроди України, а не Кабінетом Міністрів України, що не відповідає вимогам Законів України.

Керуючись принципом законності суд, при розгляді цієї справи, не застосовує п.9.1. "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затверджену наказом Мінприроди України від 20.07.2009 р. за № 389.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача реальних збитків, які полягають у об'ємі води (W), що використана самовільно 70,0 куб. метрів, помножений на ставку збору за спеціальне використання води 0,2075 грн. за одинкуб. метр, що становить 14,53 гривень, що є реальними збитками без застосування до правопорушника підвищуючого коефіцієнту (100 кратності), що збільшує розмір шкоди, порівняно з реальними збитками.

Господарські витрати стягуються з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Розглядаючи вимогу позивача про зарахування стягнутої суми на спеціальний рахунок місцевої ради суд зауважив, що відповідно до пункту 35 частини першої статті 4 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, а лише 70% згідно пункту 7 частини 2 ст.69 Бюджетного кодексу України до місцевих бюджетів, в тому числі до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів - 20 відсотків. З цих підстав вимога про перерахування стягнутих коштів на певні рахунки не підлягає задоволенню, оскільки грошові суми підлягають стягненню на користь позивача, який має самостійно розподілити отримані кошти між відповідними бюджетами.

Керуючись ст.ст. 19, 92 Конституції України, ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 44, 49, 109, 110, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 22, 1166 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Голопристанської районної спілки споживчих товариств, ідентифікаційний код 01770906, вул. 1-го Травня, 15, м. Гола Пристань Херсонської області:

- на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області, ідентифікаційний код 34906216, пров. Козацький, 10, м. Херсон, збитки в сумі 14,53 грн. (чотирнадцять гривень 53 копійок), завданих навколишньому природному середовищу самовільним спеціальним водокористуванням;

- на користь державного бюджету (отримувач: Відділення Держказначейства м. Херсон Банк Управління Держказначейства в Херсонській області, код ЄДРПОУ 24104230, р/р 31119095700002, МФО 852010 призначення платежу: держмито в доход держбюджету код 22090200 символ звітності 095) - 102,00 грн. (сто дві гривень 00 копійок) державного мита;

- на користь державного бюджету (р/р 31212259700002 Банк ГУ ДКУ в Херсонській області МФО 852010 ЄДРПОУ 24104230 отримувач: УДК м. Херсона код 22090200 символ звітності 259) - 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя П.Д. Пригуза

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 05.12.2011 року.