Рішення № 20016470, 22.11.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2011 Справа № 5024/1741/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація", м. Генічеськ Херсонської області

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Генічеськ Херсонської області

про стягнення 7820 грн. 73 коп. та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 представник дов. б/н від 25.08.2010 р.

від відповідача не прибув

Споживче товариство Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) заборгованості в сумі 7820 грн. 73 коп. Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача вивезти об'єкт торгівлі та зберігальну камеру з території ринку, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

3 листопада 2011 року представник позивача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи поза межами строку, передбаченого ст. 69 ГПК України. Дане клопотання суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав заяву про відкладення розгляду справи. У відзиві на позов позовні вимоги не визнає.

Відповідно до статті 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи але в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін. Відкладення розгляду справи є правом, а не обовязком суду і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ухвали суду від 03.11.2011 року по цій справі строк вирішення спору продовжено до 23.11.2011 року.

Таким чином, відповідач не обґрунтував належними доказами поважність причин неявки представника в засідання суду, а подальше відкладення розгляду справи є неможливим, оскільки це спричинить порушення строку вирішення спору, встановленого ч.1 ст. 69 ГПК України, який закінчується 23.11.2011року.

За таких підстав, відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає можливим вирішити спір без участі представника відповідача, за наявними в справі доказами.

Розглянувши матеріал позову, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представника позивача, суд

встановив:

01 січня 2011року між споживчим товариством Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір №55 про тимчасове розміщення торгівельного обєкту (далі договір №55). Згідно з зазначеним договором позивач надає дозвіл на тимчасове розміщення торгівельного обєкту відповідача (торгівельного кіоску площею 12,0 кв.м.) за адресою АДРЕСА_1, ряд 16 місце 9, а відповідач зобовязується сплачувати позивачу плату за його розміщення в сумі

1140,00 грн. в місяць.

01 січня 2011року між споживчим товариством Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір №9 про тимчасове розміщення камери схову (далі договір №9). Згідно з зазначеним договором позивач надає дозвіл на тимчасове розміщення камери схову відповідача загальною площею 2,73 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, а відповідач зобовязується сплачувати позивачу плату за її розміщення в сумі 87,36 грн. в місяць.

Позивач при зверненні з позовом посилався на те, що 19.04.2011року відповідач подав заяву про розірвання договорів з 01.04.2011року та припинив здійснювати розрахунки, не звільнивши при цьому камеру схову та площу, на якій розміщено торгівельний обєкт, у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача за двома договорами заборгованість за фактичне розміщення торгівельного обєкту та користування камерою схову за період з 01.04.2011року по 01.09.2011року (за 5 місяців) в сумі 6136,80 грн., а також пеню за несвоєчасне здійснення грошових розрахунків в сумі 1683,93 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.04.2011 року (а.с.38, 39) позивач отримав від відповідача заяви від 11.04.2011 р. про дострокове розірвання договору №55 та договору №9 з 01.04.2011 року.

Пунктом УІ .4. договору №55 передбачено, що дострокове розірвання договору відбувається за бажанням однієї із сторін в разі письмового попередження іншої за 10 днів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір №55 є достроково розірваним з 02.05.2011 року.

Пунктом У.3. договору №9 передбачено, що дострокове розірвання договору відбувається за бажанням однієї із сторін в разі письмового попередження іншої за 2 місяця.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір №9 є достроково розірваним з 22.06.2011 року.

Відповідно до п.Ш.1. договору №55 плата за тимчасове розміщення торгового об»єкту складає 1140,00 грн. в місяць.

Згідно з п.Ш.1. плата за тимчасове розміщення камери схову складає 87,36 грн. в місяць.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за договором №55 заборгованість за період з 01.04.2011 р. по 01.09.2011 р. в сумі 5700,00 грн. та за договором №9 заборгованість за період з 01.04.2011 р. по 01.09.2011 р. в сумі 436,80 грн.

Враховуючи вищевикладене та дати розірвання договорів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу за договорами підлягають частковому задоволенню, а саме: за договором №55 в сумі 1140,00 грн. за період з 01.04.2011 р. по 02.05.2011 р.; за договором №9 в сумі 235,87 грн. за період з 01.04.2011 р. по 21.06.2011 р. включно (за квітень 2011 р. 87,36 грн.; за травень 2011 р. 87,36 грн.; за 21 день червня 2011р. 61,15 грн.).

Відповідно до п.УІ.1. договору №55 та договору №9 за несвоєчасне внесення плати або несплату передбачено стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення платежу.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктами П.4. пп..а) договорів передбачено внесення плати не пізніше 10-го числа кожного місяця.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1564,08 грн. пені за договором №55 за період з 01.04.2011 р. по 01.09.2011 р. та 119,85 грн. пені за договором №9 за період з 01.04.2011 р. по 01.09.2011 р.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») та з урахуванням часткового задоволення основного боргу здійснив перерахунок пені.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення пені: задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення пені за договором №55 в сумі 69,71 грн.. за період з 11.04.2011 р. по 01.09.2011 р. та за договором №9 в сумі 11,66 грн.. за період з 11.04.2011 р. по 01.09.2011 р.

З огляду на задоволення вимог щодо стягнення основного боргу, пені, враховуючи те, що договори є розірваними, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині зобов»язання відповідача вивезти об»єкт торгівлі та зберігальну камеру з території ринку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, 11 квітня 2011 року між відповідачем та Генічеською міською радою було укладено договори особистого строкового сервітуту №312 та №313, відповідно до яких відповідач прийняв в обмежене платне строкове користування земельну ділянку комунальної власності, та те, що позивач не має права на земельну ділянку, а отже не мав права укладати договір №55 та договір №9.

Судом встановлено, що Споживче товариство Генічеське споживче товариство «Нова Кооперація»(ідентифікаційний код юридичної особи 01770898) є правонаступником Генічеської райспоживспілки (ідентифікаційний код юридичної особи 01770898), яка діяла з 1994 року (до її реорганізації в Генічеське районне споживче товариство), що підтверджується п.3 Статуту товариства. Тобто, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ХС від 22.09.1996 року, виданий Генічеській районній споживчій спілці, перейшов до позивача, оскільки останній є правонаступником Генічеської районної споживчої спілки.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України (далі ЗК) право постійного користування земельною ділянкою це право володіння та використання земельної ділянки без встановленого строку. Стаття 95 ЗК передбачає право землекористувача на вільне самостійне господарювання на землі, зведення на ній споруд та будівель.

Статтею 96 ЗК встановлено, що землекористувачі зобов»язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок тощо. Крім того, статтею 141 ЗК встановлений виключний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.

До того ж, згідно листа відділу Держкомзему у Генічеськму районі №01.9-09/1850 від 09.06.2011 р. земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 використовується підприємством Споживче товариство Генічеське споживче товариство «Нова Кооперація»відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 22.03.1996 року.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відповідно до вищезазначеного Положення рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради №70 від 17.03.2011 року видано дозвіл №51 на розміщення по АДРЕСА_1 обєкта торгівлі - кіоску №39.

Суд звертає увагу, що статтею 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що визначаються законами, а також із дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори.

Матеріалами справи та фактичними діями відповідача підтверджується, що він погодився з умовами договорів №55 та №9, здійснював оплату відповідно до їх умов, тобто виконував їх до 01.04.2011 року, не звертався до суду з питань недійсності вищезазначених угод, тому повинен оплатити суму боргу та пеню, передбачені умовами договорів.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки позивач при зверненні до суду сплатив 85 грн. державного мита та доплатив 17 грн. державного мита, суд з урахуванням заявлених позовних вимог згідно Роз»яснення ВАСУ від 04.03.98. №02-5/78 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. №15 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.93. №50), - дійшов висновку щодо стягнення з позивача в доход державного бюджету 85,00 грн. державного мита (всього позивач при зверненні до суду повинен був сплатити 85 грн. держмита за вимоги немайнового характеру та 102,00 грн. держмита за майновими вимогами).

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Споживчого товариства «Генічеського споживчого товариства «Нова кооперація»(Херсонська область, АДРЕСА_1, р/р 26004040780001, МФО 352770, філія ПАТ КБ «Надра», код ЄДРПОУ 017708989) заборгованість за фактичне використання тимчасово розміщеного об»єкта торгівлі в сумі 1440,00 грн. та пеню в сумі 69,71 грн. та заборгованість за фактичне використання тимчасово розміщеної камери схову в сумі 235,87 грн. та пеню в сумі 11,66 грн., в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 187,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн..

3.Зобов»язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вивезти об»єкт торгівлі та зберігальну камеру з території ринку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Споживчого товариства «Генічеського споживчого товариства «Нова кооперація»(Херсонська область, АДРЕСА_1, р/р 26004040780001, МФО 352770, філія ПАТ КБ «Надра», код ЄДРПОУ 017708989) в доход Державного бюджету України (отримувач: УДК у місті Херсоні, Банк ГУДКУ у Херсонській області, код ЄДРПОУ 24104230, р/рах№ 31210206700002, МФО 852010 призначення платежу: Судовий збір, код 03500045) 85,00 грн. судового збору.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 25.11.2011